Постанова

від 12.02.2025 по справі 160/14714/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2025 року м.Дніпросправа № 160/14714/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 160/14714/24 (суддя Тулянцева І.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач-1) № 047150017078 від 21.04.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1 від 2 грудня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі Ленінський шлях, КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2) зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди її роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі Ленінський шлях, КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 18.04.2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.04 2022 року №047150017078 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV з підстав того, що до стажу не зараховано періоди її роботи в колгоспі з 1982 p. по 2000р.. 30.09.2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження періодів трудового стажу на підставі показань свідків та додала до звернення протокол та відомості до протоколу опитування свідків, копії трудових книжок свідків, їх паспорта та ідентифікаційні коди. Рішенням комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 02.12.2022 року №1 було встановлено, що для підтвердження роботи ОСОБА_1 з 01.06.1982 по 09.06.2000, для зарахування до загального стажу немає підстав. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідачів, тому звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047150017078 від 21.04.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- визнав протиправним та скасував рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1 від 02.12.2022 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального стажу періодів роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі Ленінський шлях, КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період її роботи з 27.06.1987 року по 31.12.1998 року в колгоспі Ленінський шлях, КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області та призначити пенсію за віком у відповідності до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 18.04.2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду не погодився відповідач-2 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неналежну оцінку судом доказів у справі, порушення процесуальних норм, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В скарзі відповідач-2 вказує, що для зарахування стажу роботи в колгоспі необхідно встановити мінімум трудової участі в громадському господарстві, а у випадку не виконання встановленого мінімуму фактично відпрацьовані вихододні. Інше чинним пенсійним законодавством не передбачено. Відповідно до Архівної довідки від 13.04.2022 № 164/С-138/0125, виданої Софіївським трудовим архівом Софіївської селищної ради Дніпропетровської області зазначено, що Софіївський трудовий архів не має можливості підтвердити стаж роботи та заробітку по колгоспу Ленінський шлях та КСП Демтра+ ОСОБА_1 за 1982 по 2000 роки, так як розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахуванням заробітної плати на зберігання до закладу не надходили.

Особам, які працювали в колгоспах заводили трудові книжки колгоспника. При цьому, позивачем для підтвердження спірного періоду трудової діяльності не було надано навіть трудову книжку колгоспника. Будь-яких інших документів позивачем для підтвердження періоду роботи

надано не було. Таким чином, роботу позивача з 1982 по 2000 роки в колгоспі не зараховано до її загального страхового стажу, оскільки відсутні довідки про членство в колгоспі із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Крім того, скаржник звертає увагу, що з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише 05.06.2024, тобто з порушенням шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, хоча рішення від 21.04.2022 про відмову у призначенні пенсії позивач отримала ще 15.12.2022, про що зазначає в позові.

Таким чином, звернувшись з позовними вимогами щодо оскарження дій та рішень відповідача лише 05.06.2022, позивач здійснила це зі значним пропуском строку звернення до суду.

Позивач та відповідач-1 своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 не скористалися.

В свою чергу, позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.04.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У зв`язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та розглянуто ним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.04.2022 року №047150017078 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV становить 60 років, вік заявника 60 років 3 місяці. Необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV становить 29 років. Страховий стаж заявника становить 25 років 7 місяців 8 днів. За доданими до заяви документами до стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1982 р. по 2000 р., оскільки для зарахування необхідно надати довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих в/дн. Отже, ОСОБА_1 не має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.

30 вересня 2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження трудового стажу з 1982 по 2000 роки на підставі показань свідків, що підтверджується відомостями до протоколу опитування свідків та доповненням до протоколу.

