Постанова

від 13.02.2025 по справі 535/1332/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/1332/23 Номер провадження 22-ц/814/268/25Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Мальцева С.О., повний текст судового рішення виготовлено без зазначення дати та на додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 06 червня 2024 року ухвалене у складі головуючого судді Мальцева С.О. повний текст судового рішення виготовлено 12 червня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322283000:00:001:0334 загальною площею 5.6958 га., що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, зареєстрованого 21.07.2016 року.

Просила також скасувати державну реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322283000:00:001:0334 загальною площею 5.6958 га, що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, зареєстрованого 21.07.2016 року приватним нотаріусом Котелевського району Полтавської області Лапочкою Р.О., запис №15553541; припинити дію, іншого речового права (запис про інше речове право № 15553541), вчинене приватним нотаріусом Котелевського району Полтавської області Лапочкою Р.О. в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322283000:00:001:0334 загальною площею 5.6958 га, що розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області; судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що 21.07.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки площею 5,6958 га з кадастровим номером 5322283000:00:001:0334. При узгодженні умов договору, сторони погодили строк договору 7 років, тобто, строк дії договору сплив 21.07.2023 року. Перед закінченням дії договору вона звернулася до відповідача з приводу повернення земельної ділянки, оскільки не мала наміру продовжувати дію договору через несплату землекористувачем плати за користування земельною ділянкою. Однак у відповідь на звернення відповідач надав копію договору, яка не була видана їй під час його підписання. Відповідно до п. 2.1. наданої копії договору строк дії договору становить 100 років і закінчує свою дію 18.07.2116 року. Втім такий строк дії договору прямо суперечив волі землевласника, оскільки за наслідком укладення договору на такий строк землевласника фактично позбавлено його власності, що за своєю природою є договором купівлі-продажу, на що позивач не давала свого погодження, на відміну від договору емфітевзису.

Зазначає, що вона не була ознайомлена зі змістом усього правочину в цілому, не підписувала кожен аркуш договору та була позбавлена реальної можливості встановити дійсний зміст угоди, яку підписує.

Вказує також на те, що відповідно до п. 3.1. Договору сторони домовились, що за надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) визначеною п. 1.1. цього Договору встановлюється плата в розмірі 1726,70 грн. на рікЗагальний розмір плати за користування земельною ділянкою складає 172670.00 грн. Однак після укладення договору відповідачем не було здійснено платежів за користування земельною ділянкою, тобто невиконане останнім взятого на себе обов`язку щодо виплати належних їй грошових коштів. (а.с. 1-9).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будь-яких доказів щодо відсутності волевиявлення в ОСОБА_1 на укладення договору на вказаний в ньому строк його дії суду не надано та матеріали справи їх не містять. В свою чергу ТОВ «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» повністю спростовано доводи ОСОБА_1 про неотримання нею платежів за спірним договором емфітевзису.

Додатковим рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 06 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившисьіз такимвирішенням спору, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на звернення ОСОБА_1 до відповідача останній надав їй копію оскаржуваного договору. Відповідно до п.2.1. наданої копії договору строк дії договору становить 100 років і закінчує свою дію 18.07.2116 року.

Втім такий строк дії договору прямо суперечить волі землевласника, оскільки за наслідком укладення договору на такий строк землевласника фактично позбавлено його власності, що за своєю природою є договором купівлі-продажу, а не договором емфітевзису на що вона, позивач, своєї згоди не надавала.

Під час розгляду справи їй було відмовлено у призначенні почеркознавчої експертизи. Зазначає, що у видатковому касовому ордері в графі «одержав» міститься підпис який не належить їй, ОСОБА_1

30.09.2024 року на адресу Полтавського апеляційного суду від Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрооб`єднання фермерськихгосподарств «Еліта»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши

дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,6958 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:0334, яка розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №014987 (а.с. 15-17).

Згідно копії договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 (власником земельної ділянки) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» (землекористувач) вбачається, що вони уклали цей договір, а саме власник земельної ділянки передає землекористувачу право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, залишаючи за собою право розпорядження земельною ділянкою. Емфітевзис встановлюється на користь Землекористувача відносно земельної ділянки площею 5, 6958 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:0334, яка розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, на строк, встановлений п. 2.1. цього Договору (п.1.1.).

Відповідно до п. 2.1. договору сторони домовились, що цей Договір набуває чинності з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє протягом 100 (ста) років до 18 (вісімнадцятого) липня 2116 (дві тисячі сто шістнадцятого) року.

Пунктом 3.1 сторони домовились, що за надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис), визначеною п. 1.1 цього Договору, встановлюється плата в розмірі 1726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) гривень 70 копійок на рік. Загальний розмір плати за користування земельною ділянкою складає 172670 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 00 копійок. Інші платежі за користування емфітевзису відсутні.

Згідно п. 3.2. землекористувач має право сплатити власнику плату за користування земельною ділянкою за весь період дії договору одноразовим платежем. За домовленістю сторін загальний розмір плати за користування земельною ділянкою, що складає 172670 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 00 копійок, має бути сплачений власнику землекористувачем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору з урахуванням положень п. 9.7 цього договору.

У п. 9.7. цього Договору зазначено, що податок з доходів фізичних осіб утримується землекористувачем з плати визначеної п. 3.1. цього договору у відповідності з Податковим кодексом України №2755-ІV від 02.12.2010 р., у зв`язку з чим плата за користування емфітевзисом виплачується власнику за вирахуванням податків з доходів фізичних осіб.

Плата встановлена в п. 3.1. цього Договору є остаточною та не підлягає будь-якому коригуванню, в т.ч. збільшенню на індекс індексації та індекс інфляції або будь-яким іншим індексаціям (п. 3.3.).

Відповідно до п. 7.3 договору Емфітевзис, встановлений цим Договором припиняється у разі, поєднання в одній особі власника та землекористувача; спливу строку, на який було укладено договір; викупу земельної ділянки у зв`язку з суспільною необхідністю; набрання чинності відповідним рішенням суду; загибелі, знищення земельної ділянки або такого її пошкодження, що виключає можливість її використання за цільовим призначенням; досягненням сторонами домовленості про припинення емфітевзису, але не раніше завершення в повному обсязі польових робіт в поточному році. Цей договір може бути розірваний за взаємною згодою, в інших випадках передбачених законодавством України. Одностороння відмова від Договору не допускається.

Згідно копії акту приймання-передачі земельної ділянки від 21.07.2016 року вбачається, що власник ОСОБА_1 земельної ділянки та землекористувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» уклали цей акт про те, що власник передає, а землекористувач приймає в емфітевзис земельну ділянку, площею 5,6958 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:0334, яка розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області (а.с. 49).

Даний договір зареєстровано в реєстрі за №556, а також зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» (а.с. 15-17).

Із копії видаткового касового ордеру №290 від 27 липня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснено виплату згідно договору емфітевзису на суму 139000 (сто тридцять дев`ять тисяч) грн. та нею отримано, про що мається її підпис з одержанням сто тридцяти дев`яти тисяч гривень (а.с. 50).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів щодо відсутності волевиявлення в ОСОБА_1 на укладення договору на вказаний в ньому строк його дії суду не надано та матеріали справи їх не містять. В свою чергу ТОВ «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» повністю спростовано доводи ОСОБА_1 про неотримання нею платежів за спірним договором емфітевзису.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду обгрунтованим з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 626ЦК України договоромє домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628ЦК України).

Згідно із статтею 2Закону України«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-четвертою статті 31Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цьогоЗакону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141ЗКУкраїни передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 407ЦК України правокористування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У статті 21Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24Закону України«Про орендуземлі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651ЦК України договірможе бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

За приписами частини першої статті 148-1ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Стаття 611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,6958 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:0334, яка розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №014987 (а.с. 15-17).

Згідно копії договору про право користування земельної ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 (власником земельної ділянки) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» (землекористувач) вбачається, що вони уклали цей договір, а саме власник земельної ділянки передає землекористувачу право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, залишаючи за собою право розпорядження земельною ділянкою. Емфітевзис встановлюється на користь Землекористувача відносно земельної ділянки площею 5, 6958 га, кадастровий номер 5322283000:00:001:0334, яка розташована на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, на строк, встановлений п. 2.1. цього Договору (п.1.1.).

Відповідно до п. 2.1. договору сторони домовились, що цей Договір набуває чинності з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє протягом 100 (ста) років до 18 (вісімнадцятого) липня 2116 (дві тисячі сто шістнадцятого) року.

Пунктом 3.1 сторони домовились, що за надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис), визначеною п. 1.1 цього Договору, встановлюється плата в розмірі 1726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) гривень 70 копійок на рік. Загальний розмір плати за користування земельною ділянкою складає 172670 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 00 копійок. Інші платежі за користування емфітевзису відсутні.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з боку орендаря має місце невиплата їй орендної плати за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року, оскільки станом на час звернення до суду вона систематично не отримувала орендну плату.

Відповідно до частини першої статті 637ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зазначено, що «як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці».

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем по справі не порушувалися умови договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року, з огляду на те, що матеріали справи містять копію видаткового касового ордеру №290 від 27 липня 2016 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 здійснено виплату згідно договору емфітевзису на суму 139000 (сто тридцять дев`ять тисяч) грн. та нею отримано, про що мається її підпис з одержанням сто тридцяти дев`яти тисяч гривень (а.с. 50).

Стосовно не призначення по справі почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає, що ст.1Закону України«Про судовуекспертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває упровадженні, зокрема, суду.

Згідно ч.1ст.103ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч. 1ст.104ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Положеннями частини п`ятої статті 104ЦПК України встановлено, що в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з нормами ст.ст.102, 106 ЦПК України, а також положень Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №8від 30травня 1997року «Просудову експертизув кримінальнихі цивільнихсправах» висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Відповідно до п. 17 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 12червня 2009року «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства,що регулюютьпровадження усправі досудового розгляду» роз`яснено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143 - 150 ЦПК України, Законом України від 25 лютого 1994 року N 4038-XII(«Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N53/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року N 144/5), та враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах"(зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав.

Статтею 104ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Окрім того, відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Так, матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 просила суд першої інстанції розірвати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016;

скасувати державну реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016;

припинити дію, іншого речового права вчинене приватним нотаріусом Котелевського району Полтавської області Лапочкою Р.О. в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 21.07.2016 року.

Питання проведення експертизи підпису в позовній заяві не ставилося. Позов обґрунтовувався тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрооб`єднання фермерських господарств «Еліта» взятого на себе обов`язку щодо виплати належних позивачу грошових коштів не виконує, що є підставою для розірвання договору емфітевзису.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять копію видаткового касового ордеру №290 від 27 липня 2016 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 здійснено виплату згідно договору емфітевзису на суму 139000 (сто тридцять дев`ять тисяч) грн. та нею отримано, про що мається її підпис.

За таких обставин доводи позивача про систематичну несплату відповідачем орендної плати є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому її вимоги про розірвання договору оренди не можуть бути задоволені.

Постановляючи додаткове рішення місцевий суд правильно вирішив питання щодо судових витрат стягнувши їх керуючись вимогами дійсності, співмірності, необхідності, розумності розміру, складності справи, фінансового стану учасників справи, обсягу доказів у справі та кількості судових засідань у яких брав участь представник відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ч. 1ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст.367 ч.1,2,368 ч.1,374 ч.1 п.1,375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль