Постанова

від 20.02.2025 по справі 910/6388/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Справа№ 910/6388/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024

у справі № 910/6388/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕТАЛІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 55 560,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕТАЛІНЖИНІРИНГ" (відповідача) 55 560,00 грн, з яких: 39 094,35 грн - основна заборгованість, 2753,70 грн - 3% річних, та 13 711,95 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 20.06.2018 №1533436 у частині своєчасної та повної оплати вартості теплової енергії у гарячій воді, спожитої у період: з листопада 2021 - по березень 2023.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/6388/24 в позові відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/6388/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що здійснене ним нарахування за спожиту теплову енергію із застосуванням коефіцієнтів, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу", не є зміною умовою укладеного договору, та здійснено відповідно до положень чинного законодавства України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що у спірний період ним було спожито теплову енергію у гарячій воді у кількості 74,9188 Гкал вартістю 194 390,92 грн, яка була повністю сплачена, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними інструкціями.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/6388/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6388/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/6388/24 залишено без руху, надавши скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/6388/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

04.02.2025 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких повідомлено суд про прийняту Північним апеляційним господарським судом постанову від 29.01.2025 у справі № 910/5652/24 за аналогічного спору.

07.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення проти доповнення до відзиву, в яких останній зазначає, що подані відповідачем доповнення до відзиву на апеляційну скаргу не передбачені Господарським процесуальним кодексом України, а також відповідачем не було наведено жодних поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції. За таких обставин, позивач просить суд апеляційної інстанції повернути відповідачу доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

Заперечення позивача проти доповнень до відзиву, колегію суддів до уваги не приймаються, оскільки доповнення відповідача до відзиву є по сутті посиланнями на судому практику з аналогічного спору.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивачу) видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює позивач.

20.06.2018 між позивачем (енергопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМЕТАЛІНЖИНІРИНГ" (абонентом) було укладено договір № 1533436 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні умов цього правочину, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2 договору визначено обов`язки енергопостачальної організації, зокрема:

- постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (пп. 2.2.1);

- підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською (міською держадміністрацією (додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 договору (пп. 2.2.2 договору);

- при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства: https://www.kte.kiev.ua.tarufu/ (пп. 2.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено обов`язки абонента, зокрема:

- додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (пп. 2.3.1);

- виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пп. 2.3.2).

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у додатку № 1 до договору (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку № 6 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

Пунктом 5.6 договору визначено, що у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту - пропорційно його договірним навантаженням.

Пунктами 6.3.4, 6.3.5 договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку № 4 до цього договору; за виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

В силу вимог положень п.п. 8.1, 8.2, 8.5 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018.

Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий рахунок з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Зі змісту додатків №№: 8, 9 до договору випливає, що теплова енергія у гарячій воді надавалася до нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: вулиця Либідська, 17 (Голосіївський район), № особового рахунку 1533436, опалювальна площа - 11 749,30 кв.м.

10.08.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 20.06.2018 №1533436 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Додатковою угодою від 10.08.2020 додатки №№: 1, 3, 5, 6, 9 до договору було викладено у новій редакції. Усі інші умови договору не змінювалися вказаною додатковою угодою та залишилися в силі.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору (Обсяги постачання теплової енергії "абоненту") (у редакції додаткової угоди від 10.08.2020) передбачено, що орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору складає 201 303,39 грн ПДВ 40 260,68 грн. Всього 241 564,07 грн.

Пунктом 1 додатку № 3 до договору (тарифи на теплову енергію) (у редакції додаткової угоди від 10.08.2020) визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2020 № 636, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: для опалення - 1 131,99 грн/Гкал (100%); для гарячого водопостачання - 1 131,99 грн/Гкал (100%).

Пунктом 3 додатку № 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

Крім цього, п. 3 додатку № 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

За період: з листопада 2021 - по березень 2023 відповідачем було спожито 74,9188 Гкал.

14.03.2024 позивач звернувся з вимогою № 4/04.11/3140/88 від 12.03.2024, в якій просив у термін до 25.03.2024 сплатити 39 094,35 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за договором від 20.06.2018 № 1533436. Однак вказана вимога відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

Спір у цій справі виник щодо ціни (вартості) за одиницю (1 Гкал) спожитої теплової енергії у період: з листопада 2021 по березень 2023, яку на переконання позивача, відповідачем в повному обсязі вартості теплової енергії у гарячій воді, спожитої не було сплачено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/6388/24 в позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву та інших документів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії.

Таке право кореспондується із обов`язком позивача письмово або в медіа в порядку, встановленому законодавством повідомляти споживачів при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача (ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").

Наведене узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства про ціну договору поставки, які визначені у ст. 632 Цивільного кодексу України.

За правилами ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. (частина 2). Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3).

Тобто, покупець (споживач) має бути обізнаний про ціну товару до його споживання, адже це є істотною умовою договору, і значення ціни товару впливає на волевиявлення покупця (споживача) щодо обсягу придбання такого товару.

При цьому суд враховує специфіку формування тарифу у зв`язку із змінами ціни природнього газу (різкими коливаннями), коли суб`єкт формування тарифу може не встигнути затвердити тариф.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу" № 1209 від 10.11.2021 внесено зміни щодо порядку формування тарифу.

Суть цих змін зводиться до того, що якщо теплопостачальна організація закуповує природний газ дорожче, ніж визначено у затвердженому тарифі, то вона має право на збільшення тарифу на коефіцієнт різниці збільшеної ціни газу за затвердженою формулою.

Позивач у апеляційній сказі вказує, що він правомірно застосував вказаний коефіцієнт з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу".

Судова колегія зауважує на тому, що постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 встановлено, що зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), починаючи із нарахувань за жовтень 2021 р. відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

Тобто, з урахуванням визначеного права споживача на обізнаність про тариф (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання") і обов`язку постачальника його інформування (ст. 25 Закону України "Про теплопостачання") постанова Кабінету Міністрів України визначає обов`язок теплопостачальної організації інформувати про застосований коефіцієнт (збільшений тариф) у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

У листопаді 2021 відповідач одержав від позивача повідомлення про тарифи, затвердженні розпорядженнями Київської міської державної адміністрації: № 2145 від 13.10.2021 і № 2176 від 19.10.2021.

У рахунках, які виставлені для попередньої оплати теплової енергії, відповідач використовував тарифи, зазначені у розпорядженнях Київської міської державної адміністрації: № 2145 від 13.10.2021 і № 2176 від 19.10.2021 (без корегуючого коефіцієнту (К), зокрема: рахунок № 1533436/2021-10 від 31.10.2021, № 1533436/2021-11 від 31.11.2021, № 1533436/2021-12 від 31.12.2021, № 1533436/2022-01 від 31.10.2022, № 1533436/2022-02 від 28.02.2022, № 1533436/2022-03 від 31.03.2022, № 1533436/2022-09 від 30.09.2022, № 1533436/2022-10 від 31.10.2022, № 1533436/2022-11 від 30.11.2022, № 1533436/2022-12 від 31.12.2022, № 1533436/2023-01 від 31.01.2023, № 1533436/2023-02 від 28.02.2023.

Зі змісту рахунків вбачається, що частина рахунків містять посилання на корегуючий коефіцієнт (К), що визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021, а інші - ні, однак містить вказівку на тариф 2162,24 грн (без ПДВ) за 1 Гкал.

Про таку ж ціну за одиницю товару (тариф) позивач повідомив відповідача у своєму листі (додаток 2 до відзиву).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем порушено обов`язок інформування споживача про зміну тарифу, обумовлений ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" і постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021.

Позивач у апеляційній скарзі вказує, що змінена ціна природнього газу почала існувати у нього з липня 2021, а відтак жодної перешкоди здійснювати перерахунок та у визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 порядку інформувати споживача про зміну коефіцієнту не було.

Колегія суддів враховує, що розмір коефіцієнту перевищує показник 2, що обумовлює збільшення вартості одержаного товару у більше ніж двічі.

У системному аналізі приписів ст. 631 Цивільного кодексу України щодо недопустимості зміни ціни товару після його споживання, колегія суддів вважає, що визначений постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021 механізм зміни ціни є виключенням, яке має не абсолютний часовий характер, а обмежено зазначеним у постанові періодом - місяцем, що настає за розрахунковим періодом.

Поза вказаним періодом теплопостачальна організація позбавлена можливості провести корегування у сторону збільшення.

Судова колегія зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц (провадження №14-175 цс 20) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Сутність застосування цієї доктрини не ставиться в залежність відповідних заяв чи поведінці сторони в межах судового провадження чи поза межами судового провадження, адже висновок Великої палати Верховного Суду містить абсолютний характер.

У даній справі позивач у період з листопада 2021 - по березень 2023 знав про ціну природнього газу, за якою здійснювалося його придбання, так і про своє право застосовувати коефіцієнт перерахунку до тарифу на теплопостачання, з необхідністю відображення такої зміни у рахунках, які надсилаються у місяці, що настає за розрахунковим. Незважаючи на це, в рахунках за листопад 2021 - березень 2023 позивач зазначив розмір тарифу у сумі 2 162,24 грн, що інформувало споживача (відповідача), що це є ціна спожитого товару. Однак через певний час, позивач провів перерахунки та подав позов про стягнення різниці до суду, що суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

Отже, очевидним є недобросовісність поведінки позивача, яка нівелює обґрунтованість його доводів.

Також судом враховується поведінка відповідача, який довідавшись (хоч і не від позивача) про розмір коефіцієнту відмовився від споживання теплової енергії для опалення, давши зрозуміти відсутність свого волевиявлення на придбання товару за збільшеними цінами.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необгрунтованість позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 39 094,35 грн.

З огляду на похідний характер заявлених до стягнення 2 753,70 грн - 3% річних, 13 711,95 грн - інфляційних втрат, позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Інші доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/6388/24 - без змін.

Матеріали справи № 910/6388/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська