Ухвала

від 10.02.2025 по справі 873/144/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"10" лютого 2025 р. Справа№ 873/144/24

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Майданевич А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

учасники судового процесу у судовому засіданні:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Торбеєв М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09. 2024

та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ НОРДВЕЙ» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09. 2024

у третейській справі №С3-02-01/2024 (головуючий третейський суддя Пампуга Г.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ НОРДВЕЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ НОРДВЕЙ» звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 75 263,87 грн, у зв`язку із порушенням грошових зобов`язань за договором №12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020, а саме позивач виконав на користь відповідача роботи та послуги з технічного обслуговування автомобіля VOLVO V 60CC, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , за які відповідач не розрахувався, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 68 424,76 грн.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №СЗ-02-01/2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-НОРДВЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-НОРДВЕЙ» заборгованість за технічне обслуговування і ремонт автомобіля - 75 263,87 грн, з яких: основний борг - 68 424,76 грн, сума інфляційного збільшення суми основного боргу - 1 505,34 грн , пеня - 2 118,18 грн, 40% річних згідно пункту 5.1. договору №12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020 - 3 215,59 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-НОРДВЕЙ» реєстраційний збір - 500,00 грн та третейський збір - 1 505,28 грн.

14.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у справі №873/144/24.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №873/144/24 передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу) Майданевичу А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у справі №873/144/24. Розгляд заяви призначено на 09.12.2024. Зобов`язано сторін надати суду документи на підтвердження свого правового статусу на день розгляду справи у суді. Зобов`язано заявника надати суду власне письмове підтвердження відсутності у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору. Зобов`язано кожну зі сторін третейського спору та Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків надати суду письмову інформацію про наступне: чи визнавалась третейська угода у даній справі недійсною; чи не скасоване рішення третейського суду у справі № С3-02-01/2024 компетентним судом; чи є у провадженні інших судів заяви про оскарження чи скасування рішення третейського суду. Зобов`язано Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації «Принцип» протягом п`яти днів від дня надходження цієї ухвали, надати суду: третейську справу №С3-02-01/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ НОРДВЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості; свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду положення про Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації «Принцип» (належним чином засвідчену копію); регламент третейського суду (належним чином засвідчену копію); список третейських суддів.

19.11.2024 представником ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ» надано суду заяву, в якій повідомлено про те, що третейські угоди (третейські застереження) недійсними не визнавались, рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №С3-02-01/2024 компетентним судом не скасовано та у проваджені (справа №873/144/24) Північного апеляційного господарського суду є заява про оскарження та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №С3-02-01/2024.

20.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №СЗ-02-01/2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.11.2024).

В обґрунтування заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» вказує, що відсутність у третейському застереженні конкретно визначеного предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Звертає увагу, що між сторонами фактично не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови третейського застереження як предмет спору. Визначенню предмету спору у третейському застереженні було надано формального, а не суттєвого значення, тому заявник вважає третейське застереження недійсним. Заявник також зазначає, що відсутність всупереч положенням ч.3 ст.16, ч.1 ст.17 Закону України «Про третейські суди», а також розділу 18 Регламенту рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» порядку формування складу третейського суду у рішенні від 24.09.2024 №С3-02-01/2024 ставить під сумнів юридичну силу такого документу та позбавляє можливості перевірити, та встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи. За цих умов, склад суду, яким здійснено розгляд третейського спору за наявності відповідних обставин не може бути визнано таким, що відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про третейські суди». Крім того, заявник наголошує, що відсутність у Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» належної реєстрації відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством позбавляє його будь-якої правосуб`єктності, у тому числі на розгляд і вирішення господарських спорів. Також заявник вважає, що третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції і відповідно не можуть здійснювати правосуддя під час дії воєнного стану.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 вказаній заяві присвоєно судовий номер справи №873/151/24 та передано її на розгляд судді Скрипці І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №СЗ-02-01/2024, розгляд заяви призначено на 25.12.2024.

26.11.2024 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" надійшла третейська справа №СЗ-02-01/2024; належним чином чином засвідчені копії: положення про Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації "Принцип"; регламент Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип"; список третейських суддів; свідоцтво про реєстрацію Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип".

29.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №873/144/24. В обґрунтуванні заявленого клопотання заявник вказує, що у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває справа №873/151/24 за заявою ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у справі №С3-02-01/2024, відтак, заявник просив зупинити провадження за заявою ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у справі №873/144/24 до набрання законної сили ухвали суду, якою буде задоволено або відмовлено в задоволенні заяви про скасування оскаржуваного рішення третейського суду у справі 873/151/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 провадження у справі №873/144/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у третейській справі №С3-02-01/2024 зупинено до набрання законної сили ухвали у справі №873/151/24 за заявою ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у справі №С3-02-01/2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 суддею Скрипкою І.М. об`єднано провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №СЗ-02-01/2024 (справа № 873/151/24) в одне провадження із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "ПРИНЦИП" від 24.09.2024 у третейській справі №СЗ-02-01/2024 (справа № 873/144/24).

17.01.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду до провадження судді Майданевича А.Г. надійшли матеріали справи №873/151/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 поновлено провадження у справі №873/144/24. Розгляд заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у справі №873/151/24 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у справі №873/144/24 призначено на 10.02.2025. .

У письмових поясненнях на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024, позивач проти вказаної заяви заперечував, просив у її задоволенні відмовити, вказуючи, що у третейському застережені (п.8.3 договору) сторонами конкретно визначено предмет спору. Також зазначив, що ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ» отримало від Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" ухвалу про компетенцію та прийняття справи у провадження №195 від 05.08.2024, якою Голова Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" ухвалив справу прийняти до провадження, розгляд якої доручити третейському судді Пампусі Геннадію Геннадійовичу, тому склад суду, який прийняв рішення відповідав вимогам Закону. Крім того, позивач вказав, що у Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" є належна реєстрація відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством України, а дані про Постійно діючий Третейськиц суд при Юридичній корпорації "Принцип" містяться в Єдиному реєстрі громадських формувань, реєстраційний номер запису - 844853. ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ», просить розглянути заяви без участі їх представника.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» у судовому засіданні в режимі відеоконференції 10.02.2025 наполягав на задоволенні його заяви про скасування рішення, з підстав, викладених у заяві, просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09 2024 у третейській справі №С3-02-01/2024, а у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ НОРДВЕЙ» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09. 2024, відмовити.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09 2024 у третейській справі №С3-02-01/2024 не підлягає задоволенню, а рішення третейського суду не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Частиною 2 ст. 24 ГПК України передбачено, що справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Згідно із статтею 350 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Виходячи із вказаних правових норм, при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статті 350 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.1 Закону "Про третейські суди" передбачено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст.3 Закону "Про третейські суди").

Юридичні та / або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ст.5 Закону "Про третейські суди").

Відповідно до ст.2 Закону "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч.1 ст.12 Закону "Про третейські суди"). Отже, оскільки третейське застереження є різновидом третейської угоди (охоплюється зазначеним поняттям), у тексті цієї ухвали вживається поняття "третейська угода" як узагальнююче, родове.

Аналогічним чином суд використовує поняття "арбітражна угода", різновидом якої є арбітражне застереження (ч.1 ст.7 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж").

При цьому Закон "Про третейські суди" та Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж" як нормативно-правові акти, що регулюють процедуру альтернативного (позасудового) вирішення спорів, ґрунтуються на об`єднавчих засадах та мають спільну мету. Інститути третейської та арбітражної угоди, а також нормативні приписи щодо компетенції третейських і арбітражних судів є певною мірою уніфікованими.

Згідно зі ст.27 Закону "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи (ч.1). Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті (ч.2). Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону (ч.3). У випадках, передбачених частинами 2 та 3 цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції (ч.4). З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу (ч.5). Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках (ч.6). При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду (ч.7). У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи (ч.8). Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали (ч.9).

Подібне положення міститься у ч.1 ст.16 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж", яка передбачає, що третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.

У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №824/123/22 визначена правова природа арбітражної угоди; вказано, що по суті це - процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі. Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 04.03.2024 у справі №824/97/22, від 21.03.2024 у справі №824/99/22, від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22.

Суд погоджується з цими висновками та вважає, що вони також є застосовними до третейських угод.

Отже, на відміну від звичайного цивільного чи господарського договору як угоди, що має матеріально-правову природу, третейська / арбітражна угода є домовленістю сторін процесуального характеру. Відтак до неї не підлягають застосуванню ст. 16 ЦК та ст. 20 ГПК, які передбачають такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним.

Недійсність угоди регулюється Законом "Про третейські суди", Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж", чинними для України міжнародними договорами (Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, Нью-Йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 (далі - Нью-Йоркська Конвенція)).

Ці нормативно-правові акти ґрунтуються на декількох основоположних принципах:

- автономності третейської / арбітражної угоди - її дійсність визначається окремо від питань дійсності чи недійсності господарського чи цивільного договору, у який вона інкорпорована;

- "компетенції щодо компетенції" - третейський суд чи міжнародний комерційний арбітраж сам визначає питання наявності в нього компетенції розглядати відповідний спір і при цьому вирішує питання дійсності третейської / арбітражної угоди; державні суди виключно у випадках, передбачених законом та міжнародними договорами, можуть вирішувати питання щодо дійсності третейської / арбітражної угоди; при цьому будь-які сумніви мають тлумачитися на користь третейської / арбітражної угоди (так званий "проарбітрабельний" підхід).

Отже, положення Законів "Про третейські суди" та "Про міжнародний комерційний арбітраж" закріплюють в українському законодавстві два загальновизнаних принципи: 1) принцип "автономності" арбітражної угоди від основного договору; 2) принцип "компетенції щодо компетенції".

Попри наявність у третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) повноважень визначати свою компетенцію, національні суди (господарські та цивільні) також мають можливість розглядати питання дійсності третейської (арбітражної) угоди.

Разом із тим, відповідно до чинного законодавства України національні суди наділені таким правом лише в чітко визначених ним випадках:

(а) щодо третейської угоди:

- при поданні стороною договору позову до суду з будь-яких питань, пов`язаних із договором, який містить третейське застереження чи щодо якого сторони уклали третейську угоду (п.7 ч.1 ст.226 ГПК, п.6 ч.1 ст.257 ЦПК);

- у процедурі оспорювання рішень третейських судів (ст.51 Закону "Про третейські суди", гл.1 розд. VII ГПК, розд.VIII ЦПК);

- при розгляді судом питання про надання дозволу та видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду (ст. 56 Закону "Про третейські суди", гл.2 розд. VII ГПК, гл.4 розд.ІХ ЦПК).

(б) щодо арбітражної угоди:

- при поданні іншою стороною контракту позову до національного суду будь-якої держави з будь-яких питань, пов`язаних із контрактом, який містить арбітражне застереження чи щодо якого сторони уклали арбітражну угоду (ст.8 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж", п.7 ч.1 ст.226 і п.5 ч.1 ст.231 ГПК);

- у процедурі оспорювання арбітражного рішення (такий спір розглядає національний суд в державі місця ухвалення арбітражного рішення) (ст.34 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж", розд.VIII ЦПК);

- при розгляді національним судом питання про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення (ст.36 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст.478 ЦПК).

Закони "Про третейські суди" та "Про міжнародний комерційний арбітраж" не передбачають випадки, за яких суд міг би розглядати питання дійсності третейського (арбітражного) застереження в межах самостійного позову про визнання недійсним такого застереження. Отже, поза виключними випадками національні суди не мають компетенції розглядати питання дійсності третейської (арбітражної) угоди.

Такий висновок відповідає принципу, закріпленому в ст.19 Конституції України, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Отже, національні суди, які є органами державної судової влади, можуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто згідно з принципом "дозволено лише те, що прямо передбачено Конституцією і законами".

Суд також звертає увагу на наявність декількох рішень ЄСПЛ, у яких містилися висновки про неприпустимість втручання державних судів у компетенцію третейських судів / арбітражів.

Так, у рішенні в справі "Arcelormittal Ambalaj Celigi Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi" проти України" від 15.07.2021 (заява №23819/11) ЄСПЛ дійшов висновку про наявність порушення п.1 ст.6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування рішень національних судів. ЄСПЛ зауважив, що національні суди не надали відповідь на ці конкретні та важливі аргументи, які мали вирішальне значення для результату розгляду справи.

Крім того, у рішенні в справі "Монт Бланк Трейдінг, Лтд" та " Антарес Тітаніум Трейдінг, Лтд" проти України" від 14.01.2021 (заява №11161/08) ЄСПЛ також констатував порушення ч.1 ст.6 Конвенції, зокрема, зазначивши, що апеляційний господарський суд не розглянув твердження підприємства-заявника щодо відсутності в українських господарських судів компетенції розглядати справу. ЄСПЛ констатував, що у постанові апеляційного господарського суду немає відповіді на аргумент підприємства-заявника, який був вирішальним для результату розгляду справи, а саме відсутності в українських господарських судів компетенції розглядати справу, тобто його ключових аргументів, що арбітражне застереження було дійсним, а спірна угода - нікчемною.

Таким чином, у справах проти України ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необґрунтованість рішень національних судів щодо їх повноважень розглядати спори, на які поширюється компетенція третейського/арбітражного суду.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято третейським судом у спорі, що виник з підстав невиконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до договору №12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020 та підтвердженої заборгованості.

Вимоги позивача обгрунтовані наявністю договору № 12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020, укладеного з ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» та непогашення заборгованості за цим договором.

Так, предметом спору у третейській справі № С3-02-01/2024 було стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020.

Суд зазначає, що Третейським судом встановлено, що відповідно до п.8.3 договору ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ» та ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження в договорі, а саме: будь-які спори щодо відносин, які походять з цього договору або виникають у зв`язку з ним, підлягають врегулюванню виключно у Постійно діючому третейському суді при Юридичній корпорації «Принцип», м. Київ (далі - «Третейський суд»), відповідно до регламенту цього суду. Сторони підтверджують, що вони ознайомилися з регламентом Третейського суду. Сторони погоджуються, що в разі звернення до Третейського суду спір буде вирішуватися в складі одного третейського судді, який призначається Головою Третейського суду. Рішення Третейського суду буде обов`язковим для сторін цього договору. Положення договору стосовно найменування сторін та їх місцезнаходження, місця та дати укладення договору поширюються в тому числі на третейське застереження договору. Положення цього договору, що стосуються Третейського суду, будуть обов`язковими для сторін, їх представників та правонаступників і залишаться в силі незалежно від строку дії цього договору та після його закінчення.

Відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).

Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:

- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);

- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Укладаючи договір №12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів, сторони діяли на власний розсуд. Відповідач не був позбавлений можливості запропонувати зміни до проєкту договору, а в разі незгоди з його умовами чи неузгодження окремих умов, зокрема щодо третейського застереження, - мало право не укладати договір з ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ».

Отже, сторони вільно та свідомо встановили альтернативний порядок вирішення спорів за договором №12/41/015-20 шляхом передання їх на розгляд третейського суду.

Визнавши компетенцію Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» щодо спорів за договором №12/41/015-20 ФГ сторонни розуміли (мали чи принаймні могли розуміти), що цим вони правомірно обмежили своє право на доступ до механізмів класичного правосуддя (розгляду справи національними судами), надавши перевагу третейському розгляду.

Подання позову про визнання третейської угоди недійсною (особливо post factum) може свідчити про ігнорування компетенції третейського суду, його відносної інституційної самостійності, суперечливу поведінку сторони такої угоди та її недобросовісність, позбавляти іншу сторону того, на що вона розраховувала при укладенні третейської угоди, а також нівелює механізм третейського розгляду, підриває його реальність та ефективність.

За загальним правилом розгляд господарським судом позовної вимоги про недійсність третейської угоди є незаконним втручанням у компетенцію третейського суду. Наведене правило має логічну зумовленість, оскільки інакше недобросовісна сторона, яка попередньо уклала третейську угоду, однак надалі одержала негативне (не на свою користь) рішення третейського суду, мала б змогу поставити під сумнів третейську угоду та оскаржити її до суду шляхом подання ресцисорного позову.

Суд звертає увагу, що відповідач подав заяву про скасування рішення, в якій просить визнати недійсною третейську угоду лише у 20.11.2024, тобто вже після ухвалення Постійно діючим Третейським судом при Юридичній корпорації «Принцип» рішення авд 24.09.2024 у справі №С3-02-01/2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ НОРДВЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості.

Отже, за обставинами цієї справи пред`явлення відповідачем такої заяви з вимогами про визнання третейської угоди недійною може свідчити про намір скаржника ухилитися від виконання рішення третейського суду, спробу поставити його під сумнів.

Принцип правової визначеності, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (п.61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) від 28.11.1999, заява №28342/95).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися; та який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що повторний розгляд питання щодо дійсності третейської угоди у межах цієї судової справи, може суперечити принципу правової визначеності (res judicata), підірвати законність і остаточність не лише рішення третейського суду, але й рішень господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій (справи №873/57/21, № 873/52/22, №873/143/21, №873/70/22), у невстановлений законом спосіб спричинити "фактичний поворот" виконання цих рішень.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що повторний розгляд питання щодо дійсності третейської угоди в межах іншої (цієї) судової справи та вимоги про застосуваннчя наслідків недійсності цієї угоди суперечитиме принципу правової визначеності (res judicata).

Разом із тим, як вже було зазначено вище, третейська (арбітражна) угода не є правочином, договором у класичному значенні, адже породжує виключно процесуальні, а не матеріально-правові наслідки. Процесуальним наслідком третейської (арбітражної) угоди є виключення спору з юрисдикції судів господарської чи цивільної юрисдикції.

Ухвалення третейського (арбітражного) рішення на основі недійсної третейської (арбітражної) угоди є підставою для скасування цього рішення або для відмови у його визнанні й виконанні / видачі наказу на примусове виконання. Третейська (арбітражна) угода як юридичний факт не породжує набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, відтак укладання цієї угоди не може порушувати цивільні права чи охоронювані законом інтереси. За відсутності порушеного матеріального права (інтересу) виключається можливість розгляду судом відповідного позову про захист такого права (інтересу).

Оскільки третейська (арбітражна) угода забезпечує передачу спорів між сторонами на розгляд третейського суду (арбітражу) і не регулює інших питань, позов про визнання недійсною третейської (арбітражної) угоди може захищати лише одне право - право на доступ до державного (у цій справі - господарського) суду.

Однак наявність третейської (арбітражної) угоди сама по собі за загальним правилом не порушує і не може порушити право особи на доступ до суду в розрізі захисту порушених прав за господарським договором.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що третейська / арбітражна угода не є правочином у розумінні ЦК, не є цивільно-правовим (господарським) договором, а по своїй суті є процесуальним договором, для якого чинне законодавство України встановлює спеціальний порядок визнання недійсним.

Питання щодо недійсності третейської / арбітражної угоди суд розглядає як процесуальне питання, що має бути вирішене до початку розгляду позовних вимог по суті відповідно до приписів п.7 ч.1 ст. 226 ГПК. Якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, він залишає позов без розгляду. Такий висновок має міститися в мотивувальній частині судового рішення.

Проте, Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації «Принцип» перед початком розгляду позовних вимог встановив, що ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ» та ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження у п.8.3 договору, погодивши, що всі вимоги, які виникають при його виконанні, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Третейському суді, про що зазначено у рішенні Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №СЗ-02-01/2024.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» стосовно недійсності третейського застереження є безпідставними та необгрутованими.

Також ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» вважає, що розгляд спорів третейськими судами є неможливим, оскільки згідно з ч.1 ст.26 "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюють лише суди, створені відповідно до Конституції України.

Суд не погоджується з позицією заявника, з огляду на таке.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.2 ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

У преамбулі Закону "Про правовий режим воєнного стану" закріплено, що цей Закон визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 8 цього Закону "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, встановлені цією частиною.

Згідно зі ст.26 Закону "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 (п.80), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (п.42), від 13.07.2022 у справі №199/8324/19).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (п.6 ч.1 ст.3 ЦК). Зокрема, законодавство слід тлумачити відповідно до розумних цілей регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (п.7.33).

Застосовуючи системний спосіб тлумачення, суд дійшов висновку, що Закон "Про правовий режим воєнного стану" спрямований на встановлення окремих обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану відповідно до ч.2 ст. 64 Конституції України. Частину 1 ст.26 зазначеного Закону слід застосовувати, виходячи з його загальної спрямованості, зокрема, не у відриві, а в контексті інших положень як Закону в цілому, так з урахуванням інших положень ст.26 цього Закону.

При цьому, як вже було зазначено, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань. Здійснення третейськими судами функції захисту є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч.5 ст.55 Конституції України, що не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч.2 ст.64 Конституції України).

Розгляд справи третейським судом за добровільним волевиявленням сторін (на підставі укладеної третейської угоди) жодним чином не обмежує гарантії прав та свобод людини і громадянина, права й законні інтереси юридичних осіб, а положення ст. 26 Закону "Про правовий режим воєнного стану" спрямовані саме на недопущення звуження таких гарантій у сфері судочинства.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що ст.26 Закону "Про правовий режим воєнного стану" не встановлює заборону третейського розгляду справ.

Також скаржник наголошує на порушенні принципу автономії волі сторін третейського розгляду, оскільки відповідач не був ознайомлений зі списком суддів Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" та не був залучений до призначення чи обрання третейського судді зі списку третейських суддів.

Стосовно вказаних вище доводів скаржника Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про третейські суди" в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про третейські суди" склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи у складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

З матеріалів справи вбачається, що третейська угода, викладена у договорі, не містить кількості третейських суддів та не вказано особу конкретного третейського судді, натомість сторони погодили порядок розгляду спору, що виникне з договору, Постійно діючим Третейським судом при Юридичній корпорації "Принцип" у відповідності до Регламенту третейського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою, справа розглядається одним суддею. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова третейського суду або заступник повинен призначити суддю.

Як вбачається з матеріалів справи, для розгляду позовних вимог ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ» до ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» ухвалою Голови Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" №195 від 05.08.2024, відповідно до пункту 2 статті 17 вказаного Регламенту, призначено третейського суддю Пампуху Геннадія Геннадійовича.

Північний апеляційний господарський суд також звертає увагу, що укладаючи правочин, який містить третейське застереження, відповідач, у даному випадку, погодив і порядок розгляду спору у відповідності до Регламенту третейського суду, тож, добросовісно користуючись своїми правами не був позбавлений права ознайомитися як із передбаченим ним порядком призначення третейського судді, так і зі списком третейських суддів, враховуючи, що така інформація також міститься на вебсайті третейського суду у відкритому доступі.

Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд відхиляє доводи заяви відповідача про порушення принципу автономії волі сторін третейського спору та не ознайомлення відповідача зі списком суддів і не залучення до призначення чи обрання третейського судді зі списку третейських суддів, натомість Північний апеляційний господарський суд невбачає порушення, визначеного Законом України "Про третейські суди" та Регламентом Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип", порядку призначення судді Пампухи Г.Г. для розгляду справи № С3-02-01/2024.

Стосовно доводів скаржника щодо відсутності належної реєстрації Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип", Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про третейські суди», постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України об`єднаннях, асоціаціях суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації «Принцип» (код за ЄДРПОУ 32373007) заснований та діє відповідно законодавства, що підтверджує його законну діяльність.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про третейські суди», постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Водночас, відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, Постійно діючий Третейський суд є громадським формуванням.

Дані про Постійно діючий Третейський суд при Юридичній корпорації «Принцип», містяться в Єдиному реєстрі громадських формувань, реєстраційний номер запису - 844853. Можна знайти за посиланням на Єдиний реєстр громадських формувань: https://rgf.minjust.gov.ua/home/index.

Отже, у Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» є належна реєстрація відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством України.

Таким чином, Північним апеляційним господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №С3-02-01/2024 не скасовано компетентним судом; дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; доказів того, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді суду не подано; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі №С3-02-01/2024 та не вбачає підстав для задоволення заяви про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання заяв про скасування рішення третейського суду покладаються на заявників.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у справі №873/144/24.

За приписами ч. 1, 2 ст. 352 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Відповідно до ст. 353 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 50 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Враховуючи те, що в рішенні Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі № С3-020-01/2024 не встановлено строк його виконання, господарський суд констатує, що воно підлягає негайному виконанню.

Статтею 57 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким, у господарському судочинстві згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", є наказ.

Частиною 3 статті 354 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Статтею 355 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення також містяться й у ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди".

Отже, у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 355 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/8665/17, від 04.06.2019 у справі №873/8/19, від 27.06.2019 у справі №873/19/19.

При зверненні до суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду заявником надано договір № 12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020, укладений між ТОВ «ВІДІ НОРДВЕЙ» та ТОВ «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ».

Як зазначено судом вище, відповідно до п.8.3 договору уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження, погодивши, що всі вимоги, які виникають при його виконанні, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Третейському суді.

Як вбачається зі змісту рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі № С3-020-01/2024, предметом розгляду в зазначеній справі є вимоги ТОВ «ВІДІ НОРДКЕЙ» до ТОВ «АТОМСПЕЦБУД- СЛАВУТИЧ» про стягнення боргу за договором № 12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020.

Таким чином, рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі № С3-020-01/2024, прийняте у спорі, передбаченому п. 8.3 зазначеного вище договору, згідно з обумовленим в ньому третейським застереженням.

Крім того, як вбачається з наявних у справі документів дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; доказів того, що третейська угода та рішення третейського суду у встановленому законом порядку були визнані компетентним судом не дійсними матеріали справи не містять; склад третейського суду, що здійснював вирішення даного спору відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Отже, визначені чинним процесуальним законом та нормами спеціального закону підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду у даній справі не встановлені.

З урахуванням вищевикладеного та зважаючи на те, що ТОВ «АТОМСПЕЦБУД- СЛАВУТИЧ» вказане рішення добровільно не виконано, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі № С3-020-01/2024.

Сплачена заявником сума судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на боржника, а саме, в розмірі 1 514,00 грн, оскільки станом на дату звернення заявника до суду з даною заявою рішення третейського суду боржником виконано не було.

Керуючись ст.ст. 129, 234, 346-356 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 24.09.2024 у третейській справі № С3-02-01/2024 - відмовити.

2.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у третейській справі №873/144/24 - задовольнити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» , (код ЄДРПОУ 30951684, місцезнаходження : 07100, Київська обл. м.Славутич, Будбаза, вул.Центральна,5/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" (код ЄДРПОУ 40252545, місцезнаходження 08321, Київська обл. Бориспільский р-н, с.Чубинське, вул. Київська, 47) заборгованість за технічне обслуговування та ремонт автомобіля 75 263 ( сімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят три) гривні 87 коп., з яких:

- основний борг - 68 424 (шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 76 копійок;

- сума інфляційного збільшення суми основного боргу - 1 505 (одна тисяча п`ятсот п`ять) гривень 34 копійки;

- пеня 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) гривень 18 копійок;

- 40% річних згідно пункту 5.1 договору №12/41/015-20 про технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 21.07.2020 - 3 215 (три тисячі двісті п`ятнадцять) гривень 59 копійок.

4.Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 24.09.2024 у третейській справі № С3-02-01/2024.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» , (код ЄДРПОУ 30951684, місцезнаходження: 07100, Київська обл. м.Славутич, Будбаза, вул.Центральна,5/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" (код ЄДРПОУ 40252545, місцезнаходження 08321, Київська обл. Бориспільский р-н, с.Чубинське, вул. Київська, 47) реєстраційний збір - 500 (п`ятсот) гривень та третейський збір в сумі 1 505 (одна тисяча п`ятсот п`ять) гривень 28 копійок.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМСПЕЦБУД-СЛАВУТИЧ» , (код ЄДРПОУ 30951684, місцезнаходження : 07100, Київська обл. м.Славутич, Будбаза, вул.Центральна,5/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ НОРДВЕЙ" (код ЄДРПОУ 40252545, місцезнаходження 08321, Київська обл. Бориспільский р-н, с.Чубинське, вул. Київська, 47) витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в сумі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

7.Накази видати після набрання цією ухвалою законної сили.

8.Третейську справу № С3-02-01/2024 повернути до Постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип".

Ухвала, якщо вона не буде оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 356 та ч.2 ст.253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена та підписана 19.02.2025.

Суддя А.Г. Майданевич