Рішення

від 21.02.2025 по справі 473/4406/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4406/24

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

"21" лютого 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики,

встановив

у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Прилуцькою Ніною Миколаївною, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 31 липня 1992 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. За час перебування в шлюбі останні придбали: нежитлову будівлю, магазин з підвалом загальною площею 275,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за цією ж адресою, кадастровий номер 4810200000:11:034:0189, площею 0,0266 га; комплекс будівель загальною площею 823,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вищевказаною адресою, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, площею 2512 кв.м. Вказане майно реалізується через державну системуелектронних торгів, про що позивачці стало відомо 23 червня 2023 року.

В подальшому позивачка дізналася, що реалізація їх спільного з чоловіком майна проводиться в порядку виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2021 року, відповідно до якого з відповідача ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за договором позики від 18 грудня 2014 року в загальному розмірі 3292200,00 грн.

Проте вказаний договір позики, який виходитьзамежі дрібногопобутового, всупереч вимогам закону був укладений відповідачем ОСОБА_4 без їїзгоди,як дружини,тому позивачка ОСОБА_1 просила визнатинедійсним договірпозики від18грудня 2014року зпідстав, передбачених ст.ст.203, 215, 369 ЦК України, ст.65 СК України.

Крім цього, позивачка ОСОБА_1 просила витребувати із незаконного володіння відповідачки ОСОБА_3 частку нежитлової будівлі, магазину з підвалом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер 4810200000:11:034:0189, площею 0,0266 га; частку комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки за вищевказаною адресою, кадастровий номер 4810200000:06:007:0009, площею 2512 кв.м. (відповідачка ОСОБА_3 набула у власність майно на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 07 липня 2023 року). Вказані вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що приватний виконавець перед вирішенням питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника не з`ясував питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, та в подальшому не вчинив дій щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння виділені в самостійне провадження.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11 лютого 2025 року на адресу суду від представниці відповідачки адвоката Вуїв О.В. надійшла заява про стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18300,00 грн.

Вирішення заяви суд призначив на 21 лютого 2025 року о 08 год. 00 хв.

Суд відповідно дост. 270 ЦПК Українивирішує питання щодо ухвалення додаткового рішення без участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно дост.270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами передбаченийст. 141 ЦПК України.

Зокрема, згідно ч.ч.1,2 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ч.3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2ст.137 ЦПК Українивитрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (ч.3ст. 137ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4ст. 137ЦПК України).

У разі недотримання вищевказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

Згідно наданих документів представницею відповідачки були надані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях. Вартість наданих послуг становить 18300,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат надані копії договору про надання правової допомоги від 05 вересня 2024 року, опису наданих послуг, рахунку № 11-1/02/25 від 11 лютого 2025 року.

Матеріали справи не містять клопотання сторони позивачки щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Нараховані витрати на правничу допомогу відповідають критерію розумності та необхідності, розраховані відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 05 вересня 2024 року, узгоджуються з витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг.

Керуючись ст.ст.137,141,258-259,263-265,270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18300,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В.Лузан