Постанова

від 17.02.2025 по справі 910/17772/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17772/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Губенко Н. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед",

на постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024

(головуючий Сітайло Л. Г., судді: Шапран В. В., Буравльов С. І.)

за скаргою Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед",

на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Куц Ольги Валеріївни у межах виконавчих проваджень №№ 72216240 та 72216382

у справі за позовом Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед",

до Акціонерного товариства "Банк Січ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія",

про стягнення 2 500 000 грн.

Короткий зміст вимог

1. У листопаді 2020 року Компанія "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (КНР), що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (далі - Компанія), звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Банк Січ" (далі - Банк) про стягнення 2 500 000 грн унаслідок порушення останнім умов банківської гарантії по сплаті повної суми гарантії як забезпечення виконання зобов`язання за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов`язань за договором поставки.

2. 15.09.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у позові, а 04.10.2022 цей же суд ухвалив додаткове рішення стягнення з Компанії на користь Банку витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18 000 грн.

3. 16.03.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, залишену без змін постановою Верховного Суду від 17.05.2024, про скасування цього рішення й ухвалив нове про задоволення позову, присудив до стягнення з Банку на користь Компанії 2 500 000 грн заборгованості, 37 500 грн судового збору за подання позовної заяви, а також 56 250 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Додаткове рішення від 04.10.2022 скасував, відмовив у задоволенні заяви Банку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

4. 16.05.2023 Господарський суд міста Києва видав накази на виконання названої вище постанови, які пред`явлені до виконання.

5. 11.07.2023 державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС) Куц О. В. (далі - державний виконавець) на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" винесла повідомлення про повернення наказів стягувачеві без прийняття до їх виконання.

6. Компанія оскаржила ці дії державного виконавця ВДВС до суду у порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і в скаргах просила визнати неправомірними та скасувати прийняті у межах виконавчих проваджень №№ 72216240 та 72216382 рішення державного виконавця від 11.07.2023 у формі повідомлення про повернення стягувачеві без прийняття наказів до виконання, а також зобов`язати ВДВС прийняти до виконання ці накази, відкрити виконавче провадження та вчинити дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання постанови.

7. На обґрунтування своїх доводів Компанія стверджувала про те, що, не дивлячись на ухвалення судового рішення після запровадження ліквідаційної процедури, позов подавався до прийняття рішення про ліквідацію Банку та відкликання банківської ліцензії. Тому кошти мають бути стягнуті у межах цих виконавчих проваджень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", тоді як заявлення вимог до Банку у порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" призведе до необхідності нести додатковий тягар з повторного доведення своїх вимог.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. 05.09.2024 Господарський суд міста Києва постановив ухвали про задоволення скарг Компанії, мотивуючи звернення останньою з позовом у листопаді 2020 року до запровадження ліквідаційної процедури Банку, тоді як судове рішення (постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023) у справі ухвалено після прийняття Національним банком України (далі - НБУ) рішення про ліквідацію і відкликання банківської ліцензії. Послався на практику Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", викладену у постановах від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, від 06.11.2019 у справі № 761/14537/15-ц та від 16.04.2018 у справі № 910/11908/16.

9. 18.11.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанови про задоволення апеляційних скарг Банку і ВДВС, скасування цих ухвал й відмову у задоволенні скарг Компанії на дії державного виконавця, присудив до стягнення з Компанії на користь Банку і ВДВС по 3 028 грн витрат по сплаті судового збору за подання ними апеляційних скарг.

10. Мотивував відсутністю доказів звернення Компанії до Банку у порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" із заявою як кредитор щодо майнових вимог, підтверджених постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у цій справі, на що звертав увагу Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 року у справі № 5002-17/1718-2011.

11. Указав на помилкове застосування місцевим господарським судом до правовідносин у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.11.2019 у справі № 761/14537/15-ц, позаяк у ній суд касаційної інстанції зробив такі висновки із приміткою на те, що всі правові можливості виконати судове рішення, яке набрало законної сили, скаржник вичерпав. Натомість у справі, що розглядається, Компанія взагалі не зверталася до Банку у процедурі ліквідації з метою виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023. Отже, Верховний Суд у справі № 761/14537/15-ц зробив висновок з урахуванням інших обставин.

12. Додатково звернув увагу на можливість Компанії протягом ліквідаційної процедури у період з 10.10.2022 до 09.10.2025, але не пізніше 45 днів до планової дати складання ліквідаційного балансу, заявити свої вимоги до Банку у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

13. Спростував доводи Компанії про покладення на неї додаткового тягара з повторного доведення своїх вимог у випадку заявлення вимог до Банку у порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на тій підставі, що у справі № 910/17772/20 уже встановлений розмір зобов`язання Банку перед Компанією.

Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

14. Компанія оскаржила постанови суду апеляційної інстанції і в касаційних скаргах просить залишити у силі ухвали місцевого господарського суду.

15. Касаційне провадження відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

16. На обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначила про неправильне застосування апеляційним господарським судом пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення частини чотирнадцятої статті 129 та частини першої статті 344 ГПК України.

17. Крім того, скаржник вважає неправильним покладення апеляційним господарським судом на нього витрат по сплаті Банком і ВДВС судового збору за подання апеляційних скарг унаслідок того, що на момент прийняття постанови була скасована норма закону, згідно з якою справлявся судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу, постановлену за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

18. Банк у відзиві на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, оскаржувані постанови - без змін, наполягаючи на правильному поверненні державним виконавцем наказів, що відповідає приписам пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

19. 17.01.2025 ВДВС подав відзив на касаційні скарги, тоді як ухвалою суду касаційної інстанції від 25.12.2024 установлений строк його подання до 15.01.2025. Оскільки такий відзив поданий поза межами строку, а клопотання про поновлення такого строку ВДВС не заявляв, то суд касаційної інстанції залишає такий відзив без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України

Позиція Верховного Суду

20. Спір у цій справі виник з приводу виконання судового рішення, яке набрало законної сили на стадії ліквідації Банку (боржника у виконавчому провадженні).

21. Відповідно до пунктів 4, 11 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: НБУ прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняв рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

22. Скарга Компанії на дії державного виконавця ВДВС у цій справі обґрунтована тим, що, не дивлячись на ухвалення судового рішення після запровадження ліквідаційної процедури, позов подавався до прийняття рішення про ліквідацію Банку та відкликання банківської ліцензії, а тому незаконним є повернення без прийняття до виконання наказів.

23. Суди встановили, що 09.08.2022 Правління НБУ прийняло рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду також прийняла рішення про початок процедури виведення Банку з ринку та призначила уповноважену особу Фонду. Згодом строк тимчасової адміністрації неплатоспроможного Банку і повноважень уповноваженої особи продовжувався.

24. 06.10.2022 НБУ прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, а 07.10.2022 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про початок процедури ліквідації Банку з 10.10.2022 до 09.10.2025, призначила уповноважену особу Фонду, якій делеговані повноваження ліквідатора.

25. 10.10.2022 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про формування реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку в умовах воєнного стану в Україні, зобов`язала уповноважену особу до 18.11.2022 сформувати реєстр і надати його на затвердження. Отже, з 10.10.2022 Банк перебуває у процедурі ліквідації, яка здійснюється Фондом.

26. 14.10.2022 у виданні "Урядовий кур`єр" опубліковано відомості про ліквідацію Банку та зазначено про можливість кредиторів направити заяви протягом усього терміну ліквідаційної процедури, але не пізніше 45 днів до планової дати складання ліквідаційного балансу.

27. У силу приписів частини першої статті 50 та частини першої статті 52 цього ж Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у цій частині.

28. Відмовляючи у задоволенні скарг Компанії на дії державного виконавця ВДВС, суд апеляційної інстанції послався на перебування Банку у стадії ліквідації.

