Постанова

від 20.02.2025 по справі 580/4550/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4550/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Каневі Черкаської області, що підтверджується даними паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Канівським МРВ УМВС в Черкаській області 30.09.2005 року (а. с. 9-10).

Посвідченням серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивачу 25.12.1992 року видане посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, посвідчення діє до повноліття дитини (а. с. 16).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 31.01.2024 року №10209 позивач має захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а. с. 14).

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ від 19.03.2024 року підтверджується установлення позивачу інвалідності ІІ групи на строк до 01.04.2025 року, причина інвалідності захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а. с. 15).

Відповідно до посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках серія НОМЕР_3 (Категорія 4), виданим Канівським міськвиконкомом 25.12.1992 року, ОСОБА_2 (батько позивача) належав до 4 категорії (а. с. 36).

Згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_4 (Категорія 1), виданим Черкаською облдержадміністрацією 16.01.2007 року, ОСОБА_2 належить до 1 категорії (а. с. 18).

Згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_5 (Категорія 1), виданим Черкаською облдержадміністрацією 18.08.2023 року, ОСОБА_2 належить до 1 категорії (а. с. 19).

Позивач у березні 2024 року звернулася із заявою до Комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (далі - Комісія), щодо отримання посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорії 1 серії «Б» у зв`язку із встановленням причинного зв`язку захворювання та отриманням інвалідності II групи із впливом наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

До заяви надала такі документи: копію паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області 30.09.2005 року; копію картки фізичної особи - платника податків від 08.02.2007 року; витяг з реєстру територіальної громади від 19.03.2024 року; копію посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії Д від 25.12.1992 року №136931; копію довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААГ від 19.03.2024 року №429119 про встановлення їй II (другої) групи інвалідності на строк до 01.04.2025 року, причина інвалідності мовою оригіналу: «Захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС»; копію експертного висновку від 25.01.2024 року №114, що містить основний діагноз: менінгіома правої скроневої ділянки, перехідний тип, стан після оперативного лікування, пізній відновлюваний період, виражений церебрастенічний синдром, вегетосенсорний гемісиндром зліва, гіпертензійно- лікворний синдром з помірним післяопераційним головним болем, помірний вестибуло-атаксичний та тривожно-депресивний синдроми, нейрокогнітивні порушення; висновок: «Захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС»; довідку про місце проживання від 25.03.2024 року №2139-01-18, видану виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області; копію трудової книжки НОМЕР_6 .

Рішенням Комісії від 05.04.2024 року, згідно з витягом із протоколу №7 п. 15 засідання комісії від 05.04.2024 року, у видачі зазначеного посвідчення позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що на даний час позивач не належить до жодної з категорій потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і станом на 01.01.1993 року період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю менше чотирьох років, позивач не може бути віднесеною до категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи діагноз, зазначений в експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 31.01.2024 року №10209 та умови отримання статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи у дитячому віці (п. 4 ст. 27) відмовлено у видачі посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорія 1 серії «Б» (а. с. 12).

Позивач, не погоджуючись з рішенням Комісії, вважаючи його протиправним, а свої права - порушеними, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі Закон №796-XII).

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Частиною 1 статті 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Частиною другою вказаної статті визначено, що крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №796-XII до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:

1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку;

2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення;

3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;

5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;

7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пункт 1 частини першої статті 14 Закону №796-XII передбачає, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Отже за змістом вказаних приписів після досягнення неповнолітньою дитиною, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, повноліття надання статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, здійснюється на умовах, визначених частиною першою статті 11 Закону №796.

11.07.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі Порядок №551).

Пункт 2 Порядку №551 містить визначення, згідно якого посвідченням є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Згідно з п. 3 Порядку №551 особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 1) серії Б синього кольору. Особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією строку інвалідності чи встановлення іншої групи інвалідності в посвідченні на правій внутрішній стороні робиться запис про період, на який установлено групу інвалідності, цей запис завіряється підписом голови (його заступника) Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що скріплюється печаткою.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 65 Закону №796-XII видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до п. 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Відповідно до Порядку від 11.07.2018 року №551 розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 27.11.2009 року №354 (в редакції розпорядження від 04.02.2020 року №72) утворено комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (Комісія), яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом облдержадміністрації, затверджено її склад та Положення.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Комісії від 05.04.2024 року, згідно з витягом із протоколу №7 п. 15 засідання комісії від 05.04.2024 року, у видачі зазначеного посвідчення позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що на даний час позивач не належить до жодної з категорій потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і станом на 01.01.1993 року період проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю менше чотирьох років, позивача не може бути віднесеною до категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи діагноз, зазначений в експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 31.01.2024 року №10209 та умови отримання статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи у дитячому віці (п. 4 ст. 27) відмовлено у видачі посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорія 1 серії «Б» (а. с. 12).

Так, позивачу був наданий статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, на підставі пункту 4 частини 1 статті 27 Закону №796 як дитині, яка проживала після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи» серії НОМЕР_2 і було дійсне до повноліття.

Проте на момент звернення позивача до відповідача вона не була віднесена до жодної з категорій потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Отже надання позивачу статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, здійснюється лише з підстав, передбачених частиною 1 статті 11 Закону №796.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінетом Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106 « Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).

Відповідно до розділу 4 «Зона посиленого радіоекологічного контролю» Додатку 1 до Постанови №106 м. Канів Канівського району Черкаської області було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).

Згідно пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796-Х11 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Судом першої інстанції було вірно зауважено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому станом на 01.01.1993 року не проживала 4 роки у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відтак, відмова у наданні позивачу статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи в цій частині є обґрунтованою.

Окрім цього пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону №796-Х11 передбачено, що потерпілими від Чорнобильської катастрофи також є особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Тобто умовами надання статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1). особа мала статус дитини, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2) досягнення такою особою повноліття;

3) встановлення у дитячому віці причинного зв`язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи,

4) проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Однак, докази, які б свідчили, що до досягнення повноліття позивач мала статус особи з інвалідністю та у дитячому віці було встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, відсутні.

Набуття позивачем статусу особи з інвалідністю строком дії такого статусу на один рік відбулося після досягнення повноліття, тому визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи провадиться на загальних підставах, визначених частиною першою статті 11 Закону №796-ХІІ.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач на дату виникнення спірних правовідносин не відноситься до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, є обґрунтованим.

Щодо посилання позивача на ч. 3 ст. 12 Закону №796-ХІІ, як на підставу віднесення її до числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і отримання нею посвідчення особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 12 Закону №796-XII визначає, що причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.

На встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:

- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;

- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;

- хворих на рак щитовидної залози.

Отже частиною 3 статті 12 Закону №796-Х11 визначено додаткову категорію осіб, які після досягнення повноліття можуть визнаватися потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до посвідчень особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 (Категорія 1), виданим Черкаською облдержадміністрацією 16.01.2007 року та 18.08.2023 року відповідно, ОСОБА_2 належить до 1 категорії

Відповідно до посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках серія НОМЕР_3 (Категорія 4), виданим Канівським міськвиконкомом 25.12.1992 року, ОСОБА_2 (батько позивача) належав до 4 категорії.

Станом на 25.12.1992 року (дату видачі посвідчення від 25.12.1992 року серія НОМЕР_3 (Категорія 4) ОСОБА_2 ) діяв Порядок від 25.08.1992 року №501, пунктом 6 якого було передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В. Таким чином, ОСОБА_2 було видано посвідчення від 25.12.1992 року серія НОМЕР_3 (Категорія 4).

16.01.2007 року відповідно до довідки №4 від 09.01.2007 року, виданої Канівським міськвиконкомом та довідки до акта огляду МСЕК Серія 5ЧК №102724 про встановлення 03.01.2007 року третьої групи інвалідності ОСОБА_2 (захворювання, пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби) останньому було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_4 (категорія 1).

У подальшому, посвідчення від 16.01.2007 року серії НОМЕР_4 (категорія 1) було замінено в зв`язку із псуванням на посвідчення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи від 12.09.2018 року серія НОМЕР_7 (категорія І), яке в свою чергу було замінено відповідно до прийнятого нового Порядку №551 на посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи нового зразка від 05.10.2020 року серія НОМЕР_8 (категорія 1). При цьому, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 03.03.2023 року серія 12 ААГ №052251 група інвалідності ОСОБА_2 змінилася з третьої на другу, про що було зазначено у виданому посвідченні.

18.08.2023 року ОСОБА_2 було повторно видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_5 (категорія 1) у зв`язку із псуванням останнього посвідчення на підставі його заяви від 07.08.2023 року.

Зазначені обставини не є спірними у цій справі та визнаються сторонами.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 роках серії НОМЕР_3 (Категорія 4), виданого 25.12.1992 року Канівським міськвиконкомом, ОСОБА_2 (батько позивача) на час настання вагітності матері належав до 4 категорії, тому згідно вимог частини третьої статті 12 Закону №796-ХІІ, яка передбачає право осіб після досягнення повноліття на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, з числа, зокрема, народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, відсутні підстави для встановлення позивачу в установленому порядку статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.