Постанова від 19.02.2025 по справі 646/1580/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 646/1580/19

провадження № 61-15119св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ільїна Ілона Миколаївна,

треті особи: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Служба у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Акціонерне товариство «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати недійсними електронні торги від 20 лютого 2019 року з реалізації предмета іпотеки - трикімнатної кватири № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 ; скасувати протокол проведення електронних торгів № 388922 від 20 вересня 2019 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 791, видане 27 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ільїною І. М.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 14 лютого 2020 року) мотивувала тим, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 .

У зазначеній квартирі вона постійно зареєстрована та проживає разом з повнолітніми сином, дочкою та малолітньою онукою 2018 року народження.

У 2007 році її чоловік ОСОБА_3 отримав кредит в АТ «УкрСиббанк» на суму 50 000,00 доларів США. За наполяганням чоловіка вона виступила майновим поручителем за цим кредитом, однак про стан кредитних зобов`язань чоловіка обізнана не була.

У лютому 2019 року вона дізналася про те, що належна їй квартира продана з електронних торгів. Новим власником квартири є відповідач ОСОБА_2 , яка намагається виселити її та членів її сім`ї з квартири.

Вважала електронні торги недійсними.

Спірна квартира є її єдиним житлом. Вона жодного разу не повідомлялася про проведення електронних торгів, які в порушення вимог закону проведені без дозволу органу опіки та піклування. На квартиру не могло бути звернено стягнення під час дії Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила усунути перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з цієї квартири до квартири АДРЕСА_3 ; та вселити її в зазначену квартиру.

На обґрунтування зустрічних вимог зазначала, що є власником спірної квартири, яка придбана з прилюдних торгів. Відповідачі ОСОБА_1 та члени її сім`ї перешкоджають їй користуватися своєю власністю.

При цьому ОСОБА_3 має у власності іншу квартиру АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_4 , тому підстав для надання відповідачам іншого житла немає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними електронні торги від 20 вересня 2019 року з реалізації предмета іпотеки -трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Скасовано протокол проведення електронних торгів від 20 лютого 2019 року № 388922. Визнано недійсним свідоцтво на ім`я ОСОБА_2 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 27 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ільїною І. М. за реєстровим № 791.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову ОСОБА_1 , оскільки станом на час розгляду справи підставу реалізації предмета іпотеки (рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки) скасовано.

У зв`язку зі скасуванням свідоцтва про придбання майна на торгах підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для визнання електронних торгів недійсними.

ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження допущених порушень Порядку реалізації арештованого майна в ході проведення електронних торгів. У власності ОСОБА_1 є інше нерухоме майно, тому мораторій до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Станом на час проведення електронних торгів рішення суду, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, набрало законної сили та було чинним.

Водночас підстав для задоволення зустрічного позову про виселення немає, оскільки ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , у яку вона просить виселити відповідачів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її вимог.

Підставами касаційного оскарження зазначає: застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року в справі № 677/1656/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 353/1096/16-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 404/5252/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 360/1232/16-ц, від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17, від 26 вересня 2019 року в справі № 320/1384/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17, від 15 грудня 2020 року в справі № 182/7347/18, від 28 лютого 2023 року в справі № 496/1691/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції не навів належних мотивів такої відмови. Зазначення нею неправильного номера належної ОСОБА_7 квартири не є достатньою підставою для відмови у виселенні відповідачів за зустрічним позовом, які мають у власності інше майно, зі спірної квартири.

Також у жовтні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні її позову про визнання електронних торгів недійсними й залишити в силі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2020 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає: застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року в справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року в справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року в справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року в справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року в справі № 6-370цс16, від 29 червня 2016 року в справі № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року в справі № 668/5633/14-ц та в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 711/750/18, від 12 лютого 2020 року в справі № 359/9424/17, від 26 лютого 2020 року в справі № 645/984/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 2020/11611/2012, від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19, від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є незаконною.

Реалізація майна з електронних торгів відбулася з порушенням мораторію, оскільки спірна квартира була предметом іпотеки та виступала як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті. Квартира є єдиним і постійним місцем проживання її та членів її сім'ї. Іншого житла у власності вони не мають.

Крім того, квартиру було відчужено на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, тому електронні торги також мають бути скасовані.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 30 листопада 2023 року та від 26 грудня 2023 року відкрито касаційні провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

08 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

15 грудня 2024 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить закрити касаційне провадження за її касаційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, або залишити її касаційну скаргу без задоволення.

08 лютого 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому також просить закрити касаційне провадження за її касаційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, або залишити її касаційну скаргу без задоволення. Відзив надісланий з незначним пропуском установленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строку. Зважаючи на положення частини другої статті 127 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_2 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши доводи АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Верховний Суд не встановив.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню, з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

25 травня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 11160127000, за яким ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 50 000,00 доларів США на строку до 25 травня 2022 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки від 25 травня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 порушив взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом, зокрема, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2012 року позов АТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11160127000 від 25 травня 2007 року в розмірі 318 798,24 грн.

Звернено стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,00 кв.м, яка належать на праві власності ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11160127000 від 25 травня 2007 року в загальному розмірі 318 798,24 грн, шляхом її подальшої реалізації, встановивши початкову ціну предмета іпотеки в сумі 350 000,00 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, у межах процедури виконавчого провадження.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2012 року в частині визначення ціни реалізації предмета іпотеки змінено.

Звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11160127000 від 25 травня 2007 року в загальному розмірі 318 798,24 грн, шляхом її подальшої реалізації за ціною, встановленою на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчої за звичайну ціну на цей вид майна, у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу його реалізації скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Червонозаводського районного суду міста Харкова.

20 лютого 2019 року проведені електронні торги, предметом яких є квартира АДРЕСА_2 , про що відповідач ДП «Сетам» листом від 21 січня 2019 року повідомляв, у тому числі, ОСОБА_1 .

Крім того, про проведення електронних торгів було оголошено в друкованому засобі масової інформації - «Премьер».

Переможцем електронних торгів є ОСОБА_2 , про що свідчить протокол № 388922 проведення електронних торгів від 20 лютого 2019 року.

27 лютого 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ільїною І. М. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Станом на 28 січня 2019 року в квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_6 , син ОСОБА_5 та малолітня онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на березень 2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано праві власності на квартиру АДРЕСА_5 , а за ОСОБА_10 - на 1/6 частину квартири АДРЕСА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Цей висновок узгоджується з нормами статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом на момент їх проведення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 80 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції установив, що ДП «Сетам» направляло ОСОБА_1 повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів майна.

У власності ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 на час проведення електронних торгів перебувало інше житло, тому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, спірна квартира не є майном, яке підпадало під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки порушень, допущених організатором у процедурі проведення електронних торгів, а також порушень прав і законних інтересів позивача, які б могли стати підставою для визнання електронних торгів недійсними, не встановлено.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про незаконність передачі на реалізацію спірної квартири, право користування якою має її малолітня онука, без дозволу органу опіки та піклування, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 754/15589/14-ц.

Верховний Суд також враховує, що виключна правова проблема щодо необхідності отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в справі № 755/12052/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Отже, згода органу опіки та піклування при виконанні судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення в конкретно визначений спосіб, законом не вимагається.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 335/4107/15, від 06 грудня 2023 року в справі № 466/2588/19.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на незаконність електронних торгів з тієї підстави, що спірна квартира відчужена на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано, колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на те, що зазначена обставина не була підставою позову ОСОБА_1 . До того ж Верховний Суд неодноразово зазначав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Постанова Верховного Суду, якою скасовано судове рішення, на підставі якого проводились спірні електронні торги, прийнята 29 квітня 2020 року, а електронні торги проведені 20 лютого 2019 року, тобто на час проведення електронних торгів заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2012 року було чинним і відповідно виконавець принцип «розумної обачності» не порушував. Подібний висновок зроблений Верховним Судом, зокрема в постанові від 05 грудня 2024 року в справі № 756/1537/21.

Інші аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині первісного позову, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є виселення відповідачів за спірної квартири та вселення її до цієї квартири.

Як на підставу свого позову ОСОБА_2 посилалась на те, що вона є законним власником спірної квартири, проте відповідачі відмовляються її звільняти, чим чинять їй перешкоди в користуванні власністю. При цьому ОСОБА_3 має у власності іншу квартиру АДРЕСА_3 має у власності іншу квартиру АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_4 , тому підстав для надання відповідачам іншого житла немає.

Відмовляючи в зустрічному позові, суд апеляційної інстанції фактично виходив лише з того, що з позові міститься описка в зазначенні правильного номеру квартири, яка є у власності ОСОБА_3 , і ця описка ОСОБА_2 в належний спосіб не усунута.

Проте, яким чином наявність цієї описки вплинула на неможливість вирішити зустрічний позов по суті, суд апеляційної інстанції не зазначив. Фактично суд самоусунувся від розгляду зустрічного позову, наведені ОСОБА_2 підстави позову не перевірив, належної оцінки її вимогампро виселення не надав, а вимоги про вселення взагалі не розглянув, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відмову в її позові.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, постанову суду апеляційної інстанції в частині зустрічних позовних вимог слід скасувати й передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить врахувати вищевикладене й ухвалити судове рішення відповідно до вимог закону. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов