Рішення

від 19.02.2025 по справі 904/3969/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025м. ДніпроСправа № 904/3969/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Богатинського Є.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код ЄДРПОУ 32688148

до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Лідер" будинку № 46 по вул.Набережній Перемоги", 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.46, код ЄДРПОУ 34513137

про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії

Представники сторін:

від позивача: Ганжа Михайло Геннадійович, адвокат

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Лідер" будинку № 46 по вулиці Набережній Перемоги" заборгованості за теплопостачання у розмірі 714 386,42 грн, з яких: основний борг становить 506 052,17 грн, 3 % річних - 38 834,36грн, інфляційні витрати - 169 499,89грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 8 572,64 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 справу № 904/3969/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати докази наявності повноважень Ляшенко А.С. на представництво інтересів у порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України або у порядку самопредставництва відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі щодо права підписання позовної заяви.

26.09.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою додана виправлена позовна заява, яка підписана уповноваженою особою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.10.2024 об 11 год 00 хв.

У судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 30.09.2024 на його офіційну електронну пошту та рекомендованою поштою з повідомленням. До суду 22.10.2024 від відповідача повернувся конверт з копією ухвали суду від 30.09.2024 з відміткою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою.

29.10.2024 у підготовчому засіданні постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.11.2024 об 11 год 00 хв, що занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 29.10.2024 рекомендованою поштою з повідомленням. До суду 05.11.2024 від відповідача повернулось поштове відправлення про отримання 04.11.2024 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024, яка була вкладена в абонентську поштову скриньку (а.с.81).

14.11.2024 у підготовчому засіданні постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 18.12.2024 о 10год 30хв, що занесено до протоколу судового засідання. Водночас зобов`язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 30.09.2024 та повідомлено відповідача про обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, подати до суду відомості про таку реєстрацію.

У судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 14.11.2024 рекомендованою поштою з повідомленням. До суду 06.12.2024 від відповідача повернулось поштове відправлення про отримання 05.12.2024 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.12.2024 об 11год 00хв.

У судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 18.12.2024 рекомендованою поштою з повідомленням, причини неявки суд не повідомив. Станом на 25.12.2024 поштове відправлення до Господарського суду Дніпропетровської області не повернулося.

У судовому засіданні 25.12.2024 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 22.01.2025 об 11 год 30 хв, що занесено до протоколу судового засідання.

15.01.2025 до суду від відповідача повернулось поштове відправлення про отримання 14.01.2025 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024.

22.01.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Перової О.В. з 20.01.2025 по 24.01.2025.

Ухвалою суду від 27.01.2025 призначено судове засідання на 19.02.2025 о 12:00.

У судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду від 27.01.2025 рекомендованою поштою з повідомленням. 06.02.2025 до суду від відповідача повернулось поштове відправлення про отримання 05.02.2025 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025, яка була вкладена в абонентську поштову скриньку (трекінг 0610227088489).

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки (другий абзац пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Отже ухвалу суду від 27.01.2025 відповідач отримав 05.02.2025.

За змістом статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

Ураховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, судом розглянуто справу у розумні строки.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У судовому засіданні 19.02.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі (далі позивач, енергопостачальна компанія) та Органом самоорганізації населення "Будинковий комітет "Лідер" Будинку №46 по вул. Набережній Перемоги" (далі відповідач, споживач) було укладено договір № 060751 про постачання теплової енергії.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 28/12 від 27.07.2016 Про надання дозволу на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об`єктів і мереж теплопостачання, акта приймання - передачі об`єктів і мереж теплопостачання, Комунальне підприємство Теплоенерго отримало від Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі засоби для теплопостачання приміщень відповідача.

Відповідачу було запропоновано укласти додаткову угоду до договору, предметом якої є зміна енергопостачальної організації та внесення відповідних змін до основного договору в частині його сторін та їх реквізитів. Повідомлення про зміну енергопостачальної організації та додаткову угоду було вручено відповідачу 12.10.2016, що підтверджується її підписом у реєстрі про вручення додаткової угоди до договору (зміни у структурі Енергопостачальної організації і тарифа за теплову енергію) і акта звірки взаємних розрахунків на 28.09.16 (а.с.18).

Позивач покликається на те, що відповідачем було прийнято три примірники Додаткової угоди до договору, однак на час звернення до суду додаткова угода відповідачем не підписана та на адресу позивача не повернута.

Відповідно до пункту 3.4. додаткової угоди у разі неотримання новою енергопостачальною організацією підписаної угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою.

Права, зобов`язання та відповідальність за основним договором переходять до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації (пункт 1.1.4. додаткової угоди).

Таким чином додаткова угода до договору вважається погодженою, а Комунальне підприємство Теплоенерго Дніпровської міської ради набуло усіх прав та обов`язків за Договором № 060751 про постачання теплової енергії від 01.10.2008.

Умовами пункту 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб), гаряче водопостачання - протягом 350 діб, технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою, кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Відповідно до пункту 5.2. договору облік споживання теплової енергії здійснюється за показами приладів обліку, встановлених на вводах опалення та гаряче водопостачання за адресою: вул. Н.Перемоги, 46.

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором встановлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів (розділ 6 договору).

Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія 1 Гкал з 01.11.2008 244,31 грн. (пункт 6.2. договору).

Пунктом 7.1. договору сторонами встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4 (пункт 7.2. договору).

Відповідно до пункту 7.3. договору споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим; у випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (пункт 7.4. договору).

При зміні тарифів на теплову енергію її розрахункова вартість у додатку 1 змінюється енергопостачальною організацією з дати нового тарифу за діючим договором без додаткової угоди (пункт 7.9. договору).

Відповідно до пункту 11.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2011.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 11.4. договору).

Докази, які б свідчили про припинення дії договору в матеріалах справи відсутні, а отже договір є чинним.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

До договору сторонами було підписано додатки №№ 1 6.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

На виконання умов договору відповідач у період з листопада 2021 по березень 2022 отримав теплову енергію на загальну суму 616 660,47грн, що підтверджується актами приймання передачі № 060751 від 30.11.2021 на суму 90 502,67грн, № 060751 від 31.12.2021 на суму 100 456,38грн, № 060751 від 31.01.2022 на суму 186 145,18грн, № 060751 від 28.02.2022 на суму 113 802,24грн, № 060751 від 31.03.2022 на суму 125 754,00грн (а.с. 23-25).

Для оплати поставленої теплової енергії позивачем сформовані рахунки № 060751 від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 90 502,67грн, № 060751 від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 100 456,38грн, № 060751 від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 186 145,18грн, № 060751 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 113 802,24грн, № 060751 від 31.03.2022 за березень 2022 на суму 125 754,00грн (а.с.25-27).

Зазначені рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії були надіслані на електронну адресу відповідача, що підтверджується доданими до позовної заяви електронними листами (а.с.29-31).

Позивачем 05.07.2022 на адресу відповідача були направлені досудова вимога та акт звіряння взаємних розрахунків від 05.07.2022, що підтверджується вкладенням до цінного листа, накладною Укрпошти 0505084180917 та списком згрупованих відправлень (а.с.31-32).

Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором № 060751 про постачання теплової енергії від 01.10.2008 складає 506 052,17грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 38 834,36грн та інфляційних втрат у розмірі 169 499,89грн.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання в період з 15.12.2021 по 04.09.2024, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 060751 про постачання теплової енергії від 01.10.2008 у розмірі 506 052,17грн, 3 % річних у розмірі 38 834,36грн та інфляційних втрат в розмірі 169 499,89грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» заявлено вимогу майнового характеру (714 368,42грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 8 572,64грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 5713 від 02.07.2024 на суму 8 363,70грн та № 6736 від 09.09.2024 на суму 208,94грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 8 572,64грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Лідер" будинку № 46 по вул.Набережній Перемоги" про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Лідер" будинку № 46 по вул.Набережній Перемоги", 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.46, код ЄДРПОУ 34513137 на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код ЄДРПОУ 32688148 заборгованість у розмірі 506 052,17грн (п`ятсот шість тисяч п`ятдесят дві гривні 17 коп), 3 % річних у розмірі 38 834,36грн (тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 36 коп), інфляційних втрат в розмірі 169 499,89грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 89 коп) та судовий збір у розмірі 8 572,64грн (вісім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 64 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.02.2025

Суддя О.В. Перова