Постанова

від 29.01.2025 по справі 907/398/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/398/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Інвестгруп К?

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (колегія суддів: Желік М. Б. - головуючий, Орищин Г. В., Галушко Н. А.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 (суддя Ремецькі О. Ф.)

за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1) Ужгородської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Інвестгруп К?

про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації,

за участю:

прокурора: Костюк О. В. (посвідчення,) Валевач М. М. (посвідчення)

відповідача-2: Сосула О. О. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Прокурор звернувся до господарського суду з позовом до Ужгородської міської ради (далі - Міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю ?Інвестгруп К? (далі - ТОВ ?Інвестгруп К?) про:

- визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Міськради від 07.09.2021 за № 406 про затвердження проєкту із землеустрою ТОВ ?Інвестгруп К? щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Миколи Бобяка, 15 д з подальшою передачею в оренду;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.09.2021 за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га, укладений між відповідачами;

- скасування державної реєстрації права користування (оренди) ТОВ ?Інвестгруп К? з одночасним припиненням права користування (оренди).

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що маючи у власності нежитлове приміщення площею всього 54,3 кв. м, ТОВ ?Інвестгруп К? отримало в оренду земельну ділянку для його обслуговування загальною площею 22651 кв. м, що набагато більша за площу приміщення. Вказана обставина свідчить про явну неспівмірність площі нерухомого майна та отриманої без жодних конкурсних процедур земельної ділянки для його обслуговування.

1.3 Крім того прокурор зазначав, що контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТОВ ?Інвестгруп К?, виходять за межі землекористування території ПАТ ?Модуль?, яке йому відчужило об`єкт нерухомості, а тому при передачі земельної ділянки в оренду порушено також вимоги статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, позов задоволено.

2.2 Суд дійшов висновку про те, що отримана в оренду земельна ділянка у 417 разів більша за площу приміщення, отже, враховуючи положення частини 2 статті 124, абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, вона могла бути надана в оренду виключно за результатами проведення земельних торгів.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1 У касаційній скарзі ТОВ ?Інвестгруп К? просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували частини 1 та 2 статті 134 ЗК України за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не врахували висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18.

3.3 У заяві, яка є фактично відзивом на касаційну скаргу, Прокурор зазначає про те, що обставини і предмет спору у цій справі та у справі № 910/12366/18 не зовсім тотожні так як відрізняється цільове призначення земельних ділянок та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що ПрАТ "Модуль М", що є правонаступником ВАТ "Модуль", що є правонаступником Державного виробничо-торгового підприємства "Закарпатприлад", що є правонаступником Заводу "Ужгородприлад", було постійним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б №076204 в м. Ужгороді на вулиці Бабяка, 15, загальною площею 12 га, до її поділу на окремі земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:70:001:0129, 2110100000:23:001:0080, 2110100000:23:001:0081, 2110100000:23:001:0082, 2110100000:23:001:0083, 2110100000:23:001:0084.

4.2 Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ "Iнвестгруп К" на вул. Миколи Бобяка, 15д, перебуває нежитлове приміщення площею 54,3 кв. м.

4.3 Вказане приміщення утворене внаслідок поділу будівлі під літерою "Щ" (загальною площею до поділу 102,8 кв. м), яке було передано y власність ТОВ "Інвестгруп К" за актом прийому-передачі нерухомого майна б/н, підписаним 09.11.2018 з ПАТ "Модуль М".

4.4 На підставі рішення Міськради від 07.09.2021 № 406 у користування ТОВ "Інвестгруп К" передано земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га.

4.5 Пунктом 1.5 цього рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Інвестгруп К" з кадастровим номером 2110100000:23:001:0083, площею 2,2651 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Миколи Бобяка, 15 д та передано її в оренду строком на 5 років.

4.6 15.09.2021 між Міськрадою та ТОВ "Інвестгруп К" укладено договір оренди земельної ділянки площею 22651 кв. м для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та iншої промисловості в місті Ужгород на вул. Миколи Бобяка, 15 д.

4.7 Згідно з графічними матеріалами проведеної земельно технічної експертизи вiд 21.08.2021 у рамках досудового розслідування за № 42019071030000176 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358, частиною 1 статті 364 та частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України контури земельної ділянки, сформованої для передачі ТОВ "Iнвестгруп К", виходять за межі землекористування території ПАТ "Модуль", що відчужив об`єкт нерухомості.

4.8 Також в матеріалах справи міститься подана відповідачем копія висновку експерта від 15.09.2020 за результатами експертизи, призначеної постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за № 1201907003000400, відповідно до якого копія документації із землеустрою "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди Товариству з обмеженою діяльністю "Інвестгруп К" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Миколи Бобяка, 15 "д", прим. 1", розроблена Товариством з обмеженою діяльністю "Центр проектів" у 2019 році на 150 арк., в цілому відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру України.

4.9 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10 За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

4.11 Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

4.12 Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

4.13 Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

4.14 Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

4.15 Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

4.16 Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

4.17 Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

4.18 Суди попередніх інстанцій задовольнили позов, визнавши незаконним та скасувавши пункт 1.5 рiшення Ужгородської міської ради за № 406 від 07.09.2021 про затвердження проекту із землеустрою ТОВ "Інвестгруп К" щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0083 площею 2,2651 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15 д з подальшою передачею в оренду, а відтак визнали недійсним договір оренди земельної ділянки, як укладений на підставі скасованого рішення, та застосували запропоновані у позові наслідки недійсності як належні та ефективні.

4.19 Колегія звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

4.20 Вимоги про визнання договорів недійсними не є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади чи місцевого самоврядування, оскільки задоволення перших не залежить від задоволення других.

4.21 Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101)).

4.22 Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

4.23 При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (пункт 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21; пункт 9.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

4.24 З огляду на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав).

4.25 Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, в задоволенні позову про визнання недійсним рішення слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади.

4.26 При цьому колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у категорії спірних правовідносин дотримується сталої практики щодо способів належного та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, забезпечуючи однакове застосування судами норм права. Тому колегія суддів під час розгляду цієї касаційної скарги застосовує норми права з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що наведені вище.

4.27 Прокурор, крім того, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права територіальної громади у цій справі, обрав також спосіб захисту свого права шляхом скасування державної реєстрації права користування (оренди) за ТОВ "Інвестгруп К".

4.28 Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

4.29 За частиною третьою статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

4.30 Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 915/1257/23.

4.31 Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 сформована правова позиція щодо належності способу захисту особи - користувача земельної ділянки на правах оренди за умови неправомірної реєстрації такого права за іншою особою. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у такий спосіб вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, виступає належним способом захисту порушеного права даної особи, що відповідає положенням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тотожний висновок висловлено Верховним Судом також у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20.

4.32 З урахуванням наведеного належним способом захисту прав територіальної громади є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди (ТОВ "Інвестгруп К") про визнання відсутнім права оренди, втім з таким позовною вимогою прокурор не звертався.

4.33 Враховуючи, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради та скасування державної реєстрації права користування (оренди) слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4.34 Щодо ж до позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди, то, як зазначалось вище, суди попередніх інстанцій помилково ґрунтували свої висновки на задоволенні похідної вимоги, адже, як зазначалось вище, вимоги про визнання договорів недійсними не є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади чи місцевого самоврядування, оскільки задоволення перших не залежить від задоволення других, натомість оцінка такому рішенню може бути дана в мотивувальній частині судового рішення під час розгляду позовної вимог про визнання недійсним договору.

4.35 За приписами пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

4.36 Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.37 Враховуючи те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди не були вирішені судами належним чином, а також межі розгляду справи Верховним Судом та обмежений обсяг процесуальних повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цій частині слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Інвестгруп К? у справі № 907/398/22 задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2023 скасувати. В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради та скасування державної реєстрації прийняти нове рішення - у позові відмовити. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді С. К. Могил

Л. І. Рогач