Постанова

від 10.02.2025 по справі 440/4678/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 р.Справа № 440/4678/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.10.24 по справі №440/4678/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-Трансбуд"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП-Трансбуд" (далі ТОВ "ТОП-Трансбуд", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач, апелянт, ГУ ДПС у Полтавській області, податковий орган, контролюючий орган), в якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 №00124690704;

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов ТОВ "ТОП-Трансбуд" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 №00124690704 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 32629,35 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8157,34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь "ТОП-Трансбуд" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн.

Не погодившись з цим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині постанову про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на висновки проведеної ним перевірки в ході якої податковим органом встановлено фінансово-господарська діяльність ТОВ «Хамсинг» (код 40114780) по постачанню бітуму дорожньому БНД 60/90 здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а лише з метою укладання цивільно-правових відносин та проведення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. Вважає, укладені між вищезазначеним постачальником та покупцем одночасно та ТОВ "ТопТрансбуд" договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становить його предмет.

Апелянт ставить під сумнів господарські операції, які відбулися між позивачем та ТОВ «Хамсинг» у липні 2017 року такою негативною інформацією:

- в ході перевірки встановлено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018170000000323 від 29.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Службові особи ТОВ «Хамсинг» (код 40114780, юридична адреса: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Ювілейна буд.І-Д кв.119), ТОВ "Ісіс" (код ЄДРПОУ 41067936) та ТОВ "Білона" (код ЄДРПОУ 41066508), спільно з іншими пов`язаними особами, у період з 2016 року по даний час, здійснюючи зовнішньоекономічні операції з імпорту в Україну «бітуму нафтового дорожнього», надаючи до Полтавської митниці відомості про ввезення з СТОВ "ЛЛК - Нафтан" (Республіка Білорусь) «суміші мастичної бітумної», тобто виду товару, який не відповідає дійсності та має нижчу ставку ввізного мита, у подальшому реалізовуючи його в адресу ТОВ "Інтерєвробуд" (код ЄДРПОУ 41798946) та інших СГД.,

- Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку по ТОВ "ДВАДЦЯТИЙ КВАРТАЛ" (податковий номер 40114780) №6644 від 05.02.2020 (п.8 Критеріїв ризиковості платника податку)

- ТОВ "Хамсинг" не звітується з серпня 2019 року. Кількість найманих - 7 чоловік. На підприємстві рахувались основні засоби станом на 01.01.2017 первісна вартість яких складала 62,3 тис.грн.,

- протягом 2016-2018 років ТОВ «Хамсинг» сформувало податковий кредит від СГД з ознаками фіктивності: ТОВ "Прайм стрім оіл" (код ЄДРПОУ 42176702), ТОВ "Найспром" (код ЄДРПОУ 42098551), ТОВ "Ентерс" (код ЄДРПОУ 39870153, стан - платник податків за основним місцем обліку, 26.05.2017 внесено до бази АІС «СФП»), ТОВ «Алан корпорейт» (код ЄДРПОУ 42237026) на суму 1952,5 тис. гри. В зазначених вище СГД керівник, головний бухгалтер та засновник одна й та сама особа, наймані працівники відсутні.

"ТОП-Трансбуд" не погодилося з доводами апелянта та подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказало на безпідставність доводів апеляційної скарги та правильне вирішення спору судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ТОП-Трансбуд» зареєстровано Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради народних депутатів. Свідоцтво про державну реєстрацію №15851200000004948 від 11.12.2003, код форми власності - 10, приватна власність, код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ 32738512.

ТОВ «ТОП-Трансбуд» взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 18.12.2003 за №6966, станом на 24.10.2023 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області /т1. а.с.21,22/.

ГУ ДПС у Полтавській області в період з 24.10.2023 по 06.10.2023 проведена документальна планова виїзна перевірка господарської діяльності позивача. Термін проведення перевірки продовжувався згідно наказу від 01.11.2023 №2719-П на 5 робочих днів з 07.11.2023.

В ході проведення перевірки ГУ ДПС у Полтавській області дійшло висновку про порушення ТОВ «ТОП-Трансбуд» вимог пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231, п.14.1 статті 14, п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.5, п.198.6 статті 198, п.200.1 статті 200,п.201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижена сума податку на додану вартість на загальну суму 59407 грн, в тому числі за серпень 2017 у сумі 15036 грн, вересень 2017 у сумі 17594 грн, за червень 2023 у сумі 26777 грн, про що вказано в акті перевірки від 03.07.2017 №897/16-31-14-01-10/32738512 /т.2,а.с.16-67/.

ГУ ДПС у Полтавській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 №00124690704 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 74258,75 грн, в тому числі 59407 грн сума ПДВ, 14851,75 штрафні(фінансові) санкції.

ТОВ «ТОП-Трансбуд» не погодилось із податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2023 №00124690704, звернулось до суду із цим позовом про його оскарження.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки належними та допустимими доказами, та наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи, встановлені ст. 308 КАС України, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи оцінку правомірності висновків акту перевірки в частині встановлення завищення суми податкового кредиту по операції з придбання позивачем товару бітуму дорожнього в ТОВ «ХАМСИНГ» на суму 32629,35 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, зазначає.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV(далі-Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996 передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податковий кредит повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв`язку (ст. 44, пп. 14.1.36, 14.1.231 ст.14 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону України № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених вище приписів ПК України свідчать, що право платника податків на збільшення витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Так, позивач оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення в частині, що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за результатами господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Хамсинг»

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Хамсинг», колегія суддів зазначає таке.

26 квітня 2016 року позивач уклав з ТОВ «Хамсинг» договір постачання №20, /т.1,а.с.32-35/.

13.07.2017 за умовами вказаного договору та на підставі видаткової накладної №54 від 13.07.2017 постачальник ТОВ «ХАМСИНГ» здійснило поставку ТОВ «ТОП-Трансбуд» бітуму дорожнього БНД60/90 в кількості 21.28 тон на суму 195776.09 грн, в тому числі ПДВ 32 629.35 грн, надало рахунок на оплату №57 від 13.07.2017 на суму 195776.09 грн, який позивач оплатив 18.07.2017, що підтверджується платіжним дорученням №4029 від 18.07.2017.

13.07.2017 бітум БНД60/90 в кількості 21.28 тон напівпричепом SCHMITZ НОМЕР_1 та автомобілем МАЗ НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 був доставлений з пункту навантаження: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Соснівка, вул. Панфілова, 30 до пункту розвантаження: м. Запоріжжя, вул. Краснова, 12 в адресу ТОВ «СМАРТ ТРЕЙДІН».

Бітум вироблений ПАТ «УКРТАТНАФТА», що підтверджується паспортом якості №138 від 02.07.2017, та сертифікатом відповідності UA1/035/0026186-16 з терміном дії з 05/05/2016 по 15/09/2018.

13.07.2017 на підтвердження поставки бітуму продавець ТОВ «ХАМСИНГ» виписав, подав на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №3 на суму 195 776,09 грн, в тому числі ПДВ 32 629,35 грн, зареєстровану в ЄРПН, що підтверджується витягом з ЄРПН №9179 на запит від 27.07.2017 року.

З метою подальшої реалізації бітуму придбаного у ТОВ «ХАМСИНГ» 01.03.2017 позивач уклав з TOB «СМАРТ ТРЕЙДІН» договір №01/03-Б від 01.03.2017 поставки бітуму та договір № 01/03-А від 01.03.2017 про надання транспортних послуг. TOB «СМАРТ ТРЕЙДІН» оплатило товар позивачу в сумі 202160,86 грн за платіжними дорученнями №1220_7D027/6 від 13.07.2017, №1239_7Н029/1 від 17.01.2017.

Отже бітум БНД60/90 в кількості 21.28 тон, який був придбаний у ТОВ «ХАМСИНГ» був реалізований позивачем на користь TOB «СМАРТ ТРЕЙДІН» у відповідності до видаткової накладної РН-0000058 від 13.07.2017 на суму 202 160,86 грн, в тому числі ПДВ 33683,48 грн, з націнкою у 3.158% або 6 384,77 грн, що свідчить про досягнення економічної вигоди /т.1,а.с.36-69/.

Досліджені під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції первинні документи, складені за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Хамсинг» (нова назва ТОВ "Двадцятий квартал"), відповідають вимогам Закону № 996, при цьому колегія суддів вказує, що відсутність окремих реквізитів у первинних документах не спричиняє порушень вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996, оскільки такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Посилання контролюючого органу на наявність рішень контролюючих органів про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості: ТОВ "Двадцятий квартал" (№6644 від 05.02.2020, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки таке рішення ухвалене відповідним податковим органом більш ніж через 2,5 роки після виконання умов відповідних договорів.

Стосовно неподання контрагентами контрагентів позивача звітності, зокрема ТОВ "Хамсинг" не звітується з серпня 2019 року, а також негативну інформацію щодо формування податкового кредиту від СГД з ознаками фіктивності: ТОВ "Прайм стрім оіл", ТОВ "Найспром", ТОВ "Ентерс", а також судження податкового органу про заниження ТОВ «Хамсинг» ставки ввізного мита при розмитненні товарів у спосіб підміни найменування товарів, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 вказував, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, у рішеннях від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про безтоварність операцій позивача та його контрагентів, невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Також, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів наголошує на раніше наведених положеннях, а саме підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети), наведений у п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

На користь такого висновку свідчить й правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 23.07.2019 у справі № 802/2386/14-а та від 27 жовтня 2022 року у справі №140/2783/19.

Отже, не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Тобто, сам по собі позитивний баланс кожної конкретної роботи чи послуги не є обов`язковим, єдиним та достатнім складовим, який вказує на реальність чи нереальність такої операції.

Стосовно наявності досудового розслідування та наявності у частині з цих розслідувань ухвал слідчих суддів ТОВ «Хамсинг» є фігурантом кримінального провадження, зокрема:

- №42018170000000323 від 29.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Стосовно кримінального провадження №42018170000000323 від 29.11.2018, колегія суддів встановила, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) наявні лише ухвали Київського районного суду м. Полтави по справі № 552/1839/19, датовані квітнем та травнем 2019 року, у яких надані дозволи на проведення обшуків та на тимчасовий доступ та вилучення документів.

З тексту цих ухвал вбачається, що: «Службові особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код НОМЕР_1 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (код НОМЕР_2 ) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (код НОМЕР_3 ), спільно з іншими пов`язаними особами, у період з 2016 року по даний час, здійснюючи зовнішньоекономічні операції з імпорту в Україну «бітуму нафтового дорожнього», надаючи до Полтавської митниці відомості про ввезення з СТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Республіка Білорусь) «суміші мастичної бітумної», тобто виду товару, який не відповідає дійсності та має нижчу ставку ввізного мита, у подальшому реалізовуючи його в адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (код НОМЕР_4 ) та інших СГД, а також відображаючи наявність фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (код НОМЕР_5 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (код НОМЕР_6 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (код НОМЕР_7 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (код НОМЕР_8 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » (код НОМЕР_9 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (код НОМЕР_10 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » (код НОМЕР_11 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (код НОМЕР_12 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_17 » (код НОМЕР_13 ), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » (код НОМЕР_14 ), які фактично не відбувались, внесли до документів завідомо неправдиві відомості, у т.ч. умисно занизили базу оподаткування, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в сумі 9.4 млн.грн., що є особливо великим розміром.»

Тобто, вказане кримінальне провадження жодним чином не доводить того, що господарська діяльність ТОВ «Хамсинг» має ознаки фіктивності, недійсності тощо.

Вказані ухвали не містить жодних обставин, які б свідчили про можливу безтоварність господарських операцій позивача та ТОВ «Хамсинг».

При цьому, колегія суддів зауважує, що без обвинувального вироку суду існування такого кримінального провадження не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеним контрагентом нереальною, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 13.05.2021 в справі №822/3618/17 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року по справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року по справі № 816/809/17.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 №00124690704 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 32629,35 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8157,34 грн, як такого, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області та відсутність підстав для її задоволення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі №440/4678/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 20.02.2025.