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 виснувала, що пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості. Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні у ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

30. Установивши, що ухвала місцевого господарського суду, якою зобов`язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію Акціонерного товариства "Родовід банк" перерахувати арбітражному керуючому частину основної грошової винагороди залишена без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, однак уповноважений на вчинення відповідних дій представник Фонду відмовився її виконувати, місцевий та апеляційний суди дійшли висновку про необґрунтованість дій державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання та зобов`язали державного виконавця відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу суду. Велика Палата Верховного Суду погодилася, що у випадку відмови ліквідатора банку виконати судові рішення про зобов`язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку, такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

31. Утім, ураховуючи цей висновок, у справі, що розглядається, апеляційний господарський суд правильно зауважив на те, що Компанія як кредитор взагалі не зверталася до Банку у процедурі його ліквідації із заявою про задоволення майнових вимог, підтверджених постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023.

32. До того ж у цій справі процедура ліквідації Банку триває до 09.10.2025 і Компанія як кредитор ще не вичерпала усіх можливостей для звернення до Банку у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" без необхідності повторного доведення своїх вимог, підтверджених Північним апеляційним господарським судом у постанові від 16.03.2023 у цій справі.

33. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 761/14537/15-ц не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, адже логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що у цілях застосування норм права у подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду- над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

34. Як зазначалося раніше, скаржник також вважає неправильним покладення апеляційним господарським судом на нього витрат щодо сплати Банком і ВДВС судового збору за подання ними апеляційних скарг унаслідок того, що на момент прийняття постанови була скасована норма закону, згідно з якою справлявся судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу, постановлену за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.

35. Так, як зазначалося раніше, 05.09.2024 Господарський суд міста Києва постановив ухвали про задоволення скарг Компанії на дії державного виконавця ВДВС.

36. 18.09.2024 Банк оскаржив цю ухвалу до суду апеляційної інстанції, сплативши за подання апеляційної скарги судовий збір, і суд відкрив апеляційне провадження, призначивши справу до розгляду.

37. 30.09.2024 ВДВС також звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на цю ж саму ухвалу місцевого господарського суду, яку суд залишив без руху на підставі відсутності доказів сплати судового збору за її подання.

38. Після усунення ВДВС недоліків апеляційної скарги і сплати ним судового збору за подання апеляційної скарги суд апеляційної інстанції також відкрив апеляційне провадження і призначив справу до розгляду.

39. 18.11.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанови про задоволення апеляційних скарг Банку і ВДВС, скасування цих ухвал й відмову у задоволенні скарг Компанії на дії державного виконавця, присудив до стягнення з Компанії на користь Банку і ВДВС витрати щодо сплати судового збору за подання ними апеляційних скарг.

40. Станом на момент оскарження ухвали місцевого господарського суду у Законі України "Про судовий збір" була відсутня норма, яка би відносила апеляційну скаргу на ухвалу, постановлену за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця, до об`єктів, за подання яких не справляється судовий збір.

41. 14.11.2024 до цього Закону внесені зміни, що імперативно передбачають заборону справляння судового збору з апеляційних скарг на такі ухвали. Тобто станом на день прийняття апеляційним господарським судом постанови (18.11.2024) Закон України "Про судовий збір" не передбачав обкладання судовим збором апеляційних скарг, поданих на ухвали суду, постановлені за наслідком розгляду скарги на дії державного виконавця.

42. Утім, аргументи скаржника щодо помилковості покладення на нього сплаченого Банком і ВДВС судового збору за подання ними апеляційних скарг не спростовують правильно вчиненого судом апеляційної інстанції розподілу судових витрат, адже положення статті 129 ГПК України передбачають обов`язок суду здійснити такий розподіл у випадку задоволення апеляційних скарг, які на момент їх подання обкладалися судовим збором.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. За змістом частини першої статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", залишити без задоволення.

2. Постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі № 910/17772/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко