Ухвала

від 20.02.2025 по справі 910/9800/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.02.2025Справа № 910/9800/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М.

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025

у справі № 910/9800/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

про стягнення 173 522,54 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"

про стягнення 340 000,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача): Калініченко Б.І.;

від заявника (боржника): не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про стягнення 173 522,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором № 5725-Ю оренди тепловоза з локомотивно-складацькими бригадами від 10.12.2021, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 80422,17 грн, за порушення строків сплати якої нараховані пеня в сумі 45 521,15 грн, штраф - 21021,11 грн, 3% річних - 3219,09 грн та інфляційні втрати в сумі 23 339,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, визнано справу малозначною та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська вантажна локомотивна компанія" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" 340 000,00 грн безпідставно набутих коштів, оскільки сторонами не було підписано у встановленому порядку Договору оренди тепловоза, як стверджує позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про стягнення 340 000,00 грн до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/9800/23. Постановлено розгляд справи №910/9800/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження; замінено розгляд справи по суті підготовчим засіданням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9800/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" заборгованість у розмірі 80 422,17 грн, 3% річних - 3219,09 грн, інфляційні втрати - 23 339,02 грн, пеню - 11 920,10 грн, штраф - 21 021,11 грн та судовий збір у розмірі 2098,82 грн. В іншій частині позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/9800/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/9800/23. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 127,18 грн. В іншій частині вимог - відмовлено.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі № 910/9800/23 - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" 30 000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката при апеляційному перегляді справи № 910/9800/23.

31.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача отримано заяву про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23.

Водночас, матеріали справи № 910/9800/23 надійшли до Господарського суду міста Києва - 03.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 судове засідання по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23 призначено на 20.02.2025.

Представник заявника у судове засідання 20.02.2025 не з`явився, будь-яких клопотань процесуального характеру суду не подавав.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні заперечення проти задоволення поданої відповідачем заяви, посилаючись на її необґрунтованість.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі №910/9800/23, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.

Так, в обгрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на складне матеріальне становище викликане введенням воєнного стану у державі, що, у свою чергу, вплинуло на можливість виконання договірних зобов`язань перед партнерами за укладеними договорами.

Однак, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, заявник зазначив, що виконання рішення суду істотно ускладнюється через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану 24.02.2022 року.

Підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, яким підтверджено, що з 24.02.2022 вказані обставини до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб до договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (настання непереборної сили) (https://cci.vn.ua/wp- content/uploads/2022/02/Lvst TPPU fors-mazhor -28.02-1 .jpg).

Разом з тим, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Втім, як убачається з матеріалів справи, заявник жодних доказів, які підтверджують наведені у заяві обставини та підтверджують скрутне матеріальне становище товариства, суду не надав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) усупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі №910/9800/23.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 20.02.2025.

Суддя А.І. Привалов