Ухвала

від 10.02.2025 по справі 522/928/25

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/411/25

Справа № 522/928/25 1-кс/522/786/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

10.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22025160000000048 від 17.01.2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2025 року про обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іванівка, Доманівського району Миколаївської області, громадянки України, із середньою освітою, не заміжньої, офіційно не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

встановив:

в провадженні слідчого відділуУСБ Українив Одеськійобласті,перебуває кримінальне провадження №22025160000000048 від 17.01.2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111КК України, за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.

28.01.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України та в той же день її повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України державна зрада, тобто діяння, умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

29.01.2025 року старша слідчав ОВССВ УСБУкраїни вОдеській області ОСОБА_7 ,за погодженнямз прокуроромОдеської обласної ОСОБА_8 звернулася дослідчого суддіз клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_6 без визначення розміру застави.

Клопотання слідчого про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивоване тим, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України і неможливістю запобігти вказаним ризикам більш м`яким запобіжним заходом, з урахуванням положень ч.6 ст.176, ч.4 ст.183 КПК України.

Оскарженою ухвалою слідчого суддіклопотання слідчого задоволено та підозрюваній обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 59 (п`ятдесят дев`ять) днів до 28.03.2025 року, без визначення розміру застави.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за результатами розгляду кримінального провадження по суті; обставини кримінального правопорушення; доведеність існування ризиків, визначених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя дійшов до висновку, що більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання покладених на підозрювану обов`язків.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на необґрунтованість підозри та відсутність доказів наявності ризиків, зазначених у клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі.

Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_6 фактично добровільно заявила органам державної влади про свій зв`язок та про отримане завдання, що фактично, на думку захисника, звільняє її від кримінальної відповідальності відповідно до ч.3 ст.111 КК України та свідчить про необґрунтованість підозри.

Захисник надіслав до суду клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваної, оскільки в апеляційній скарзі захисник не клопотав про виклик своєї підзахисної в судове засідання. Підозрювана ОСОБА_6 також не зверталася до апеляційного суду із клопотанням про забезпечення її участі під час апеляційного розгляду.

Прокурор надіслав до суду клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення у учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.

Відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України (далі КПК), в зв`язку з неявкою учасників судового розгляду в судове засідання, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосуваннядо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання органу досудового розслідування, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею на законних підставах не визначено розмір застави підозрюваній як альтернативного запобіжного заходу при обранні запобіжного заходу у виді триманні під вартою, з огляду на таке.

Згідно ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.109-114-2,258-258-6,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК, застосовується запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.

Відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Доводи захисника про необґрунтованість підозри та наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності відповідно до ч.3 ст.111 КК України, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_6 у скоєнні злочину, вірність чи не вірність кваліфікації злочину, та всіх його кваліфікуючих ознак, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, щовідповіднодо положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрювана ОСОБА_6 можливо вчинила інкримінований їй злочин, передбачений ч. 2 ст.111 КК України. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

На думкуапеляційного судутакож існуєризик можливого вчиненняпідозрюваною дій,передбачених п.2,5ч.1ст.177КПК,а самеможе знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення та продовжити вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється, оскільки остання за версією слідства виконувала злочинні вказівки співробітника розвідувального органу РФ, для допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які на переконання апеляційного суду не будуть здатні забезпечити належну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування.

Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваної під вартою.

Колегія суддів звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваної і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваної під вартою.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводівзахисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скаргапідлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.

Разом з цим, апеляційним судом встановлені обставини, які слугують підставою для виправлення слідчим суддею описки в резолютивній частині ухали, зокрема щодо дати строку дії запобіжного заходу, оскільки з урахуванням дати затримання підозрюваної - 28.01.2025 року, строк дії запобіжного заходу становить до 27.03.2025 року. Однак, визначивши строк дії ухвали 59 днів, що відповідає вимогам процесуального закону, слідчий суддя припустився описки та зазначив дату 28.03.2025 року. Водночас вказані обставини визнаються апеляційним судом не суттєвими та такими, що не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки слідчий суддя може виправити цей недолік в порядку ст.379 КПК.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2025 року, якою підозрюваній ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №22025160000000048 від 17.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін.

Рекомендувати слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси виправити описку у резолютивній частині ухвали від 29.01.2025 року щодо зазначення дати закінчення строку дії застосованого до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4