Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/15328/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/15328/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.01.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024

у справі №910/15328/23 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс"

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - позивач, КП "Київський метрополітен", скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" (далі - відповідач, ТОВ "ВМ Солюшнс") з позовом, відповідно до якого просив на підставі ст. 387 ЦК України витребувати від відповідача, володіння якого не становить характеру добросовісного, на свою користь нежитлову будівлю літ. С загальною площею 392,4 м2 по вул. Межигірській, 78 у м. Києві.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/15328/23 у позові відмовлено повністю.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що заявлене до захисту право позивача з боку відповідача не порушене, а тому у позові відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України слід відмовити.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" 60 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У заяві в іншій частині відмовлено.

Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Винести постанову, якою скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/15328/23 і ухвалити нове рішення, яким витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" нежитлову будівлю літ С, загальна площа 392, 4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2188523480000, що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Межигірській, 78 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен". Судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Господарським судом міста Києва при винесенні судового рішення не взято до уваги те, що право на оскарження Комунальним підприємством «Київський метрополітен» договору купівлі-продажу від 28.07.2016 № 1297, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Подол Істейт» та посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили і в яких встановлені обставини рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 4 ст. 75 ГПК України), а саме:

- рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2012 у справі № 5011- 62/8193-2012;

- вирок Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2008 справа № 758/15968/13-к;

- рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2016 у справі № 910/48/16;

- ухвала Господарського суду м. Києва від 11.02.2016 у справі № 910/12281/13.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що п. 1 рішення Київської міської ради від 08.02.2024 № 7772/7813 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВМ СОЛЮШНС» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і громадського будинку на вул. Межигірській, 78, 78, літ «О», 78, літ «Ь» у Подільському районі м. Києва» вирішено унести зміни до пункту 2 рішення Київської міської ради від 20 травня 1999 року № 254/355 «Про створення для будівництва Подільського мостового переходу і Вокзально-Воскресенської лінії метрополітену», виклавши його у новій редакції: « 2. Накласти мораторій на використання під забудову, приватизацію та оренду строком більше ніж на 3 (три) роки зерезервованих територоій до остаточного вирішення питання будівництва Подільського мостового переходу».

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Винести постанову, якою скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 і ухвалити нове рішення, яким зменшити до нуля розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та спів мірними та розумними. Судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ґсудом першої інстанції не звернуто увагу на те, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ СОЛЮШНС» на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката надано не всі докази, а саме не долучено до матеріалів справи додаткову угоду № 2 та № 3 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 02-11/23, без дослідження цих доказів не можна встановити реальний розмір витрат на оплату послуг адвоката.

З твердження суду, що адвокат прийняв участь у дев`яти судових засіданнях не відповідає дійсності, оскільки адвокат Відповідача Яценко Сергій Анатолійович прийняв участь лише у семи судових засіданнях, а другий адвокат Архіпов Олександр Юрійович, приймав участь лише у двох судових засіданнях, Архіпов Олександр Юрійович працює в Адвокатському бюро «Архіпова» і не має жодного відношення до Адвокатського бюро «Сергія Яценка».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги

10.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст 263 ГПК України відповідно до якого останній просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що КП «Київський метрополітен» виконало умови Договору № 158-ДБМ від 29.12.2008 лише частково, а відтак не могло претендувати ані на виконання ВАТ «ДОК-3» обов`язку з передачі під демонтаж нерухомості, ані на право власності, про що заявлено в цьому позові, більше того в подальшому цю ж суму Позивач вважав збитками та отримав їх відшкодування, та окремо заявив про їх повернення в межах банкрутства ПАТ «ДОК-3».

КП «Київський метрополітен» намагається ввести суд в оману, свідомо приховавши інформацію, що ним відбулось виконання повне виконання Договору №158-ДБМ на підставі іншого правочину, який визнано судом недійсним.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неврахуванням судом постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі 910/12281/13 як доказ повного виконання зобов`язань КП «Київський метрополітен» за Договором №158-ДБМ. Така процесуальна поведінка представника позивача є нічим іншим як зловживанням процесуальними правами та свідомим введенням суду в оману, оскільки представник позивача приймав участь у вказаній справі та достеменно обізнаний про скасування зазначеної постанови в касаційному порядку.

Щодо підготовки до судових засідань, то відповідач зазначає, що представництво відповідача здійснюється не на професійній основі і представник обтяжений Правилами адвокатської етики та договором з клієнтом, які зобов`язують надавати правову допомогу вчасно та якісно. Враховуючи, що засідання у справі проводились з тривалими перервами, то очевидно, що перед судовим засіданням представник має хоча б поверхово повторно переглянути матеріали справи, щоб бути обізнаним зі всіма фактичними обставинами та доводами сторін, підготуватись до можливих питань суду чи учасників, підготувати вступне слово чи виступ до судових дебатів та інше, що і є підготовкою до того чи іншого судового засідання. Спонтанність та імпровізація є позитивними характеристиками, але очевидно, адвокат надаючи правову допомогу не може покладатися виключно на них, що і зумовлює необхідність готуватись до судових засідань. Обсяг витраченого часу на підготовку, вказаний в акті про надання правової допомоги, очевидно є розумним та співрозмірним, а вимога в надмірній деталізації робіт з підготовки до судового засідання, є надмірним формалізмом та правовим пуризмом.

26.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли відповіді на відзив на апеляційну скаргу, які залишені колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалами суду від 27.08.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Андрієнка В.В., Шапрана В.В.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 05.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15328/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи, які надійшли на адресу суду 15.08.2024.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Шапрана В.В., Андрієнко В.В. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий судя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/15328/23. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/15328/23 на 03.10.2024.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23. Вирішено об`єднати апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 у судовому засіданні на 03.10.2024.

03.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.10.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Суліма В.В., у відрядженні, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 розгляд справи №910/15328/23 призначено на 28.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024. Відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 на 05.12.2024.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 05.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 розгляд апеляційних скарг Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 призначено на 30.01.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники учасників апеляційного провадження з`явилися у судове засідання 30.01.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Київської міської ради народних депутатів № 32 від 29 квітня 1993 р. було погоджено Київській дирекції будівництва метрополітену та дирекції будівництва спеціальних інженерних споруд місця розташування Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену і Подільського мостового переходу через річку Дніпро.

Згідно з цим рішенням траса будівництва повинна проходити по земельній ділянці площею 1,5 га по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, яка належала на той час ВАТ "ДОК-3".

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1312 від 20 липня 2004 р. роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у 2004 році було відновлено.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1759 від 10 грудня 2008 р. "Про визначення збитків ВАТ "Київоздоббуд", ЗАТ "Супутник" та ВАТ "ДОК-3" у зв`язку з будівництвом Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену" визначено розмір збитків, пов`язаних з винесенням будівель та споруд з території будівництва, зокрема, ВАТ "ДОК-3" у розмірі 50832257 грн., які підлягають виплаті Комунальним підприємством "Київський метрополітен" за рахунок коштів, передбачених кошторисом будівництва.

29.12.2008 він уклав з ВАТ "ДОК-3" договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, за яким останній після ухвалення Київською міською радою рішення про надання йому в користування рівнозначної земельної ділянки та надходження на його рахунок грошової компенсації у визначеному розмірі зобов`язався відмовитися від права власності на комплекс будівель і споруд по вул. Межигірській, 78 у м. Києві.

По виконанні обов`язку з виплати частини збитків у розмірі 10810000 грн. 18 грудня 2009 р. між ним та ВАТ "ДОК-3" був складений акт приймання-передачі під розбирання будівель та споруд ВАТ "ДОК-3", що попали в зону будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, згідно з яким ВАТ "ДОК-3" передало, а він прийняв під розбирання частину в розмірі 62,77% площею 1240,32 м2 будівлі лісоцеху (літ. Ь) вартістю 10809343,05 грн.

