Ухвала

від 18.02.2025 по справі 722/333/25

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/333/25

Номер провадження 1-в/722/82/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни клопотання начальника державної установи«Сокирянська виправнаколонія (№67)»проприведеннявироку увідповідність дочинного законодавстваУкраїни щодовнесених змінзгідно ЗаконуУкраїни №3886-ІХвід 18.07.2024року відносно засудженого ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Начальник ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, у якому, посилаючись на вимоги Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, що набрав чинності 09.08.2024 року, а також на положення ч.1 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, просив привести у відповідність із законодавством України вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 23.07.2021 року за яким ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» та вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року, який на підставі ст.71 КК України приєднаний до даного вироку.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та з наведених у ньому підстав просив його задовольнити.

Представник виправної колонії та засуджений в судове засідання не з?явилися, подавши до суду письмові заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.

Заслухавши думку прокурора та дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.

Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч.2 ст.74 КК України.

Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана в ч.2 ст.74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст.536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст.74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6,7(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),13-1,14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як встановлено із матеріалів особової справи, вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 23.04.2021 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.317 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року і за сукупністю вироків остаточно призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 23.07.2021 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.309, ч.2 ст.317, ч.1 ст.70, ст..72, ч.1 ст.71 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Відповідно до положення ч.2 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподатковиний мінімум доходів громадян це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Дзержинського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, за епізодом, який мав місце 30.05.2020 року на суму 2250,60 грн.

Неоподаткований мінімумдоходів громадяну розміріподаткової соціальноїпільги з01січня 2020року складав1051,00грн. (2102,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1051,00 грн. х 2 = 2102,00грн.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Дзержинського міського суду Донецької області від 07.08.2020 року ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у житло, за епізодом, який мав місце 30.05.2020 року на суму 2250,60 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму більше двох неоподатковуваних мінімуму доходів громадян (2102,00 грн.).

Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 , не розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що на засудженого ОСОБА_4 , не розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у зв`язку із чим відсутні правові підстави для приведення вищевказаного вироку у відповідність до вимог вказаного Закону та звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення подання.

Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання начальника державної установи«Сокирянська виправнаколонія (№67)»проприведеннявироку увідповідність дочинного законодавстваУкраїни щодовнесених змінзгідно ЗаконуУкраїни №3886-ІХвід 18.07.2024року відносно засудженого ОСОБА_4 -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя: