Постанова

від 19.02.2025 по справі 916/2066/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2066/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту)

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 (складено та підписано 16.09.2024, суддя Невінгловська Ю.М.)

у справі №916/2066/24

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту)

до Приватного підприємства "СОЛЕКС"

про стягнення 105 850,92 грн

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "СОЛЕКС", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість у розмірі 70 647,36 грн, пеню у розмірі 29 368,37 грн, 3% річних у розмірі 2 137,51 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 3 697,68 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №916/2066/24 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 24 426 грн 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 2339 грн 45 коп., 3% річних у розмірі 903 грн 76 коп., пеню у розмірі 12738 грн 08 коп., а також 1155 грн 92 коп. витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем у період з лютого 2022 по лютий 2024 надано відповідачеві послуги на виконання умов укладеного між сторонами договору, що відповідно зумовлює обов`язок останнього сплатити такі послуги.

Разом з цим, місцевим господарський суд зазначив, що на підтвердження виконання позивачем передбаченого Договором обов`язку виставлення рахунків, позивачем до позовної заяви було додано роздруківки із електронної пошти, копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та копії невручених поштових відправлень, адресованих відповідачу. Між тим, частина роздруківок із електронної пошти не містить зазначення № рахунку, який направлявся відповідачу, а також до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення не додано описи вкладення, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановити які саме та коли саме рахунки направлялись ПП "СОЛЕКС".

З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку, що лише частина рахунків є належним чином виставленими та підлягають оплаті відповідачем, а саме на загальну суму 24426,76 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням вимоги про стягнення основного боргу, місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково, а саме в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 62 742,77 грн та в цій частині ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 62 742,77 грн, з яких 44 150,64 грн основний борг, 15 743,22 пеня, 1157,38 три проценти річних та 1691,53 грн інфляційні втрати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на таке:

- згідно з п. 2.6 Договору рахунки на оплату та Акти наданих Послуг передаються Користувачу наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факсу, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; направляються користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською службою тощо);

- як обумовлено в Договорі, Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних способів передачі рахунку та акту наданих послуг або кілька способів. Застосування одного з описаних способів визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Користувачем такого рахунку та підписанням ним акту наданих послуг. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та акту наданих послуг Адміністрації, рахунок та акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та акт не були одержані, несе Користувач;

- судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до умов Договору тягар доказування отримання актів виконаних робіт та рахунків покладений на Користувача, але при цьому суд не врахував цей факт при винесенні рішення, перекладаючи цей тягар на позивача всупереч умовам договору;

- за фактом надання за період з лютого 2022 року по лютий 2024 послуг доступу до причалу Адміністрацією було направлено Користувачу на електронну пошту та засобами поштового зв`язку для підписання акти виконаних робіт за лютий 2022 - лютий 2024 року та виставлено відповідні рахунки, на підтвердження чого позивачем було надано до суду відповідні докази;

- договором не передбачено направлення на юридичну адресу відповідача актів, рахунків, листів саме разом з описом вкладання, як про це зазначає суд першої інстанції. Відповідно Адміністрація здійснює відправку актів виконаних робіт та рахунків без опису вкладання для всіх контрагентів, та це є звичайною практикою обміну документами за договірними відносинами;

- відповідачем не спростовано та судом в оскаржуваному рішенні не встановлено, що відповідач не отримав рахунки, які були направлені Адміністрацією у вищезазначений спосіб;

- за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послугу;

- крім того, на електронну адресу відповідача позивачем направлялася претензія щодо наявності заборгованості за договором та вимоги щодо її сплати, до якої були повторно додані всі акти виконаних робіт та рахунки за період з лютого 2022 по квітень 2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що в період з 22 лютого 2022 року по теперішній час позивачем не надаються відповідачу послуги з користування об`єктами портової інфраструктури - гідротехнічної споруди (біля причалу № 18) для обслуговування суден та пасажирів користувача, у зв`язку з чим у відповідача відсутні зобов`язання оплачувати послуги, які ним не отримано.

Відповідач також вважає, що позивачем не було дотримано умов укладеного між сторонами договору стосовно порядку передачі рахунків на оплату та актів наданих послуг, оскільки документи були направлені, зокрема, на електронну пошту, не погоджену сторонами.

До того ж, як вважає відповідач, рахунки та акти направлені позивачем поштою, також не є належними та допустимими доказами направлення відповідачу саме актів наданих послуг та рахунків за договором, оскільки не містять відомостей про те, які саме документи були вкладені до поштового відправлення.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області по даній справі оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позову, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що 12.06.2018 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту (Адміністрація) та Приватним підприємством "СОЛЕКС" (Користувач) Договір №2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018 про допуск до об`єктів портової інфраструктури (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Предметом договору є надання Користувачу послуг з користування об`єктами портової інфраструктури (надалі - Послуги), які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та які зазначені в Додатку №1-4 (надалі - об`єкт інфраструктури), які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 1.2. Договору, Користувач сплачує плату Адміністрації за надані Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору, вартість Послуг, особливості порядку розрахунків визначені в Додатку № 1-4, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 2.2. Договору).

Положеннями п. 2.3. Договору передбачено, що оплата за користування об`єктами інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та Акту наданих Послуг.

У п. 2.4. Договору передбачено, що нарахування плати за Послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Одеської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

За умовами п. 2.5. Договору, Адміністрація здійснює виставлення рахунку по об`єктам інфраструктури, відповідно до підписаних Додатків до цього Договору, протягом 5 робочих днів з місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що Рахунки на оплату та Акти наданих Послуг Адміністрації передаються Користувачу наступним чином:

- направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; та/або

- передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або

- направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).

Адміністрація може застосувати будь-який з описаних способів передачі рахунку та Акту наданих послуг або кілька способів. Застосування одного з описаних способів визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Користувачем такого рахунку та підписанням ним Акту наданих послуг. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та Акту наданих послуг Адміністрації, рахунок та Акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані, несе Користувач.

Відповідно до п. 2.7. Договору, Користувач оплачує рахунки протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеської філії Адміністрації, згідно з Актом наданих Послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання Адміністрацією Акту наданих Послуг.

Згідно з п. 2.8. Договору, Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації Акт наданих Послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого Акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей Акт наданих Послуг вважається Сторонами погодженим (підписаним).

Положеннями п. 2.9. Договору передбачено, що при наявності технічної можливості Сторони здійснюють оформлення Актів надання Послуг (виконання робіт), у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу, за допомогою системи електронного документообігу М.Е.Doc. Документи. сформовані в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, мають таку ж юридичну силу, як оригінали у паперовій формі з підписами та печатками Сторін.

У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів (ЦСК) - зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним.

Підтвердженням факту одержання електронного документа є автоматизоване підтвердження сервера електронної поштової системи про доставку електронного документа на адресу, яка у ньому зазначена. У випадку, якщо електронна поштова система не підтримує функцію визначення факту одержання електронного документа адресатом, тоді зазначений факт визначається шляхом отримання автором електронного листа-повідомлення від адресата про отримання цього електронного документа.

При відсутності технічної можливості оформлення Актів надання послуг (виконання робіт) у вигляді електронних документів їх оформлення здійснюється у паперовій формі з підписами та скріпленням печатками Сторін.

У п. 2.13. Договору сторони погодили, що вартість Послуг підлягає перегляду у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів. При цьому Адміністрація сповіщає про такі зміни Користувача шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.

Положеннями п. 3.1. Договору передбачено, що Адміністрація має право, зокрема: односторонньому порядку змінювати вартість користування об`єктами інфраструктури (підп. 3.1.2. Договору), отримувати оплату за користування об`єктом (ами) інфраструктури в розмірах і строки, передбачені цим Договором (підп. 3.1.5. Договору), вимагати від Користувача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час користування об`єктом (ами) інфраструктури (підп. 3.1.6. Договору), обмежити або припинити надання Послуг у випадках порушення Користувачем умов, передбачених цим Договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (підп. 3.1.7. Договору).

Положеннями п. 3.4.1. Договору передбачено обов`язок Користувача, здійснювати оплату за користування об`єктами інфраструктури на умовах, у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оформлення перепусток для доступу на режимну територію персоналу Користувача здійснюється Адміністрацією відповідно до вимог діючого у відповідній філії Адміністрації Положення про забезпечення пропускного та внутрішньо об`єктового режиму за додаткову оплату у відповідності до затверджених і діючих у відповідній філії Адміністрації тарифами, на підставі паспорту та інших документів, що підтверджують трудові та/або цивільно-правові відносини з Користувачем.

За умовами п. 5.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно з п. 5.4. Договору, у випадку несвоєчасної сплати Послуг, Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

За умовами п. 6. 1. Договору, жодна із Сторін цього Договору не несе відповідальності перед іншою Стороною за несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок дії непереборної сили (форс-мажор) у тій мірі. у якій таке прострочення або невиконання не можуть бути віднесені за рахунок вини або недогляду Сторони, яка посилається на несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з обставинами непереборної сили (форс-мажор).

Положеннями п. 6.2. Договору передбачено, що використане у п. 6.1. Договору поняття дії непереборної сили (форс-мажор) означає випадки, які не піддаються розумному контролю Сторони, яка проголошує форс-мажорні обставини, в тому числі, але не обмежуючись такими подіями, як: війна, блокада, ембарго, випадки громадянської непокори працівників або будь-які закони, декларації. норми, вказівки та декрети, що видані державними органами та знаходяться під їх контролем.

У випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажор) строк виконання зобов`язань за Договором відкладається на той час, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо такі обставини та їх наслідки будуть тривати більше трьох місяців, то кожна із Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором, і в цьому випадку жодна із сторін не буде мати право на відшкодування іншою стороною можливих збитків (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 6.4. Договору, сторона, для якої настала неможливість виконання Зобов`язань за Договором, повинна про настання таких обставин невідкладно повідомити (факсом або електронною поштою) іншу Сторону, а також у п`ятнадцятиденний термін надіслати поштою зареєстроване повідомлення, видане Торговою (торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом держави.

Відповідно до п. 6.5. Договору, належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості є документи, що видаються Торговою (торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом держави.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором.

За умовами п. 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 включно. Сторони погодили, що відповідно до ст. 631 ЦКУ умови цього Договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними з 01.04.2018 р.

Дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з Сторін письмово це повідомила іншу Сторону про припинення даного Договору.

20.11.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018, якою сторони погодили викласти у новій редакції реквізити Адміністрації у Розділі 13 Договору та виклали у новій редакції Розділ 10 Договору.

На виконання умов договору, ДП Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) за період з лютого 2022 року по лютий 2024 послуг було сформовано Акти виконаних робіт та рахунки, а саме:

- Акт виконаних робіт від 28.02.2022 та рахунки №620126, 650127, 650128 від 28.02.2022 на загальну суму 2 267,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.03.2022 та рахунки №620148, 620151, 620152 від 31.03.2022 на загальну суму 2 532,85 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.04.2022 та рахунки №620168, 620171, 620172 від 30.04.2022 на загальну суму 2 451,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.05.2022 та рахунки №620196, 620199, 620200 від 31.05.2022 на загальну суму 2 532,85 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.06.2022 та рахунки №620207, 620208, 620209 від 30.06.2022 на загальну суму 2 451,15 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.07.2022 та рахунки №620247, 620248, 620249 від 31.07.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.08.2022 та рахунки №620281, 620282, 620283 від 31.08.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.09.2022 та рахунки №620300, 620302, 620304 від 30.09.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.10.2022 та рахунки №620317, 620321, 620322 від 31.10.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.11.2022 та рахунки №620335, 620337, 620338 від 30.11.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.12.2022 та рахунки №620352, 620354, 620355 від 31.12.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.01.2023 та рахунки №620013, 620014, 620015 від 31.01.2023 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 28.02.2023 та рахунки №620025, 620026, 620027 від 28.02.2023 на загальну суму 2 859,84 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.03.2023 та рахунки №620043, 620044, 620045 від 31.03.2023на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.04.2023 та рахунки №620064, 620065, 620066 від 30.04.2023 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.05.2023 та рахунки №620086, 620087, 620088 від 31.05.2023 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.06.2023 та рахунки №620110, 620111, 620112 від 30.06.2023 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Акт виконаних робіт від 20.07.2023 та рахунок №620130 від 24.07.2023 на суму 1 379,98 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунок №620153 від 31.07.2023 на суму 758,99 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунки №620137, 620138 від 31.07.2023 на загальну суму 1 027,30 грн.

- Акт виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунок №620170 від 31.08.2023 на суму 2138,95 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунки №620177, 620178 від 31.08.2023 на загальну суму 1 027,30 грн.

- Акт виконаних робіт від 30.09.2023 та рахунок №620195 від 30.09.2023 на суму 2069,96 грн;

- Акт виконаних робіт від 30.09.2023 та рахунки №620202, 620203 від 30.09.2023 на загальну суму 994,16 грн.

- Акт виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунок №620228 від 31.10.2023 на суму 2127,16. грн;

- Акт виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунки №620214, 620215 від 31.10.2023 на загальну суму 1021,64 грн.

- Акт виконаних робіт від 30.11.2023 та рахунок № 620252 від 30.11.2023 на суму 2059,03 грн,

- Акт виконаних робіт від 31.12.2023 та рахунок № 620274 від 31.12.2023 на суму 2221,56 грн;

- Акт виконаних робіт від 31.01.2024 та рахунок № 620021 від 31.01.2024 на суму 2215,40 грн;

- Акт виконаних робіт від 29.02.2024 та рахунок №620042 від 29.02.2024 на суму 2090,71 грн.

З огляду на не підписання таких Акті з боку відповідача та несплату виставлених рахунків, позивач звернувся до ПП "СОЛЕКС" із претензією за вих. № 1550/19-03-14/ВИХ від 27.07.2023 у якій вимагав оплати вищезазначених рахунків, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Листом за вих. № 1408/19/ВХ від 14.08.2023 відповідач повідомив позивача про те, що він не відмовляється від боргів, розуміє, що послуги треба сплачувати. При цьому відповідач вказує, що судна не можуть бути просто переміщені в просторі чи перебазувати до іншого місця дислокації, їх не можна залишити напризволяще, а тому нього немає іншої альтернативи, аніж знаходження суден в Одеському порту. Однак у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією рф проти України, в період дії введеного в Україні воєнного стану: які унеможливили виконання зобов`язань за умовами Договору, відповідач просить не нараховувати пеню за Договором внаслідок дії непереборної сили (форс-мажора) та перенести строки виконання зобов`язань за Договором та вирішення спірних питань мирним шляхом, без втягування підприємства та компанії у судові процеси.

Листом за вих. №1666/19-01-06/Вих від 18.08.2023 позивач зауважує, що жодних повідомлень про настання форс-мажорних обставин після 24.02.2022 від приватного підприємства Солекс не надходило, що свідчить про неможливість посилатися на такі обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором з боку відповідача, а також наголошує, що отримання ОФ ДП АМУ за укладеними договорами коштів є вкрай необхідним та спрямовуються на забезпечення стабільної роботи стратегічно важливого для економіки та безпеки держави державного підприємства у період дії воєнного стану, виконання покладених державою завдань, з огляду на що позивач просить забезпечити відповідачем своєчасне виконання взятих на себе обов`язків за Договором.

Листом за вих. № 15 від 7.05.2024 ПП "СОЛЕКС" повідомило Заступника начальника Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) про те, що в найближчий час відповідач планує погасити борг, але просить з порозумінням віднестися до цієї складної ситуації, що склалася в країні. Адже, з початку російської агресії, та введення воєнного стану підприємство відповідача до цих пір не працює, та не має доступу до орендованих катерів, зокрема т/х "Хаджибей". А також звертається до позивача із проханням розглянути можливість погашення боргу частками на протязі 6 місяців.

Не виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати наданих послуги, стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо можливості часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За приписами ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Як вже було вказано вище, за умовами укладеного між сторонам договору позивач взяв на себе зобов`язання з наданням відповідачеві послуг з користування об`єктами портової інфраструктури, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, а відповідач взяв на себе забавляння з оплати наданих послуг на умов визначених договором.

Положеннями п. 2.3. Договору передбачено, що оплата за користування об`єктами інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та Акту наданих Послуг.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що Рахунки на оплату та Акти наданих Послуг Адміністрації передаються Користувачу наступним чином:

- направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; та/або

- передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або

- направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).

Адміністрація може застосувати будь-який з описаних способів передачі рахунку та Акту наданих послуг або кілька способів. Застосування одного з описаних способів визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Користувачем такого рахунку та підписанням ним Акту наданих послуг. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та Акту наданих послуг Адміністрації, рахунок та Акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані, несе Користувач.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягненні заборгованості за:

- Актом виконаних робіт від 28.02.2022 та рахунками №620126, 650127, 650128 від 28.02.2022 на загальну суму 2 267,15 грн;

- Актом виконаних робіт від 31.03.2022 та рахунками №620148, 620151, 620152 від 31.03.2022 на загальну суму 2 532,85 грн;

- Актом виконаних робіт від 30.09.2022 та рахунками №620300, 620302, 620304 від 30.09.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Актом виконаних робіт від 30.11.2022 та рахунками №620335, 620337, 620338 від 30.11.2022 на загальну суму 3 064,12 грн;

- Актом виконаних робіт від 31.12.2022 та рахунками №620352, 620354, 620355 від 31.12.2022 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Актом виконаних робіт від 31.01.2023 та рахунками №620013, 620014, 620015 від 31.01.2023 на загальну суму 3 166,25 грн;

- Актом виконаних робіт від 28.02.2023 та рахунками №620025, 620026, 620027 від 28.02.2023 на загальну суму 2 859,84 грн;

- Актом виконаних робіт від 31.03.2023 та рахунками №620043, 620044, 620045 від 31.03.2023на загальну суму 3 166,25 грн;

- Актом виконаних робіт від 30.04.2023 та рахунками №620064, 620065, 620066 від 30.04.2023 на загальну суму 3 064,12 грн;

місцевий господарський суд зазначив, що надані позивачем на підтвердження направлення таких актів та рахунків докази, а саме роздруківки з електронної пошти, не містять зазначення № рахунку, який направлявся відповідачу.

Однак, колегія суддів зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що вищевказані Акти виконаних робіт та рахунки до них були направлені відповідачеві разом з претензією від 27.07.2023 за №1550/19-03-14/Вих.

ПП "СОЛЕКС" у листі від 14.08.2023 за №1408/19/Вх підтвердило отримання претензії від позивача, та відповідно, додатків доданих до такої претензії, а саме вищенаведених Актів виконаних робіт та рахунків.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що вищевказані Акти виконаних робіт та рахунки від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.09.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023 та від 30.04.2023 були направлені позивачем та отримані відповідачем.

Втім, доказів оплати наданих послуг за вищезазначеними Актами виконаних робіт та рахунками наявні матеріали справи не містять, а сторонами надано не було.

Щодо Акту виконаних робіт від 31.05.2023 та рахунків №620086, 620087, 620088 від 31.05.2023 на загальну суму 3 166,25 грн, колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження направлення даного Акту виконаних робіт та рахунків надано до суду першої інстанції роздруківку з електронної пошти від 19.06.2023 в якій вказано найменування суден щодо яких було надано послуги у вигляді виділення місця для стоянки, а саме «Генуя», «Хаджибей» та «Валенсія». При цьому, відповідачем не заперечується та обставина, що саме щодо даних суден позивачем надавались послуги.

Щодо Акту виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунків №620214, 620215 від 31.10.2023 на загальну суму 1021,64 грн, колегія суддів зазначає, що останні були направлені на електронну адресу відповідача 13.11.2023, що підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою з електронної пошти.

Колегія суддів також зауважує, що відповідачем не заперечується та не надано доказів на підтвердження того, що останнім такі Акти виконаних робіт та рахунки не було отримано.

З приводу Акту виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунку №620153 від 31.07.2023 на суму 758,99 грн; Акту виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунку №620170 від 31.08.2023 на суму 2138,95 грн; Акту виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунку №620228 від 31.10.2023 на суму 2127,16 грн, колегія суддів зазначає, що останні були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами поштових відправлень від 28.11.2023 (т.2, а.с. 234-237, 248-250, т.3, а.с. 1, 19-22, 41-42, 45-46).

Акт виконаних робіт від 30.11.2023 та рахунок № 620252 від 30.11.2023 на суму 2059,03 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром поштових відправлень від 19.12.2023 (т.3, а.с. 49-55).

Акт виконаних робіт від 31.12.2023 та рахунок № 620274 від 31.12.2023 на суму 2221,56 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром поштових відправлень від 11.01.2024 (т.3, а.с. 63-66).

Акт виконаних робіт від 31.01.2024 та рахунок № 620021 від 31.01.2024 на суму 2215,40 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром поштових відправлень від 13.02.2024 (т.3, а.с. 77-82).

Акт виконаних робіт від 29.02.2024 та рахунок №620042 від 29.02.2024 на суму 2090,71 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром поштових відправлень від 19.03.2024 (т.3, а.с. 85-88).

Отже, такі Акти виконаних робіт та рахунки були направлені позивачем у передбачений договором спосіб, а тому у відповідач виник обов`язок щодо їх оплати.

При цьому, судова колегія не погоджується із висновками місцевого господарського суду з приводу необхідності надання позивачем описів вкладення до вищевказаних поштових відправлень, оскільки умовами укладеного між сторонами не перебачено обов`язку позивача щодо направлення Актів та рахунків відповідачеві у такій спосіб.

До того ж за умовами п. 2.6. укладеного між сторонами договору, у випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та Акту наданих послуг Адміністрації, рахунок та Акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані, несе Користувач.

Втім, відповідачем не надано, а наявні матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що такі рахунки ним не отримувались взагалі та/або за таким поштовим відправленням позивачем було надіслано іншу кореспонденцію.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно не врахував вищевказані Акти виконаних робіт та рахунки до них, а тому прийняв необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 44 150,64 грн підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача з приводу того, що позивачем у спірний період не надавались послуги за договором, оскільки такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Навпаки, як свідчать наявні матеріали справи, у листах за вих. № 1408/19/ВХ від 14.08.2023 та вих. № 15 від 7.05.2024 ПП "СОЛЕКС" повідомляло позивача про обізнаність перебування його майна (суден) на території порту, наявність заборгованості та про те, що в найближчий час відповідач планує погасити існуючу заборгованість.

Слід також наголосити на тому, що за умовами п. 8.3. укладеного між сторонами договору, останній може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Отже, відповідач, за наявності відповідних обставин, не був позбавлений можливості ініціювати питання щодо розірвання укладеного з позивачем договору, однак, як свідчать наявні матеріли справи, такий дій не вчиняв.

З приводу заявлених позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного Кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 5.4. Договору, у випадку несвоєчасної сплати Послуг, Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

Відповідно до п. 2.7. Договору, Користувач оплачує рахунки протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеської філії Адміністрації, згідно з Актом наданих Послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання Адміністрацією Акту наданих Послуг.

Так, Акти виконаних робіт та рахунки від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.09.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023 та від 30.04.2023 були виставлені відповідачеві у претензії від 27.07.2023, відтак, строк оплати таких рахунків був до 18.08.2023 включно.

Відтак, пеня по вказаним Актам та рахункам нараховується на суму 26350,95 грн за період з 19.08.2023 по 25.03.2024 (кінцева дата нарахування застосована позивачем) та складає 5398,74 грн.

Щодо пені за Актом виконаних робіт від 31.05.2023 та рахунків №620086, 620087, 620088, колегія суддів зазначає, що такий Акт та рахунки були направлені відповідачеві 19.06.2023, а тому кінцем строком їх оплати є 10.07.2023 включно.

Відтак, пеня по вказаному Акту та рахункам нараховується на суму 3 166,25 грн за період з 11.07.2023 по 25.03.2024 (кінцева дата нарахування застосована позивачем) та складає 806,40 грн.

Щодо Акту виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунків №620214, 620215 від 31.10.2023 на загальну суму 1021,64 грн, колегія суддів зазначає, що останні були направлені на електронну адресу відповідача 13.11.2023, а тому останнім днем строку їх оплати є 04.12.2023 включно.

Відтак, пеня по вказаному Акту та рахункам нараховується на суму 1021,64 грн за період з 05.12.2023 по 25.03.2024 (кінцева дата нарахування застосована позивачем) та складає 94,10 грн.

Щодо нарахування пені за Актами виконаних робіт та рахунками, які були направлені позивачем засобами поштового зв`язку, колегія суддів зазначає таке.

Акт виконаних робіт від 31.07.2023 та рахунок №620153 від 31.07.2023 на суму 758,99 грн; Акт виконаних робіт від 31.08.2023 та рахунок №620170 від 31.08.2023 на суму 2138,95 грн; Акт виконаних робіт від 31.10.2023 та рахунок №620228 від 31.10.2023 на суму 2127,16 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку 28.11.2023, а тому кінцевим терміном їх оплати було 19.12.2023 включно.

Відтак, пеня по вказаним Актах та рахункам нараховується на суму 5025,10 грн за період з 20.12.2023 по 25.03.2024 (кінцева дата нарахування застосована позивачем) та складає 398,16 грн.

Акт виконаних робіт від 30.11.2023 та рахунок № 620252 від 30.11.2023 на суму 2059,03 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку 19.12.2023, а тому кінцевим терміном їх оплати було 09.01.2024 включно.

Відтак, пеня по вказаному Акту та рахункам нараховується на суму 2059,03 грн за період з 10.01.2024 по 25.03.2024 (кінцева дата нарахування застосована позивачем) та складає 127,65 грн.

Акт виконаних робіт від 31.12.2023 та рахунок № 620274 від 31.12.2023 на суму 2221,56 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку 11.01.2024, а тому кінцевим терміном їх оплати було 01.02.2024 включно.

Відтак, пеня по вказаному Акту та рахункам нараховується на суму 2221,56 грн за період з 02.02.2024 по 25.03.2024 (кінцева дата нарахування застосована позивачем) та складає 95,85 грн.

Акт виконаних робіт від 31.01.2024 та рахунок № 620021 від 31.01.2024 на суму 2215,40 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку 13.02.2024, а тому кінцевим терміном їх оплати було 05.03.2024 включно.

Відтак, пеня по вказаному Акту та рахункам нараховується на суму 2215,40 грн за період з 06.03.2024 по 25.03.2024 (кінцева дата нарахування застосована позивачем) та складає 35,65 грн.

Акт виконаних робіт від 29.02.2024 та рахунок №620042 від 29.02.2024 на суму 2090,71 грн були направлені відповідачеві засобами поштового зв`язку 19.03.2024, а тому кінцевим терміном їх оплати було 09.04.2024 включно.

Втім, колегія суддів зазначає, що позивач звертаючись із даним позовом до суду, самостійно визначив кінцевий строк нарахування пені, а саме до 25.03.2024, а тому, суд, враховуючи неможливість виходу за межі заявлених позовних вимог, не нараховує пеню за Актом виконаних робіт від 29.02.2024 та рахунком №620042 від 29.02.2024, оскільки станом на визначену позивачем кінцеву дату нарахування пені, строк виконання зобов`язання не настав.

Загалом сума пені за вищевказаними Актами та рахунками складає у розмірі 6956,55 грн.

Щодо заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, враховуючи вищенаведені періоди та суми заборгованості за кожним із Актів та рахунком, сума інфляційних втрат складає 1177,71 грн, а трьох процентів річних 615,34 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 44 150,64 грн основного боргу, 6956,55 грн пені, 1177,71 грн інфляційних втрат та 615,34 грн трьох процентів річних, у задоволенні яких було відмовлено місцевим господарським судом, підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 44 150,64 грн основного боргу, 6956,55 грн пені, 1177,71 грн інфляційних втрат та 615,34 грн трьох процентів річних скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення таких вимог.

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 по справі №916/2066/24 в частині відмови у стягненні з Приватного підприємства "СОЛЕКС" на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) 44 150,64 грн основного боргу, 6956,55 грн пені, 1177,71 грн інфляційних втрат та 615,34 грн трьох процентів річних скасувати, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СОЛЕКС" на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) 68 577,40 основного боргу, 19 694,63 грн пені, 3517,16 грн інфляційних втрат, 1519,10 грн три проценти річних та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2728,22 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».

Стягнути з Приватного підприємства "СОЛЕКС" на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) 4092,34 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 19.02.2025.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяФілінюк І.Г.