Ухвала

від 10.02.2025 по справі 947/4321/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/4321/25

Провадження № 1-кс/947/2193/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 дослідивши матеріали за клопотанням старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , погодженим прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000001055 від 30.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором в рамках кримінального провадження № 12024160000001055 від 30.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366-2 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено 03.02.2025 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів в рамках кримінального провадження.

Дослідивши клопотання та матеріали додані в його обґрунтування, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність повернення даного клопотання прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частина 1 статті 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Водночас, приписами ч. 2ст. 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий у клопотанні визначив метою накладення арешту на вказане вилучене майно його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послалася на положенняст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.

На переконання слідчого судді клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогамст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1)підстави і метувідповідно до положень ст. 170 Кодексу тавідповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3)документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, абоконкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4)розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою,у разі подання клопотання відповідно до ч. 6ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути доданіоригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Слідчим у клопотанні зазначено, що вилучене майно в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 є речовими доказами та відноситься до речей, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема підтвердження або спростування факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366-2 КК України, у зв`язку із чим слідчим прийнято рішення про визнання вищевказаного майна речовими доказами у кримінальному провадженні.

Однак, до клопотання слідчого про арешт майна жодного доказу на обґрунтування відповідності тимчасово вилученого майна категорії речових доказів та підстав для накладення арешту на вилучене майно додано не було.

Так, до клопотання долучено постанову слідчого про визнання речовими доказами майна, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем розташування Крижанівського старостинського округу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Крижанівка, вул. Ветеранів, 5.

При цьому, слідчий просить арештувати майно, яке було виявлено та вилучено 03.02.2025 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000001055 від 30.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366-2 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1