Постанова

від 19.02.2025 по справі 380/11698/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11698/24 пров. № А/857/32148/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 380/11698/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЛА ПОРТ" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення 31 жовтня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЛА ПОРТ" (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 20297/13-01-07-10 від 07.05.2024

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів установлених Національним банком України, що становлять предмет цього розгляду, за період з 08.11.2023 по 06.12.2023 у позивача відсутній. Наголошує, що кожен висновок має як дату початку його дії, так і кінцеву дату дії. Так, в кожному висновку визначено суму та строк, на який продовжено строк розрахунку за зовнішньоекономічною операцією. А тому за період, який не вказаний у висновку Міністерства економіки України або за період, коли дія висновку закінчилась - нараховується пеня відповідно до законодавства, що й здійснено контролюючим органом при складенні спірного податкового повідомлення рішення.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.05.2023 між «TERMOLEGNO» S.R.L (юридична особа, утворена за законодавством Італії) як Продавцем, та Позивачем як Покупцем, укладено Контракт № 2023_20_9.

Відповідно до пункту 1.1. згаданого Контракту метою і предметом Договору є придбання Покупцем сушильної камери та пропарювальної камери TERMOLEGNO (далі - Товар) у Продавця.

Згідно з положеннями Контракту та Додатку №1 загальна вартість Товару становить 225 800,00 Євро.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. Контракту Покупець здійснює перший платіж у розмірі 40%, що становить 90320,00євро, 60% платежу сплачується Покупцем перед відвантаженням Товару.

В подальшому між Сторонами Контракту укладено Додаткову угоду №1 від 10.07.2023 №1 до Контракту, якою змінено технічні характеристики Товару і внаслідок цього змінено і вартість Товару.

Додатковою Угодою №2 від 16.10.2023 Сторони продовжили строк поставки обладнання в Україну до 15.04.2024.

На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту ТОВ «Делла Порт» здійснено переказ коштів на валютний рахунок нерезидента «TERMOLEGNO» S.R.L в сумі 90320,00євро згідно з платіжною інструкцією від 12.05.2023.

ТОВ «Делла Порт» отримано висновки Міністерства економіки України (висновок від 28.12.2023 року №4432-09/4075-07, відповідно до якого продовжено строки розрахунків з 07.12.2023 до 15.03.2024 та висновок від 13.03.2024 №4432-09/754-07, відповідно до якого продовжено строки розрахунків з 15.03.2024 до 31.05.2024).

На підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 03.04.2024 №1695-ПП «Про проведення документальної позапланової перевірки» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Делла Порт» (надалі в тексті - Позивач) з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту від 05.05.2023 № 2023_20_9 відповідно до отриманої інформації ГУ ДПС у Львівській області про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів, наданої уповноваженим банком ПAT КБ «Приватбанк» (МФО 305299) станом на 01.12.2023.

За результатами проведеної перевірки посадові особи Головного управління ДПС у Львівській області склали акт від 16.04.2024 № 16795/13-01-07-10/43896612 (далі - Акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII в частині відсутності поставки товару по імпорту за Контрактом від 05.05.2023 № 2023_20_9, укладеному з компанією «TERMOLEGNO» S.R.L (ITALY), на суму 90320,00 Євро за період з 08.11.2023 по 06.12.2023 (кількість днів прострочення - 29 дні).

07.05.2024 на підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 20297/13-01-07-10 (далі - оскаржене податкове повідомлення-рішення), яким до позивача застосовано санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 302401,11 грн.

Вважаючи податкове повідомлення рішення № 20297/13-01-07-10 від 07.05.2024 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Ключовим правовим питанням спору, що становить предмет цієї справи, є перевірка наявності підстав для подовження/зупинення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією позивача за період, що не охоплений висновками Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків розрахунків.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 згаданого Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 згаданого Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначені Законом України "Про валюту і валютні операції" №2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473-VIII).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2473-VIII валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Пунктом 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такий захід захисту, як встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів .

За приписами абзацу першого частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною третьою статті 13 вказаного Закону у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного вабзаці першомуцієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із зазначеною статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком затверджений постановою Кабінету Міністрів України 13 лютого 2019 № 104 (далі Порядок №104).

Відповідно до пункту другого зазначеного порядку висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв`язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов`язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;

під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.

Таким чином, законодавством встановлена можливість в індивідуальному порядку продовжити загальновстановлений строк з проведення розрахунків у іноземній валюті за окремими операціями з експорту чи імпорту товарів (послуг), що здійснюються резидентами під час виконання зовнішньоекономічних договорів. Таке продовження надається на підставі відповідного висновку Мінекономіки.

Цей висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого Законом № 2473-VIII (з врахуванням постанов Правління Національного банку України), так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII, підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки позивач для підтвердження наявності підстав застосування абзацу першого частини четвертої та абзацу першого частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII надав контролюючому органу:

1) висновок Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України від 28.12.2023 №4432-09/4075-07, за змістом якого на суму 90320,00Євро продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 07.12.2023 до 15.03.2024;

2) висновок Міністерства економіки України щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України від 13.03.2024 №4432-09/754-07, за змістом якого на суму 90320,00 Євро продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 15.03.2024 до 31.05.2024.

При цьому, як стверджує відповідач, висновок Міністерства економіки України на продовження строків розрахунків за вказаним договором на суму 90320,00 євро за період з 08.11.2023 по 06.12.2023 відсутній.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно вирішив цей публічно-правовий спір крізь призму правових висновків Верховного Суду викладених в постанові від 16 травня 2024 року в справі № 380/17885/22.

Для з`ясування наведених обставин, а відтак і правильного вирішення спору, суд попередньої інстанції в межах наданих повноважень процесуальним законом досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку, що висновок Мінекономіки щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, як індивідуальний правовий акт, виданий для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну силу в часі та звільняє позивача від відповідальності у вигляді сплати пені, а тому доводи апелянта щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення через відсутність такого висновку за спірний період є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і в постановах Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі № 810/1221/16, від 5 січня 2021 року у справі № 804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі № 801/9330/13-а.

Також у постанові від 4 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14 Верховний Суд зазначав і про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені. Відповідальність за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності настає лише за встановлене порушення строку після закінчення дії рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про продовження строків розрахунків.

Оскільки в позивача наявний висновок Мінекономіки від 28.12.2023 року №4432-09/4075-07, який однак і виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, однак останній звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.

В ситуації, що склалася відповідальність за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності може настати лише за встановлене порушення строку після закінчення дії рішення (висновків) Міністерства економіки України про продовження строків розрахунків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що попередня редакція Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, яка була чинна на час видання розглядуваних в цій справі висновків Мінекономіки, в своєму пункті 6 передбачала те, що строк продовження розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів обчислюється не раніше одержання Мінекономіки документів.

При цьому Порядок №104 не передбачав строків звернення за наданням висновку Мінекономіки. Тобто подані резидентом для одержання висновку документи могли надійти і після спливу граничних строків розрахунків і, відповідно строк продовження розрахунків обчислюватиметься після їх спливу.

Натомість чинна редакція Порядку №104 усунула зазначений недолік, визначивши, що строк продовження розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів обчислюється з дня закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту та імпорту товарів aбo строку, установленого відповідно до висновку Мінекономіки, виданого раніше за цією операцією.

Згадана законодавча лакуна не може проявляти негативний вплив на суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності у правовідносинах щодо дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією.

У постанові від 29 серпня2018року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня2013року у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенніу справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Судвизначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас суд відхиляє аргументи скаржника про ненадання до перевірки висновку про продовження термінів розрахунку за контрактом та відсутність довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) про виникнення форс-мажорних обставин та звернення до суду, міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, оскільки з аналізу змісту норм частин четвертої, шостої і сьомої статті 13 Закону №2473-VIII слідує, що застосування указаних норм здійснюється незалежно одна від одної. Більше того, їх одночасне застосування суперечитиме змісту інституту форс-мажору, який передбачає, що настання чи виникнення обставин непереборної сили звільняє сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань. Натомість, позовно-претензійна робота має на меті саме спонукання винуватої сторони до виконання зобов`язання або ж отримання справедливої сатисфакції за невиконання або неналежне виконання останнього. У свою чергу, надання висновку Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів як не звільняє особу від відповідальності, так і не покладає таку відповідальність на неї; відповідний висновок надає можливість за відповідних обставин виконати розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів в інші, більш граничні строки.

Вказаний висновок суду відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №520/6236/23.

Відтак суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 20297/13-01-07-10 від 07.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 380/11698/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.