Постанова

від 12.02.2025 по справі 917/1823/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1823/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Бейлик М.Б.

відповідача - Гороховська А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет"

на постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Розізнана І.В., Юрчук М.І.)

на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2024 (суддя Тварковський А.А.)

та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.10.2024 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет"

про стягнення 1 770 202,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" надалі - ТОВ "Будмонтажтелекомсистем", Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" (надалі - ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет", Відповідач) про стягнення за Договором підряду № 1607000478/6 від 09.11.2016 (надалі - Договір підряду) 940 314,54 грн основної заборгованості, 643 275,43 грн інфляційних втрат та 186 612,81 грн 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору підряду в частині проведення своєчасних розрахунків за виконані підрядником роботи.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.09.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання Відповідачем, як замовником за Договором підряду, обов?язку з оплати виконаних Позивачем робіт, які підтверджуються наданими ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" актами здачі-приймання виконаних робіт.

2.3. Додатковим рішенням суду першої інстанції від 15.10.2024 стягнуто з Відповідача на користь Позивача 30 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу; витрати ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн та за проведення судової експертизи в розмірі 24 611,60 грн залишено за Відповідачем.

2.4. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції врахував, що спір у справі виник внаслідок неналежного невиконання ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" своїх зобов`язань за Договором підряду, а також відсутність заперечень Відповідача щодо розміру витрат на професійну правову допомогу.

2.5. Погоджуючись з відповідною позицією суду першої інстанції Північно-західний апеляційний господарський суд на підставі постанови від 02.12.2024 залишив відповідне додаткове рішення без змін.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" просить скасувати постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.10.2024 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Ухвалою Суду від 24.01.2025 відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на:

- неправильне застосування судами частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України, без врахування висновків щодо застосування даної норми, викладених у постановах Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 910/1069/17, від 13.03.2018 у справі № 910/15617/17, від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, при дослідженні обставини виникнення обов`язку у замовника з оплати вартості підрядних робіт за результатами виконання поетапних робіт;

- неправильне застосування частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, без врахування висновків щодо застосування даних норм, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 919/15765/18, від 03.12.2019 у справі № 909/574/18, при дослідженні обставини виникнення обов`язку у замовника з оплати вартості підрядних робіт за відсутності наданої сторонами довідки КБ-3;

- неправильне застосування статті 840, частини четвертої статті 879, частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, без врахування висновку щодо застосування даних норм, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, при дослідженні обставини належної вартості виконаних підрядником робіт;

- відсутність правового висновку Верховного Суду щодо:

1) застосування статті 840 Цивільного кодексу України у контексті визначення порядку розрахунків у разі, коли акт здачі-приймання виконаних робіт містить інформацію про вартість обладнання, наданого замовником;

2) застосування статей 627, 854 Цивільного кодексу України у випадках, коли договором підряду передбачено поетапну оплату за фактом виконаних робіт відповідно до графіка та проведення остаточного розрахунку після повного завершення робіт;

3) необхідності тлумачення умов договору підряду відповідно до статей 213, 637 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, з урахуванням мети укладення такого правочину;

- неправильне застосування норм процесуального законодавства, з огляду на:

1) неналежне дослідження доказів у справі, зокрема: а) Акта здачі-приймання виконаних робіт № 5/478 від 28.12.2017 на предмет його підписання замовником, б) змісту Договору підряду та Актів здачі-приймання виконаних робіт порядок щодо порядку формування вартості робіт, в) наявності довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, г) існування судових рішень у справі № 917/318/21;

2) необґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи.

3.4. 10.02.2025 від ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Позивач вказує про необґрунтованість касаційної скарги та просить залишити оскаржувані рішення без змін. Одночасно Позивач вказує, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 09.11.2016 між ТОВ "Будмонтажтелекомсистем", як підрядником, та ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет", як замовником, уклали Договір підряду, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик та власними силами виконати в повному обсязі роботи по об`єкту: "Ремонт кабельної лінії зв`язку системи управління та зв`язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук-Богородчани на ділянці НПП 1/5-ВЗ Задніпровська НПП 2/1 (будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач) (код ЄЗС ДК 021:2015-45231000-5) відповідно до чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а замовник зобов`язується на умовах Договору підряду прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

4.2. Відповідно до пункту 2.1. Договору підряду ціна договору становить 5 277 085,50 грн(з урахуванням ПДВ) в тому числі ПДВ - 879 514,25 грн.

4.3. У пунктах 5.1.-5.3. Договору підряду сторони погодили порядок проведення розрахунків за виконання робіт, а саме:

- протягом 10 календарних днів з дати підписання договору ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" сплачує ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" авансовий платіж у розмірі 20% від ціни Договору підряду (з урахуванням ПДВ 20%);

- розрахунки у розмірі до 75% від ціни Договору підряду (з урахуванням ПДВ 20%) з ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" здійснюються ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" частково поетапно по факту виконаних робіт відповідно до графіка виконання робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних документів (актів приймання-передачі на поетапні роботи), а остаточний розрахунок у розмірі до 75% від ціни Договору підряду (з урахуванням ПДВ 20%) здійснюється ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3);

- остаточний розрахунок за виконані роботи по Договору підряду у розмірі 5% від суми відповідного акту буде здійснений ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" після закінчення всіх робіт, передбачених Договором підряду протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами акта введення об`єкта в експлуатацію.

4.4. У тексті Договору підряду сторони узгодили, що він набирає чинності з дати підписання його сторонами й діє до 31.12.2016, а в разі виконання сторонами зобов`язань щодо розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

4.5. На підтвердження факту виконання робіт Позивачем надано до суду обопільно підписані та скріплені відтисками печаток сторін Акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 3 911 454,24 грн:

1) Акт №1/478 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року на суму 1 163 293, 20 грн від 31.05.2017;

2) Акт №2/478 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року на суму 1 033 998, 53 грн від 09.06.2017;

3) Акт №4/478 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 387 317, 54 грн від 30.09.2017;

4) Акт №5/478 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 1 326 844, 97 грн від 28.12.2017.

4.6. Факт підписання Акту №5/478 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року директором ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" Романченко Зоєю Миколаївною підтверджується висновком експертів КНДІСЕ від 13.06.2024 № 4506/14-32/4507/24-33 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі № 917/1823/23. Цим же висновком підтверджується проставляння на спірному акті того ж кліше печатки Відповідача, що міститься і на інших актах приймання-передачі робіт.

4.7. У зв`язку з невиконанням Відповідачем в добровільному порядку взятих на себе зобов`язань за Договором підряду щодо оплати виконаних робіт, Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідачів 940 314,54 грн заборгованості за виконані, але не оплачені роботи. Крім того, ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" також нараховано та заявлено до стягнення з ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" 643 275,43 грн інфляційних втрат та 186 612,81 грн 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Предметом спору у цій справі є питання наявності підстав для стягнення з ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет", як замовника за Договором підряду, вартості здійснених ТОВ "Будмонтажтелекомсистем", як підрядником, будівельних робіт, заявлених на підставі частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, а відтак, обґрунтованості нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

5.4. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення Позивачем заявленої суми основної заборгованості за Договором підряду на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт №1/478 від 31.05.2017, №2/478 від 09.06.2017, №4/478 від 30.09.2017, №5/478 від 28.12.2017.

Такі висновки обґрунтовані положеннями Договору підряду, які передбачають обов`язок замовника сплатити вартість робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних актів приймання виконаних робіт. При цьому, суди послалися на положення частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України.

Окремо суди врахували, що у суді першої інстанції Відповідач не ставив під сумнів обґрунтованість визначеної Позивачем вартості робіт за поданими актами. Заперечення Відповідача стосувалися виключно обставини підписання Акту № 5/478 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року директором ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" Романченко Зоєю Миколаївною, що було спростовано під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Щодо підставності застосування частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України, зокрема виникнення обов`язку у замовника з оплати вартості підрядних робіт за результатами виконання поетапних робіт.

5.5. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на неправильне застосування судами частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України. Зокрема, він вказує на ігнорування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.08.2020 у справі № 910/1069/17, від 13.03.2018 у справі № 910/15617/17, від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18, від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.

Скаржник наголошує, що у зазначених постановах Верховний Суд при тлумаченні норм частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України сформував правову позицію, відповідно до якої оплата вартості підрядних робіт залежить від їх остаточного завершення та прийняття замовником, а не від виконання окремих етапів робіт.

За позицією Скаржника, виконання підрядником будівельних робіт на певному проміжному етапі не утворює самостійну підставу для виникнення обов`язку замовника з оплати, якщо договором підряду прямо передбачено оплату за результатами завершення всього комплексу робіт. Такий підхід, на його думку, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у наведених постановах.

5.6. Аналізуючи викладене, Суд виходить з такого.

5.7. За своєю правовою природою правовідносини між сторонами в межах даного спору врегульовано положеннями Цивільного кодексу України про підряд.

5.8. Відповідно до положень частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

5.9. У статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

5.10. Приписами частини першої статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, що, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

5.11. За положеннями частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Тобто, за загальним правилом підрядник має право вимагати оплати своїх робіт після прийняття предмета договору замовником, проте сторонам також надається можливість погодити інший порядок розрахунків, передбачивши його в договорі.

5.12. Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

5.13. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

5.14. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.15. Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі № 910/1069/17, розглядаючи спір щодо стягнення з замовника генеральним підрядником вартості виконаних робіт, надав оцінку моменту виникнення обов`язку з оплати вартості виконаних робіт в контексті узгоджених сторонами положень договору.

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що пункт договору, за яким строк виконання обов`язку зі сплати утриманих коштів у розмірі 5 % від вартості виконаних робіт визначений через настання подій, які можуть настати або не настати (здача об`єкта в експлуатацію, підписання акта прийняття об`єкта в експлуатацію та усунення зауважень генеральним підрядником), свідчить про те, що сторони вчинили правочин під відкладальною умовою у розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України.

5.16. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, предметом розгляду якої було питання обґрунтованості позовних вимог замовника про стягнення з підрядника наслідків неналежного виконання договору підряду, проаналізовано питання дотримання підрядником зобов`язань щодо виконання будівельних робіт.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначила, що відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати й здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу.

Тотожний висновок викладено також і у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18.

При формуванні такої позиції об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання, а предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

5.17. Таким чином, у визначених постановах Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження судами умов договору підряду при оцінці виконання підрядником своїх зобов`язань, зокрема щодо обсягу, повноти та завершеності виконаних ним робіт.

5.18. Сформована правова позиція у контексті частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України вказує на необхідність врахування змісту договору, а саме: предмета договору та передбачених ним зобов`язань підрядника, визначеного сторонами порядку розрахунків, порядку прийняття виконаних робіт, погодженого сторонами.

Залежно від договірних умов оплата підрядних робіт може бути поставлена у залежність як від завершення всіх робіт та прийняття об`єкта в цілому, так і від поетапного виконання робіт, підтвердженого відповідними актами.

Таким чином, застосування частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України потребує аналізу змісту договору та встановлених у справі обставин, що визначають момент виникнення у замовника обов`язку з оплати виконаних робіт.

5.19. Посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/15617/17 є необґрунтованим, оскільки правові висновки, сформульовані у цій справі, стосуються інших фактичних обставин і правових аспектів, ніж ті, що є предметом розгляду у цій справі.

Так, зазначена постанова стосується питань визначення моменту виникнення у підрядника обов`язку розпочати виконання робіт у контексті відкладальної обставини, передбаченої договором, що зумовлювало застосування частини першої статті 212 Цивільного кодексу України.

Натомість у справі, яка розглядається, сторонами не заперечується наявність передумов для початку виконання підрядних робіт, а предметом спору є правові підстави для виникнення у замовника обов`язку з оплати виконаних робіт.

5.20. Відповідно до встановлених судами обставин, предметом виконання Позивачем підрядних робіт є ремонт кабельної лінії зв`язку системи управління та зв`язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук-Богородчани на ділянці НПП 1/5-ВЗ Задніпровська НПП 2/1 (будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач) (код ЄЗС ДК 021:2015-45231000-5) відповідно до чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації.

5.21. Умовами Договору підряду передбачено порядок розрахунків за виконані роботи, зокрема:

- часткові платежі у розмірі до 75% від ціни Договору підряду (з урахуванням ПДВ 20%) здійснюються ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" на користь ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" поетапно відповідно до графіка виконання робіт, протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних документів (актів приймання-передачі на поетапні роботи);

- остаточний розрахунок у розмірі до 75% від ціни Договору підряду (з урахуванням ПДВ 20%) здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт (форми КБ-2В, КБ-3);

- завершальний платіж у розмірі 5% від суми відповідного акта сплачується після завершення всіх передбачених Договором підряду робіт, протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами акта введення об`єкта в експлуатацію.

5.22. Аналіз положень Договору підряду свідчить про те, що волевиявлення сторін було спрямоване не лише на погодження поетапного характеру виконання робіт, а й на чітке врегулювання обов`язку замовника здійснювати оплату за кожен окремий етап виконаних робіт.

Юридично значущим у цьому контексті є те, що порядок розрахунків, встановлений Договором підряду, передбачає, що правовою підставою для здійснення платежів є акти здачі-приймання виконаних робіт, підписані сторонами.

Варто зазначити, що надання сторонами самостійного правового значення кожному з таких етапів засвідчує, що зобов`язання замовника щодо оплати відокремлене від моменту остаточного прийняття результату робіт у вигляді збудованого об`єкта. Таким чином, юридичний ефект настання обов`язку замовника здійснити оплату виникає не з факту завершення всіх робіт в цілому, а з належного підтвердження виконання конкретного етапу шляхом підписання відповідного акта здачі-приймання робіт.

З наведеного вбачається, що виконання окремого етапу підрядних робіт, підтверджене актом приймання-передачі, за погодженими сторонами договору умовами, є достатньою правовою підставою для виникнення у замовника зобов`язання зі сплати вартості таких робіт у відповідному обсязі.

5.23. Крім того, погоджений сторонами порядок розрахунків, відповідно до якого 5% від суми відповідного акта сплачується після завершення всіх передбачених договором робіт, протягом 60 календарних днів з дати підписання акта введення об`єкта в експлуатацію, не може розглядатися як відкладальна умова у розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що за змістом Договору підряду зазначений розмір оплати стосується лише фінальної частини платежу у розмірі 5% від суми акта введення об`єкта в експлуатацію, а не впливає на правову природу інших платежів, що здійснюються за проміжними актами виконаних підрядником будівельних робіт.

Відповідно, умови договору не ставлять в залежність оплату виконаних робіт у межах 75% їх вартості від факту завершення всіх робіт у цілому, що виключає застосування положень про відкладальну обставину.

5.24. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що підтверджене актами здачі-приймання виконаних робіт виконання окремих етапів підрядних робіт у межах до 75% від ціни Договору підряду є самостійною та достатньою підставою для виникнення у Відповідача, як замовника, обов`язку з їх оплати.

Зазначене відповідає положенням частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України, та узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах, на які посилається Скаржник.

5.25. Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином застосували норми матеріального права, дотримавшись правових підходів, сформованих у судовій практиці Верховного Суду.

5.26. У даному аспекті касаційного перегляду Суд визнає необґрунтованими аргументи Скаржника щодо необхідності формування правового висновку Верховним Судом стосовно: 1) застосування статей 627, 854 Цивільного кодексу України у випадках, коли договором підряду передбачено поетапну оплату за фактом виконаних робіт відповідно до графіка та проведення остаточного розрахунку після повного завершення робіт, 2) необхідності тлумачення умов договору підряду відповідно до статей 213, 637 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, з урахуванням мети укладення такого правочину.

Верховний Суд виходить із правової природи статті 854 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальне правило: у разі, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або її окремих етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково. Ця норма є чіткою та не потребує додаткового тлумачення, оскільки її застосування зумовлюється конкретними умовами договору та фактичними обставинами кожної справи.

Правова конструкція статті 854 Цивільного кодексу України заснована на принципі диспозитивності, відповідно до якого сторони мають право врегулювати порядок розрахунків на власний розсуд. Якщо договором передбачено поетапну оплату на підставі проміжних актів здачі-приймання виконаних робіт, такі акти мають самостійне правове значення. У такому випадку належне оформлення актів здачі-приймання є достатньою підставою для виникнення у замовника зобов`язання щодо оплати вартості виконаного етапу, незалежно від моменту остаточного завершення всіх робіт за договором.

Таким чином, момент виникнення обов`язку з оплати виконаних робіт визначається змістом умов конкретного договору та волевиявленням сторін, що унеможливлює формування універсального правового висновку.

Також Суд зазначає, що питання необхідності тлумачення умов договору підряду відповідно до статей 213, 637 Цивільного кодексу України з урахуванням мети укладення такого правочину не може бути предметом формування окремого правового висновку, оскільки тлумачення правочину є процесом встановлення справжньої волі сторін, який залежить від умов конкретного договору та фактичних обставин правовідносин. Положення статей 213 та 637 Цивільного кодексу України визначають загальні засади тлумачення правочинів, які застосовуються виключно у разі неясності, суперечностей або розбіжностей у змісті договору. Втім, індивідуальний характер договірних умов та їх погодження сторонами на засадах свободи договору, закріпленої у статті 627 Цивільного кодексу України, унеможливлюють формування універсального правового висновку з відповідного питання.

5.27. Зазначене свідчить про необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підставності застосування частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, зокрема виникнення обов`язку у замовника з оплати вартості підрядних робіт за відсутності наданої сторонами довідки КБ-3.

5.28. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на неправильне застосування судами частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2020 у справі № 919/15765/18 та від 03.12.2019 у справі № 909/574/18. Він зазначає, що у наведених постановах Верховний Суд, аналізуючи положення частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, сформував правовий висновок про те, що обов`язок замовника щодо оплати виконаних робіт виникає виключно після настання визначених договором обставин, які є юридичною підставою для виконання цього зобов`язання.

Зокрема, Відповідач акцентує на тому, що у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 909/574/18 та від 13.03.2018 у справі № 910/15617/17 наголошено на необхідності подання підрядником не лише актів здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, а й довідки за формою КБ-3 як обов`язкової умови для здійснення розрахунків.

5.29. З приводу наведеного варто зазначити таке.

5.30. Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18, розглядаючи спір про стягнення підрядником вартості виконаних робіт, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. В основу правової позиції суд касаційної інстанції поклав встановлену судами обставину про те, що за умовами договору позивач був зобов`язаний передати замовнику виконавчу документацію після завершення виконання робіт, що сторонами визначено як обов`язкову передумову для здійснення остаточних розрахунків. Однак матеріали справи не містили доказів фактичної передачі такої документації відповідачу, а підписаний акт приймання виконаних робіт не містив відомостей про належне виконання позивачем цього обов`язку. За таких умов Верховний Суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем обов`язку з оплати робіт не настав, а тому відсутнє порушене право, яке могло б бути предметом судового захисту.

5.31. У постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 909/574/18 розглянуто спір щодо стягнення підрядником вартості виконаних робіт із замовника. Визначаючи наявність правових підстав для стягнення заборгованості, Верховний Суд врахував умови договору, відповідно до яких замовник зобов`язаний здійснювати щомісячні та проміжні платежі за виконані будівельні роботи виключно на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Аналізуючи зазначені обставини через призму норм законодавства, що регулює правовідносини у сфері будівельного підряду, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що необхідною умовою розрахунку замовника з підрядником наявність, підписаних уповноваженими представниками сторін, актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість.

5.32. Правова позиція, викладена у відповідних постановах Верховного Суду, ґрунтується на необхідності дослідження передбачених договором підряду умов як обов`язкових передумов для здійснення остаточних розрахунків.

5.33. Суд зауважує, що виконання підрядником договірних зобов`язань, зокрема передача передбаченої договором документації чи вчинення інших погоджених сторонами дій, є обов`язковою умовою для виникнення у замовника обов`язку з оплати виконаних робіт.

5.34. Поряд з цим, Суд зазначає, що за встановленими судами обставинами у цій справі пунктом 5.2 Договору підряду передбачено, що розрахунки у розмірі до 75% від ціни Договору підряду (з урахуванням ПДВ 20%) з підрядником, здійснюються замовником частково поетапно по факту виконаних робіт відповідно до графіка виконання робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних документів (актів приймання-передачі на поетапні роботи), а остаточний розрахунок у розмірі до 75% від ціни Договору підряду (з урахуванням ПДВ 20%) здійснюється замовником на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3).

5.35. Аналіз умов Договору підряду свідчить про те, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, закріплений у статті 627 Цивільного кодексу України, безпосередньо визначили акт здачі-приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) як належну та самостійну правову підставу для проведення розрахунків за виконані роботи.

5.36. Варто враховувати, що форма КБ-3 за своєю правовою природою є лише довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, та не може розглядатися як самостійний акт здачі-приймання виконаних робіт. Так, довідка форми КБ-3 відображає загальні відомості про обсяг та вартість виконаних робіт, тоді як акт здачі-приймання є підтвердженням факту виконання робіт у погодженому сторонами обсязі та їх прийняття замовником. Відповідна різниця у правовій природі цих документів зумовлена їх відмінними юридичними функціями: КБ-3 - фінансово-інформаційною, акт здачі-приймання - юридично-доказовою.

5.37. Отже, посилання у тексті Договору підряду на форму КБ-3, як деталізації актів здачі-приймання, не змінює правової природи цих документів та не наділяє довідку форми КБ-3 статусом належного підтвердження обсягу виконаних робіт, оскільки визначальною є умова договору, за якою саме акт здачі-приймання виконаних робіт визнається підставою для проведення розрахунків.

5.38. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували наявність Актів здачі-приймання виконаних робіт №1/478 від 31.05.2017, №2/478 від 09.06.2017, №4/478 від 30.09.2017, №5/478 від 28.12.2017 як належну правову передумову для виникнення у ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" обов`язку з оплати виконаних робіт.

5.39. Урахування зазначених актів як підтвердження фактичного виконання робіт та відповідного обсягу зобов`язань замовника узгоджується із положеннями частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України, яка визначає правові засади оплати підрядних робіт та відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається Скаржник, що підтверджує правильне застосування судами норм матеріального права у цій справі.

5.40. Вказане свідчить про необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо застосування статті 840, частини четвертої статті 879, частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України при дослідженні належної вартості виконаних підрядником робіт.

5.41. Звертаючись з касаційною скаргою Відповідач вказує, що судами неправильно застосовано статтю 840, частину 4 статті 879, частину 4 статті 882 Цивільного кодексу України, та не враховано, що підписання акта здачі-приймання робіт, відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, не позбавляє замовника права заперечувати обсяг та вартість виконаних робіт. ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" зазначає, що під час дослідження розміру вартості виконаних робіт судами було проігноровано погоджений сторонами порядок формування вартості, який передбачає виконання робіт із використанням обладнання та матеріалів, наданих замовником. Відповідач стверджує, що судами не враховано, що Позивачем завищено вартість виконаних робіт через не вирахування від загальної суми робіт за актами належної суми вартості обладнання та матеріалів замовника, що мало бути відображено у розрахунках. Крім того, Скаржник акцентує на тому, що суди не дослідили зміст актів здачі-приймання виконаних робіт №1/478 від 31.05.2017, №2/478 від 09.06.2017, №4/478 від 30.09.2017 та №5/478 від 28.12.2017 щодо відображення у них вартості матеріалів та обладнання, наданих замовником, що, на думку Відповідача, є істотною обставиною для правильного вирішення спору.

5.42. З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.43. За змістом статті 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

5.44. Відповідно частини першої та третьої статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Зазначена стаття передбачає, що ціна - грошова сума, що підлягає сплаті за результати роботи підрядника. Ціна може встановлюватись у договорі у вигляді обумовленої сторонами грошової суми або містити способи її визначення. Ціна роботи складається з двох показників. Юридичний зміст ціни роботи охоплює два ключові елементи: витрати підрядника та плата за виконану ним роботу.

5.45. Верховний Суд у постанові від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, досліджуючи обґрунтованість вимоги про стягнення підрядником вартості виконаних робіт відповідно до частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, а також аналізуючи наявність заперечень замовника щодо обсягу та вартості виконаних робіт на підставі частин третьої та четвертої статті 853 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх належного виконання, а сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Суд касаційної інстанції наголосив, що наявність підписаного замовником акта приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи.

5.46. Відповідно до правової природи договірних зобов`язань, передбачених цивільним законодавством, підписання акта приймання-передачі робіт є підтвердженням прийняття результатів робіт, але не є беззаперечним свідченням правильності визначення їх обсягу та вартості. Законодавство надає замовнику можливість обґрунтовано заперечувати проти обсягу або вартості виконаних робіт навіть після підписання відповідного акта, реалізуючи це право шляхом надання належних та допустимих доказів відповідно до процедури доказування, визначеної Господарським процесуальним кодексом України.

5.47. Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, досліджуючи вартість виконаних позивачем робіт, виходили не лише з доведеності факту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт належним представником відповідача, а й із позиції позивача, що заявлена до стягнення вартість робіт у сумі 3 748 014,54 грн становить суму всіх вищезазначених актів за вирахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ. Відтак, оцінюючи надані позивачем Акти здачі-приймання виконаних робіт № 1/478 від 31.05.2017, № 2/478 від 09.06.2017, № 4/478 від 30.09.2017, № 5/478 від 28.12.2017 на предмет належної суми вартості підрядних робіт, суди враховували порядок формування вартості робіт, який передбачає фактично вартість виконання робіт підрядником за вирахуванням обладнання та матеріалів замовника.

5.48. При цьому суди попередніх інстанцій, вказуючи, що відповідно до правової природи зобов`язань за договором підряду закон пов`язує виникнення обов`язку з оплати робіт з фактом їх належного виконання, а сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення зобов`язального правовідношення, застосували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.10.2018 у справі №916/446/16.

Суди наголосили на відсутності з боку Відповідача будь-яких доказів, які б свідчили про заперечення ним обсягу або вартості виконаних робіт. Натомість незгода замовника обмежувалася виключно посиланням на відсутність підписаного акта здачі-приймання виконаних робіт №5/478 від 28.12.2017, без надання належних доказів, що спростовують обсяг чи вартість виконаних робіт за змістом інших актів.

5.49. Частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами частини першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, не погоджуючись з визначеною Позивачем вартістю підрядних робіт з підстав неврахування вартості обладнання та матеріалів замовника, Відповідач повинен був не тільки заявити про це у суді першої інстанції, а й надати докази на підтвердження такої позиції.

5.50. Суд зазначає, що Скаржник не стверджує про недослідження судами наданих ним доказів саме на підтвердження належного розміру вартості підрядних робіт з підстав неврахування вартості обладнання та матеріалів замовника. Посилання Скаржника на недослідження пояснень бухгалтера Відповідача, службових записок щодо прийняття робіт за іншими актами та заяви свідка про фактичне непідписання Акта здачі-приймання виконаних робіт № 5/478 від 28.12.2017 стосуються виключно обставини непідписання чи нескладання уповноваженим представником ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" зазначеного акта, а не заперечень щодо розміру заявленої до стягнення вартості виконаних робіт.

Відповідним доказам разом з результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у справі № 917/1823/23 була надана оцінка при формуванні висновку щодо підтвердження підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт №5/478 від 28.12.2017 з боку уповноваженого представника ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет", що свідчить про необґрунтованість аргументів Скаржника про їх неналежне дослідження.

5.51. З огляду на це, судами обох інстанцій при дослідженні обґрунтованості заявленого до стягнення розміру підрядних робіт досліджено узгоджений сторонами порядок формування вартості робіт та його незаперечення та неспростування замовником, що свідчить про належне застосування статті 840, частини четвертої статті 879, частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, з врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16.

5.52. У даному аспекті касаційного перегляду Суд визнає необґрунтованими аргументи Скаржника щодо необхідності формування правового висновку Верховним Судом щодо застосування статті 840 Цивільного кодексу України при оцінці вартості підрядних робіт у разі включення до акта виконаних робіт вартості обладнання, наданого замовником.

Стаття 840 Цивільного кодексу України має чіткий зміст і не потребує додаткового тлумачення, оскільки визначає правові особливості виконання робіт із матеріалу замовника.

Зміст частин першої та третьої статті 843 Цивільного кодексу України, який визначає загальний порядок формування вартості підрядних робіт, фактично передбачає відшкодування замовником витрат підрядника та плату за виконану роботу без урахування вартості матеріалів або обладнання замовника, якщо інше не встановлено договором. Поряд з цим, диспозитивність цієї норми надає сторонам право самостійно визначити у договорі інший порядок формування ціни роботи, у тому числі передбачити врахування вартості обладнання чи матеріалів замовника у складі загальної вартості підрядних робіт.

Таким чином, визначення вартості підрядних робіт є результатом домовленості сторін та залежить від змісту укладеного договору. З огляду на диспозитивний характер правового регулювання та свободу договору, формування універсального правового висновку щодо застосування статей 840 та 843 Цивільного кодексу України у контексті визначення ціни підрядних робіт є неможливим. Оцінка обґрунтованості вартості робіт повинна здійснюватися виключно з урахуванням конкретних умов договору та фактичних обставин справи.

5.53. Зазначене свідчить про необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підставності відмови суду у задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи.

5.54. Звертаючись із касаційною скаргою, Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, яке, на його думку, полягає у безпідставній відмові в задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи. На переконання Скаржника, така відмова позбавила його можливості заперечити обставину непідписання Акта здачі-приймання виконаних робіт №5/478 від 28.12.2017 та призвела до неправильного застосування судами положень частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України та ухвалення помилкового рішення у справі.

5.55. Стосовно наведеного Суд зазначає таке.

5.56. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду представник позивача не має спеціальних знань та не може надавати оцінку висновку експерта.

5.57. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

5.58. Відповідно до частини першої статті 107 Господарського процесуального кодексу України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

5.59. Згідно з пунктом 1.2.13 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" 08.10.1998 № 53/5, з подальшими змінами та доповненнями, експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Додатковою, зокрема, є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

5.60. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що у справі може бути призначена додаткова експертиза у випадку, якщо висновок експерта є неповним або неясним. Таким чином, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об`єкти або не надано вичерпних відповідей на всі постановлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить неповний, неконкретний характер.

5.61. Судами встановлено, що відповідно до висновку експерта, який міститься в матеріалах справи, судовим експертом надано вичерпну відповідь на всі поставлені судом запитання. Зазначене не заперечується Скаржником.

5.62. Щодо аргументів про здійснення дослідження судовими експертами на підставі наданих зразків підпису директора ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" Романченко Зоєю Миколаївною не в повному обсязі та на підставі виключно наданих зразків Позивача, Суд зазначає, що пунктом 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця. Отже, взяття експертом до уваги зразків підпису, що містяться в Договорі підряду, Додатковій угоді до договору, Актах приймання виконаних будівельних робіт не може бути підставою для сумнівів у правильності висновку експерта, адже підписи директора ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" на цих документах Відповідачем не заперечується.

5.63. Зважаючи на це, Суд не вбачає порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при відмові у задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи, що підтверджує необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо застосування статті 226 Господарського процесуального кодексу України в контексті можливості подання особою нового позову.

5.64. Також, звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач вказує про безпідставне неврахування судами наданим доказам існування судових рішень у справі № 917/318/21 та неврахування висновків, викладених Верховним Судом у відповідній справі.

5.65. Стосовно наведеного варто зазначити таке.

5.66. ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" в межах справи № 917/318/21 вже зверталось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" заборгованості за Договором підряду, яка складалась з суми основного боргу, неустойки, 3% річних, інфляційних збитків, з аналогічних підстав.

5.67. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, було частково задоволено позовні вимоги.

Постановою Верховного Суду від 21.07.2022, рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі № 917/318/21 скасовано, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Передаючи справу на новий розгляд. Верховний Суд обґрунтував скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій відмовою Відповідачу у призначенні судової експертизи без достатніх правових підстав.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.08.2022 у справі № 917/318/21 позовну заяву було залишено без руху та надано ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Оскільки у встановлений судом строк Позивач недоліки позовної заяви не усунув, місцевий господарський суд залишив позовну заяву у справі № 917/318/21 без розгляду згідно з частиною тринадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

5.68. Втім, відповідно до частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Отже, приписи Господарського процесуального кодексу України не обмежують особу, позов якої залишено без розгляду, у праві повторно звернутися до суду повторно після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.

5.69. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість відмови ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" у призначенні судової експертизи. Тобто, у відповідній справі не було сформовано правові висновки щодо застосування норм матеріального права в контексті обставин спору.

5.70. Поряд з цим, у справі, що розглядається, задля належного розгляду спору було проведено комплексну судово-почеркознавчу та технічну експертизу документів у справі, що відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у справі № 917/318/21.

5.71. Зважаючи на це, Суд не вбачає неправильного застосування судами положень 226 Господарського процесуального кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позиції про необґрунтованість розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

5.72. Скаржник вказує про необхідність скасування додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 15.10.2024 у справі № 917/1823/23 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, якими вирішено питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, виключно з позиції того, що відповідні рішення є похідними від основних рішень, які оскаржуються у касаційному порядку.

5.73. З огляду на це та недоведення Скаржником неправильності прийняття судами оскаржуваних рішень щодо суті спора, відсутні підстави для перегляду рішень, пов`язаних з розподілом судових витрат.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" залишити без задоволення.

2. Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, рішення Господарського суду Вінницької області від 19.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 15.10.2024 у справі № 917/1823/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко