Постанова

від 20.02.2025 по справі 146/1685/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/1685/24

Провадження № 22-ц/801/374/2025

Категорія: 88

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 рокуСправа № 146/1685/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Матківської М. В.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1

заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року, постановлену у складі судді Пилипчука О.В. у селищі Томашпіль, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,

в с т а н о в и в :

11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Томашпільського районного суду Вінницької області зі заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 жовтня 2024 року заява була залишена без руху, оскільки до заяви не додано документів, які підтверджують родинні відносини заявника, а із заявою про визнання фізичної особи недієздатною вправі звертатися виключно члени сім`ї цієї особи, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, заклад з надання психіатричної допомоги.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто з доданими до неї додатками заявникові.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не усунув недоліки, вказані в ухвалі суд про залишення заяви без руху. Замість того, щоб надати докази родинних відносин з особою, яку заявник просить визнати недієздатною, він на виконання вимог ухвали заявник подав клопотання про збільшення заявлених вимог та додав до вимог ще вимогу про встановлення факту родинних відносин. Тобто одночасно змінив і предмет, і підстави заяви, що є неприпустимим (частина 3 статті 49 ЦПК України).

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправильно застосував норми процесуального права, які регулюють порядок подання позову, зміну його предмету та підстав. ОСОБА_1 звернувся із заявою в порядку окремого провадження, яке є самостійним видом провадження і на нього не поширюються норми, що регулюють позовне провадження, в окремому провадженні суд вправі самостійно збирати докази. Зазначає, що виконав вимоги ухвали про залишення без руху поданої ним заяви.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Від інших учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частинами 1, 2 статті 367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено наступне:

-11жовтня 2024року ОСОБА_1 звернувся доТомашпільського районногосуду Вінницькоїобласті зізаявою провизнання фізичноїособи недієздатною,встановлення наднею опікита призначенняопікуна, заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_2 ;

-ухвалою Томашпільського районного суду від 15 жовтня 2024 року заява залишена без руху, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. В заяві вказано, що ОСОБА_2 є двоюрідним дядьком заявника, однак заявником не надано належних та допустимих доказів родинних відносин;

-05 листопада 2024 року від представника заявника надійшло клопотання про виконання ухвали від 15 жовтня 2024 року, в якому заявник збільшив заявлені вимоги відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України шляхом долучення до прохальної частини заяви вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також представник заявника просив про долучення доказів;

-ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто з доданими до неї додатками заявникові.

Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ,які судрозглядає впорядку окремогопровадження справи,закріплений вчастині 2цієї статті,серед нихміститься заявапро обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини 2 статті 293 ЦПКУ).

Главою 2 Розділу IV ЦПК України унормовано розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості цих справ встановлені цим розділом. Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не вправі був застосовувати приписи процесуального закону, які регулюють позовне провадження, - є помилковими.

З наведеної норми вбачається, що за наявності підстав, зазначених у ст. ст. 255, 257 ЦПК, суд закриває провадження у справі окремого провадження або залишає заяву без розгляду незалежно від того, що у вказаних нормах законодавець в більшості випадків оперує категоріями, притаманними позовному, а не окремому провадженню («позовна заява», «позов», «позивач» тощо), оскільки ці норми процесуального права є загальними й підлягають застосуванню на всіх стадіях цивільного судочинства та під час розгляду справ за правилами всіх проваджень.

У статтях 46, 47 ЦПК України закріплені загальні вимоги щодо цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності.

Для осіб, які можуть виступають заявниками в окремому провадженні, правосуб`єктність є спеціальною, оскільки визначається окремою статтею, розміщеною у відповідній главі Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

У зв`язку з цим, хоча особа, яка не входить до кола суб`єктів, зазначених у ч. 3 ст. 296 ЦПК, може подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною особою, володіючи загальними цивільною процесуальною правоздатністю (ст. 46 ЦПК) та цивільною процесуальною дієздатністю (ст. 47 ЦПК), однак цивільні процесуальні правовідносини за її участі не можуть виникнути, оскільки вона не має правосуб`єктності заявника по такій категорії справ. Наведене пов`язане з тим, що її дієздатність, яка є складовою правосуб`єктності, у такій ситуації має «дефектність», обумовлену тим, що вона не відноситься до певної групи осіб, які наділяються правами та обов`язками заявників по таким категоріям справ. Таким чином, особа, яка не відноситься до осіб, вказаних в частині 3 статті 296 ЦПК України, не має процесуальної дієздатності заявника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Оскільки, як вже зазначалося, вищезазначена норма процесуального права є загальною і має застосовуватися внаслідок того, що в Розділі IV «Окреме провадження» не встановлені виключення або обмеження щодо цього, то суд першої інстанції, встановивши, що заява подана особою, яка не може виступати заявником по такій категорії справ окремого провадження, повинен був залишити заяву без розгляду.

Такі процесуальні питання вже були у судовій практиці Верховного Суду України і Верховного Суду, вони вирішені і судам надано тлумачення застосування термінів «процесуальна дієздатність» і «не мав права підписувати заяву», про що свідчить постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Звертаючись до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним, ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_2 є його двоюрідним дядьком, проте не надав доказів на підтвердження цієї обставини.

Однак суд першої інстанції, отримавши заяву ОСОБА_1 про визнання фізичною особою недієздатною, до якої не додано підтвердження правосуб`єктності заявника у даній категорії справ, застосував норми процесуального закону, які регулюють дії суду при виявленні недоліків позовної заяви: статті 175, 177, ЦПК України та в порядку статті 185 ЦПК України надав заявнику час для усунення недоліків: надання доказів родинних відносин.

Натомість заявник ОСОБА_1 подав заяву про збільшення вимог та окрім визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення опікуна, ще заявив вимогу про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 ..

Цивільний процесуальний Кодекс передбачає можливість розгляду заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема фактів родинних відносин. ( Главою 6 ЦПК України визначений порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.)

В разі неможливості довести родинні зв`язки із ОСОБА_2 відповідними документами, ОСОБА_1 вправі звернутися із заявою про встановлення факту родинних відносин, однак саме від того, чи буде доведено такий факт, залежить те, чи виникне у ОСОБА_1 право звертатися до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Інакше кажучи, не можна одночасно розглядати заяву про встановлення факту родинних відносин та заяву про визнання фізичної особи недієздатною, оскільки в таких вимогах поєднані дві вимоги, без вирішення однієї з яких (родинні відносини) неможливо встановити, чи має процесуальну дієздатність ОСОБА_1 на звернення із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Оскільки до заяви не надані докази на підтвердження правосуб`єктності ОСОБА_1 , то в даному випадку право суду самостійно збирати докази в окремому провадженні (як про те зазначено в апеляційній скарзі) є незастосовним, так як питання стосується права на звернення до суду із такою заявою, а не доведеності тієї чи іншої обставини, яку просить встановити заявник в порядку окремого провадження.

З огляду на вищевикладене, оскільки звертаючись із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, ОСОБА_1 не довів, що він в силу приписів частини 3 статті 296 ЦПК України (які є імперативними) вправі звертатися із такою заявою, а судом першої інстанції помилково не було залишено таку заяву без розгляду, апеляційний суд виснує, що в цій справі апеляційний суд вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги (частина 4 статті 367 ЦПК України): ухвалу Томашпільського районного суд Вінницької області від 15 листопада 2024 року слід скасувати та постановити нову, якою залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Керуючись статтями367 - 369,374,379,381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

М. В. Матківська