Постанова

від 09.04.2025 по справі 910/9800/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа№ 910/9800/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Калініченко Б.І. - адвокат

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Лунькова В.І. - адвокат

від приватного виконавця: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 (повний текст складено 20.02.2025)

за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025

у справі № 910/9800/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

про стягнення 173 522,54 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення"

про стягнення 340 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/9800/23 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23.

Ухвала мотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" 25.02.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/9800/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025.

В обгрунутвання вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно оцінено обставини справи та докази, у звязку з чим суд дійшов до передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у даній справі.

На думку апелянта, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано, що негайне виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 в додаток до раніше винесених рішень Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023, по яким вже відкриті виконавчі провадження, унеможливлюється відсутністю у товариства необхідних коштів, а відстрочка виконання рішення суду для збору товариством коштів надасть можливість останньому продовжувати здійснювати господарську діяльність в умовах воєнного стану та забезпечити працівників заробітною платою та відрахуванням податків, а отже надасть можливість сплати суми заборгованості в повному обсязі протягом певного часу.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" просило Північний апеляційний господарський суд прийняти додаткові докази, а саме: копію штатного розпису на 31 грудня 2024 року, копії договору оренди від 02 січня 2023 року, акту №1 приймання-передачі від 02 січня 2023 року та додаткової угоди №1 від 01 січня 2024 року, копія договору підряду №20210910 від 10 вересня 2021 року, додатку №1 та акту приймання-передачі тепловозу від 10 вересня 2021 року, акту здачі -приймання робіт №51 від 18 жовтня 2023 року, копія акту звірки за період 01.01.2025 - 12.02.2025 між ТОВ "УВЛК" та ТОВ "ГК "ГРІН ЕНЕРДЖІ", Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 1 півріччя 2024 року, копія листа ТОВ "ГК "ГРІН ЕНЕРДЖІ" №117 від 24.05.2024.

В обгрунтування вказаного клопотання апелянт зазначив, що підготовка та отримання додаткових доказів зайняла певний час, який був недостатній для їх подання до суду першої інстанції, оскільки розгляд зайняв обмежений час і відбувся в одне засідання суду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 124, пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апелянт не був позбавлений можливості надати ці докази разом із вказаними заявами, а відтак з огляду на приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зазначені докази (які не були подані до суду першої інстанції) не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки апелянт не довів наявність (з наданням відповідних доказів) винятковості цього випадку та неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Явка представників учасників справи.

У судове засідання 09.04.2025 з`явилися представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі № 910/9800/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" заборгованість у розмірі 80 422,17 грн, 3% річних - 3219,09 грн, інфляційні втрати - 23 339,02 грн, пеню - 11 920,10 грн, штраф - 21 021,11 грн та судовий збір у розмірі 2098,82 грн. В іншій частині позову - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/9800/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/9800/23. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 127,18 грн. В іншій частині вимог - відмовлено.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі № 910/9800/23 - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничні Експрес-Перевезення" 30 000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката при апеляційному перегляді справи № 910/9800/23.

31.01.2025 до місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23.

В обгрунтування необхідності відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на складне матеріальне становище викликане введенням воєнного стану у державі, що, у свою чергу, вплинуло на можливість виконання договірних зобов`язань перед партнерами за укладеними договорами.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.

Так, в обгрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на складне матеріальне становище викликане введенням воєнного стану у державі, що, у свою чергу, вплинуло на можливість виконання договірних зобов`язань перед партнерами за укладеними договорами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, заявник зазначив, що виконання рішення суду істотно ускладнюється через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану 24.02.2022 року.

Підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, яким підтверджено, що з 24.02.2022 вказані обставини до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб до договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (настання непереборної сили) (https://cci.vn.ua/wp- content/uploads/2022/02/Lvst TPPU fors-mazhor -28.02-1 .jpg).

Разом з тим, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Втім, як убачається з матеріалів справи, заявник жодних доказів, які підтверджують наведені у заяві обставини та підтверджують скрутне матеріальне становище товариства, суду не надав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) усупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" про відстрочку виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 910/9800/23.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмову у відстроченні виконання судового рішення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/9800/23 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вантажна локомотивна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/9800/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/9800/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9800/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Коробенка Г.П. з 14.04.2025 по 18.04.2025 повний текст постанови складено 23.04.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко