ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
Cправа № 910/3763/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (колегія суддів: Козир Т. П., Агрикова О. В., Мальченко А. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 (суддя Ковтун С. А.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" до відповідачів: 1) Закарпатської обласної державної адміністрації - Закарпатської обласної військової адміністрації, 2) Державного торговельно-економічного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, за участі Київської міської прокуратури, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації, визнання нечинними та скасування розпоряджень, припинення прав,
за участі:
представника позивача - Чекан В. В.,
представника відповідача-2 - Івасина О. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго" (далі - ПрАТ "Закарпаттяобленерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації - Закарпатської обласної військової адміністрації (далі - Закарпатська ОДА) та Державного торговельно-економічного університету, в якому просило суд:
1) визнати протиправною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0282 площею 1,177 га, цільове призначення - 03.02 Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, місце розташування - Закарпатська область, м. Ужгород, Православна наб., буд. 21, з одночасним припиненням усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки, скасувати кадастровий номер 2110100000:01:001:0282 та закрити щодо неї Поземельну книгу;
2) визнати нечинним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17.06.2016 № 309 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)", яким надано Київському національному торговельно-економічному університету дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 1,170 га, розташованих за адресою: Православна набережна, 21, м. Ужгород, Закарпатська область, для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (для обслуговування учбового комплексу);
3) визнати нечинним та скасувати розпорядження голови Закарпатської ОДА від 30.06.2017 № 342 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким затверджено Київському національному торговельно-економічному університету технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,1770 га (кадастровий номер 2110100000:01:001:0282), розташованої за адресою: Православна набережна, 21, м. Ужгород, Закарпатська область, для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти та рекомендовано Київському національному торговельно-економічному університету зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1770 га;
4) припинити право власності Закарпатської ОДА на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:01:001:0282, що розташована за адресою: Православна набережна, 21, м. Ужгород, Закарпатська область (номер відомостей про речове право: 23020442);
5) припинити право постійного користування Київським національним торговельно-економічним університетом, правонаступником якого є Державний торговельно-економічний університет земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:01:001:0282, що розташована за адресою: Православна набережна, 21, м. Ужгород, Закарпатська область (номер відомостей про речове право: 23020614).
2. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що формування, реєстрація та відведення в постійне користування Київського національного торговельно-економічного університету спірної земельної ділянки відбулося з порушенням земельного законодавства, адже на цій земельній ділянці знаходиться закрита трансформаторна підстанція (ЗТП), будівля якої є власністю позивача. Підставою позову визначено неможливість позивачем набути права на земельну ділянку, на якій розташована будівля ЗТП та яка необхідна для її обслуговування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 26.10.2017 було зареєстровано право власності Закарпатської ОДА на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:01:001:0282, що розташована за адресою м. Ужгород, Православна наб., буд. 21, та право постійного користування відповідною земельною ділянкою Київського національного торговельно-економічного університету.
4. 18.06.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена реєстрація права власності ПрАТ "Закарпаттяобленерго" на будівлю ЗТП (будівля трансформатора) № 74, А, загальною площею 21,6 кв. м за адресою: м. Ужгород, Православна наб., буд. 21 "б".
5. Судами було встановлено, що відповідна будівля ЗТП є лінійним об`єктом енергетичної інфраструктури та знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:01:001:0282 за адресою: Православна набережна, 21, м. Ужгород.
6. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1298-р було вирішено погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки України щодо реорганізації Київського національного торговельно-економічного університету шляхом поділу та утворення Державного торговельно-економічного університету (далі - Університет) та Одеського торговельно-економічного фахового коледжу з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
7. Суди виходили з того, що Університет (відповідач-2) є правонаступником Київського національного торговельно-економічного університету у спірних правовідносинах щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:01:001:0282.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. 22.07.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024, про відмову у задоволенні позову.
9. Суди виходили з того, що позивачем не наведено, якими діями відповідачі порушили його права. До того ж право позивача як власника будівлі ЗТП не може бути захищенні шляхом скасування спірних розпоряджень, державної реєстрації земельної ділянки та припинення прав на неї, зокрема, у зв`язку із відсутністю підстав для припинення прав власності та постійного користування відповідачів, а Закон України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" в свою чергу передбачає право на встановлення сервітуту, за оформленням якого позивач не звертався.
Короткий зміст касаційної скарги
10. ПрАТ "Закарпаттяобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
11. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
12. Скаржник посилається на необхідність формування висновку Верховного Суду у зв`язку із наявною колізією між нормами ЗК України (статті 140, 141), які, з одного боку, визначають виключний перелік підстав для припинення права власності та права користування на земельну ділянку, та нормами Закону України "Про Державний земельний кадастр" (абзаци 4, 5 частини десятої статті 24), а, з другого боку, передбачають таку спеціальну (додаткову) підставу для припинення прав на земельну ділянку, як ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
13. Порушення норм процесуального права скаржник обґрунтовує посиланням на недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, зокрема, технічної документації із землеустрою на предмет відведення Київському національному торговельно-економічному університету (правопопереднику відповідача-2) частини земельної ділянки, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності ПрАТ "Закарпаттяобленерго".
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. До Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ПрАТ "Закарпаттяобленерго" від Київської міської прокуратури, Закарпатської ОДА та Університету, в яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
15. Узагальнено доводи, наведені у відзивах, зводяться до наступного:
- право власності на будівлю ЗТП було зареєстровано позивачем вже після реєстрації права власності Закарпатської ОДА на спірну земельну ділянку та права постійного користування на неї за Київським національним торговельно-економічним університетом, які він просить припинити;
- посилання позивача на порушення принципу земельного права "superficies solo cedit" (збудоване на землі слідує за нею) є необґрунтованими, оскільки Закон України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" передбачає встановлення сервітуту для лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, яким і є будівля ЗТП позивача;
- право позивача як власника будівлі ЗТП на використання та експлуатацію відповідного нерухомого майна не може бути захищене шляхом скасування спірних розпоряджень, державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї, зокрема, у зв`язку із тим, що перелік підстав для припинення права власності та права постійного користування є вичерпними і жодна з них не є наявною для задоволенням відповідних вимог позивача, що свідчить про необґрунтованість позову та касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
17. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 140 і 141 ЗК України та абзаців 4, 5 частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
18. На підтвердження підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 140, 141 ЗК України та абзаци 4, 5 частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що в свою чергу призвело також і до порушення норм процесуального права, зокрема, частин другої та п`ятої статті 13, частини першої статті 14, частин другої та п`ятої статті 236, частин першої статті 269, підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.
19. На думку скаржника, такий висновок суду касаційної інстанції має полягати в наступному.
20. Відповідно до абзаців 4, 5 частини десятою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
21. Таким чином, на думку скаржника, спеціальним законом "Про Державний земельний кадастр" (та частиною тринадцятою статті 79 ЗК України, яка містить аналогічні положення) передбачена спеціальна (додаткова) підстава припинення речових прав на земельні ділянки - ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Скаржник вважає, що зазначена підстава припинення прав є додатковою та підлягає застосуванню судами незважаючи на те, що вона не поіменована у статтях 140 та 141 ЗК України.
22. Отже, фактично доводи скаржника полягають в тому, що Верховний Суд мав би сформулювати висновок про те, що положення статей 140 і 141 ЗК України та абзаців 4, 5 частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" слід розуміти таким чином, що припинення прав на земельну ділянку (за їх наявності) є не обов`язковою передумовою скасування судом реєстрації земельної ділянки, а, навпаки, рішення суду про скасування реєстрації земельної ділянки є (додатковою) підставою для припинення прав на земельну ділянку.
23. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в позові з тих підстав, що права позивача не порушені, оскільки закрита трансформаторна підстанція, яка належить позивачу, є лінійним об`єктом енергетичної інфраструктури (що визнає і скаржник у касаційній скарзі), а відповідно до спеціальних положень статей 14, 16 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" оформлення права користування землею під такими об`єктами здійснюється шляхом встановлення постійних або строкових земельних сервітутів без зміни цільового призначення земельних ділянок. При цьому позивач не звертався до відповідачів з пропозиціями укласти договір земельного сервітуту, а тому відповідачі не порушили прав позивача.
24. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів констатує, що скаржник не обґрунтував, яким чином формулювання Верховним Судом висновку, якого прагне скаржник, може вплинути на вирішення спору на його користь.
25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 51)).
26. У контексті касаційного оскарження скаржником судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), це означає, що він повинен обґрунтувати, що формулювання висновку Верховного Суду призведе до вирішення спору на його користь. В іншому випадку формулювання Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми права означатиме формулювання абстрактних правил поведінки у відриві від конкретних обставин справи, що відповідно до наведених правових позицій Великої Палати Верховного Суду є неприпустимим.
27. У справі, що переглядається, скаржник не довів, що формулювання висновку Верховного Суду призведе до вирішення спору на користь скаржника. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
28. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
29. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
30. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.
31. Під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено, що така підстава касаційного оскарження не підтвердилася.
32. Натомість зміст касаційної скарги ПрАТ "Закарпаттяобленерго" свідчить про те, що доводи скаржника у наведеній частині зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
33. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про недослідження судами доказів у справі за умови відсутності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
34. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для відмови у задоволенні позову судами попередніх інстанцій була недоведеність порушених прав позивача, зокрема, з огляду на те, що його право власності на будівлю було зареєстровано після реєстрації права власності та право постійного користування на земельну ділянку, на якій вона знаходиться, за відсутності зазначення про будь-які дії відповідачів, що порушують права позивача, а також доказів щодо перешкоджання відповідачами користуванню позивачем його майном.
35. З огляду на викладене аргументи скаржника, обґрунтовані з посиланням на недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, визнаються Верховним Судом безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
37. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. Місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд повно і всебічно дослідили обставини справи та правильно застосували законодавство під час її розгляду. Зі свого боку доводи ПрАТ "Закарпаттяобленерго", наведені на підтвердження підстав касаційного оскарження, не підтвердилися, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/3763/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2025 |
Оприлюднено | 21.02.2025 |
Номер документу | 125291819 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Краснов Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні