Постанова

від 19.02.2025 по справі 147/277/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 147/277/24

провадження № 61-17253св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

секретар судового засідання: Романенко О. Ю.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Неселовська Вікторія Вікторівна, на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 серпня 2024 року у складі судді Мудрак А. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Матківської М. В., Міхасішина І. В. і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 30 травня 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 вересня 2021 року. Від шлюбу у них є спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Зауважувала, що з жовтня 2020 року ОСОБА_2 не цікавиться станом здоров`я своєї доньки, ніяким чином не проявляє батьківської уваги та не піклується про неї, не приймає участі у її вихованні, не бере матеріальної участі у вихованні доньки.

4. 01 грудня 2022 року Подільським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання доньки у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2022 року і до повноліття.

5. Посилалася на те, що з 01 червня 2023 року по теперішній час донька

ОСОБА_3 проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Вона повністю забезпечує її потреби у фізичному та духовному розвитку.

6. Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: не піклується добровільно про матеріальний стан (наявна заборгованість зі сплати аліментів); не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини (з жовтня 2020 року взагалі самоусунувся від виховання доньки); не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення (з жовтня 2020 року ні разу не бачив дитину); не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі.

7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позиції відповідача

8. ОСОБА_2 в суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на наявність у нього бажання спілкуватись з дитиною, звернення до служби у справах дітей із заявою про встановлення днів побачення з дитиною, а також періодичну сплати аліменти за можливості. Зазначав, що наразі наявна часткова заборгованість зі сплати аліментів за останні місяці, але це не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Посилався на практику Європейського суду з прав людини, підкреслював, що факт заперечення заявником щодо позбавлення батьківських прав має трактуватись на користь останнього та враховуватися інтереси самої дитини.

Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції

9. Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 серпня 2024 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також того, що позбавлення його батьківських прав необхідне для захисту інтересів малолітньої дитини. Твердження позивачки про несплату відповідачем аліментів суд вважав спростованими наявними у справі доказами. Крім того врахував, що рішенням виконкому Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 19 червня 2024 року відповідачу ОСОБА_2 за його заявою було встановлено дні побачень з дитиною, що оцінено судом як бажання та намір батька приймати участь у вихованні дитини. Судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

11. Додатковим рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

12. Відмовляючи відповідачу у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості. Зазначено, що відповідачем не надано суду детального опису робіт відповідно до вимог частини третьої статті 137 ЦПК України, а з наданих платіжних інструкцій неможливо встановити склад та розмір витрат, понесених відповідачем, обсяг наданих адвокатом послуг.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 серпня 2024 року залишено без змін.

14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Суд апеляційної інстанції врахував найкращі інтереси дитини, недоведеність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, відсутність виключних підстав для позбавлення його батьківських прав. Подану у суді апеляційної інстанції заяву відповідача про відмову від батьківських прав та його згоду на позбавлення батьківських прав суд відхилив, зауваживши, що зазначена заява не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення

ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки, оскільки виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено у частині першій статті 164 Сімейного кодексу України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Неселовська В. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 серпня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 12 листопада 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 199/2403/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, від 20 листопада 2024 року у справі № 490/3580/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у разі наявності нотаріальної відмови батька від батьківських прав щодо дитини (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували фактичної поведінки батька щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків. Заявниця акцентувала увагу на тому, що з жовтня 2020 року ОСОБА_2 відвідав доньку один раз та більше ніяких дій не вчиняв для того, щоб повноцінно виконувати свої батьківські обов`язки, рішення органу опіки про встановлення способу його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею не виконує. Вважає, що зазначене свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та неможливості змінити його поведінку.

18. Зауважує про безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 про відмову від батьківських прав. Суди не визнавали явку відповідача обов`язковою для надання пояснень щодо його бажання позбавити його батьківських прав. Наголошує, що відмова ОСОБА_2 від батьківських прав та невідвідування судових засідань є підставою для задоволення її позову. Оскаржені судові рішення суперечать волевиявленню самого відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 серпня 2024 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 147/277/24, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

20. 06 січня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 147/277/24.

21. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні 19 лютого 2025 року. Викликано у судове засідання для надання пояснень у справі № 147/277/24 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та інших процесуальних документів учасників справи

22. 14 січня 2025 року служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просила суд відмовити у її задоволенні.

23. Разом з тим, на виконання ухвали Верховного Суду від 30 січня 2025 року служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що службі стало відомо 22 січня 2025 року про рішення ОСОБА_2 щодо небажання у подальшому виконувати батьківські права й обов`язки та подання нотаріально посвідченої заяви до суду про це. Службою 14 лютого 2025 року проведено бесіду з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 не відповідав на дзвінки та повідомлення, отже не з`явився). Малолітня дитина ОСОБА_5 сором`язлива у присутності інших людей, водночас називає ОСОБА_4 татом (папою). У родині спостерігаються теплі, сімейні відносини. До садочку дитину інколи заводить ОСОБА_4 . Родина багато часу проводить з дитиною: відвідують парки, кінотеатр, дитячі майданчики та кімнати. ОСОБА_4 повідомив, що має та меті удочерити ОСОБА_5 .

24. Єдина зустріч ОСОБА_5 з біологічним батьком ОСОБА_2 відбулася у парку, дитина називала ОСОБА_2 «дядя», трішки погралася з ним на дитячих майданчиках, однак встановлення психоемоційного зв`язку не відбулося. Дитина питала під час зустрічі про біологічного батька.

25. Зважаючи на вік малолітньої ОСОБА_5 , служба у справах дітей вважала неможливим запитати її думку щодо позбавлення батьківських прав біологічного батька.

26. У додаткових поясненнях вказано, що проти позбавлення батьківських прав служба у справах дітей не заперечує.

27. 15 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Неселовська В. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких наголошує на невиконанні відповідачем своїх батьківських обов`язків та визначеного органом опіки та піклування графіку зустрічей батька з дитиною. Підкреслює, що у період з серпня 2024 року по грудень 2024 року між ОСОБА_2 та його донькою ОСОБА_3 відбулася лише одна зустріч.

28. 15 січня 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду письмові пояснення, у яких зазначив, що підтримує касаційну скаргу та просить позбавити його батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_3 . Зауважує, що в суді першої інстанції він заперечував проти позбавлення його батьківських прав, однак, поспілкувавшись з ОСОБА_1 та дитиною, згідно з встановленим графіком, зрозумів, що дитина його не знає та він не зможе виконувати належним чином батьківські обов`язки. Вважає, що дитина отримує повноцінний догляд та піклування від матері та її чоловіка, що відповідає її інтересам.

29. 10 лютого 2025 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, у зв`язку із зайнятістю на роботі. Додатково повідомив, що в інтересах дитини буде доцільним позбавити його батьківських прав.

30. 12 лютого 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Неселовська В. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких посилається на невиконання відповідачем визначеного органом опіки та піклування графіку побачень з дитиною, а також відсутність у нього бажання та можливостей виконувати батьківські обов`язки.

Пояснення учасників справи, надані у судовому засіданні

31. ОСОБА_2 просив розглянути справу за його відсутності, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Вважає за доцільне позбавити його батьківських прав, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.

32. ОСОБА_1 у судовому засідання пояснила, що вони з ОСОБА_2 припинили проживати однією сім`єю, коли ОСОБА_5 було півтора роки. З літа 2020 року по 2022 рік батько двічі бачився з дитиною, а з 2022 року припинив будь-які контакти з ОСОБА_5. Дитина його не знає. Дід і баба також не спілкуються з онукою. При зустрічі у липні 2024 року між батьком та донькою відновлення контакту не відбулося. Натомість ОСОБА_4 називає татом. Саме ОСОБА_4 , з яким вони проживають близько чотирьох років, займається вихованням та утриманням ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , який інших дітей не має, планує усиновити ОСОБА_5 . ОСОБА_2 має іншу сім`ю та сина.

33. Представник ОСОБА_1 - адвокат Неселовська В. В. вважає, що дитина зростає у благополучній сім`ї, а біологічний батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

34. Представник служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Лещенко М. О. наголосила, що службі у справах дітей стало відомо 22 січня 2025 року про заяву ОСОБА_2 щодо небажання у подальшому виконувати батьківські права й обов`язки. Вказала, що служба у справах дітей не заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки. ОСОБА_5 зростає у благополучній родині, при проведенні спільної зустрічі називала ОСОБА_4 татом, линула до нього, гралася з ним. Сам ОСОБА_4 повідомляв службу у справах дітей, що він готовий усиновити ОСОБА_5 . Водночас, спроби, спрямовані на відновлення психоемоційного контакту ОСОБА_2 з ОСОБА_5, успіхів не дали, оскільки саме батько не проявляє достатньої активності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

36. Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 вересня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано.

37. На підставі судового наказу, виданого Подільським районним судом

м. Києва від 01 грудня 2022 року у справі № 758/9321/22, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

38. З довідки № 913 від 16 листопада 2023 року, виданої

ТОВ «Арсенал-житлосервіс» вбачається, що з травня 2023 року разом ОСОБА_4 за адресою: кв. АДРЕСА_2 , проживає дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_3 , 2018 року народження.

39. З акту обстеження умов проживання від 08 червня 2023 року, виданого комісією Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, слідує, що за адресою: кв. АДРЕСА_2 , проживають без реєстрації чоловік ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_3 , 2018 року народження. Умови проживання задовільні, дотримано санітарно-гігієнічних норм. Для дитини в родині створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку та виховання.

40. Відповідно до довідки № 9885 від 19 вересня 2023 року, виданої Тростянецьким відділом ДВС, заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 за період з жовтня 2022 по 19 вересня 2023 року становить

12 715,50 грн.

41. З консультативного висновку невролога від 03 квітня 2023 року та виписки з карти від 03 вересня 2022 року, консультативного висновку педіатра

від 11 листопада 2022 року, 16 листопада 2022 року, 20 лютого 2023 року,

22 березня 2023 року, 14 квітня 2023 року, 06 листопада 2023 року, 10 листопада 2023 року слідує, що на прийом до лікаря доньку приводить мати, усі дозвільні документи у лікаря складені за підписом матері.

42. Довідкою з медичного центру «Кіндерклінік» (ТОВ «Кіндер Хел») підтверджено, що ОСОБА_3 , 2018 року народження, вперше звернулась до клініки 07 лютого 2021 року. Супровід під час відвідувань медичного центру здійснює мати ОСОБА_7 .

43. Характеристикою на сім`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданою 30 жовтня 2023 року директором садка «Акварелька», підтверджено, що дитина відвідує садок з липня 2023 року. Вихованням дитини займається мама ОСОБА_7 та її цивільний чоловік ОСОБА_4 . Мати та її цивільний чоловік зацікавлені у гарній освіті та розвитку дитини. Біологічний батько ОСОБА_9 жодного разу не відвідував садок, оплати не вносив.

44. Характеристикою на сім`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданою директором ЗДО «Алімба», підтверджено, що ОСОБА_3 відвідувала садок з 17 червня 2022 року по 17 липня 2023 року. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_7 та її цивільний чоловік ОСОБА_4 . Мати та її цивільний чоловік зацікавлені у гарній освіті та розвитку дитини. Біологічний батько ОСОБА_9 жодного разу не відвідував садок, участі у житті садка та групи не приймав, плати не вносив.

45. 19 грудня 2023 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

46. З висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав

ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 157/39

від 26 березня 2024 року, вбачається, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Боршагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 18 березня 2024 року (протокол № 6) орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

47. Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 19 червня 2024 року № 363/36 вирішено визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши йому наступний графік спілкування з дитиною: 1.1. терміном до 31 серпня 2024 року (з метою налагодження психоемоційного зв`язку батька з донькою): друга та четверта неділя місяця з 12:00 год. до 15:00 год.; зустрічі проводити у присутності матері дитини в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, з обов`язковим врахуванням стану здоров`я, режиму дня, інтересів та потреб дитини; 1.2. з 01 вересня 2024 року (після налагодження психоемоційного зв`язку батька з донькою): друга та четверта неділя місяця з 12:00 год. до 17:00 год.; зустрічі проводити без присутності матері дитини в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, з обов`язковим урахуванням стану здоров`я, режиму дня, інтересів та потреб дитини. Матір ОСОБА_1 повідомлено про відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

48. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 станом на 18 червня 2024 року встановлено, що з жовтня 2022 року по травень 2024 року розмір аліментів, які необхідно сплачувати ОСОБА_2 , становить 25 % - 2 840,00 грн щомісяця. Аліменти сплачувались нерегулярно, частинами: квітень 2023 року - 3 807,50 грн, вересень 2023 року - 16 000,00 грн, січень 2024 року - 1 136,22 грн, березень 2024 року - 20 000,00 грн, травень 2024 року - 14 330,00 грн. Станом на травень 2024 року заборгованість відсутня.

49. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 по ВП НОМЕР_3 станом на 05 серпня 2024 року встановлено, що за період червень-липень 2024 року аліменти не сплачувалися, борг становить 5 649,28 грн.

Позиція Верховного Суду

50. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

51. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

52. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

54. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

55. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

56. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

57. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

58. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

59. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

60. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

61. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

62. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

63. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

64. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

65. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

66. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

67. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

68. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року

у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,

від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

69. Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

70. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

71. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява

№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

72. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

73. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

74. У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

75. За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

76. Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

77. Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

78. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

79. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,

від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

80. Судами попередніх інстанцій встановлено, що малолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 .

81. Батько дитини - ОСОБА_2 проживає окремо у м. Києві. З 2020 року фактично не підтримує контактів з дитиною, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитину.

82. Орган опіки та піклування під час розгляду справи у суді першої інстанції у своєму висновку від 26 березня 2024 року, врахувавши фактичні відносини між сторонами, заслухавши пояснення обох батьків щодо виконання ними своїх батьківських обов`язків, висловлене батьком бажання спілкуватися з донькою, його заперечення проти позбавлення батьківських прав, з метою захисту прав і законних інтересів дитини, визнав недоцільним позбавлення ОСОБА_2 його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

83. Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 19 червня 2024 року № 363/36 вирішено визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення відповідного графіку їх спілкування.

84. На виконання вказаного рішення відбулася єдина зустріч ОСОБА_5 з біологічним батьком ОСОБА_2 у парку у липні 2024 року.

85. ОСОБА_1 повідомила, що дитина при вказаній зустрічі називала ОСОБА_2 «дядя», трішки погралася з ним на дитячих майданчиках, однак встановлення психоемоційного зв`язку не відбулося. Дитина не питала під час зустрічі про біологічного батька. Інших зустрічей біологічний батько не ініціював.

86. ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях суду касаційної інстанції повідомив, що після спілкування з донькою на одній зустрічі він зрозумів, що вона не знає його і він не зможе виконувати належним чином батьківські обов`язки. Вважає, що зв`язок з дитиною втрачений, оскільки він не бачив її протягом п`яти років.

87. Така ж позиція була виловлена ОСОБА_2 у нотаріально посвідченій заяві від 09 жовтня 2024 року, яка була подана до суду апеляційної інстанції.

88. Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, після того, як дізналася про рішення ОСОБА_2 щодо небажання у подальшому виконувати батьківські права й обов`язки та подання нотаріально посвідченої заяви до суду про це, у додаткових поясненнях повідомила Верховний Суд, що не заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , враховуючи зростання дитини у благополучній сім`ї та невиконання біологічним батьком батьківських обов`язків.

89. Національним законом визначено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

90. Отже орган опіки та піклування остаточно не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, порушує прав й інтереси дитини, про що вказано у додаткових поясненнях від 17 лютого 2025 року.

91. Думка дитини не була з`ясована судами попередніх інстанцій.

92. У додаткових письмових поясненнях від 17 лютого 2025 року, наданих на виконання ухвали Верховного Суду, а також усних поясненнях у судовому засіданні служба у справах дітей повідомила, що малолітня дитина ОСОБА_5 сором`язлива у присутності інших людей, водночас називає ОСОБА_4 татом (папою). У родині спостерігаються теплі, сімейні відносини. До садочку дитину інколи заводить ОСОБА_4 . Родина багато часу проводить з дитиною: відвідують парки, кінотеатр, дитячі майданчики та кімнати. ОСОБА_4 підтверджує, що має на меті удочерити ОСОБА_5 .

93. ОСОБА_2 у нотаріально посвідченій заяві від 09 жовтня 2024 року, у поясненнях від 15 січня 2025 року та клопотанні про розгляд справи без участі від 02 лютого 2025 року вказав, що не заперечує (вважає за доцільне) проти позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 . Вважає, що це відповідає інтересам дитини. Він не займається і не має наміру займатися вихованням дитини, виконувати батьківські обов`язки. Водночас, дитина зростає у повноцінній сім`ї і вихованням дитини фактично займається чоловік матері.

94. Суд першої інстанції вирішував спір за наявності заперечень батька щодо позбавлення його батьківських прав та висловленого ним бажання приймати участь у вихованні дитини, не встановив виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

95. З такої ж позиції виходив і суд апеляційної інстанції, зазначивши, що сама лише заява ОСОБА_2 від 09 жовтня 2024 року не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

96. Водночас, на стадії касаційного розгляду і мати дитини ОСОБА_1 , і батько дитини ОСОБА_2 , і служба у справах дітей запевняють суд, що позбавлення батьківських прав біологічного батька ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 переслідує легітимну мету - це у найкращих інтересах дитини. Всі учасники справи підтверджують, що біологічний батько протягом близько п`яти років не спілкувався з донькою, 2018 року народження, не має з нею психоемоційного контакту, більше того не має наміру виконувати своїх батьківських обов`язків. Графік контакту дитини з батьком, встановлений службою у справах дітей, не виконується батьком. Біологічний батько не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, вважаючи, що це відповідає інтересам дитини. Дитина зростає і виховується у благополучній сім`ї. У сімейному житті дитини присутній ОСОБА_4 , якого дитина називає татом, який займається вихованням ОСОБА_5 , її утриманням та який має намір усиновити її.

97. Отже біологічний батько добровільно пішов з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом близько п`яти років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та донькою. Біологічний батько послідовно заявляє про те, що позбавлення його батьківських прав відповідає інтересам дитини, а він не має наміру приймати участі у вихованні дитини. Водночас дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім'ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній.

98. Служба у справах дітей надавала належну підтримку батькові, встановила графік побачень дитини з батьком, який мала намір виконувати також і мати, повідомляла про пропозиції щодо надання послуг психолога. Водночас, сам батько не виконував цей графік та повідомив про відсутність можливостей і планів щодо його виконання.

99. На виклик до суду касаційної інстанції для подання пояснень ОСОБА_2 не з`явився, зазначивши про його зайнятість на роботі та виклад його позиції у попередньо поданих письмових поясненнях щодо доцільності позбавлення його батьківських прав, що буде відповідати інтересам дитини.

100. Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

101. Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

102. Частиною першою статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

103. Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 50 Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього дитині, до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, має застосовуватись принцип невідкладності задля отримання швидкої відповіді і якнайкращого захисту інтересів дитини, з повагою принципу верховенства права.

104. Затягування розгляду справи негативно впливає на дітей та їхній розвиток. Неефективне та, зокрема, запізніле провадження у справах щодо дітей може призвести до порушення позитивних зобов`язань за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «М і М проти Хорватії» від 03 вересня 2015 року, заява № 10161/13, § 179, 182).

105. Колегія суддів бере до уваги, що справа перебуває у провадженні суду близько одного року, водночас ОСОБА_3 має цього року розпочати навчання у початковій школі, а аналіз доводів учасників справи та інтересів дитини може бути проведений судом касаційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справі «Сатановська та Роджерс проти України» від 28 січня 2021 року, заява № 12354/19, § 35).

106. Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

107. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Неселовська В. В., що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, повноважень, передбачених статтею 409 ЦПК України, необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, яка стосується інтересів дитини, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, а також найкращих інтересів дитини, яка досягає шкільного віку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які не можуть вважатися законними та обґрунтованими, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Неселовська Вікторія Вікторівна, задовольнити частково.

2. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 07 серпня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року скасувати.

3. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

4. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович