Постанова від 18.02.2025 по справі 757/19310/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/19310/20-ц Головуючий у 1 інстанції: Головко Ю.Г.

провадження №22-ц/824/3708/2025 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Слюсар Т.А., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення, -

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України він займав посаду завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків і прибудинкових територій №1, з якої його було звільнено з підстав систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказує, що висновки відповідача про порушення ним трудової дисципліни та невиконання покладених на нього обов`язків є упередженими й не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що як вбачається зі змісту оспорюваного Наказу, дисциплінарний проступок виразився в тому, що він не організував належним чином роботи по догляду за садом, квітниками, газонами, зеленими насадженнями біля адміністративного будинку по АДРЕСА_1 .

Зокрема, як зазначено в оспорюваному Наказі, 12 вересня 2018 року було виявлено факти незадовільного стану зелених насаджень, доріжок в саду, не проведених робіт по догляду за квітниками, деревами, газонами, що свідчить про неналежне виконання завідувачем сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 ОСОБА_1 обов`язків та завдань, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку Управління справами Апарату Верховної Ради посадових (пункт 4.1 розділ І) та посадовою інструкцією завідувача сектору зеленого господарства.

Хоча в наказі й не зазначається, в чому виявився незадовільний стан зелених насаджень, проте мається посилання на акт обстеження від 12.09.2018 року та доповідну записку заступника начальника Управління ОСОБА_2 від 13.09.2018 року.

Як зазначено в Акті від 12 вересня 2018 року, в ході огляду саду біля адміністративного будинку Грушевського, 5 виявлено наступні недоліки:

- наявність в квітниках сухих не видалених рослин (кущів чорнобривців);

- відсутність сформованої обрізки крони кипарису, барбарису, та жасмину;

- листя частини кущів троянд мають ознаки захворювань;

- на стиках плит та бордюрах садових доріжок, газоні, квітниках виявлено велику кількість не видаленого бур`яну та крупних пагонів дерев;

- виявлено наявність великої кількості павутиння на кущах, квітах та малих архітектурних формах;

- не проведені роботи з підсівання трави вздовж огорожі.

Про ці ж недоліки зазначено в Доповідній записці ОСОБА_2 від 13.09.2018 року та зроблено висновок, що вони свідчать про відсутність зі сторони ОСОБА_1 належної організації щодо проведення з догляду за зеленими насадженнями, а отже має місце не виконанням ним своїх посадових обов`язків.

В пояснювальній записці від 27.09.2018 року на ім`я начальника управління адміністративними будинками Апарату Верховної Ради України (т.1 а.с.17) він навів факти, які свідчать про відсутність його вини у стані зелених насаджень, відображених в Акті від 12.09.2018 року.

Зокрема, апелянт аргументував наступним:

- наявність незначної кількості некондиційних кущів чорнобривців виникла, оскільки сухі кущі видаляються поступово, щоб клумба мала естетичний вигляд;

- обрізка дерев здійснюється в жовтні, а тому на початку вересня вони не могли бути обрізані;

- на окремих кущах троянд мались ознаки враження борошнистою росою, перед оглядом ці кущі були оброблені засобами захисту, на момент огляду покращення рослин не відбулось, тому що засоби захисту діють не одразу;

- трава у тріщинах доріжок росте через необхідність ремонту доріжок, про що він неодноразово доповідав начальнику Управління; періодично залишки рослинності видаляються;

- прибирання павутиння проводиться щодня, проте через сезонну активність комах воно відновлюється;

- на ділянці, на якій відсутній газон, проводиться ремонт, і має відновлюватися за рахунок Державного управління справами.

Проте, зазначені пояснення не було взято до уваги відповідачем при прийнятті ним оскаржуваного рішення.

Проте суд, незважаючи на пояснення позивача, які не були спростовані відповідачем, не надав цим фактам оцінки при ухваленні рішення.

Крім того, в своїх поясненнях ОСОБА_1 звертав увагу суду, що у його підпорядкуванні у вересні 2018 року фактично знаходилося 7 осіб. При цьому на сектор озеленення покладено обов`язки з догляду за зеленими насадженнями як на прибудинковій території, так і в будівлях (догляд за кімнатними рослинами), які розташовані в м.Києві по вул.Грушевського, 5 (1,21га), Банкова, 6-8 (0,61 га), в приміщеннях, що належать Верховній Раді України, в будівлях по вул.Садовій , З, Садовій, 3-A, по вул.Шовковичній, Житомирській.

Зазначав, що при постійному контролі з його боку за станом зелених насаджень на вказаних об`єктах, підпорядковані йому працівники не в змозі були оперативно усувати виявлені недоліки.

Вважає, що наявність його вини, що зелені насадження мали недоліки, під час судового засідання в суді першої інстанції не підтверджена. Також в Наказі не зазначено та належними доказами в суді не доведено протиправність діянь позивача, не встановлено наявність шкідливих наслідків.

Відсутні посилання на зазначені складові дисциплінарного проступку і в оскаржуваному судовому рішенні.

Вказує, що він ( ОСОБА_1 ) згідно зі своїми посадовими обов`язками постійно опікувався належним станом зелених насаджень на підвідомчих мені об`єктах. Наявність захворювання окремих рослин та їх неналежного вигляду не свідчить про відсутність систематичного догляду за ними, а є результатом впливу зовнішнього середовища, а також неналежного забезпечення посівним матеріалом (зокрема, необхідними для даних умов сортів квітів) та проведення ремонту доріжок, огорожі (останнє не входить до моїх посадових обов`язків), великою площею зелених насаджень, яка перебувала під моїм наглядом.

Також, як зазначив Верховний Суд в згадуваній постанові від 21 червня 2023 року у справі №212/5018/20, вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). Отже, незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень.

Проте, суд всупереч зазначеному правовому висновку обмежився лише посиланням на розпорядження відповідача від 23.03.2018 №32, від 25.06.2018 №79, від 03.09.2019 №112 про застосування до нього стягнень у вигляді догани, не перевіривши законність всіх попередніх стягнень.

Вважає, що докази, на підставі яких суд дійшов висновку про законність накладення дисциплінарного стягнення, в силу ст.80 ЦПК України є недостатніми доказами вчинення ним дисциплінарного правопорушення, а висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Також, як свідчить Доповідна записка від 11.09.2018 року за підписом начальника відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 І.В.Верцімаги на ім`я заступника начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України факт інкримінованого позивачу правопорушення було виявлено 11 вересня 2018 року.

Разом з тим, дисциплінарне стягнення за вказане правопорушення у вигляді звільнення було застосовано 30 жовтня 2018 року, тобто, з порушення строку, визначеного ч.1 ст.148 КЗпП України, а тому наказ №277 від 30 жовтня 2018 року про звільнення позивача є незаконним через порушення відповідачем строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Проте, судом першої інстанції не надано оцінки порушення відповідачем строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а аргументи позивача щодо недотримання відповідачем вимог ч.1 ст.148 КЗпП України судом взагалі проігноровано.

Також звертає увагу, що відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі №291/1352/20, з огляду на приписи трудового законодавства у справах, в яких заявлено про незаконність звільнення працівника, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства.

Але таких доказів відповідач не надав, доводів позивача щодо незаконності його звільнення не спростував, а тому наказ про його звільнення належить скасувати як незаконний.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що позивач від 07.02.2007 року до 31.10.2018 року працював в Управлінні адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

ОСОБА_1 - завідувач сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, в робочий час 21, 22 та 23 лютого 2018 року самовільно залишив робоче місце та в грубій формі розмовляв з працівниками відділу з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України, чим порушив вимоги п.3.3, 4.1, п.п.4.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України та посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1, в частині дотримання норм етики поведінки.

Розпорядженням начальника Управління №25 від 03.03.2018 року створено комісію для вивчення ситуації, викладеної у листі керівника відділу з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України Адамовича Н.М.

За результатами роботи комісії прийнято розпорядження №32 від 23.03.2018 року, в якому, керуючись статтями 147-149 Кодексу законів про працю України, оголошено догану ОСОБА_3 - завідувачу сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1.

Зазначена догана була предметом судового розгляду і відповідно до рішення Печерського районного суду у справі № 757/3096/19-ц від 30.09.2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2022 року та постановою Верховного Суду від 15.11.2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування догани від 23.03.2018 року відмовлено.

Встановлено, що 27.06.2018 року під особистий підпис позивач отримав копію розпорядження начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України №79 від 25.06.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Згідно розпорядження №79 від 25.06.2018 року підставою для оголошення догани позивачу стало те, що протягом травня-червня 2018 завідувачем сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 ОСОБА_1 були допущені систематичні порушення посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками, які стосувалися неякісного прибирання території саду біля адміністративної будівлі по вул. М. Грушевського, 5 ОСОБА_1 до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, про визнання протиправними дій та скасування наказу про звільнення, в м. Києві та невиконання доручення заступника начальника Управління адміністративними будинками ОСОБА_2 по проведенню робіт з косіння трави в саду.

Вищезазначена догана була предметом судового розгляду і відповідно до рішення Печерського районного суду по справі №757/8554/20-ц від 13.12.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування догани від 25.06.2018 року відмовлено. Наразі триває розгляд справи в Київському апеляційному суді.

За розпорядженням №112 від 03.09.2018 року, за порушення вимог «Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці працівників Управління адміністративними будинками», затвердженого розпорядженням по Управлінню від 14.04.2009 року №34, вимог Інструкції з охорони праці №69 при роботі з газонокосаркою, затвердженої розпорядженням по Управлінню адміністративними будинками від 27.11.2014 року №75, невиконання посадової інструкції завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 і Правил внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками (пункт 4.1 розділу IV) та керуючись статтями 147-149 Кодексу законів про працю України, оголошено догану ОСОБА_3 - завідувачу сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1.

Згідно наказу №277 від 30.10.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1.

Факти щодо неналежного виконання завідувачем сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій №1 його обов`язків щодо догляду за садом, квітниками, газонами, зеленими насадженнями біля адміністративного будинку на вул. Михайла Грушевського, 5 в м. Києві відображені в Акті обстеження від 12.09.2018 року, а також викладені в доповідній заступника начальника Управління ОСОБА_2 від 13.09.2018 року.

Відповідно до Акту обстеження від 12.09.2018 року було виявлено наявність в квітниках біля 5-го під`їзду сухих не видалених рослин, відсутність сформованої обрізки крони кипарису біля 7 під`їзду, барбарису та жасмину біля 5 під`їзду, листя частини кущів троянд мають ознаки захворювання біля 5-го та 7-го під`їздів; на стиках плит та бордюрах садових доріжок, газоні квітниках виявлено велику кількість не видаленого бур`яну та крупних пагонів дерев; виявлено багату кількість павутиння на кущах, квітах та малих архітектурних формах; не проведені роботи з підсівання трави вздовж огорожі.

У пояснювальній записці від 27.09.2018 року ОСОБА_1 зазначив, що наявність незначної кількості некондиційних кущів чорнобривців на клумбі біля 5-го під`їзду має наступне пояснення. Квіти, зазвичай, висаджуються в садку перед травневими святами у відповідності до тих заявок, які подавав сектор зеленого господарства. Цього року заявка на визначені сорти квітів не була задоволена, а посадковий матеріал, закупався на квіткових господарствах за залишковим принципом.

Тому, в середині червня працівники сектору самостійно виростили розсаду насіннєвого матеріалу, зібраного за власною ініціативою (чорнобривці), з якої і здійснили посадку на клумбу у першій половині червня. Зазвичай чорнобривці не використовуються для озеленення вказаної клумби (знаходиться під тривалим цілоденним впливом відкритого пекучого літнього сонячного проміння), натомість там висаджуються витривалі сортові сорти, як-от: канни, жоржини однорічні та цинерарія. Сухі рослини видаляють поступово щоб клумба мала естетичний вигляд. Щодо відсутності сформованої обрізки декоративних кущів біля 1-під`їзду, вказав, що обрізка таких кущів відбувається протягом квітня-травня, а осіння обрізка запланована до проведення у жовтні місяці. Щодо наявності необрізаних кущів барбарису та жасмину біля 5-го під`їзду, то обрізка проводиться одразу після цвітіння, після чого закладаються бутони суцвіть для цвітіння на наступний рік. Коригуюча формуюча обрізка проводиться на початку жовтня. Листя кущів троянд, на яких наявні ознаки враження борошнистою росою - наслідок вологих погодних умов поточного літнього сезону. Перед зазначеним оглядом ці кущі та інші були оброблені засобами захисту рослин «Редоміл Голд» швейцарського виробника «Сінгента» та засобом «Актара». Використання вказаних препаратів також має на меті захист рослин від бурої плямистості та шкідників. Покращення стану рослин відбувається не одразу та потребує повторної обробки засобами захисту через декілька тижнів. Трава, що росте у тріщинах на доріжках у садку, виникла внаслідок відсутності ремонту зазначених доріжок, періодично залишки рослинності видаляються. Прибирання павутиння, що виникає та відновлюється внаслідок природних процесів сезонної активності життєдіяльності комах, проводиться кожного дня щоранку. Ділянка, на якій відсутній газон, мала відновлюватися за рахунок Державного управління справами.

Водночас, поважні причини, які завадили виконанню безпосередніх обов`язків позивача, відсутні.

Належним чином зафіксовані факти незадовільного стану зелених насаджень, доріжок в саду, не проведених робіт по догляду за квітниками, деревами, газонами свідчать про неналежне виконання завідувачем сектору зеленого господарства відділу утримання будинків та прибудинкових територій № 1 ОСОБА_1 обов`язків та завдань, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради посадових (пункт 4.1. розділ ІV) та посадовою інструкцією.

Судом також встановлено, що попередня згода на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 отримана 18.10.2018 року від об`єднаного профспілкового комітету первинної профспілкової організації Апарату Верховної Ради України, членом якої був ОСОБА_1 .

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України). За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, за передбаченими п3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Безпосередні обов`язки працюючих закріплені у ст.139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні завдання та обов`язки працівника, його права та відповідальність закріплюються у посадовій інструкції. Саме за невиконання або неналежне виконання працівником з його вини таких трудових обов`язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника.

За правовим змістом вказаної матеріальної норми під систематичністю розуміється застосування дисциплінарних заходів за два та більше випадки невиконання службових обов`язків.

Судом встановлено, що систему порушень дисциплінарних заходів позивача складають: Розпорядження №32 від 23.03.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », Розпорядження №79 від 25.06.2018 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », та Розпорядження №112 від 03.09.2018 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».

Зазначені накази не втратили юридичної сили за давністю, не зняті достроково, із дня накладення дисциплінарних стягнень до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року і вони є чинними. Таким чином, вбачається систематичне невиконання працівником без поважних причин посадових обов`язків.

Суд також вірно вказав, що в наказі про звільнення зазначено, в чому саме проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем систематично порушувалась обов`язки, покладені на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, судом враховано ступінь проступку та відповідність обраних відповідачем дисциплінарних стягнень, а також те, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення за невиконання трудових обов`язків, звільнення було погоджено профспілковим комітетом, відтак, звільнення позивача проведено у відповідності до діючого законодавства, з дотриманням визначеним законом строку й порядку, порушень трудових прав позивача судом не встановлено.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: