Постанова

від 20.02.2025 по справі 520/3739/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 р. Справа № 520/3739/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного музею воєнної історії Слобожанщини на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, по справі № 520/3739/24

за позовом Національного музею воєнної історії Слобожанщини

до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Національний музей воєнної історії Слобожанщини (раніше Національний меморіальний комплекс Висота маршала І.С. Конєва) (далі позивач, Замовник) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі відповідач, орган державного фінансового контролю), про визнання протиправним та скасування висновку, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31.01.2024 про результати моніторингу закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а, яка проведена Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С.Конєва».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №520/3739/24 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Національного музею воєнної історії Слобожанщини до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування висновку.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Національного музею воєнної історії Слобожанщини задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправомірно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України №975 від 21.11.2018, оскільки нею визначено безальтернативно охорона органами поліції охорони на договірних засадах саме музейних закладів, в яких зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання. Однак, в Національному музеї воєнної історії Слобожанщини відсутні предмети, які внесено до Державного реєстру національного культурного надбання, що підтверджено відповідним реєстром. Таким чином, відсутні підстави для висновків, що охорона музею має застосовуватись виключно органами поліції охорони.

Наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 41878240, місцезнаходження: 61068, Харківська області, місто Харків, Сабурівська набережна, будинок 5, кімната 12) до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях ТОВ «Харківська варта плюс» вказало, що третя особам підтримує вимоги апеляційної скарги Національного музею воєнної історії Слобожанщини, з огляду на те, що висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31.01.2024 про результати моніторингу закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а не відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С. Конєва» (перейменовано на Національний музей воєнної історії Слобожанщини) було оголошено процедуру закупівлі за предметом Послуги з охорони об`єктів (код за ДК 021:2015:79710000-4: Охоронні послуги) (номер закупівлі UA-2023-11-03-012090-а).

В результаті даної процедури закупівлі обрано переможця тендеру - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс».

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області за результатами проведеного моніторингу було складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а.

Відповідно до вказаного висновку встановлено порушення вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей № 1178. За результатами розгляду питання відповідності тендерної документації вимогам Закону та Особливостей № 1178 встановлено порушення вимог пункту 14 частини другої статті 22 Закону, пункту 28 Особливостей № 1178. За результатами розгляду питань щодо дотримання порядку визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані (додатку), виконання Постанови № 710, розгляду тендерних пропозицій, своєчасності укладання та оприлюднення договору про закупівлю, правомірності внесення змін до договору, своєчасності та повноти надання інформації та документів у випадках, передбачених законодавством, порушень не встановлено.

Також, вказаним висновком зобов`язано здійснити заходи щодо недопущення в подальшому встановленого порушення вимог пункту 14 частини другої статті 22 Закону, пункту 28 Особливостей № 1178 (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо); усунення виявленого порушення вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей № 1178 шляхом розірвання договору від 24.11.2023 № 24-0101/ХВП та додаткової угоди від 09.01.2024 № 1 до Договору № 24-0101/ХВП, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс», та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний висновок складено обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд першої інстанції констатував, що позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII).

Статтею 1 Закону №2939-XII визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

За змістом статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

За приписами частин першої, четвертої статті 5 Закону № 2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі - Положення) Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно із пунктом 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

З приведеного вбачається, що державний фінансовий контроль у формі моніторингу закупівель у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», здійснюється Держаудитслужбою.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (надалі Закон № 922-VIII), пунктом 14 частини першої статті 1 якого визначено, що моніторингом процедури закупівлі є аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Приписами частин шостої, сьомої статті 8 Закону № 922-VIII передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Якщо під час моніторингу, за результатами якого виявлено ознаки порушення законодавства у сфері публічних закупівель, було відмінено тендер чи визнано його таким, що не відбувся, орган державного фінансового контролю зазначає опис порушення без зобов`язання щодо усунення такого порушення.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи.

Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 8 Закону № 922-VIII форма висновку та порядок його заповнення визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Таким чином, за положеннями Закону № 922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, за результатами якого виноситься висновок, в якому встановлюється наявність чи відсутність порушень законодавства у сфері публічних закупівель.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що предметом спору у цій справі є висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31 січня 2024 року №17 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-11-03-012090-a.

Так, за результатами моніторингу процедури закупівлі встановлено, що Замовник під час закупівлі послуг охорони об`єктів Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва» неправомірно обрано процедуру закупівлі «відриті торги з особливостями», чим не дотримано норми абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178.

За результатами аналізу питання відповідності тендерної документації вимогам Закону та Особливостей №1178 встановлено, що Замовник у тендерній документації не зазначив інформацію щодо дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій, чим порушив вимоги пункту 14 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 28 Особливостей №1178.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що позивачем порушено вимоги абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178, пункту 14 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 28 Особливостей №1178, у зв`язку з чим позивача зобов`язано здійснити заходи щодо:

- недопущення в подальшому встановленого порушення вимог пункту 14 частини другої статті 22 Закону, пункту 28 Особливостей № 1178 (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо);

- усунення виявленого порушення вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей № 1178 шляхом розірвання договору від 24.11.2023 № 24-0101/ХВП та додаткової угоди від 09.01.2024 № 1 до Договору № 24-0101/ХВП, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс».

Також вказаним висновком на позивача покладено обов`язок протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Водночас, колегія суддів вважає такі висновки частково необґрунтованими та частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Так, позивач здійснив закупівлю послуг з охорони об`єктів за процедурою відкритих торгів з особливостями № UA-2023-11-03-012090-а.

Оскаржуваним висновком відповідача встановлено, що позивач під час закупівлі послуг охорони об`єктів Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва» неправомірно обрано процедуру закупівлі «відриті торги з особливостями», чим не дотримано норми абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178.

У відповідності до підпункту 5 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі по тексту - Особливості №1178) придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли, роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб`єктом господарювання в одному з таких випадків:

- предмет закупівлі полягає у створенні або придбанні витвору мистецтва або художнього виконання;

- укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного або мистецького конкурсу;

- відсутність конкуренції з технічних причин, яка повинна бути документально підтверджена замовником;

- необхідність захисту прав інтелектуальної власності;

- укладення договору про закупівлю з постачальником останньої надії або з постачальником універсальної послуги на постачання електричної енергії або природного газу.

Відтак, норми абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 передбачали саме можливість, а не обов`язок здійснювати придбання замовником послуг, вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів у випадку коли такі послуги можуть бути виконані чи надані виключно певним суб`єктом господарювання.

Так, в ході моніторингу відповідачем встановлено, що позивач здійснив закупівлю послуг охорони об`єктів за процедурою відкритих торгів з особливостями.

Однак, враховуючи те, що приписи абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 передбачають лише право, а не обов`язок здійснити закупівлю замовником послуг без застосування відкритих торгів, то за таких обставин висновок відповідача про неправомірність обраної позивачем процедури закупівлі «відриті торги з особливостями», є помилковим.

Поряд з цим, приймаючи оскаржуваний висновок відповідач посилався на постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 № 975 та від 02.12.2021 №1388.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 № 975 «Про затвердження категорій об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах» (далі - Постанова № 975) визначено категорії об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання (далі - Категорія об`єктів), які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, зо яких, зокрема, згідно пункту 10 Постанови №975 віднесено музейні заклади, в яких зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання.

Отже, за приписами приведеної постанови визначено, що охороні органами поліції охорони на договірних засадах підлягають музейні заклади, які одночасно відповідають двом критеріям, а саме: в зазначених музейних закладах зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України та ці предмети повинні бути внесені до Державного реєстру національного культурного надбання.

За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1388 «Про затвердження переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України» (далі - Постанова № 1388) визначено, що до переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України віднесено Національний меморіальний комплекс «Висота маршала І.С. Конєва».

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 ґрунтується на тому, що Національний меморіальний комплекс «Висота маршала І.С. Конєва» відноситься до переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.

Однак, визначальним для застосування приписів пункту 10 Постанови №975 є наявність одночасно двох умов, зокрема, зберігання у музейному закладі предметів державної частини Музейного фонду України та віднесення вказаних предметів до Державного реєстру національного культурного надбання.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про музеї та музейну справу» визначено, що унікальні музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання Музейного фонду України та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до Музейного фонду України і мають виняткове художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від форми власності і місця зберігання вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв до Державного реєстру національного культурного надбання.

Положення про Державний реєстр національного культурного надбання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок віднесення музейних предметів Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання та умови їх зберігання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.

Згідно з пунктами 1.4, 1.7 та 2.1 Порядку занесення унікальних пам`яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25.10.2001 № 653 передбачено, що власники унікальних пам`яток незалежно від форм власності проводять роботу щодо виявлення і включення їх до Державного реєстру, забезпечення їх обліку та зберігання.

Пам`ятки, що занесені до Державного реєстру, підлягають обов`язковій оцінці й страхуванню.

Зарахування пам`яток Музейного фонду України до Державного реєстру здійснюється Міністерством культури і мистецтв України на підставі рішення експертно-фондової комісії, яка розглядає переліки унікальних пам`яток Музейного фонду та експертні висновки, що підтверджують їх виняткову цінність. Експертиза цінності проводиться експертами, фахівцями і затверджується рішеннями фондово-закупівельних комісій музеїв із залученням у разі потреби фахівців інших профільних організацій.

Відтак, віднесення предметів Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання здійснюється Міністерством культури і мистецтв України на підставі експертних висновків.

Водночас, в ході проведення моніторингу закупівлі відповідачем не досліджувалось питання віднесення музейних предметів, які зберігаються у Національному музеї воєнної історії Слобожанщини до Державного реєстру національного культурного надбання, а також у висновку такі обставини не відображені.

Слід також зауважити, що позивачем заперечується обставина віднесення предметів, які зберігаються у Національному музеї воєнної історії Слобожанщини, до Державного реєстру національного культурного надбання. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин не надано та не наведено відповідачем.

Таким чином, в ході перегляду справи відповідачем не доведено порушення позивачем абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Національного музею воєнної історії Слобожанщини щодо вимог про визнання протиправним та скасування висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31.01.2024 про результати моніторингу закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а, яка проведена Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С.Конєва», в частині недотримання вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 та покладення на позивача обов`язку здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей № 1178 шляхом розірвання договору від 24.11.2023 № 24-0101/ХВП та додаткової угоди від 09.01.2024 № 1 до Договору № 24-0101/ХВП, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс».

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем законодавства у сфері публічних закупівель, а саме, не зазначення Замовником у тендерній документації інформацію щодо дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій, чим порушує вимоги пункту 14 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 28 Особливостей №1178, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 14 частини другої статті 22 Закону України Про публічні закупівлі у тендерній документації зазначаються такі відомості, зокрема, кінцевого строку подання тендерних пропозицій.

Згідно з пункту 28 Особливостей № 1178 тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Отже, виходячи з приведених приписів вбачається, що тендерна документація має містити строк кінцевого подання тендерних пропозицій.

Колегією суддів за даними Тендерної документації із закупівлі з особливостями UA-P-2023-11-02-001561-a (за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2023-11-03-012090-a) встановлено, що у пункті 1.1 «Кінцевий строк подання тендерної пропозиції» розділу 4 «Подання та розкриття тендерної пропозиції» визначено, що строк для подання тендерних пропозицій не може бути менше, ніж сім днів з дня оприлюднення оголошення про проведення відкритих торгів в електронній системі закупівель. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: відповідно до оголошення про закупівлю.

Таким чином, з Тендерної документації із закупівлі з особливостями UA-P-2023-11-02-001561-a вбачається, що дійсно у тендерній документації відсутній кінцевий строк для подання тендерних пропозицій.

Як встановлено з оскаржуваного висновку, за приведене вище порушення відповідачем було зобов`язано позивача здійснити заходи щодо недопущення в подальшому встановленого порушення вимог пункту 14 частини другої статті 22 Закону, пункту 28 Особливостей № 1178 (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову Національного музею воєнної історії Слобожанщини про визнання протиправним та скасування висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31.01.2024 про результати моніторингу закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а, яка проведена Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С.Конєва», в частині порушення пункту 14 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 28 Особливостей №1178 та покладення на позивача обов`язку здійснити заходи щодо недопущення в подальшому встановленого порушення вимог пункту 14 частини другої статті 22 Закону, пункту 28 Особливостей № 1178 (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо).

Підсумовуючи все приведене вище, колегія суддів доходить висновку лише про відсутність порушень вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей № 1178, при здійсненні позивачем закупівлі з особливостями № UA-2023-11-03-012090-а.

Інші доводи учасників справи не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді апеляційної інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 2 частини першої 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції частково неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №520/3739/24 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову Національного музею воєнної історії Слобожанщини про визнання протиправним та скасування висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31.01.2024 про результати моніторингу закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а, яка проведена Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С.Конєва», в частині недотримання вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 та здійснення заходів щодо усунення виявленого порушення вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей № 1178 шляхом розірвання договору від 24.11.2023 № 24-0101/ХВП та додаткової угоди від 09.01.2024 № 1 до Договору № 24-0101/ХВП, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс», з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позову Національного музею воєнної історії Слобожанщини.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного музею воєнної історії Слобожанщини - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 по справі № 520/3739/24 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову Національного музею воєнної історії Слобожанщини до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31.01.2024 про результати моніторингу закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а, яка проведена Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С.Конєва», в частині недотримання вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, та покладення на Національний музей воєнної історії Слобожанщини обов`язок здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, шляхом розірвання договору від 24.11.2023 № 24-0101/ХВП та додаткової угоди від 09.01.2024 № 1 до Договору № 24-0101/ХВП, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс».

Прийняти нову постанову в цій частині, якою задовольнити позов Національного музею воєнної історії Слобожанщини.

Визнати протиправним та скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області від 31.01.2024 про результати моніторингу закупівлі № UA-2023-11-03-012090-а, яка проведена Національним меморіальним комплексом «Висота маршала І.С.Конєва», в частині недотримання вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, та покладення на Національний музей воєнної історії Слобожанщини обов`язок здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення вимог абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, шляхом розірвання договору від 24.11.2023 № 24-0101/ХВП та додаткової угоди від 09.01.2024 № 1 до Договору № 24-0101/ХВП, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №520/3739/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова С.П. Жигилій