Постанова

від 18.02.2025 по справі 320/31124/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/31124/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Мельничука В.П.,

за участі секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,

представника відповідача Волочай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року про відмову в забезпеченні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» (далі - позивач/апелянт/ТОВ «Атонмаш») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач/ГУ ДПС у м. Києві) з вимогами визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року № 01269124025;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22 лютого 2024 року № 01240124025;

- податкову вимогу ГУ ДПС у м. Києві від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615;

- рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615 про опис майна у податкову заставу.

Разом з позовом ТОВ «Атонмаш» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію податкової вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615;

- заборонити ГУ ДПС у м. Києві вчиняти дії з виконання вимоги від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615;

- зупинити дію рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615 про опис майна у податкову заставу;

- заборонити ГУ ДПС у м. Києві вчиняти дії з виконання рішення від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615 про опис майна у податкову заставу;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити із інтегрованої картки платника ТОВ «Атонмаш» відомості (запис, операцію) про нарахування заборгованості з військового збору у розмірі 100 795, 55 грн;

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити із інтегрованої картки платника ТОВ «Атонмаш» відомості (запис, операцію) про нарахування заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 639 668, 79 грн.

Заява мотивована тим, що невжиття відповідних заходів потягне за собою шкоду більшу, ніж їх застосування, оскільки сума грошового зобов`язання в розмірі більш як 3,7 млн грн, що увійшла до податкової вимоги, у випадку її стягнення, в тому числі й за рахунок майна позивача, до вирішення питання щодо правомірності такого нарахування, значною мірою негативно вплине на господарську діяльність позивача, виробничі потужності якого розташовані в Хмельницькій області - в районі активних та постійних обстрілів російської ворожої авіації, особливо зараз - в часи нестабільної економічної ситуації, викликаної війною та наслідками її впливу на машинобудівну галузь і виробництво позивача (відтік кваліфікованого персоналу через мобілізацію, подорожчання електроенергії та перебої в її поставці, спад замовлень на продукцію позивача, утруднений доступ до пільгових кредитів, неможливість конкурентної участі в процедурах закупівель (тендерах), необхідність дострокового виконання договірних зобов`язань перед іншими кредиторами), окрім відповідача, що призведе до незворотних наслідків у формі фактичного припинення господарської діяльності та банкрутства. Тому до моменту набрання рішенням по цій справі законної сили існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі: 1) або стягнення коштів в розмірі більш як 3,7 млн грн з банківських рахунків або за рахунок майна; 2) або адміністративного арешту активів позивача податковим керуючим до складання акту опису майна, що підтверджується листом ГУ ДПС у м. Києві від 07 червня 2024 року № 54490/6/26-15-13-03-12 «Про надання активів». На думку позивача, у разі вчинення відповідачем дій, направлених на погашення податкового боргу в примусовому порядку і списання оборотних коштів позивача (повторно в рахунок вже сплаченого податкового боргу, бо докази фактичного погашення боргу подані разом з позовом) чи стягнення його майна, до вирішення питання правомірності нарахування грошових зобов`язань, подальше відновлення порушеного права через повернення позивача до початкового стану потребуватиме значних зусиль та втрат часу і коштів з огляду на складність і тривалість процедури повернення безпідставно стягнутих коштів в розрізі черговості бюджетних асигнувань на дану статтю витрат бюджету.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «Атонмаш» про вжиття заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції мотивував своє рішення недоведеністю існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявник не надав суду доказів на підтвердження обставин того, що відсутність заходів забезпечення позову може спричинити порушення законного права позивача та припинення господарської діяльності. Ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті. Також суд першої інстанції зауважив, що він не може підміняти шляхом забезпечення позову встановленого законодавством порядку оскарження та узгодження грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом. Звернув увагу, що у разі усунення недоліків позову та відкриття провадження в адміністративній справі оскаржувані податкові повідомлення-рішення матимуть статус неузгоджених та будуть виведені з ІКП на підставі ухвали про відкриття провадження у справі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Зазначив, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права з підстав неповного встановлення обставин. При цьому, наданими до суду першої інстанції матеріалами підтверджена можливість завдання позивачу шкоди та невідворотних наслідків, оскільки Головне управління ДПС у м. Києві на підставі незаконної вимоги може розпочати заходи стягнення боргу, один з яких є податкова застава майна, рішення про опис якого вже прийнято. У разі вчинення таких дій позивачу для відновлення свого стану буде потребуватись прикладання великих зусиль. Акцентував увагу на тому, що шкода, яка може бути завдана, значно перевищує інтереси контролюючого органу, адже у випадку підтвердження судом правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, для відновлення інтересів держави відповідачу не треба буде докладати значних зусиль і втрат порівняно із зусиллями позивача на повернення спірного боргу.

Головне управління ДПС у м. Києві у відзиві на апеляційну скаргу вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. На його думку, скаржник в апеляційній скарзі не навів обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для відмови у застосуванні заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, як поданого позову так і майбутнього його подання, та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13 березня 2020 року у справі № 1740/2484/18, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню у цій справі.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України регламентовано, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тому, як правильно зауважив суд першої інстанції, відкриття провадження у справі про оскарження рішень контролюючого органу, яке у даній справі відкрито 30 жовтня 2024 року, дає оскаржуваним податковим повідомлення-рішення від 22 лютого 2024 року № 01269124025 та від 22 лютого 2024 року № 01240124025 статус неузгоджених, на підставі чого автоматично вважаються відкликаними податкова вимога від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615 та рішення від 06 червня 2024 року № 0013197-1303-2615 про опис майна у податкову заставу, що свідчить про відсутність підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Мотиви, наведені позивачем у позовній заяві в частині забезпечення позову та в апеляційній скарзі, не підтверджують реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Окрім того, наслідки від незабезпечення цього позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки навіть після вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на погашення податкового боргу, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення його сплати, а в разі задоволення позову - звертатися за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час подання та розгляду заяви про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б безумовно вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тому згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атонмаш» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Мельничук В.П.

Повний текст постанови виготовлено 19.02.2025.