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.12.2022 року №1 позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі Ленінський шлях та в КСП Деметра+. Вказаним рішенням встановлено, що трудова книжка позивача втрачена. Довідкою Софіївського архівного відділу від 14.04.2022 №64/c-58/01-36 підтверджено роботу ОСОБА_1 в колгоспі Ленінський шлях. Відповідно до протоколу засідання правління колгоспу від 01.06.1982 № 18 прийнята в члени колгоспу, факт звільнення не підтверджено. Колгосп Ленінський шлях реорганізовано в КСП Деметра +, згідно протоколу загальних зборів від 09.06.2000 № 4 реорганізовано у СТОВ Любимівське. Державна реєстрація СТОВ Любимівське (код ЄДРПОУ 03740677) припинена у зв`язку з банкрутством. В довідці Софіївського архівного відділу від 13.04.2022 № 164/c-138/01-20 зазначено, що розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахування заробітної плати колгоспу Ленінський шлях (КСП Деметра+) на зберігання не передавались. Відповідно до Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями (ліквідація, підприємств, установ, організацій) або відсутності архівних даних з інших причин стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. У разі неможливості одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів, показаннями свідків підтверджується, зокрема, час роботи громадян в колгоспі до 1965 року. Загальний стаж роботи в колгоспі після 1965 року обчислюється відповідно до встановленого мінімуму трудоднів в колгоспі, у разі не виконання встановленого мінімуму стаж обчислюється за фактично відпрацьований час. За таких обставин, Комісією прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 01.06.1982 по 09.06.2000, для зарахування до загального стажу немає підстав.

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів щодо неврахування до страхового стажу періодів її роботи з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року в колгоспі Ленінський шлях, КСП Деметра+, звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновків, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивачки страхового стажу у спірний період роботи у колгоспі.

Матеріалами справи підтверджено факт роботи позивача в спірний період у колгоспі Ленінський шлях та КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області. Підтвердити встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивач не змогла через об`єктивні причини. При цьому, відповідачі не позбавлені права, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо. Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування структурними підрозділами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріалів, що містять відомості про трудовий стаж позивача, до суду не надходило.

Показами свідків встановлено факт роботи позивача у спірний період, а також те, що позивачем вчинені усі можливі дії щодо підтвердження періоду роботи в колгоспі Ленінський шлях та КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року, що є достатньою підставою для зарахування цього періоду роботи позивача до її страхового стажу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

З наведених вище приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, судом зроблений висновок про те, що наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання) є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника № НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 втрачена.

Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до ГУ ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком подано архівну довідку №64/с-58/01-36 від 14.04.2022 року, що видана Софіївським архівним відділом Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, згідно якої ОСОБА_1 з 01.06.1982 року прийнята на роботу до колгоспу Ленінський шлях на підставі протоколу засідання правління колгоспу Ленінський шлях №18 від 01 червня 1982 року. Також у вказаній архівній довідці зазначено, що будь-яка інша інформація про прийняття в члени колгоспу та звільнення ОСОБА_1 з КСП в архівних документах колгоспу Ленінський шлях (КСП Деметра+) за 1982-2000 роки, відсутня.

Відповідно до даних довідки Софіївського архівного відділу від 13.04.2022 № 164/c-138/01-20 зазначено, що розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахування заробітної плати колгоспу Ленінський шлях (КСП Деметра+) на зберігання не передавались.

Згідно з архівною довідкою Софіївського архівного відділу від 01.05.2024 року №127/С-126/01-36 встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів членів колгоспу Ленінський шлях від 17.02.1995 року №1 колгосп Ленінський шлях реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство Деметра+, а згідно протоколу загальних зборів від 09.06.2000 року №4 КСП Деметра+ реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Любимівське, яке є юридичним правонаступником КСП Деметра+.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Любимівське (код ЄДРПОУ 03740677), станом на дату формування витягу 25.08.2022 року припинено, а також зазначено, що місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі: Софіївська районна державна адміністрація.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази звернення позивача до відповідача із заявою про підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків.

Так, відповідно до відомостей до протоколу опитування свідків від 30.09.2022 року, встановлено, що свідками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали разом зі ОСОБА_1 в колгоспі Ленінський шлях (в подальшому КСП Деметра+), що підтверджується копіями їх трудових книжок колгоспника, зокрема трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_2 , виданою ОСОБА_2 та трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_3 , виданою ОСОБА_3 , повідомлено наступні обставини:

свідком ОСОБА_2 повідомлено: що ОСОБА_1 працювала з 01 червня 1982 по 10 квітня 2003 року в колгоспі Ленінський шлях та КСП Деметра+;

свідком ОСОБА_3 повідомлено: що ОСОБА_1 працювала в колгоспі Ленінський шлях та КСП Деметра+ з 01.06.1982 р. по 10.04.2003 р..

Зазначений протокол опитування містить підписи свідків та до нього додано копії паспортів, ідентифікаційних кодів та трудових книжок опитаних свідків.

Як слідує зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047150017078 від 21.04.2022 року, неможливе зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі Ленінський шлях та КСП Деметра+ з 1982 р. по 2000 р., оскільки для зарахування необхідно надати довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих в/дн.

За змістом абзацу першого частини другої статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності вказаним Законом, пенсії на загальних підставах призначались згідно Закону України Про пенсійне забезпечення, статтею 56 якого передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25.4.

У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Як було встановлено судом, на підтвердження стажу роботи в колгоспі Ленінський шлях та в КСП Деметра+ в період з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року, позивачем було подано архівну довідку №64/с-58/01-36 від 14.04.2022 року, видану архівним відділом Софіївської районної державної адміністрації, яка містить відомості про прийняття позивача на роботу та в члени колгоспу Ленінський шлях, а в подальшому КСП Деметра+. Крім того, суд також зазначає, що відповідно до даних довідки Софіївського архівного відділу від 13.04.2022 № 164/c-138/01-20 зазначено, що розрахунково-платіжні відомості колгоспників з нарахування заробітної плати колгоспу Ленінський шлях (КСП Деметра+) на зберігання не передавались.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивачки страхового стажу у спірний період роботи у колгоспі.

Для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

На виконання положень пункту 18 Порядку №637 позивачем були вчинені дії щодо залучення свідків, які могли б підтвердити спірний стаж роботи позивача.

Отже, судом встановлено, що позивачем були вжиті належні заходи для встановлення дійсної кількості відпрацьованих трудоднів, зокрема, були направлені відповідні запити до Софіївського районного трудового архіву та Архівного відділу Софіївської районної державної адміністрації.

При цьому, право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.

Судом вірно зазначено, що з огляду на приписи підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, УПФУ має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Тобто, відповідачі не позбавлені права, зокрема, у разі відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо.

Проте, таких дій чи заходів в частині самостійного витребування структурними підрозділами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріалів, що містять відомості про трудовий стаж позивача, вжито не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач доклав усіх зусиль задля підтвердження встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, натомість пенсійним органом не надано належної правової оцінки поданим позивачем документам на підтвердження спірного періоду роботи та не з`ясовано належним чином всіх обставин при прийняття спірних рішень, а відтак, є вірними висновки, що спірні рішення є протиправними.

Оскільки показами двох свідків підтверджується факт роботи позивача у спірний період у колгоспі, а позивачем вчинені усі можливі дії на підтвердження цього періоду роботи в колгоспі Ленінський шлях та КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області з 01.06.1982 року по 09.06.2000 року, є підстави для зарахування цього періоду роботи позивача до її страхового стажу.

Відповідачами безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі Ленінський шлях та КСП Деметра+, Софіївського району Дніпропетровської області з 27.06.1987 року по 31.12.1998 року, чим обмежено право на належне пенсійне забезпечення.

Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 суд першої інстанції дійшов висновку, що порушень позивачем строків, визначених ст.122 КАС України, судом не встановлено. При цьому, позивач подавала заяву про поновлення строків звернення до суду (а.с. 52-53) і зазначала про існування поважних причин цьому. Відповідачі у своїх відзивах не вказували на недотримання позивачем строків звернення до суду з такими позовними вимогами та не спростовували тих доводів, що викладено позивачем у заяві.

Колегія суддів, з огляду на викладене, відхиляє доводи скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача-2 не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №160/14714/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак