Рішення

від 18.02.2025 по справі 211/280/22

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/280/22

Провадження № 2/211/62/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 лютого 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу дніпропетровської області, в складі:

головуючого судді: Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

за участю:

представника позивача за первісним позовом адвоката Мачихіна Ю.М.,

позивача-відповідача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції

представника відповідача за первісним позовом адвоката Примакова К.О.,

відповідача -позивача ОСОБА_2 в режимі відеоконференції

представників третіх осіб Березуцької Н.І., Козачук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про визначення місця проживання, Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання місця проживання дитини разом з матір`ю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з первісним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про визначення місця проживання дитини, який в послідуючому уточнив. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він познайомився зі своєю дружиною ОСОБА_2 у вересні 2011 року у агенції нерухомості «Юнитал» за адресою АДРЕСА_1 . Стосунки їхні стали ближчими, та з грудня 2011 року вони почали мешкати разом за адресом АДРЕСА_2 . Вони зареєструвати шлюбу, та мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він працював і працює з 2008р. підприємцем як ріелтор - продаж, нерухомість у оренду, від чого і заробляв, як до їхнього знайомства, то і до тепер. Має заклад кафе «ЧайКава», займається правозахисною діяльністю, що додатково приносить дохід. На момент їхнього знайомства і до 2014 року дружина працювала на ст. Червона. У 2014 році її підвищили і вона працювала в управління залізної дороги у відділі статистики. Заробітна плата у ОСОБА_2 була нижче за середню. Дружина після народження їхнього спільного сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 пішла у декрет, і вони вирішили, що дружина спробує розпочати свій власний бізнес ставши приватним підприємцем з 2015 року. Для цього вона купила франшизу для відкриття свого офісу тур-агенції. А він з трьох місяців дитині буде сидіти з сином.

Вони постійно збирали кошти та зробили у квартирі по АДРЕСА_2 ремонт євро рівня, купили меблі, техніку, усе нове та гарного рівня. Потім була придбана одно кімнатна квартира по АДРЕСА_3 де зробили ремонт, купили меблі, техніку. Купили також два авто, а пізніше нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 , де знаходився офіс дружини тур агенції і його заклад «ЧайКава». Переміни у відносинах з дружиною він помітив з того часу як вона почала працюючи у тур агенції та літати за кордон. Дружина почала йому дорікати, що він не літає з нею за кордон і коли вона кілька разів літала за кордони, то він був вимушений сам сидіти дома з двома дітьми, ОСОБА_5 2006 р. народження, донька дружини від першого шлюбу, та їхнім спільним сином Радомиром. Не зважаючи на різні негативи і маніпуляції у середині їхньої сім`ї, вони мешкали все одно разом по АДРЕСА_2 , щоб зберегти сім`ю, не тільки по своєму бажанню, а головне заради усіх членів сім`ї. Не зважаючи ні на які його зусилля зберегти відносини заради цілісності сім`ї, коли дружина поставила йому ультиматум: чи він літає з нею за кордон, чи вона подає на розлучення. Однак він не просто не бажає літати з нею, він не може із за зайнятості і моральних принципів літати відпочивати, бо являється активістом, правозахисником і йому краще бути в Україні, щоб долучатися до різних мітингів і акцій по захисту Конституційних прав і свобод, то він не міг їхати відпочивати, коли мав бути в Україні у активних подіях маючи громадську позицію у тому: що поки не виправити життя в Україні на гідне і краще для українців, то він не має права на відпочинки за кордоном.

У листопаді 2018р. дружина ОСОБА_6 подає на розлучення. Не зважаючи що суд виніс рішення про їхнє розлучення, вони все одно залишилися жити однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 і разом спільно вели домашнє господарство, виховують дітей, і т. д.

14 лютого 2019 року вони знову одружуються, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 . Усе це виглядає дуже дивно, але він робив усе щоб вони були цілою сім`єю, але закордонне життя по готелях, шик і безтурботність усіх відпочинків дружини за кордоном не давали покою у відносинах між ними, почалися обвинувачення від ОСОБА_6 , що він їй зраджує, коли вона відпочиває за кордонам, почалася не довіра, яку вона сама собі накручувала і була впевнена у своїй правоті, що не було правдою. Вимагала від нього все більше і більше коштів на усі свої забаганки і потреби, не зважаючи, що сама гарно заробляла.

У березні 2020 року із за ускладнень у відносинах між його дружиною і її донькою ОСОБА_7 , вони вирішили тимчасово роз`їхатися і пожити окремо, дружина з дітьми по АДРЕСА_2 , а він на АДРЕСА_3 . Але це не заважало їздити один до одного у гості і ночувати по кілька діб один у одного, також їхній син ОСОБА_8 по кілька днів мешкав у нього на АДРЕСА_3 . Особливо коли у 2020 році не працювали садочки і син мешкав у нього. Також звертає увагу суду, що його син ОСОБА_4 прописаний з ним за адресою: АДРЕСА_3 за згодою обох батьків.

Із за частої негативної агресій від своєї дружини ОСОБА_6 , не зважаючи що вони вже

мешкали окремо, ОСОБА_6 у кінці 2020 року, подає повторно на розлучення, однак потім вони помирилися. То вони хоча і мешкають окремо з березня 2020 року, але не розлучені, мали до 27 грудня 2021 року гарні стосунки і вели перемови щоб він повернувся назад до сім`ї на АДРЕСА_2 , але щось пішло не так і ОСОБА_9 знову почала мріяти летіти у тур за кордон разом після новорічних свят і по її ініціативі між ними виникла сварка, після якої весь негатив, бруд наклепів на нього поширився у мережі «фейсбук».

Також, із судової влади України, він дізнався, що ОСОБА_2 двічі притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків по вихованню старшої доньки.

Він любитьсвою дитинуі сумуюза сином,бажає виховуватисвого сина ОСОБА_8 гідноі чути,що вінйому будерозповідати просвоє життяз йогомамою ійого сестрою ОСОБА_7 ,щоб розумітиі мативплив нагідність іморальність,етику іестетику уйого вихованні,та здійснюючи оцінку стабільності та спокою середовища проживання дитини.

Просить звернути увагу суду, що дитина, враховуючи її вік та обставини справи, не сама обрала місце свого проживання, на час спору проживає з мамою, яка доклала певних фізичних дій щодо утримання дитини, всупереч волі батька. Він належним чином завжди піклувався про дитину, - її здоров`я, емоційний стан та забезпечував необхідними речами, жодних обмежень та перешкод дружині відносно дитини не чинив і не збирається чинити ніякої перешкоди між дитиною і дружиною.

У зв`язку з вище викладеним, просить суд визначити проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ним за адресом реєстрації - АДРЕСА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Примаков К.О. звернувся до суду з зустрічною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог значив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від першого шлюбу вона має також доньку - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Донька проживає разом з нею.

Вони мешкали в належній їй на праві приватної особистої власності квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Ще в 2019 році між нею та ОСОБА_3 стали виникали конфлікти, що до психологічного насильства в сім`ї відносно неї та дітей. Стали виникати конфлікти, що до способу виховання дітей, так як відповідач по справі вважає, що дітей потрібно наказувати шляхом психологічного насильства.

На початку війни вона з дітьми виїхала на Західну Україну де були близько 2-х місяців, при цьому слід зазначити, що тягар по утриманню, щодо сина та доньки лежав на її плечах, їй матеріально допомагала мама, яка працює тривалий час в Італії.

Коли вона приїхала з дітьми до Кривого Рогу то між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосунки притаманні подружжю не продовжилися. Вона разом з дітьми донькою та сином, залишилася проживати по АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 з нею не мешкав ще з 2019 року, коли переїхав мешкати в належну йому на праві приватної власності квартирі по АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 має нерухоме майно, а саме частину квартири по АДРЕСА_6 , та на праві спільної сумісної власності йому належить квартира в АДРЕСА_7 , інша 1/2 частина квартири належить його колишній дружині, з якою у нього був розірваний шлюб, також із за домашнього насильства. ОСОБА_3 колишній дружині навіть умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження.

Окрім 1/2 частини зазначених квартир, ОСОБА_3 іншого житла не має.

ОСОБА_2 не перешкоджала ОСОБА_3 зустрічатися з сином, однак останній самовільно без її згоди, забрав сина, та став з ним мешкати в належній їй квартирі по АДРЕСА_3 . Квартира однокімнатна, в квартирі не має місця навіть для окремого ліжка для сина, не має в нього і окремого столу для виконання уроків, окремої шафи для одягу.

В інтересах дитини малолітній син повинен мешкати разом з матір`ю.

Окрім того її малолітній син, проживаючи з батьком буде позбавлений материнської любові. ОСОБА_3 навпаки настроює сина проти неї.

З позовної заяви також вбачається що ОСОБА_3 просить суд, щоб син проживав з ним в належній їй на праві приватної власності квартирі, чомусь він не бажає проживати в належних йому 2-х вищезазначених квартирах, на її думку у вказаних квартирах відсутні умови проживання сина.

Вона також вважає, що буде в не інтересах сина, щоб щомісячно міняти місце проживання, щоб він був відсторонений від спілкування з рідною сестрою, щоб брат та сестра були розлучені між собою, тим паче що у них дуже добрі стосунки.

За таких підстав син повинен проживати разом з матір`ю, тому просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.05.2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про визначення місця проживання, Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання місця проживання дитини разом з матір`ю прийняти до свого провадження та об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 29.11.2023 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач за первісним позов свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, надавши пояснення по змісту позову, в зустрічній позовні заяві просив відмовити. Суду доповнив, що адміністративні справи щодо притягнення ОСОБА_12 за невиконання батьківських обов`язків по вихованню доньки, були складені після того, як вони перестали спільно проживати. Син проживав з ним, а донька ОСОБА_2 від першого шлюбу проживала разом з нею, але вона не змогла виховувати доньку самостійно. Сином турбувався він, водив його в заклади, матері не було, син був з ним. Син жив з ним з того часу, як розлучились через ОСОБА_7 . 27.10.2022 року, вона вивезла дитину без його дозволу за кордон. Зараз сина утримує в Германія. ОСОБА_6 там ніде не працює. Один раз ОСОБА_6 звернулася до нього, з проханням купити телефон, але він відмовив. Більше вона не зверталась, він грошей не висилав. Відповідач ОСОБА_2 не надала суду доказів щодо створення належних умов проживання їхнього спільного сина за місцем його тимчасового перебування в іноземній державі, як і не надала належних та допустимих доказів свого стійкого матеріального становища.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Мачихин О.М. первісний позов просив задовольнити, вказавши, що мати вивезла дитину за кордон без згоди батька, зустрічні позовні вимоги залишити без задоволення. Посилаючись на те, що в позові мати просить визначити місце проживання дитини з нею у м. Кривий Ріг, однак вона з дитиною перебуває за кордоном, не зрозуміло де.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в режимі відеоконференції проти первісного позову заперечувала в повному обсязі. Зазначила, що вона сама водила дитину на тренування, сплачувала за нього. Дитина жила з нею. Батько не цікавився дитиною. В серпні вона залишила сина на батька на три тижні, коли поїхала до матері. І саме в цей час він зібрав всі довідки. Коли вони їхали на Західну Україну з дітьми, він навіть грошей не дав на дорогу. Весь час вона власним коштом утримувала дитину. ОСОБА_13 8 років відсидів, була кримінальна справа за тілесні ушкодження першої дружини. Вона також писала на нього заяву про домашнє насильство. В Німеччині вона не може працювати, поки не вивче мову. З сином вона була не раз за кордоном. Вона вважає, що сину буде краще проживати з нею. У позивача є ще діти від попередніх шлюбів, з якими він не спілкується. У неї є ще донька від попереднього шлюбу, з сином у них дуже добрі стосунки, їх не модна розлучати. Вона отримує допомогу в Німеччині 500 Євро на дорослого, на сина 380 Євро, на доньку 400 Євро. Квартиру оплачує, їм коштів вистачає. Радоміру 8 років, він ходить в школу у 2 клас, добре навчається. Батько допомогу не надає. Одного разу син попросив купити телефон у батька, але він відмовив. Вона не заперечувала проти спілкування сина з батьком, але батько жодного разу не набрав сина. Син дуже прихильний до неї та до своєї сестри. Нотаріальної згоди на вивіз дитини за кордон від ОСОБА_14 не має. Він сам сказав, що зараз можна виїхати без згоди, навіщо витрачати кошти. Вона проживає у 3 кімнатній квартирі, її оплачує Німеччина, договір безстроково. До неї не було жодних претензій щодо виховання дітей у Німеччині. Син навчається також онлайн в школі в Україні. Просила в первісному позові відмовити в повному обсязі, зустрічний задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_15 просив в первісному позові відмовити в повному обсязі, зустрічний задовольнити, так як дитині буде краще та безпечніше проживати з матір`ю. Дитина навчається та проживає у Німеччині у нормальних умовах. Мати вивезла дитину за кордон в інтересах дитини.

Представник служби у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної в місті ради Березуцька Н.І. суду пояснила, що за ухвалою суду вони виходили, за місцем проживання матері. Умови були створені для дитини. Між ними була домовленість. Висновок не був сформований, так як дитина виїхала з матір`ю в безпечне місце. З Німеччини до них не надходили відомості, повідомлення щодо неналежного виховання. Порошиста стоїть на обліку, як дитина, яка потрапила у тяжкі обставини. На адресу ОСОБА_16 , 10 виходила 1 раз, дитини не було, мама казала, що дитина з батьком. Речі дитини були, були належні умови, це було 19.09.2022 року. При винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Представник 3 особи Металургійної районної в місті ради Козачук Л.В., суду пояснила, що 23.09.2022 році, коли дитина проживала на території Металургійного району з батьком, нею були досліджені умови, все було добре. Зараз дитина почала проживати з матір`ю, за межами України. Дитина проживала з матір`ю на території Довгинцівського району. Це зі слів дитини та матері, а потім виїхали за кордон. Коли вона приходила, дитина сиділа за комп`ютером, проводилось навчання. Вона проводила бесіду з дитиною. Він в той час сказав, що хоче проживати з батьком. Дитина була доглянута, у доброму стані. За місцем проживання батька створені всі умови для проживання, навчання дитини. Вважає, що дитина повинна проживати разом з батьком.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_17 , її брат. Йому краще буде з мамою, бо ОСОБА_18 погана людина. У неї з братом гарні стосунки, брат вчиться в школі в 2 класі. Після народження Радомира мама стала займатися турагенством. Вона вперше виїхала за кордон. Коли йому було півтора роки. Коли мати їхала, вони залишались з ОСОБА_3 2022 році, коли мати поїхала, вона жила в гуртожитку, потім коли мати приїхала проживали у батька. В житті ОСОБА_4 однаково участь приймали і батько і мати. У неї з ОСОБА_19 неприязні стосунки. Коли мати їхали за кордон, брала з собою і її, і Радомира. Їздили в Єгипет, Італію. На даний час, їм дуже добре з мамою. Вона піклується про них, коштів на життя у них вистачає. Радік займається спортом, вчиться кататись на роліках і на самокаті. ОСОБА_13 бив її багато раз, коли мама була на роботі. ОСОБА_20 налаштовував проти мами.

Вислухавши сторони, представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу ( т. 1 а.с. 10,15, 17).

Мають спільного сина: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 11).

ОСОБА_2 від попереднього шлюбу має також доньку: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 13).

Згідно з ч.2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19, на яку посилається заявник).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23.

Суди повинні з урахуванням обставин справи та бажання дитини, оцінити її найкращі інтереси, зокрема забезпечення стабільного, надійного середовища перебування, навчання та розвитку дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзабезпечує повагу, серед іншого, до сімейного життя. Тому суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, мають враховувати легітимну мету захисту прав і свобод саме дитини.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 171 СК Українидитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20

У справі «Ген та інші проти України» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) ЄСПЛ зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди (небажання бачитись дитини з одним із батьків) не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю.

Згідно характеристики з місця проживання від 08.07.2022 року, виданою головою ОСББ Металургів 30, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з березня 2020 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . За місцем проживання характеризується з позитивного боку. За час проживання не створював труднощів і не був помічений в конфліктах. Разом з ним за даною адресою зареєстрований його син: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини бере активну участь у вихованні сина. Радомир часто помічений був зі своїм татом за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочним рішенням від 19 квітня 2022 року, позовні вимоги задоволено, та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки щомісячно, до повноліття дитини, з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 992,40 гривні.

17 травня 2022 року відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про перегляд вищезазначеного заочного рішення, котру задоволено ухвалою від 27 липня 2022 року, заочне рішення від 19 квітня 2022 року, скасовано, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Згідно акту від 20 січня 2022 року, завіреного посадовими особами КП «Послуга», малолітній ОСОБА_21 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою проживання позивача ОСОБА_2 .

При цьому, з характеристик з місця проживання відповідача ОСОБА_3 від 05 жовтня 2023 року, 16 травня 2022 року, та довідки з місця реєстрації, вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з ним за вказаною адресою зареєстрований його син, - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач як батько, бере активну участь у вихованні сина. Радомир часто помічений із батьком за вказаною адресою.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено, оскільки між сторонами наявний спір щодо місця проживання дитини.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Згідно положень ч.5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Верховний Суд зауважує, що проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22).

«Об`єднана палата зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:

- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);

- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов`язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов`язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);

- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);

- стан здоров`я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);

- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.

Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).

За встановлених судом обставин, після розірвання шлюбу між сторонами малолітній син сторін проживав почергово з матір`ю та батьком, що також підтвердила в судовому засіданні мати дитини та свідок. Після оголошення в Україні воєнного стану дитина проживає та навчається за кордоном.

При цьому суд також врахуває постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), де вказано, що факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того, чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання, чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками провизначення місця проживаннятакої дитини. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові провизначення місця проживаннятакої дитини разом з одним із батьків в Україні.

Аналогічний висновок викладений також у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 127/9377/21 (провадження № 61-9677св24),

Відповідач ОСОБА_2 не довела обставин, за наявності яких визначення місця проживання сина з нею матиме більш позитивний вплив на дитину.

В своючергу ОСОБА_3 має стабільнийдохід,працює приватнимпідприємцем,займається правозахисноюдіяльністю.Представник службиу справахдітей Металургійноїрайонної вмісті радив судовомузасіданні підтвердила,що заадресою,де проситьвизначити місцепроживання дитини ОСОБА_3 створені всі умови для проживання, навчання дитини. Вважає, що дитина повинна проживати разом з батьком.

З урахуванням викладеного та виходячи з того, що відповідач за первісним позовом не надала суду доказів щодо створення належних умов проживання їх спільного із позивачем сина за місцем його тимчасового перебування в іноземній державі, як і не надала належних та допустимих доказів свого стійкого матеріального становища, суд вважає достатньо підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком за адресою: АДРЕСА_3 , де також зареєстрована дитина та матір.

Судом не встановлено, щоб батько дитини чинив матері перешкоди в спілкуванні з сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, проте за ситуації, що фактично склалася, основну турботу по вихованню дитини, організації її дозвілля та по утриманню, виходячи з якнайкращих інтересів сина сторін, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме найважливішим інтересам сина сторін.

За вказаних обставин, первісний позов підлягає задоволенню, в задоволенні зустрічного відмовити, зустрічний позов підлягає задоволенню.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на вказане, враховуючи, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, статтями 7, 141, 150, 153, 155, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 76-81, 89, 141, 209, 210, 223, 258, 259, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ,третя особа:Служба усправах дітейвиконкому Довгинцівськоїрайонної вмісті радипро визначеннямісця проживаннядитини задовольнити.

Визначити проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з його батьком, ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресом реєстрації - АДРЕСА_5 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради про визначення місця проживання, Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання місця проживання дитини разом з матір`ю - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2025 року.

Суддя: Н. О. Сарат