Ухвала

від 21.02.2025 по справі 520/15885/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/15885/19

Провадження № 4-с/947/7/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

за участю:

скаржникам (боржника) ОСОБА_1 ,

представника скаржника (боржника) адвоката Савицького А.Я.,

представника стягувача АТ «ПРИВАТ БАНК» Фірсова Д.Ю.,

представника Хаджибейської ВДВС у місті Одесі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) Мітєвої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Савицького Андрія Яковича на дії начальника та головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

7 січня 2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Савицького Андрія Яковича на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чернолуцької Юлії Анатоліївни, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцької Юлії Анатоліївни про відновлення виконавчого провадження ВП № 62968369 від 13.08.2024;

- зобов`язати головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцьку Юлію Анатоліївну винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі виконання вимоги виконавчого документа в повному обсязі;

- зобов`язати головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцьку Юлію Анатоліївну повернути списані кошти за з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в розмірі 2576,88 грн;

- стягнути з Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 09.07.2019 АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому банк просить суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором № OD40GА0000000001 від 25 березня 2008 року, станом на 19 червня 2019 року, у розмірі 7495 доларів 17 центів США, а також витрати по сплаті судового збору, посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору кредиту, а відповідачем ОСОБА_1 умов договору поруки.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 19.12.2019 року № 520/15885/19зобов`язано cтягнути солідарно з ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» заборгованість за кредитним договором № OD40GА0000000001від 25 березня 2008 року, станом на 19 червня 2019 року, у розмірі 7495,17 доларів США.

В подальшому, на виконання виконавчого листа 05.06.2020 року по справі за № 520/15885/19 державним виконавцем Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрите виконавче провадження № ВП № 62968369 від 11.09.2020 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 7 495, 17 доларів США на користь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК на підставі виконавчого листа № 520/15885/19, виданого 05.06.2020 Київським районним судом м. Одеси.

Постановою про закінчення провадження № 62968369 від 12.08.2024, виданою головним державним виконавцем Юлією Чернолуцькою дане провадження закінчено на підставі фактичного виконання вимоги виконавчого документу, суму заборгованості, в розмірі 200 085,81 грн було виплачено.

Постановою від 13.08.2024 про відновлення виконавчого провадження, провадження було відновлено на підставі стягнення боргу не в повному обсязі.

Скаржником 14.08.2024 надіслано заяву для роз`яснення цих дій. Листом від 15.08.2024 № 160549 Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що згідно з абз. 4, п. 8, Розділу VIII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті визначається за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів на рахунок стягувана. Таким чином боржнику потрібно сплатити додатково 109 961, 11 грн залишок нестягнутого боргу, 10966,11 - залишок нестягнутого виконавчого збору.

Також скаржник зазначає, що станом на дату відкриття виконавчого провадження абзацу 4 пункту 8 Інструкції не існувало, а було доповнено Наказом Міністерства Юстиції № 1549/5 від 24.05.2024 року.До того ж, 12.08.2024 Постановою про закінчення провадження чітко зазначено, що заборгованість відсутня та була повністю виплачена.

Окрім цього, під час виникнення спору 04.10.2024 виконавцем стягнуто 2576,88 грн з пенсійного рахунку ОСОБА_1 , однак виконавець не має права стягувати кошти соціальної допомоги, маючи інформацію про рахунок, на який зараховуються пенсійні виплати.Відповідно до п. 9, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.Норма вказаної статті є імперативною і не допускає вільного трактування. Імперативна норма - виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.

Таким чином скаржник вважає, що дії державного виконавця та постанова про відновлення виконавчого провадження незаконними та такими, що порушують права ОСОБА_1 .

Разом зі скаргою представником боржника подано заяву про поновлення строків на подачу скаргу про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

В обґрунтування зазначив, що після винесення оскаржуваної постанови від 13.08.2024 про відновлення виконавчого провадження, скаржник 14.08.2024 надіслала заяву до виконавчої служби про роз`яснення цих дій. Відповідь отримала 15.08.2024, після чого, 23.08.2024 звернулась зі скаргою до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)з вимогою скасувати постанову ВП № 62968369 від 11.09.2020 року, та зняти арешт з рухомого/нерухомого майна, грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, належать боржнику.

Однак будь-якої відповіді від державного виконавця Авдєєнко Н.М. станом на момент звернення до суду зі скаргою не отримала, постанову про відновлення виконавчого провадження від 13.08.2024 не скасовано.

Таким чином, Авдєєнко Н. М. реалізувала своє право на оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачене ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» вчасно, без пропущення строку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.01.2025 скаргу прийнято до розгляду та призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від представника Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) через систему «Електронний суд» 14.01.2025 надійшли заперечення на скаргу.

В обґрунтування заперечень зазначено, що на примусовому виконанні у Хаджибейському відділі державної виконавчої служби міста Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження № 62968369 з примусового виконання виконавчого листа № 520/15885/19, виданого 05.06.2020 Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 200085,81 грн. на користь АТ КБ «Приватбанк».

Згідно з виконавчим листом № 520/15885/19, виданим 05.06.2020 Київським районним судом м. Одеси, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» за кредитним договором № OD40GА0000000001 від 25 березня 2008 року, станом на 19 червня 2019 року, у розмірі 7495 доларів 17 центів СІЛА.Згідно із заявою Стягувана АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 25.08.2020 № 202007280197 борг необхідно стягнути у сумі 200085,81 грн.Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62968369винесена 08.09.2020.Постанова про стягнення витрат винесена 02.10.2020 у сумі 569 грн.Постанова про стягнення виконавчого збору винесена 05.10.2020 у сумі 20008,58 грн.Станом на 12.08.2024 борг сплачено у сумі 200085,81 грн, виконавчий збір сплачено у сумі 20008,58 грн та витрати стягнуті у повному обсязі.У зв`язку із стягненням боргу, головним державним виконавцем Відділу Юлією Чернолуцькою помилково 12.08.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.08.2024 ВП №62968369.

Наступного дня, постановою про перевірку ВП № 62968369 від 13.08.2024 у порядку, передбаченому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник Відділу Василя Коваленко визнав дії головного державного виконавця Юлії Чернолуцької, що полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 62968369 від 12.08.2024 згідно п. 9 ст. 39 Законну України «Про виконавче провадження», такими, що вчинені з порушенням вимог цього пункту даної частини зазначеної статті. Одночасно постановив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 62968369від 12.08.2024 згідно з п. 9 ст. 39 Законну України «Про виконавче провадження» винесену головним державним виконавцем Юлією Чернолуцькою та зобов`язав відновити виконавче провадження.В той же день, головним державним виконавцем Відділу винесено постанову про відновлення виконавчого провадження від 13.08.2024 ВП № 62968369.

Також представник державної виконавчої служби з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, зазначила, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті,сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права.На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язкуборжника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14).

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Таким чином скаржник мала сплатити борг за офіційним курсом НБУ на день подачі заяви про відкриття виконавчого провадження до Відділу, тобто 25.08.2020, а фактично сплатила у серпні 2024 року.Вважає, що подана до суду скарга є способом уникнути зобов`язання щодо виконання вимог виконавчого документу.Державним виконавцем, станом на даний час, вживаються усі виконавчі дії, щодо виконання рішення суду у повному обсязі.

Щодо примусового списання частини боргу з пенсійного рахунку боржника, представник державної виконавчої служби зазначила, що виконавець не здійснював такого списання не може ідентифікувати рахунки боржника та не володіє інформацією, який рахунок має спеціальний режим користування. Банк виконав платіжну інструкцію про списання боргу, та не повернув без виконання. Банк самостійно приймає рішення, щодо прийняття чи відмови у виконанні платіжної інструкції.

Щодо пропущених строків оскарження виконавчих дій, представник державної виконавчої служби вказала, що лист Відділу № 160649 на заяву про неповне виконання вимог виконавчого листа скаржник отримала 15.08.2024. На думку Відділу, саме з цієї дати необхідно рахувати строк на оскарження рішення, виконавчої дії або бездіяльності державного виконавця.У той же час, скарга датована 11.11.2024 року. Строк на оскарження рішення, виконавчої дії або бездіяльності державного виконавця пропущено.

Таким чином, представник державної виконавчої служби вважає постанову про відновлення виконавчого провадження законною, дії державного виконавця такими, що відповідають вимогам закону. Просить відмовити у задоволенні скарги.

Від представника скаржника 29.01.2025 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої не погоджується з доводами та аргументами, наведеними державною виконавчою службою у відзиві на позов, посилаючись що постанова начальника районного відділу державної виконавчої служби не містить строків перевірки, ні підстав, ні змісту проведених дій, що впливає на законність даної постанови.

У судовому засіданні 29.01.2025 представником скаржника (боржника) адвокатом Савицьким А.Я. подано скаргу в новій редакції, відповідно до якої скаргу доповнено вимогою«про визнання протиправною та скасування постанови від 13.08.2024 № 62968369 начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.08.2024 № 62968369, винесену головним державним виконавцем Юлією Чернолуцькою та відновлення виконавчого провадження». При цьому скаржник (боржник) ОСОБА_1 та її представник підтримали свої вимоги, зазначивши, що законних підстав на винесення оскаржуваної постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження та стягнення додаткових грошових коштів з пенсійного рахунку боржника не було, наполягають на скасуванні постанов, винесених начальником та головним державним виконавцем Малиновського ВДВС.

Під час виступу за заявленими вимогами представник боржника змінив вимогу щодо зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження та просив суд зобов`язати головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцьку Юлію Анатоліївну вирішити питання щодо закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Конституції України.

На підтримання заяви про поновлення строків на подачу скаргу про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови боржник та її представник надали пояснення, у яких зазначили, що відповідь від державної виконавчої служби Авдєєнко Н.М. отримала 15.08.2024, та у межах 10-денного строку на оскарження дій державного виконавця 23.08.2024 звернулась зі скаргою до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогою скасувати постанову ВП № 62968369 від 11.09.2020 року, та зняти арешт з рухомого/нерухомого майна, грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, належать боржнику.

Однак будь-якої відповіді від державного виконавця Авдєєнко Н.М. станом на момент звернення до суду зі скаргою не отримала, постанову про відновлення виконавчого провадження від 13.08.2024 не скасовано.

Таким чином, Авдєєнко Н. М. реалізувала своє право на оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачене ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» вчасно, без пропущення строку.

Окрім цього, як зазначає боржник та її представник, оскаржувану постанову, винесену начальником Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вони отримали лише після минулого судового засідання 16.01.2025.

Представник Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з урахуванням викладеної у запереченнях позиції заперечувала проти задоволенні скарги представника божника, та додатково у судовому засіданні зазначила, що дійсно постанова про закриття виконавчого провадження винесена помилково іншими державним виконавцем, за наслідками перевірки законності її винесення, відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальником Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)винесено постанову про перевірку ВП № 62968369 від 13.08.2024, якою дії державного виконавця, що полягали у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 62968369 від 12.08.2024 згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», визнано такими, що вчинені з порушенням вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», скасовано вказану постанову та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження, що передбачено ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо збільшення розміру стягнення, яке підлягає сплаті на виконанні рішення суду зазначила, що оскільки виконавчий лист Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2020 № 520/15885/19 виданий про стягнення заборгованості в іноземній валюті (7495,17 доларів США), то підлягають застосуванню норми ст. 533 ЦК України, відповідно до яких, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення (таких самих висновків дійшов Верховний Суд у справі № 500/5194/16, постанова від 11.09.2024). Оскільки боржник мала сплатити борг за офіційним курсом НБУ на день подачі заяви про відкриття провадження виконавчого провадження до Відділу, а саме на 25.08.2020, а фактично сплата боргу відбулась у серпні 2024 року, коли курс іноземної валюти змінився у бік зростання і фактично заборгованість була сплачена у меншому розмірі, ніж 7495,17 доларів США, як то вказано у виконавчому листі Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2020.

Окрім цього висловила позицію щодо заяви про поновлення строків на подачу скаргу про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, відповідно до якої вважає, що строки пропущені, оскількиураховуючи вимоги ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», дії та рішення державного виконавця боржником можуть бути оскаржені лише до суду, до якого представник скаржника уперше звернувся у листопаді 2024 року.

Представник стягувача АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» з посиланням на норми ст. 99 Конституції України, статті 192, 524, 533 ЦК України, а також на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, зазначив, що скарга є необґрунтованою, наведені аргументи не відповідають вимогам чинного законодавства, натомість дії державного виконавця є законними та не підлягають скасуванню.

Окрім цього висловив позицію щодо заяви про поновлення строків на подачу скаргу про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, відповідно до якої вважає, що строки пропущені, оскілки ОСОБА_1 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 19.08.2024 у приміщенні Відділу державної виконавчої служби, за допомогою ідентифікатора доступу (про який зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження) мала змогу знайомитися з винесеними у виконавчому провадженні постановами, у тому числі і з оскаржуваною постановою начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Просив суд залишити скаргу без розгляду у зв`язку з порушенням строку на звернення з відповідною скаргою до суду.

У судовому засіданні 29.01.2025 представником скаржника (боржника) адвокатом Савицьким А.Я. подано скаргу в новій редакції, відповідно до якої скаргу доповнено вимогою «про визнання протиправною та скасування постанови від 13.08.2024 № 62968369 начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.08.2024 № 62968369, винесену головним державним виконавцем Юлією Чернолуцькою та відновлення виконавчого провадження».

Представник Хаджибейськоговідділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ознайомившись з новою редакцією скарги заперечувала проти її задоволення.

29.01.2025 у даній справі після з`ясування всіх обставин справи суд завершив її розгляд по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Під час перебування у нарадчій кімнаті виникла необхідність у поновленні судового розгляду.

Ухвалою суду 30.01.2025 постановлено повернутись з нарадчої кімнати до стадії судового розгляду у справі за скаргою.

Про розгляд справи повідомлено заінтересовану особу - ОСОБА_3 , яким в особі начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)винесено оскаржувану постанову від 13.08.2024 № 62968369 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.08.2024 № 62968369 та відновлення виконавчого провадження, з метою надання йому можливості скористатися своїми процесуальними правами.

У судове засідання 20.02.2025 заінтересована особа ОСОБА_4 не з`явився, про дату, час і місце належним чином повідомлений, заяв, клопотань, заперечень тощо суду не надав.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності надані суду докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.3 ч.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 447ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом установлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2019 у справі № 520/15885/19, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» заборгованість за кредитним договором № OD40GА0000000001від 25 березня 2008 року, станом на 19 червня 2019 року, у розмірі 7495,17 доларів США, витрати по сплаті судового збору в сумі 1482,92 грн.

На підставі зазначеного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2020 видано АТ «ПРИВАТ БАНК» виконавчий лист № 520/15885/19 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за кредитним договором № OD40GA0000000001 від 25.03.2008 року, станом на 19.06.2019, у розмірі 7495,17 доларів СШ, який стягувачем пред`явлено до примусового виконання у Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

08.09.2020державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62968369з примусового виконання виконавчого листа №520/15885/19, виданого 05.06.2020 Київським районним судом м. Одеси у справі № 520/15885/19.

Окрім цього, в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем 12.08.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62968369 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вказаної постанови встановлено, що борг складав 200085,81 грн, залишок нестягненої суми за виконавчим документом - 0 гривень; сума стягнутого виконавчого збору 20008,58 грн. Вказаною постановою закінчено виконавче провадження, постановлено припинити арешт майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

У подальшому, 13.08.2024 начальником Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за наслідками перевірки законностівинесення постанови від 12.08.2024 про закінчення виконавчого провадження, проведеної у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про перевірку ВП № 62968369 від 13.08.2024, якою дії державного виконавця, що полягали у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 62968369 від 12.08.2024 згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», визнано такими, що вчинені з порушенням вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», скасовано вказану постанову та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження, що передбачено ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

13.08.2024 на виконання вказаної постанови начальника відділу державної виконавчої служби, головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Юлією Чернолуцькою винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 62968369. Відповідно до вказаної постанови зазначений борг у розмірі 200085,81 грн.

Боржник ОСОБА_1 14.08.2024 звернулась до державної виконавчої служби із заявою про роз`яснення їй дій щодо відновлення виконавчого провадження.

Листом 15.08.2024 № 160549 державною виконавчою службою повідомлено, що згідно з абз. 4 п. 8 Розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті визначається за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів на рахунок стягувача. Таким чином боржнику потрібно сплатити додатково 109961,11 грн залишок нестягнутого боргу, 10966,11 грн залишок нестягнутого виконавчого збору.

Боржник ОСОБА_1 23.08.2024 звернулась до державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мітєвої Л.В. із заявою-скаргою про скасування постанови ВП № 62968369 від 11.09.2020 року (дата фактичного поновлення 13.08.2024) про стягнення з боржника 200 085,81 грн, зняття арешту з майна боржника.

Згідно з роздруківки з сайту «Укрпошта» вказана заява отримана державною виконавчою службою 26.08.2024.Однак відповіді скаржник (боржник) до цього часу не отримала.

Як стверджує скаржник, та не спростовується іншими учасниками процесу, у вересні 2024 року ОСОБА_5 особисто звернулась до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), однак відповідь на вказану заяву надано не було через неможливість знайти відповідні матеріали її заяви-скарги.

Тому після спливу деякого часу, не отримавши відповіді, 25.11.2024 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з відповідною скаргою, однак ухвалою суду від 27.11.2024 скаргу повернуто заявнику без розгляду через недотримання вимог ст. 183 ЦПК України (до скарги не долучено доказів надіслання скарги та її матеріалів іншими учасникам справи).

У подальшому, усунувши вказані недоліки, боржник через свого представника звернулась до суду повторно (скарги датовані 29.11.2024 та 30.01.2024, направлені поштовим зв`язком та зареєстровані у канцелярії суді 07.01.2025).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 цього Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника)до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Водночас, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Отже, ураховуючи викладене, встановлені обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку про можливість поновити ОСОБА_1 строкзвернення до суду з відповідною скаргою.

Мотиви, з яких виходив суд (по суті заявлених вимог)

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 39Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (остання редакція від 12.01.2023).

Так, відповідно до частин першої-третьої цієї статті у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Як встановлено судом, 08.09.2020 виконавче провадження №62968369 відкрито за виконавчим листом, виданим Київським районним судом м. Одеси на підставі заочного рішення суду, яким стягнуто солідарно ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті. При цьому її еквівалентів гривні за офіційним курсом НБУ станом на час ухвалення рішення судом не визначався.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з відповідачів грошові кошти саме в іноземній валюті.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №750/2000/18 (провадження №61-38514св18), від 22.09.2023 у справі №2-1540/12 (провадження №61-6860св23).

Ураховуючи викладене, державний виконавець під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, повинен керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті доларів США.

При цьому, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 46254001 ОСОБА_1 на виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2019 у справі № 520/15885/19, здійснила платіж у сумі 216641,24 грн, таким чином здійснивши погашення заборгованості у розмірі 200085,8 грн основного боргу та виконавчого збору.

Отже датою виконання зобов`язання днем платежу є 08.08.2024, станом на яку курс іноземної валюти - долара США за курсом Національного банку становив40,9847 грн за 1 долар, тобто боржником відповідно до норм ст. 533 ЦК України здійснено часткове погашення грошового зобов`язання, а саме: в розмірі 4881,96 доларів США, водночас як згідно з заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2019 у справі № 520/15885/19, стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 7495,17 доларів США.Таким чином вказане заочне рішення суду не можна вважати виконаним в повному обсязі.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо проведення перевірки виконавчого провадження від 12.08.2024 №62968369 відповідають вимогам статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», винесена ним 13.08.2024 постанова № 62968369про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.08.2024 № 62968369, винесену головним державним виконавцем Юлією Чернолуцькою, та відновлення виконавчого провадження є законною та такою, що відповідає вимогам законодавства.

Винесена головним державним виконавцем Юлією Чернолуцькою постанова від 13.08.2024 № 62968369 про відновлення виконавчого провадження є законною та такою, що винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ураховуючи викладене,відсутні підстави для задоволення скарги на дії начальника та головного державного виконавцяМалиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та скасування вищевказаних постанов.

За наведених обставин, підстав для вирішення питання щодо зобов`язання держаного виконавця прийняти рішення щодо закриття виконавчого провадження не вбачається.

Щодо вимогипро зобов`язанняголовного державноговиконавця Малиновськоговідділу державноївиконавчої службиу містіОдесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) ЮліюЧернолуцьку повернутисписані коштиз пенсійногорахунку ОСОБА_1 в розмірі2576,88грн, суд зазначає наступне.

Принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника(ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»), за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення (постанова Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим» (постанова від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом частини другої статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Перелік інших виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведений у частині першій статті 73 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до підпункту 3 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону (в редакціїЗакону від 11 квітня 2023 року № 3048-IX, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Судом установлено, що згідно з наданою боржником довідкою ПАТ АБ «Південний», на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я боржника ОСОБА_1 , з 01.01.2024 по 24.10.2024 усі надходження грошових коштів пенсії.

Згідно з наданими ОСОБА_1 та її представником у судовому засіданні поясненнями, державному виконавцю про призначення вказаного рахунку для зарахування пенсії було відомо у липні 2024 року, після звернення боржником до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з проханням зняти арешт з вказаного рахунку (розблокування рахунку), якою надані підтверджуючі довідки про те, що цей рахунок має спеціальний режим використаннята, що на кошти, розміщені на цьому рахунку, заборонено звертати стягнення.

За результатом розгляду відповідної заяви, постановою головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 05.07.2024 визначено поточний рахунок боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 , відкритий ПАТ АБ «Південний», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Після чого боржник мала змогу фактично отримати пенсійні виплати у банківських установах.

Вказані обставини представником державної виконавчої служби не оспорювались.

04.10.2024 банком списані кошти з вказаного рахунку боржника, деталі операції - «Виконання запиту № 19318 від 03.10.2024, сума, що залиш, до сплати 97 423.12 грн. стяг: за ВП № 62968369; з виконання викон. док.; В/л; № 520/15885/19; виданий 05.06.2020; док. видав; Київський р/с м.Одеси».

У судовому засіданні державний виконавець зазначила, що державний виконавець не може ідентифікувати рахунки боржника та не володіє інформацією щодо режиму користування рахунком. У запиті до банківської установи та відповідній платіжній інструкції державними виконавцями не зазначається про конкретний рахунок, з якого необхідно здійснити стягнення.

Суд приймає вказані доводи представника державної виконавчої служби до уваги, оскільки нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» саме на банківську установу покладається обов`язок визначати можливість списання коштів в примусовому порядку. З урахуванням наявних доказів та встановлених обставин відповідну платіжну інструкцію державного виконавця ПАТ АТ «Південний» виконало та здійснила 04.10.2024 списання з пенсійного рахунку боржника кошти, що підтверджується скріншотом із мобільного застосунку банку та довідки ПАТ АТ «Південний» про наявність лише одного рахунку, відкритого на ім`я боржника,

Таким чином саме банківська установа не визначила кошти на цьому рахунку у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення.

Таким чином, установлені обставини справи не свідчать про те, що саме державний виконавець звернув стягнення на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, або на рахунок із спеціальним режимом використання або інший рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги скарги ОСОБА_1 щодо зобов`язання головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Юлію Чернолуцьку повернути списані кошти з пенсійного рахунку ОСОБА_1 в розмірі 2 576,88 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, з урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення скарги на дії начальника та головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись ст. ст. 259-261, 268, 447, 450, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення зі скаргою до суду.

У задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Савицького Андрія Яковича на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала підписана 21.02.2025.

Суддя Ю. А. Скриль