Постанова

від 20.02.2025 по справі 484/4655/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.02.25

22-ц/812/325/25

Провадження № 22-ц/812/325/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 лютого 2025 року м. Миколаїв

справа № 484/4655/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем - Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану її представником -

адвокатом Кучерою Владиславом Людвиковичем,

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 06 грудня 2024 року суддею Паньковим Д.А. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 13 грудня 2024 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Первомайської міської ради Миколаївської області

про визнання права власності в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

21 серпня 2024 року позивачка звернулася з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку площею 0,0604 га.

Позивачка зазначала, що 12 квітня 1988 року Виконавчий комітет Первомайської міської ради продав, а ОСОБА_3 (тітка позивачки) та ОСОБА_4 (двоюрідна сестра) купили житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Зазначений будинок був придбаний сторонами у відповідних долях, ОСОБА_4 належало 3/5 частки будинку, ОСОБА_3 - 2/5 частки будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а право власності на 3/5 частки житлового будинку успадкували її чоловік ОСОБА_2 (зять позивачки) та син ОСОБА_5 (племінник позивачки) у рівних частках.

28.08.2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно, зокрема 2/5 частки житлового будинку заповідала онуку - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Будучи людиною юридично не обізнаною, ОСОБА_5 вважав, що оскільки на його ім`я складено заповіт та він на момент смерті бабусі проживав разом з нею, то він автоматично вступив у спадкові права після її смерті. У зв`язку з цим ОСОБА_5 не звернувся до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний термін.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Батько померлого - ОСОБА_2 , будучи єдиним спадкоємцем сина ОСОБА_5 , та проживаючи разом з покійним на момент його смерті, вважав, що він є єдиним спадкоємцем майна померлого та таким, що, автоматично вступив у спадкові права.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер.

У 2017 році після смерті тітки ОСОБА_3 позивача ОСОБА_1 переїхала проживати до спірного будинку, оскільки племінник хворів на психічні розлади та потребував стороннього догляду, а зять позивачки вже був особою похилого віку, не міг забезпечити сина необхідним доглядом та сам періодично потребував сторонньої допомоги.

Отже, на момент смерті ОСОБА_2 позивачка проживала з ним за однією адресою. Саме вона займалася всіма організаційними питаннями з приводу поховання тітки ОСОБА_3 , племінника ОСОБА_5 та зятя ОСОБА_2 .

Протягом всього часу проживання у спірному будинку, позивачка за власні кошти та власними силами його обслуговувала, здійснюючи поточні ремонти, несучи витрати пов`язані з його утриманням і використанням, займалася догляданням прилеглої території.

27.11.2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчана А.С. з відповідною заявою та пакетом документів, які були наявні у неї, за отриманням спадщини.

Однак, приватний нотаріус Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчана А.С. своєю постановою від 28.11.2023 року відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, пославшись на відсутність між нею та ОСОБА_2 родинних відносин, а факт спільного проживання однією сім`єю документально не підтверджено.

У відзиві на позовну заяву Первомайська міська рада просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх недоведеність. Представник відповідача зазначав, що позивачкою не доведено факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років, що давало б їй право на спадкування. Також відповідач вказував на відсутність доказів прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті сина ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю факту постійного проживання позивачки разом із спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років. Надана суду довідка квартального комітету цього факту не підтверджує.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Кучера В.Л., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою обставиною є проживання в одному приміщенні. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).

З цих підстав апелянт вважає, що позивачкою було надано до суду достатньо доказів на підтвердження того, що вона входить до переліку спадкоємців четвертої черги права на спадкування за законом та прийняла спадщину у встановленому законом порядку, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала разом з ним за однією адресою.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу Первомайська міська рада Миколаївської області просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на ті ж доводи, якими заперечувала проти позову.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки - адвоката Кучери В.Л., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

12 квітня 1988 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купили у Виконавчого комітету Первомайської міської ради житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Зазначений будинок був придбаний покупцями у відповідних долях: ОСОБА_4 - 3/5 частки, ОСОБА_3 - 2/5 частки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а право власності на 3/5 частки житлового будинку успадкували її чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 у рівних частках.

28.08.2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно, зокрема 2/5 частки житлового будинку заповідала онуку - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_5 не звертався до нотаріуса за прийняттям спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Батько померлого - ОСОБА_2 , будучи єдиним спадкоємцем сина ОСОБА_5 , та проживаючи разом з покійним на момент його смерті, вважав, що він є єдиним спадкоємцем майна померлого та таким, що, автоматично вступив у спадкові права. З цих підстав до нотаріуса за прийняттям спадщини не звертався.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер.

Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що у 2017 році переїхала проживати до спірного будинку, оскільки племінник хворів на психічні розлади та потребував стороннього догляду, а зять позивачки вже був особою похилого віку, не міг забезпечити сина необхідним доглядом та сам періодично потребував сторонньої допомоги. Отже, на момент смерті ОСОБА_2 вона проживала з ним за однією адресою. Саме вона займалася всіма організаційними питаннями з приводу поховання тітки ОСОБА_3 , племінника ОСОБА_5 та зятя ОСОБА_2 .

Проте, доказів на підтвердження цих обставин позивачка ОСОБА_1 не надала.

Постановою Приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчана А.С. від 28.11.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, з підстав відсутність між нею та ОСОБА_2 родинних відносин, та недоведеністю факту спільного проживання однією сім`єю.

Позиція апеляційного суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона є єдиним спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті свого зятя ОСОБА_2 та постійно проживала разом з ним на час відкриття спадщини, просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, виділену для його обслуговування площею 0,0604 га.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю відповідно до вимог статей 77-78 ЦПК України є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім`єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові від 08 травня 2024 року у справі № 216/5984/21.

Отже, необхідною умовою встановлення факту постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 і визнання позивачки його спадкоємицею, є доведеність факту постійного проживання позивачки та спадкодавця у одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини. При цьому тривалість спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем встановлена статтею 1264 ЦК України.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 проживав у будинку АДРЕСА_1 . Для обслуговування цього будинку виділена земельна ділянка площею 0,0604 га за цією ж адресою.

На підтвердження факту проживання зі ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 надала тільки довідку квартального комітету № 4 (без зазначення дати її видачі).

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказана довідка не підтверджує факту проживання позивачки ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю протягом не менше п`яти років до дня відкриття спадщини.

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

З огляду на недоведеність факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 протягом не менше п`яти років до дня відкриття спадщини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, то рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.

Проте, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судові витрати позивачки залишаються за її рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Кучерою Владиславом Людвиколвичем залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 20 лютого 2025 року