Рішення

від 20.02.2025 по справі 140/1368/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/1368/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області (далі ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови в наданні довідки за заявою від 19.06.2023 про суддівську винагороду для обчислення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відставці станом на 01.01.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік (2 684,00 грн) та довідки за заявою від 02.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік (3 028,00 грн); зобов`язання видати вищевказані довідки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 19.01.2022 є суддею Ковельського міськрайсуду Волинської області у відставці та за наказом голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.11.2018 № 19/02 - 04 «Про встановлення доплати за вислугу років та перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 », а за наказом голови Ковельського міськрайсуду Волинської області № 24/02 - 04 від 01.09.2017 «Про збільшення розміру щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 », визначено нараховувати та виплачувати щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 80 відсотків посадового окладу судді.

Вказала, що 19.06.2023 та 03.01.2024 надіслала відповідачеві заяви про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення (проведення перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2023 та з 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"- 2 684 грн та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"- 3 028 грн відповідно, проте листами ТУ ДСА України в Волинській області № 1264/04-27 від 27.07.2023 та № 157/04-27 від 19.01.2024 отримала відмову з посиланням на те, що статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023/2024 роки визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу з 01.01.2023 та з 01.01.2024 становить 2 102 грн.

Уважаючи такі дії ТУ ДСА України в Волинській області протиправними, позивач просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-5).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 41).

У відзиві на позов представник ТУ ДСА України в Волинській області позовних вимог не визнала та просить відмовити у позові з огляду на наступне. Зазначила, що відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, зокрема, частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а приписами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Вказала, що згідно статті 7 Закону № 2710-IX у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102 гривні, а відповідно до статті 7 Закону № 3460-IX у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, а саме: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102 гривні.

Крім того, ствердила, що пунктом сьомим статті 155 Закону № 1402-VIII передбачено, що структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду, тому за погодженням з головою Ковельського міськрайонного суду Волинської області Територіальним управлінням затверджено штатний розпис Ковельського міськрайонного суду Волинської області на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року з посадовим окладом судді 63 060 грн, тобто із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102 грн (арк. спр. 45-51).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови надати довідку за заявою ОСОБА_1 від 19.06.2023 про суддівську винагороду для обчислення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відставці станом на 01.01.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік (2 684,00 грн) та зобов`язання видати таку довідку (арк. спр. 80).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік 3 028 гривень та зобов`язано ТУ ДСА України в Волинській області видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028 гривень (арк. спр. 81-85).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу ТУ ДСА України в Волинській області залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 в адміністративній справі №140/1368/24 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без змін (арк. спр. 136-142).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в адміністративній справі №140/1368/24 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (арк. спр. 143-147).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови надати довідку за заявою ОСОБА_1 від 19.06.2023 про суддівську винагороду для обчислення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відставці станом на 01.01.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2023 рік (2 684,00 грн) та зобов`язання видати таку довідку. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (арк. спр. 156-157).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Ковельського міськрайсуду Волинської області, та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що підтверджується посвідченням судді у відставці №03626 (арк. спр. 19).

Позивач 19.06.2023 подала до ТУ ДСА України в Волинській області заяву про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік - 2 589 грн (арк. спр. 15).

Листом ТУ ДСА України в Волинській області від 27.07.2023 №1264/04-27 за результатами звернення, позивачу повідомлено, що судовим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №140/7684/22 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2023 видати не вбачається можливим, оскільки суд зобов`язав ТУ ДСА України в Волинській області застосувати прожиткові мінімуму для працездатних осіб за період з 01.01.2021 та 01.01.2022 (арк. спр. 18).

Уважаючи такі дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування частина четверта статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині необхідності надання довідки територіального управління ДСА про розмір суддівської винагороди у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для перерахунку щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці.

Положеннями статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 1 грудня 2004р. №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005р. №8-рп/2005, від 22 травня 2008р. №10-рп/2008, від 3 червня 2013р. №3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018р. №11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Положеннями частини першої статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно частини другої статті 4 Закону №1402-VIII, зміни до цього закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно частини першої статті135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Приписами пункту частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 2 червня 2016р. №1401-VIII «Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Приписами пункту 1 частини третьої та пункту частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Положенням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2684 грн, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2023» від 03.11.2023 №2710-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Однак, означений Закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 9.07.2007р. за №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі №240/2978/22).

Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 рік 2684 грн на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» була неправомірною.

Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється положеннями статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2023 по справі за №120/709/22-а).

Враховуючи викладене, суд зазначає про безпідставність заміни гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а тому наявні законні підстави для задоволення вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій ТУ ДСА України у Волинській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» 2 684 грн та зобов`язання видати зазначену довідку про суддівську винагороду.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сенаторки Левчанівської, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26276277) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» 2684 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович