Рішення

від 20.02.2025 по справі 274/9205/24

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/9205/24

провадження № 2/0274/487/25

Рішення

Іменем України

20.02.2025 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання - Ніколайчук О.І., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Перебийніс С.В., звернулася в суд з позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області. Просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом, після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з прибудовами та господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав в с. Скраглівка Бердичівського району Житомирської області, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок з прибудовами та господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок. Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 21.10.2024 року нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. У зв`язку з вищевикладеним, позивачка змушена звернутися до суду з даною заявою.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.11.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 22 - 23).

Представник позивачки 06.02.2025 року на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просив розглянути справу у його відсутності.

Заяви представників сторін долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.02.2022 року (а.с. 8).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 28.01.1976 року, серії НОМЕР_2 (а.с.9)

Згідно довідки № 217 від 28.10.2024 року виданої Скраглівським старостинським округом Бердичівського району Житомирської області, на підставі запису в погосподарській книзі №3 за 2016-2023 роки та технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 01.08.2024 року, головою двору жилого будинку по АДРЕСА_1 , номер об`єкту ПГО 01-0114-1, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , являвся ОСОБА_3 (а.с. 10,12-16).

Згідно довідки № 252 від 28.10.2024 року виданої Скраглівським старостинським округом Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До дня смерті спадкодавця та на протязі шести місяців після його смерті за даною адресою була зареєстрована та проживала дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).

Як вбачається з довідки Бердичівського МБТІ від 24.09.2024 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Позивачка претендує на вищезазначене спадкове майно як спадкоємець за законом.

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. про відмову у вчинені нотаріальної дії від 21.10.2024 року №102/02-31 нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього (а.с. 7).

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як визначено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На час набуття спадкодавцем права власності на житловий будинок, та за життя спадкодавця, державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Як визначено ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном ( ч.1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 5,47,49 Закону України «Про нотаріат», п.22.31 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на будинки, що побудовані до 1992 року регулювалось положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими 45/5 комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5.

До компетенції виконкомів сільських рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки до погосподарських книг сільських рад.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом від 24.06.2011 року № 91, з наступними змінами зазначено, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме 25 грудня 2015 р. № 1127 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 31 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За положеннями частин третьої та четвертої статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті.

Аналізуючи наведені вище нормативні акти, слід дійти висновку, зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки позивачка дійсно є спадкоємицею за законом після смерті її чоловіка, спадщину прийняла своєчасно, тому необхідно визнати за нею право власності на спадкове майно, зокрема на житловий будинок, що знаходиться за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 211,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок з прибудовами та господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2025 року

Суддя Т.М. Вдовиченко