Згодом ВАТ "ДОК-3" вчинило низку правочинів (про відступлення права вимоги від 27 листопада 2009 р. з ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", про співробітництво від 21 січня 2010 р. з ТОВ "Деснянськпарксервіс", про відмову від права власності від 15 березня 2010 р.) з відчуження належного йому майна, які пізніше в судовому порядку були визнані недійсними.

Як наслідок останнього правочину після низки наступних після нього відчужень відповідач 1 грудня 2020 р. одержав у володіння від свого учасника ТОВ "Реал Подол Істейт" як внесок у статутний капітал нежитлову будівлю літ. С загальною площею 392,4 м2 по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, що становить частину будівлі лісоцеху (літ. Ь) колишнього ВАТ "ДОК-3", ліквідованого ухвалою господарського суду м. Києва від 2 грудня 2021 р. у справі 910/12281/13.

Судовими рішеннями в указаній справі встановлений факт належного виконання ним договору № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, набуття у зв`язку з цим права власності на нерухоме майно колишнього ВАТ "ДОК-3", вартість якого відшкодована у складі раніше визначених збитків.

При цьому, зазначав, що після вчинення правочину, за яким ВАТ "ДОК-3" відмовлялося від права власності на частину належного йому майна, останній не мав права вчиняти інші правочини з відчуження того ж майна. Укладені з такою метою правочини не мають юридичної сили.

З цих підстав позивач на підставі ст. 387 ЦК України просив витребувати від відповідача, володіння якого не становить характеру добросовісного, на свою користь нежитлову будівлю літ. С загальною площею 392,4 м2 по вул. Межигірській, 78 у м. Києві.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що умовами укладеного між ВАТ "ДОК-3" та позивачем договору не передбачалося набуття останнім права власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Межигірській, 78 у м. Києві.

Окрім того, відкладальна обставина, яка мала передувати відмові колишнього ВАТ "ДОК-3" від належної йому власності, не настала, оскільки обумовлена договором № 158-ДБМ земельна ділянка не була надана.

Судовими рішеннями у справі № 910/12281/13 (ухвала господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2018 р., залишеною в силі постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 р.) встановлено факт неналежного виконання позивачем обов`язку з відшкодування колишньому ВАТ "ДОК-3" збитків, визначених тим же договором.

Також посилався на те, що спірне майно не перебуває в зоні забудови Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, своє володіння з набуттям права власності на вказане майно вважає добросовісним.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегією суддів встановлено, що рішенням Київської міської ради народних депутатів № 32 від 29.04.1993 було погоджено Київській дирекції будівництва метрополітену та дирекції будівництва спеціальних інженерних споруд місця розташування Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену і Подільського мостового переходу через річку Дніпро.

Згідно з цим рішенням траса будівництва повинна проходити по земельній ділянці площею 1,5 га по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, яка належала на той час ВАТ "ДОК-3". Через це передбачено збереження або перенесення основних виробничих цехів та комунікацій з грошовою компенсацією збитків на час будівництва. Земельна компенсація вказаним рішенням ВАТ "ДОК-3" не передбачена.

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1312 від 20.07.2004 роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у 2004 році було відновлено.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1759 від 10.12.2008 "Про визначення збитків ВАТ "Київоздоббуд", ЗАТ "Супутник" та ВАТ "ДОК-3" у зв`язку з будівництвом Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену" визначено розмір збитків, пов`язаних з винесенням будівель та споруд з території будівництва, зокрема, ВАТ "ДОК-3" у розмірі 50832257 грн., які підлягають виплаті Комунальним підприємством "Київський метрополітен" за рахунок коштів, передбачених кошторисом будівництва.

Ці обставини підтверджуються наявним у справі копіями вищевказаних рішень Київської міської ради та її виконавчого органу та сторонами не заперечуються.

Також як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що 29.12.2008 між позивачем та ВАТ "ДОК-3" укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через річку Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві.

Відповідно до умов п. 1.1 договору сторони на умовах, визначених цим договором, приймають на себе зобов`язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об`єктів комбінату, як єдиного технологічного та майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.7, 4.1 ВАТ "ДОК-3" після ухвалення Київською міською радою рішення про надання йому в користування рівнозначної земельної ділянки та надходження на його рахунок грошової компенсації у визначеному розмірі 50832257 грн. зобов`язався відмовитися від права власності на комплекс будівель і споруд по вул. Межигірській, 78 у м. Києві.

Додатковою угодою від 12.08.2009 сторони вказаного договору змінили умови його п. 7.1 щодо терміну дії договору між ними.

По виконанні обов`язку з відшкодування частини збитків у розмірі 10810000 грн. 18.12.2009 між позивачем та ВАТ "ДОК-3" був складений акт приймання-передачі під розбирання будівель та споруд ВАТ "ДОК-3", що попали в зону будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві.

Згідно з указаним актом

1. ВАТ "ДОК-3" передало, а позивач прийняв під розбирання частину в розмірі 62,77% площею 1240,32 м2 будівлі лісоцеху (літ. Ь) вартістю 10809343,05 грн.

2. Частина в розмірі 37,23 % площею 735,58 м2 будівлі лісоцеху (літ. Ь) вартістю 6410625,95 грн. залишається власністю ВАТ "ДОК-3".

3. ВАТ "ДОК-3" здійснює подальшу експлуатацію будівлі лісоцеху (літ. Ь) вцілому, загальною площею 1975,9 м2, інженерно-технічних мереж і комунікацій, обладнання та інвентаря, їх обслуговування, ремонти силамивласного персоналу на безоплатній основі.

4. КП "Київський метрополітен" набере право на розбирання будівлі лісоцеху (літ. Ь) вцілому загальною площею 1975,9 м2 загальною вартістю 17219969 грн. після повного виконання умов договору від 29 грудня 2008 р. № 158-ДБМ та/або отримання письмової згоди від ВАТ "ДОК-3".

5. Даний акт складений у двох оригінальних примірниках для КП "Київський метрополітен" та ВАТ "ДОК-3" та є невід`ємною частиною договору від 29 грудня 2008 р. № 158-ДБМ.

Зазначені обставини підтверджуються наявною у справі копією вищевказаного договору та змін до нього, копією платіжного доручення № 793 від 29.12.2006.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/12281/13 ВАТ "ДОК-3" за наслідками провадження у справі про його банкрутство ліквідоване.

За змістом вищевказаних доказів частина нерухомого майна колишнього ВАТ "ДОК-3" по вул. Межигірській, 78 у м. Києві, яка через будівництво Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену потрапляла під пляму забудови та перешкоджала її здійсненню, підлягала знесенню (розбиранню).

Зазначені обставини слугували мотивом добровільної відмови власника від права власності на майно, що підлягало знесенню у майбутньому.

Земельна ділянка під цим майном належала ВАТ "ДОК-3" на праві користування, від якого останнє також зобов`язувалося відмовитися за умови виділення йому рівноцінної земельної ділянки для перенесення виробничих потужностей (п. 2.9 договору).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відмова власника від права власності є підставою припинення права власності (п. 2 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

У силу вимог чинного законодавства внаслідок відмови власника від права власності таке право не переходить до інших осіб безпосередньо.

Право власності на майно, від якого власник відмовився, може набуватися на загальних підставах, визначених главою 24 ЦК України, зокрема ст.ст. 335, 336 цього кодексу.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що умови укладеного між позивачем та ВАТ "ДОК-3" договору, які в частині відмови від права власності узгоджуються з вимогами чинного законодавства, свідчать про те, що внаслідок укладення такого правочину позивач не набув права власності на майно, яке підлягало знищенню під час будівництва лінії метрополітену, у нього виникло право на знесення (розбирання) цього майна після зустрічного виконання зобов`язань.

Правовою підставою заявленого у справі позову є ч. 1 ст. 387 ЦК України.

Відповідно до положень указаних вимог закону право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, належить власникові майна.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ненабуття права власності на майно позивачем, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову про витребування такого майна..

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що та обставина, що позивач сплатив матеріальну компенсацію за знесення (знищення) цього майна, не зумовлює у силу положень ст. 328 ЦК України виникнення права власності на нього.

Знесення (розбирання) будівель (споруд) за своєю природою становить процес звільнення земельної ділянки, на якій воно розташоване, від забудови, а за конкретних обставин справи від перешкод, які заважають використовувати цю земельну ділянку для будівництва нової лінії метрополітену у м. Києві.

Набуте у зв`язку з укладеним правочином право на звільнення земельної ділянки від розташованих на ній перешкод стосується прав на землю.

Як пояснив позивач, земельна ділянка під заявленим до витребування майном йому не належить і для забудови йому не передавалася.

Водночас відповідач зазначає, що рішенням Київської міської ради від 8 лютого 2024 р. № 7772/7813 земельна ділянка площею 0,4889 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0050), на якій розташована у т.ч. нежитлова будівля по вул. Межигірській, 78 літ. "Ь" у м. Києві передана в оренду відповідачу на 3 роки для експлуатації та обслуговування належних йому на праві власності будівель і споруд.

Тим же рішенням унесені зміни до п. 2 рішення Київської міської ради від 20 травня 1999 р. № 254/355 "Про створення умов для будівництва Подільського мостового переходу і Вокзально-Воскресенської лінії метрополітену".

З вищевикладеного вбачається, що уповноваженим власником комунальної землі м. Києва органом, який одночасно є представником власника позивача як комунального підприємства, вирішене питання щодо землекористування по вул. Межигірській, 78 у м. Києві до 2027 року.

Доказів оскарження позивачем указаного рішення суду не надано.

Також не подано доказів виникнення у позивача самостійних прав на користування цією земельною ділянкою для забудови.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується з з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що скаржник не спростував налених та допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, що спірна нерухомість ніколи не належала КП «Київський метрополітен», перехід права власності на спірну нерухомість до КП «Київський метрополітен» жодним документом не передбачалась.

На переконання колегії суддів, відповідач є добросовісним набувачем спірної нерухомості, що виключає можливість її витребування, а КП «Київський метрополітен» не є і не було власником спірної нерухомості, що взагалі суперечить можливості заявлення ним віндикаційного позову.

Колегія суддів, провівши детальніший аналіз хронології переходу права власності на спірну нерухомість, а також ознайомившись із судовими рішеннями про які зазначає скаржник, не вбачає за можливе встановити обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність відчуження спірної нерухомості її останнім володільцем, оскільки такі відомості відсутні або не мають між собою логічного правового зв`язку.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Відповідач у заяві про розподіл судових витрат, поданої до суду першої інстанції, просив покласти на позивача 100 000,00 грн. витрат понесених ним під час розгляду справи на професійну правничу допомогу.

Позивач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність заявлених відповідачем адвокатських витрат з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт. У судовому засіданні також просив у задоволенні заяви відмовити.

Як зазначено колегією суддів вище, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у позові Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" цілком обґрунтовано та правомірно відмовлено.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду № 905/1795/18 від 07.11.2019.

Також у додатковій постанові № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 р. Верховний Суд звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та доводів сторін.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає на неправомірність включення до акту про надання правової допомоги часу, витраченого адвокатом Архіповим О.Ю., з підстави того, що він не входить в Адвокатське бюро, з яким було укладено договір на надання правової допомоги.

Так, п. 2.2. Договору про надання правової допомоги з Відповідачем було передбачено, що Адвокатське бюро має право залучати до виконання даного Договору інших адвокатів на договірних засадах та передавати таким адвокатам права за цим Договором, залишаючись при цьому відповідальним у повному обсязі перед Клієнтом.

Таким чином, Клієнт (відповідач) прийняв ці умови надання правової допомоги, які і прийняв саму правову допомогу, визнавши її надання своєчасним та в повному обсязі.

Між Адвокатським бюро «Сергія Яценка» та Адвокатським бюро «Архіпова» наявні договірні правовідносини щодо можливості двостороннього співробітництва, шляхом можливості залучення адвокатів одне одного. Так, адвокат Архіпов О.Ю. здійснював представництво Відповідача в двох судових засіданнях по справі, що і було відображено в акті про надання правової допомоги, на підставі ордеру на надання правової допомоги, виданого Адвокатським бюро як стороною Договору про надання правової допомоги. Надання ж відповідного договору та розкриття комерційної основи співробітництва між адвокатськими бюро не входить в предмет доказування при розгляді питання стягнення витрат на правову допомогу.

Таким чином, з огляду на залучення адвоката до участі у справі, який не входить в адвокатське бюро, скаржником не спростовано обставину фактичного понесення таких витрат на правову допомогу чи їх неспівмірності, більше того окрім виклад фактичних обставин скаржником не зазначається, яке саме порушення мало місце, та яку норму права не застосував чи порушив суд першої інстанції.

Скаржник стверджує, що адвокатом не деталізовано та не підтверджено час, витрачений на виїзд до суду та очікування судового засідання, а також час на підготовку. З приводу цього колегія суддів зазначає, що акт про надання правової допомоги не містить такого опису витрат як виїзд до суду взагалі. Щодо часу на очікування та підготовку до судових засідань колегія суддів звертає увагу, що більшість судових засідань, що підтверджується протоколами судових засідань, розпочинались зі значною затримкою в часі відносно часу їх призначення.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, в якій вказано, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Не є змістовними і посилання скаржника на те, що відповідачем не надано решти додаткових угод до Договору про надання правової допомоги, оскільки (1) Додатковою угодою №1 від 14.11.2023 чітко передбачено, що обсяг правової допомоги оцінюється в розмірі 100 000,00 грн, а її надання здійснюється виключно під час розгляду справи судом першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, (2) попереднім розрахунком витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, викладеному у відзиві на позов, чітко зазначалось про те, що такий розмір складе 100 000,00 грн., (3) решта додаткових угод до Договору про надання правової допомоги стосуються представництва Клієнта в інших справах, чи в межах інших проваджень у цій же справі (як до прикладу мало місце оскарження заходів забезпечення позову), а вимога в їх наданні не входить в предмет доказування та свідчить про втручання у правовідносини між клієнтом та адвокатом.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що скаржником не спростовано висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості та розумності розміру витрат на надання правової допомоги, яку було вирішено присудити, як і не спростовано її фактичне понесення та пряму пов`язаність з розглядом справи в суді першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, характеру спору, складності справи, обсягу наданих відповідачу по справі адвокатом послуг (написання відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, письмових пояснень, клопотань по справі, участі адвоката у дев`яти судових засіданнях), а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в розмірі 60 000 грн.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

28.11.2024 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів понесення відповідачем судових витрат у справі №910/15328/23, відповідно до якого останній просить стягнути з позивача на користь відповідача 50 000,00 грн.

04.12.2024 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголошено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 1 статті 1312 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідачем наддо суду докази понесення судових витрат з метою їх розподілу та стягнення, зокрема:

1) Копію Договір № 02-11/23 про надання правової допомоги від 14.11.2023, укладеного між Заявником (Клієнтом) та Адвокатським бюро «Сергія Яценка»;

2) Копію Додаткової угоди № 4 від 02.09.2024 до Договору № 02-11/23 від 14.11.2023;

3) Копію Рахунку № 1 від 14.10.2024 за Додаткової угоди № 4 від 02.09.2024;

4) Копію платіжної інструкції від 15.10.2024; 5) Копію Акту про надання правової допомоги від 18.10.2024 за Додатковою угодою № 4 від 02.09.2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначених даним Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надану правову допомогу.

Згідно п. 4.1. Договору обсяги та види правової допомоги, порядок і строки оплати, а також розміри винагороди Адвокатського бюро за надання правової допомоги за цим Договором (гонорар) визначаються Сторонами в додаткових угодах до цього Договору, які становитимуть його невід`ємні частини

Також 02.09.2024 сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Договору (надалі - «Додаткова угода 4»), за змістом п. 1.1. якої Адвокатське бюро зобов`язується надавати Клієнтові правову допомогу, надалі «Правова допомога», щодо належного представництва інтересів КЛІЄНТА у Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/15328/23 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до КЛІЄНТА про витребування майна в межах апеляційних проваджень за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Київський метрополітен» у справі №910/15328/23 на (1) рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024, (2) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024, (3) ухвалу про виправлення описок Господарського суду міста Києва від 17.07.2024.

У відповідності до п. 2.1. Додаткової угоди 4 вартість Правової допомоги Адвокатського бюро, що надається Клієнту згідно з цією Додатковою угодою, становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень.

П. 2.3. Додаткової угоди 4 встановлено, що визначений розмір правової допомоги є фіксованим гонораром та не залежить від обсягу витраченого часу на надання правової допомоги.

Крім того, 18.10.2024 сторони уклали акт про надання правової допомоги за Додатковою угодою 4, яким затвердили перелік та обсяг правової допомоги (послуг), наданої у період з 02.09.2023 по 18.10.2024.

Так, у зазначений період Клієнту було надано правову допомогу з представництва в Північному апеляційному господарському суді при розгляді справи № 910/15328/23, яка полягала в ознайомленні з апеляційними скаргами, підготовці та направленні відзиву на три апеляційні скарги, підготовці та участі в судових засіданнях. Загальний час, витрачений на надання правової допомоги склав 7,5 годин.

Також актом передбачено обов`язок Адвокатського бюро з надання правової допомоги в подальшому до завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тому до акту не був включений опис наданих робіт (послуг) з підготовки та участі в судових засіданнях по справі до винесення відповідної постанови (постанов) судом апеляційної інстанції, зокрема в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2024 та подальших, якщо такі будуть призначені, однак надання відповідної правової допомоги має бути враховане при розподілі судових витрат.

На виконання п. 4.2. Договору, згідно з яким протягом 3 (трьох) днів з дати завершення надання правової допомоги за відповідною додатковою угодою до Договору, Адвокатське бюро надає або надсилає Клієнтові факсимільним зв`язком, поштою або іншим способом виставляє рахунок для оплати його Клієнтом, 14.10.2024 Адвокатським бюро було виставлено рахунок на загальну суму 50 000,00 грн, який було сплачено 15.10.2024, на підтвердження чого надається вхідна платіжна інструкція від 15.10.2024 з системи інтернет-банкінгу Адвокатського бюро.

П. 7 акту про надання правової допомоги за Додатковою угодою 4 Сторони підтвердили повне та своєчасне виконання фінансових зобов`язань Клієнта у вказаній сумі. Також з підписанням акту про надання правової допомоги Клієнт підтвердив відсутність претензій щодо якості, повноти та своєчасності надання правової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що гонорар згідно Додаткової угоди 4 визначався як фіксована сума за надану правову допомогу і не залежав від обсягу витраченого часу адвоката на її здійснення.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (в даному випадку - позивач/скаржник) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.

Колегія суддів не погоджується із доводами позивача, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ СОЛЮШНС» на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката надано не всі докази, а саме не долучено до матерілів справи додаткову угоду № 1, № 2 та № 3 до договору про надання правової допомоги від 14.11.2023 № 02-11/23, без дослідження цих доказів не можна встановити реальний розмір витрат на оплату послуг адвоката, оскільки, за висновками суду апеляційної інстанції, відповідачем надано достатні та належні докази для підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджується із доводами позивача про невідповідність витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та доходить висновку про зменшення цієї суми, у зв`язку із чим із позивача/скаржника на користь відповідача підлягає стягненню 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/15328/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/15328/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством "Київський метрополітен".

4. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 - залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/15328/23 - залишити без змін.

6. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

7 Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Солюшнс" (02094, м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, 93, код 40652191) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

8. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

9. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

10. Матеріали справи №910/15328/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.02.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк