Ухвала

від 19.02.2025 по справі 914/1483/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.02.2025 Справа № 914/1483/24

м. Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІФІМА», м.Львів

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач», м.Львів

до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Львівської міської ради, м.Львів

про скасування державної реєстрації земельної ділянки , припинення права постійного користування на частину земельної ділянки, зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та закриття поземельної книги щодо земельної ділянки

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: Попельчук С.О.-представник

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Гаврилюк О.Р.

від відповідача-3: Радченко М.І.-представник

від третьої особи: не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІФІМА» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Публічного акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач» про скасування державної реєстрації земельної ділянки , припинення права постійного користування на частину земельної ділянки, зобов`язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та закриття поземельної книги щодо земельної ділянки.

Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. 15.01.2025, за вх.№1164/25, через систему «Електронний суд» від відповідача-2 поступило клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

15.01.2025, за вх.№1176/25, через систему «Електронний суд» від відповідача-2 поступили пояснення.

28.01.2025, через систему «Електронний суд» від позивача поступили заперечення щодо прийнятності пояснень ПАТ «Львівський завод «Авнонавантажувач» від 15.01.2025р. по справі №914/1483/24.

28.01.2025, через систему «Електронний суд» від позивача поступили щодо клопотання ПАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» від 15.01.2025р. про повернення до стадії підготовчого провадження» у справі №914/1483/24.

Судове засідання, призначене на 30.01.2025, не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області. Ухвалою суду від 30.01.2025 відкладено розгляд справи на 20.02.2025.

13.02.2025, за вх.№3916/25, через систему «Електронний суд» від відповідача-1 поступило клопотання, в якому просить провести судове засідання за відсутності представника.

Позивач явку повноважних представника в судове засідання 20.02.2025 забезпечив, просив суд відмовити в задоволенні клопотання про повернення в підготовче провадження, залишити без розгляду пояснення відповідача-2, подані з порушення строків. Просить суд застосувати заходи процесуального примусу.

Відповідач-1, явки представника в судове засідання 30.01.2025 не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання забезпечив, просив суд задоволити клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та про долучення до матеріалів справи пояснень з доданими до них доказами.

Відповідач-3 явку повноважних представників в судове засідання 30.01.2025 забезпечив, заперечив проти задоволення клопотання відповідача-2 про повернення до стадії підготовчого провадження та про долучення до матеріалів справи пояснень з доданими до них доказами, оскільки такі подані за межами процесуальних строків .

Третя особа в судове засідання явки представника в судове засідання 30.01.2025 з`явився.

Розглянувши клопотання відповідача-2 (вх.№1164/25 від 15.01.2025) про повернення до стадії підготовчого провадження, суд зазначає наступне.

Клопотання мотивоване тим, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено подання доказів та їх залучення до матеріалів справи лише на стадії підготовчого провадження, приймаючи до уваги те, що такі докази як, пояснення колишнього керівника та засновника ТОВ «Ціфіма» - ОСОБА_1 та доданий до нього технічний паспорт від 05.03.2013р. виданий ОКП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» на будівлю складу кольорових металів позначеною літ. « 2Г-1», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, були надані ОСОБА_1 лише 27.08.2024р., про що зазначено в самих поясненнях, тобто після завершення строку (15 календарних днів) встановлених ухвалою від 24.06.2024р., зважаючи на зміст та характер спірних правовідносин у цій справі, з метою повного та всебічного розгляду справи, відповідач-2 вважає, що наявні підстави для задоволення його клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

Позивач заперечує проти задоволення даного клопотання, зважаючи на те, що нормами ГПК України не передбачено такої процесуальної дії як повернення до стадії підготовчого провадження.

Крім того зазначає, що ПАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» подав докази не разом з поданням відзиву (відзив не поданий) та із суттєвим пропуском строку подання доказів без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на їх подання.

Крім того, як зазначає позивач, в якості «доказу» ПАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» подало «пояснення», підписане громадянином ОСОБА_1 , який не є стороною чи учасником справи, експертом, перекладачем (немає жодного процесуального статусу у даній справі), відтак, не наділений процесуальними правами давати будь-які «пояснення» у справі. Вказане «пояснення» громадянина ОСОБА_1 не є заявою свідка, оскільки всупереч вимогам п. 3 ст. 88 ГПК України підпис вказаного громадянина не засвідчений нотаріусом; в тексті «пояснення» відсутнє «підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень» (п. 2 ст. 88 ГПК України).

Позивач вважає, що Відповідачем-2 не наведено жодних обгрунтувань неможливості подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, а тому просить у задоволенні клопотання відмовити, а докази долучені до вказаного клопотання до уваги не приймати.

Представник відповідача-3 заперечила проти задоволення клопотання відповідача-2 та зауважила на тому, що згідно правових позицій Верховного Суду лише за наявності вагомих обставин є можливість повернення до стадії підготовчого провадження, однак наявність таких обставин відповідачем-2 не доведено.

Мотиви, з яких виходить суд, постановляючи ухвалу.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Як передбачено нормами статті 182 Господарського процесуального кодексу України, саме у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, зокрема, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження у справі закрито 14.11.2024, що підтверджується відповідною ухвалою суду.

Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до практики Верховного суду, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, враховуючи певні обставини суди можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження задля вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на цій стадії.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 14.11.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення експертизи та прийшов до висновку не приймати до уваги додані ПАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» до клопотання від 05.11.2024р. про призначення експертизи документи, а саме: копії пояснень ОСОБА_1 ; роздруку з сервісу Гугл-карти; копії технічного паспорту виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на будівлю складу кольорових металів позначеною літ.« 2Г-1», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 321 та закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

В усній формі представник відповідача-2 повідомив про помилкове зазначення ним в клопотанні (яке розглядається) дати ухвали про закриття підготовчого провадження 23.09.2021 замість 14.11.2024 та про помилкове зазначене ним в додатках до клопотання про долучення копії заявки на переказ готівки №31В601160690002 від 09.03.2016р.

Таким чином відповідач- незважаючи на ухвалу суду від 14.11.2024, якою вирішено питання щодо долучення до матеріалів справи копії пояснень ОСОБА_1 і копії технічного паспорту виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на будівлю складу кольорових металів позначеною літ.« 2Г-1», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 321, звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи тих же доказів.

Стаття 14 Господарського процесуального кодексу України стосується принципу диспозитивності господарського судочинства - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За умовами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На думку суду, повернення до стадії підготовчого провадження порушить принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надасть одній зі сторін у справі значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим зважаючи на принципи господарського судочинства.

За наведеного вище, враховуючи, що наявність вагомих обставин для повернення до стадії підготовчого провадження відповідач не наводить і не доводить, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Дослідивши «пояснення у справі №914/1483/24» від 15.01.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч.8. ст 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 42 ГПК України передбачено, зокрема, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Як зазначалось судом раніше, розгляд справи № 914/1483/24 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин спору, строк підготовчого провадження був продовжений.

З огляду на вищезазначене, у відповідача було достатньо часу для подання до суду відзиву на позовну заяву. Однак відповідач вказаним правом у строки, визначені судом в ухвалі про відкриття провадження не скористався.

Суд зазначає, що якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду.

Додатково, суд звертає увагу на основоположні принципи правосуддя, що було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Кастільо Альгар проти Іспанії (Castillo Algar v. Spain) від 28 жовтня 1998 року - правосуддя здійснюється компетентним органом, з метою забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За приписами ст. 7 ГПК України, господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Відповідно до положень ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, сприяє справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності учасників справи.

Суд звертає увагу відповідача, що норми ГПК України мають тлумачитися у їх сукупності з іншими процесуальними нормами. Так, п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України дійсно надає право учаснику справи надавати пояснення суду. Водночас, відповідно до статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. В межах позовного провадження законодавець надав можливість учасникам справи у повній відповідності із ст. 161 ГПК України висловити свої міркування у п`яти основних заявах по суті справи: позивачу у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідачу у відзиві на позовну заяву та запереченнях та третій особі у поясненнях. Порядок, строки, механізм подання цих заяв по суті справи чітко регламентується ГПК України. В свою чергу, подання інших пояснень можливе лише з дозволу суду. Так, відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Як вже зазначено відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а подані ним пояснення вбачається з матеріалів справи, суд не надавав дозвіл відповідачу-2 на подання пояснень з окремого питання. Пояснення по суті є відзивом на позовну заяву. Отже, дії відповідача-2 у повній мірі не відповідають вимогам ГПК України, оскільки останній діє не у спосіб, передбачений ГПК України, що виключає підстави для прийняття пояснень від 15.01.2025 та долучених до них доказів до розгляду.

Крім того, позивач у запереченнях щодо прийнятності «пояснень» ПАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» від 15.01.2025р. по справі №914/1483/24 вважає, що подання відповідачем 15.01.2025р. (в день судового засідання) «пояснень» (завуальованого відзиву) та доказів разом з клопотанням, після завершення підготовчого провадження, слід визнати зловживанням процесуальними права в порядку ст.43 ГПК України, оскільки такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи та відповідно є підставою для застосування судом заходів процесуального примусу в порядку ст. 131, 132, 135 ГПК України.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Проте чинний ГПК України не містить визначення цього поняття, а визначає у ст.43 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників господарського процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку господарського судочинства.

Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою перешкоджання розгляду справи.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

При цьому, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у ст.2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

Відтак доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Застосування заходів процесуального примусу є правом, яке кореспондується з обов`язком суду, щодо забезпечення ефективного розгляду справи, а тому застосування до відповідача заходів процесуального примусу не призведе до ефективного та протягом розумного строку розгляду справи. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених, зокрема, ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає дії відповідача-2, які полягають у поданні до суду пояснень без надання судом дозволу на подання таких пояснень (ч.5 ст.161 ГПК України) разом доказами, в прийнятті яких судом відмовлено в ухвалі суду від 14.11.2024 -зловживанням процесуальними правами. При цьому, як виходячи із їх змісту та суті пояснень такі розцінюються судом як заява по суті - відзив на позову заяву.

Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи приписи ч. 3 ст. 43 ГПК України, суд вважає за необхідне повернути пояснення відповідача-2 з долученими до нього доказами та попередити відповідача-2 про неприпустимість зловживання процесуальними правами (п.1 ч.1 ст.132 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 14, 132, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні клопотання відповідача-2 від 15.01.2025 (вх.№1164/25) про повернення до стадії підготовчого провадження відмовити.

2.Відмовити в прийнятті до розгляду доказів, долучених до клопотання від 15.01.2025 (вх.№1164/25) про повернення до стадії підготовчого провадження.

3.Визнати подання відповідачем-2 пояснень з долученими до них доказами від 15.01.2025 (вх.№1176/25) зловживанням процесуальними правами.

4.Пояснення відповідача-2 від 15.01.2025 (вх.№1176/25) з долученими до них доказами повернути без розгляду без розгляду.

5. Попередити Публічне акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач» про неприпустимість зловживання процесуальними правами.

6. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Суддя Кітаєва С.Б.