Ухвала

від 20.02.2025 по справі 203/6416/12

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 203/6416/12

УХВАЛА

Іменем України

20 лютого 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., вивчивши скаргу заявника ОСОБА_1 (боржника) у виконавчому провадженні на дії державного виконавця, за участю стягувача ОСОБА_2 , особи дії якої оскаржуються Головного державного виконавця ВВ ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бараболі Н.А. у ВП № 53783945, -

ВСТАНОВИЛА:

18.02.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла вищевказана скарга ОСОБА_1 по справі № 203/6416/12.

Вивченням матеріалів поданої скарги на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду встановлено таке.

Розділом VIІ ЦПК України визначено компетенцію загального суду щодо судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст.448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Нормативними положеннями ч. 5 ст. 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимогчастин третьоїта/абочетвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Зокрема, за п. 2 ч. 4 ст. 448 ЦПК України передбачено, що до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положеньстатті 43цього Кодексу.

Дане положення заявником ОСОБА_1 не виконано.

Одночасно заявник, не виконав вимоги п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннямиЦПКУкраїни іГПКУкраїни та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Згідно ч.1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №466/948/19вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові». Відповідно до положень ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Натомість заявником подано суду «клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження», а не про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ст. 449 ЦПК України.

За ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Зі змісту прохальної частини скарги не вбачається чіткого визначеного способу захисту та шляху відновлення свого права; заявником не вказано які порушення слід усунути та яким способом. Відповідно до ч. ч.2,3 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом; Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована УкраїноюЗаконом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Також суд звертає увагу, що дані вимоги ухвали не є надмірним формалізмом, а суд керується чіткими вимогам ЦПК України.

Разом звищезазначеним,суд звертаєувагу,що доскарги надії державноговиконавця неможе бутизастосована ст.183ЦПК України,яка поширюєтьсявиключно назаяви (клопотання,заперечення)(ВС/КЦСу справі№ 569/13154/20від 27.01.2021). Керуючись ст. ст. 447,448,450,451 ЦПК України, суддя-

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу заявника ОСОБА_1 (боржника) у виконавчому провадженні на дії державного виконавця, за участю стягувача ОСОБА_2 , особи дії якої оскаржуються Головного державного виконавця ВВ ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бараболі Н.А. у ВП № 53783945 повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО