Постанова

від 19.02.2025 по справі 500/4307/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4307/24 пров. № А/857/33667/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Прачук І.С.,

представника відповідача Брика В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІОСТАНДАРТ" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІОСТАНДАРТ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення 21.11.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 21.11.2024 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ "АГРОБІОСТАНДАРТ" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову повністю, оскільки як вбачається з інтегрованої картки платника податків (далі-ІКП) ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» (скріншот наявний у матеріалах справи), 21.10.2022 податковим органом сума у розмірі 5 319 644, 00 грн. була неправомірно проведена в якості збільшення недоїмки по Уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок No 9216941626 вiд 21.10.2022. Таким чином, зазначена сума залишилась в ІКП ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» окремим боргом, у зв`язку з чим було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що відбулось внаслідок недбалості Контролюючого органу, а також внаслідок порушення останнім встановлених правил реєстрації податкових деклараціи?. Впорушення ст. 49.9 Податкового кодексу України Податковим органом проведено декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року 21.10.2022, хоча датою отримання зазначеної декларації є 20.10.2022. Відповідно, борг зі сплати ПДВ за червень 2022 року (?Накл) був відображений в ІКП ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТИ» не 20.10.2022, а 21.10. 2022, що унеможливило зарахування зареєстрованого 21.10.2022 суми боргу з податку на додану вартість за вересень 2022 року (?Накл) у від`ємному значенні на погашення боргу за червень 2022 року.

Представник відповідача в судовому засіданні, апеляційну скаргу відповідача заперечив, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності на підставі наявних матеріалів про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Колегію суддів встановлено, що уповноваженими особами ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ проведено камеральну перевірку ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період жовтень 2022 року - березень 2023 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №1659/19-00-04-07/43065223 від 29.02.2024, яким встановлено порушення вимог пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України: несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період за жовтень 2022 року - березень 2023 року.

25.03.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №00028040407, яким відповідно до Акту перевірки №1659/19-00-04-07/43065223 від 29.02.2024, на підставі пункту 57.1 ст. 57, п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 531964,40 грн.

Вказане рішення позивачем отримано 27.03.2024, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, після чого оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

Проте, рішенням ДПС України №17131/6/99-00-06-03-01-06 від 07.06.2024 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 25.03.2024 №00028040407, а скаргу без задоволення.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 200.2 статті 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, зокрема, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9 1.3 пункту 141.9 1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки", у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Стаття 124 ПК України в редакції визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Разом із тим, в розумінні положень пункту 50.1 статті 50 ПК України у випадку виявлення факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів на платника податку покладено обов`язок, зокрема, щодо надсилання уточнюючого розрахунку із сплатою суми недоплати та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми перед поданням такого уточнюючого розрахунку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21.10.2022 ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 09 2022. За наслідками вчинених дій у платника виник податковий обов`язок зі сплати ПДВ у розмірі 5660570,00 грн.

У зв`язку із частковим погашенням на суму 340926,00 грн. вказаного грошового зобов`язання за позивачем станом на 24.10.2022 року рахувалась недоїмка в розмірі 5319644,00 грн. Вказану заборгованість платником погашено 13.03.2023 що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку за вказаний період.

Суд вважає, що опис порушень податкового законодавства зводиться до недотримання позивачем термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань, за обізнаності такого платника про обов`язок такої сплати, що у свою чергу підпадає під відповідальність встановлену пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Таким чином, на думку суду, оскільки проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5319644,00 грн. на 144 дні, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Також слід зазначити, що обов`язок платника, першочергово, є своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати податкові зобов`язання, незалежно від будь-яких обставин, а у випадку невиконання такого обов`язку контролюючий орган зобов`язаний застосувати до платника відповідні фінансові санкції.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №280/1006/21 та від 16.11.2023 у справі №160/24147/21.

Як стверджує сам позивач та вбачається із долученоі? до матеріалів справи виписки з ІКП по ПДВ 20.10.2022 року відбулося відображення даних податковоі? деклараціі? за вересень 2022р., а саме збільшення переплати на 6 011 404 грн. та яка з урахуванням наявноі? попередньоі? переплати у розмірі 1 066 347 грн., становила 7 077 751 грн. на 21.10.2022р.

Вказане збільшення відбулось у зв`язку із заявленою платником сумою бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету в розмірі 6 011 404 грн. у звітності з ПДВ за 09.2022р. та ним відображена у р. 20.2 та р. 20.2.2 деклараціі?.

В тои? же час, позивачем 20.10.2022р. подано декларацію з ПДВ за червень 2022 року із порушенням граничних строків і?і? подання (строк 20.07.2022р.), у якіи? визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 6 726 917 грн. (рядок 18 деклараціі?).

Вказана сума грошового зобов`язання відображена в ІКП 21.10.2022р. шляхом зменшення наявноі? переплати (7 077 751 грн.) на задекларовану до сплати суму (6 726 917 грн.).

Відтак, різницю між зазначеними вище сумами відображено 21.10.2022 у розмірі 1 066 347 грн. переплати.

В подальшому, 21.10.2022р. платником подано уточнюючии? розрахунок до деклараціі? за вересень 2022р., яким знято заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 6 011 404 грн. та одночасно заявлено до зарахування у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість суму в розмірі 5 319 644грн. (р. 20.1 деклараціі?).

Як вбачається із даних ІКП за платником станом на 20.10.2022 року не обліковувалась недоі?мка зі сплати ПДВ, відтак, подання податковоі? звітності Деклараціі?? за 09 2022 із заявленим до відшкодування ПДВ за напрямком «у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету» та Уточнюючого розрахунку за 09 2022 із заявленим зарахуванням суми від`ємного значення у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, є передчасним та таким, що порушує алгоритм відображення даних у податковіи? звітності з ПДВ, а саме: як передбачено абзацами 1-2 підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податковоі? звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів Украі?ни від 28 січня 2016 року No 21, сума від`ємного значення (рядок 20 у деклараціі?):

зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1).

Тобто визначальною умовою для відображення даних сум у рядку 20.1 деклараціі? або уточнюючого розрахунку з ПДВ є наявність податкового боргу.

Внаслідок таких діи? у платника станом на 24.10.2022 року виникла недоі?мка в розмірі 5 319 644 грн.

Вказану заборгованість платником погашено 13.03.2023р., що підтверджується витягом з ІКП платника податку за вказании? період.

Таким чином, невідповідність діи? платника із заповнення та подання податковоі? звітності з ПДВ вимогам податкового законодавства призвела до порушення ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» термінів сплати узгодженоі? суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5 319 644 грн. на 144 дні.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІОСТАНДАРТ" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІОСТАНДАРТ" залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 500/4307/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.