Постанова

від 18.02.2025 по справі 428/3120/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/956/25 Справа № 428/3120/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області, ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець В.Ю., через систему Електронний суд звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області, ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 посилається на те, що на виконанні у Сєвєродонецькому відділі державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного МУ МЮ перебуває виконавчий лист виданий Сєвєродонецьким міським судом Луганської області у справі № 428/3120/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання спільної дитини в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів але не менше 30% на дитину відповідного віку. Державним виконавцем на примусове виконання вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №53518616 та розпочато виконавчі дії. В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на всі банківські рахунки боржника. ОСОБА_1 зазначає, з метою відновлення порушеного права на отримання заробітної плати, як військовослужбовця ЗСУ та зняття арешту із заробітного рахунку, він звернувся до органу державної виконавчої служби з відповідною заявою з доказами належності банківського рахунку до категорії зарплатного. Відповіддю від 22 липня 2024 року № 13014/23.12-31 на подану ним заяву Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного МУ МЮ відмовив у знятті арешту із зарплатного рахунку у зв`язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів. З моменту відкриття провадження та станом на дату подачі скарги із боржника з його заробітної плати державним виконавцем стягуються аліменти та погашається заборгованість. ОСОБА_1 вважає, дії органу державної виконавчої служби щодо відмови у знятті арешту із його зарплатного рахунку, на який зараховується заробітна плата виплачувана йому військовою частиною, є незаконною. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії державного виконавця Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного МУ МЮ по виконавчому провадженню №53518616 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 ; зобов`язати державного виконавця по виконавчому провадженню №53518616 скасувати арешт зарплатного рахунку № НОМЕР_1 ; Банк одержувача: АТ КБ Приватбанк; МФО банку одержувача: 305299 належного ОСОБА_1 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області, ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. просить ухвалу суду від 19вересня 2024року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

У відзивіна апеляційнускаргу Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного МУ МЮ просить ухвалу суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін, як законну та обґрунтовану, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із вказаною скаргою, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії державного виконавця Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного МУ МЮ по виконавчому провадженню №53518616 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 ; зобов`язати державного виконавця по виконавчому провадженню №53518616 скасувати арешт зарплатного рахунку № НОМЕР_1 ; Банк одержувача: АТ КБ Приватбанк; МФО банку одержувача: 305299 належного ОСОБА_1 , посилаючи на те, що накладення державним виконавцем арешту на зарплатний рахунок є незаконним.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на те, що державний виконавець діяв законно при примусовому виконанні рішення суду, та оскарженими діями державного виконавця не були порушені права заявника, оскільки судом не встановлено, що на грошові кошти не могло бути звернено стягнення, а у постанові про арешт його коштів є застереження про те, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, банком (банківською установою), якому надіслано постанову про арешт коштів боржника така не повернута до органу державної виконавчої служби без виконання, належних та допустимих доказів того, що грошові кошти боржника на рахунку в банку не підлягали арешту та списанню в порядку примусового виконання судового рішення, ОСОБА_1 не надав.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами 2, 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 6 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону УкраїниПро виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статі 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України Провиконавче провадженнястягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувана або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого і документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних (трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Провиконавче провадженняна підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону).

Отже,виконуючи рішеннясуду,виконавець моженакладати арештна будь-які коштина рахункахборжника вбанківських установах,крім тих,накладення арештуна іякі забороненозаконом.При цьомусаме банк,який виконуєвідповідну постановувиконавця проарешт коштівборжника,відповідно дочастини третьоїстатті 52Закону України Провиконавче провадженняповинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України Про виконавче провадження).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Вверховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Зобов`язаннявиконавця знятиарешт напідставі повідомленнябанку невиключає зняттятакого арештуна підставіповідомлення боржника,та занаслідками здійсненняконтролю заправильністю стягненняна підставінаданих звітівпро стягнення,оскільки у відповідностідо підпункту1частини четвертоїстатті 59Закону України Провиконавче провадженняпідставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 .

У справівстановлено, на виконанні у Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №53518616 з примусового виконання виконавчого листа №428/3120/13-ц, виданого 26 травня 2015 року Сєвєродонецьким міським судом про зміну розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 1/4 частини на 1/6 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менш 30% (а.с.11-13, 26).

04 червня 2024 року старшим державним виконавцем Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанюк М. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №53518616, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, становить 254976 грн. 99 коп. (а.с.72).

Також 04 червня 2024 року старшим державним виконавцем Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Степанюк М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до Військової частини НОМЕР_2 (адреса не зазначається у зв`язку із запровадженням воєнного стану) (а.с.52, 53).

Згідно з довідкою АТ КБ Приватбанк ОСОБА_1 станом на 03 липня 2024 року має в АТ КБ Приватбанк картку № НОМЕР_3 , на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.23).

У цій скарзі ОСОБА_1 зазначає, що з метою відновлення порушеного права на отримання заробітної плати, як військовослужбовця ЗСУ та зняття арешту із заробітного рахунку, він звернувся до органу державної виконавчої служби з відповідною заявою з доказами належності банківського рахунку до категорії зарплатного.

Відповіддю від 22 липня 2024 року № 13014/23.12-31 на подану ОСОБА_1 заяву, в.о. начальника Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного МУ МЮ Ляхова А. відмовила у знятті арешту із зарплатного рахунку у зв`язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів, винесенням постанови про арешт коштів боржника від 04 листопада 2024 року з дотриманням вимог законодавства (а.с.11-13).

Із вказаної відповіді встановлено, що боржником реалізовано його право на визначення його рахунку для здійснення видаткових операцій НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки державним виконавцем винесено відповідну постанову.

Слід зазначити, з моменту відкриття провадження та станом на дату подачі скарги із боржника ОСОБА_1 з його заробітної плати державним виконавцем стягуються аліменти та погашається заборгованість.

З виписки по рахунку для здійснення видаткових операцій НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк вбачається, зазначений рахунок є зарплатним (а.с.100).

Відповідно до частини 2 статті 10 Конвенції Про захист заробітної плати, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства.

Накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату зарплати, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 29 січня 2020 року у справі № 820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19.

Слід зазначити, у цій справі державним виконавцем не перевірено належним чином правову природу (статус) грошових коштів боржника ОСОБА_1 , на які накладено арешт.

Боржник вказував, що отримувана ним зарплата являється засобом для існування не лише його, а й членів його сім`ї, та він, як військовослужбовець, зі своєї заробітної плати не в змозі придбати необхідну захисну амуніцію та медичні препарати, у зв`язку із накладенням державним виконавцем арешту на грошові кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 вказано, залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела для існування та порушує право на отримання винагороди за працю.

Враховуючи викладене, наявні підстави для визнання неправомірними дій державного виконавця Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по виконавчому провадженню №53518616 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 .

Стосовно вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язати державного виконавця по виконавчому провадженню №53518616 скасувати арешт зарплатного рахунку № НОМЕР_1 ; Банк одержувача: АТ КБ Приватбанк; МФО банку одержувача: 305299 належного ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржені рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом УкраїниПро виконавчепровадженняможуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби

Таким чином, звернення до суду з вимогами про зобов`язання державного виконавця до дій - скасувати арешт зарплатного рахунку № НОМЕР_1 , Банк одержувача: АТ КБ Приватбанк; МФО банку одержувача: 305299 належного ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанов державного виконавця, які згідно із Законом УкраїниПро виконавчепровадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, не ґрунтуються на вимогах Закону, а тому не підлягають задоволенню.

Із вимогами про скасування постанови, винесеної старшим державним виконавцем Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №53518616 від 04 червня 2024 року ОСОБА_1 у цій справі до суду не звертався.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог скарги ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаМотальової-КравецьВалерії Юріївни задовольнити частково.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області, ОСОБА_2 - скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи Сєвєродонецький відділ державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по виконавчому провадженню №53518616 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів заробітної плати на картковому рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - неправомірними.

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2025 року.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова