Ухвала

від 11.11.2024 по справі 707/2877/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 707/2877/20

провадження № 61-7678ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Ростислав Борисович, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 травня

2024 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна екологічна інспекція Центрального округу, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Р. Б., засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 травня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Р. Б., залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків касаційної скарги, а саме - для сплати судового збору.

У серпні 2024 року представник скаржника надав до суду копію платіжного документа, з якого вбачається, що судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 травня 2024 року сплачено в повному обсязі. Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 22 липня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху - виконано.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Р. Б., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження та незаконно відмовив у задоволенні клопотання

ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2021 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 8 травня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника

ОСОБА_1 адвоката Пилипенка Р.Б. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2021 року.

В апеляційній скарзі представник скаржника просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на підставі статті 354 ЦПК України та вказував, що з повним текстом судового рішення адвокат Шимановський А. В., який представляв інтереси ОСОБА_1 ознайомився 26 листопада 2021 року. Адвокат Шимановський А. В. подав у грудні 2021 року до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, яку в подальшому ухвалою Черкаського апеляційного суду

від 29 грудня 2021 року було залишено без руху, а ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2022 року повернено скаржнику.

Вказував, що договір ОСОБА_1 та адвоката Шимановського А. В. про надання юридичних послуг закінчився 31 грудня 2021 року, після чого сторони не досягли домовленості про його продовження на новий термін. Водночас адвокат Шимановський А. В. 21 січня 2021 року повідомив скаржника ОСОБА_1

про необхідність сплати судового збору у розмірі 17 025 грн та вислав реквізити для його сплати. ОСОБА_1 сплатив зазначений судовий збір, а квитанцію направив на засоби зв`язку своєму представнику - адвокату Шимановському А. В. для її долучення до матеріалів цивільної справи. В подальшому, будь які контакти

ОСОБА_1 та адвоката Шимановського А.В. були припинені остаточно, оскільки останній припинив спілкування із скаржником та не інформував його про хід розгляду справи. Після спливу двох років з моменту подання матеріалів до апеляційного суду Нога Р. П., перебуваючи за кордоном, уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Пилипенком Р. Б.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 травня 2024 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду оскаржується більш ніж через два роки та дев`ять місяців після його ухвалення, що суперечить принципам правової визначеності, сталості цивільно-правових відносин, остаточності та обов`язковості судових рішень, водночас скаржник не вказав обставин передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, які є підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2021 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом

або судом.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє

у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Саме цією нормою права керувався суд апеляційної інстанції, зазначивши, що наведених законом виключних випадків для відкриття апеляційного провадження

представником скаржника в апеляційній скарзі на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2021 року не вказано.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Р. Б., подав апеляційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2021 року після спливу одного року з дня складення повного тексту зазначеного судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 4 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони

є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» роз`яснив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Водночас, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд

в порядку нагляду. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження незалежно від причин пропуску строку на касаційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Виключенням з цього правила є подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, або строк на касаційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Подібний висновок викладений упостанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17 (провадження № 61-2722св23).

З огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, натомість має правові підстави та повноваження для з`ясування чи надано скаржником належні та допустимі докази на підтвердження наявності таких випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 5 квітня 2023 року

усправі № 301/2320/15-ц (провадження № 61-9348св22).

Верховний Суд зауважує, що з огляду на доводи касаційної скарги вбачається, що скаржник був повідомлений про розгляд цієї справи, про що свідчить факт оскарження рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 , який, як вказує представник скаржника - адвокат

Пилипенко Р. Б, дав доручення своєму представнику Шимановському А. В. подати до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції. Отже, зазначені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд цієї справи в суді, про ухвалення відповідного судового рішення, про можливість його оскарження та вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не

є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Водночас складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 6 лютого

2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Р. Б., на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 травня 2024 року є необґрунтованою та

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилипенко Ростислав Борисович, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна екологічна інспекція Центрального округу, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майномвідмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська