Постанова

від 19.02.2025 по справі 761/38812/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19лютого 2025 року м. Київ

Справа № 761/38812/21

Провадження № 22-ц/824/4017/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

сторони: позивач Київський міський центр зайнятості

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі за позовом а позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Турмс Промінвестторг», про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2024 року відмовлено Київському міському центру зайнятості в задоволенні позову до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Турмс Промінвестторг», про стягнення коштів.

04.06.2024 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат у даній справі, в якій остання посилається на те, що вона під час розгляду справи понесла витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., докази на підтвердження яких було подано після ухвалення рішення, а тому вважає, що виникла необхідність у вирішенні питання про судові витрати, а саме щодо стягнення з Київського міського центру зайнятості на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

03 вересня 2024 року позивач надіслав через систему «Електронний суд» заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, де посилаючись на малозначність справи та неналежне використанням відповідачем своїх процесуальних прав просить відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Турмс Промінвестторг», про стягнення коштів.

28 жовтня 2024 року Київський міський центр зайнятості подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій, посилаючись на неналежну оцінку всіх доказів та дослідження всіх фактичних обставин справи судом першої інстанції, просить скасувати додаткове рішення.

В своїй апеляційній скарзі позивач звертає увагу на те, що направлення клопотання по витребування доказів, складання клопотання про залучення третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору по справі не були необхідними заходами та явно необґрунтованих для розгляду зазначеної судової справи, оскільки паралельно розглядалась справа позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про працевлаштування Відповідача в ТОВ «Турмс Промінвестторг». В межах зазначеної судової справи (№ 761/11955/22) представником Позивача було направлені аналогічні клопотання, тобто Відповідач намагається стягнути витрати на правничу допомогу з Позивача, яка була необхідна, достатня та аргументована для іншого провадження, а в межах цього не була необхідною, представником Відповідача ці документи були подані та підготовані в іншому проваджені, в якому Київський міський центр зайнятості був залучений лише як третя сторона.

Також позивач наголошує на неспівмірності гонорару представника відповідача порівняно з ринковими цінами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеус А.М.

Листом Київського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року матеріали справи № 761/38812/21 витребувано матеріали справи з Шевченківського районного суду міста Києва.

Відповідно до супровідного листа матеріали справи № 761/38812/21 надійшли до Київського апеляційного суду 19 листопада 2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року у справі за позовом а позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Турмс промінвестторг», про стягнення коштів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2025 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від сторони позивача не надійшов.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Турмс промінвестторг», про стягнення коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2024 року відмовлено Київському міському центру зайнятості в задоволенні позову до ОСОБА_1 третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Турмс Промінвестторг», про стягнення коштів.

04.06.2024 р. на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат у даній справі, в якій остання посилається на те, що вона під час розгляду справи понесла витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., докази на підтвердження яких було подано після ухвалення рішення, а тому вважає, що виникла необхідність у вирішенні питання про судові витрати, а саме щодо стягнення з Київського міського центру зайнятості на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат в повному обсязі.

З матеріалів справи відомо, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк було надано документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: копія договору про надання правничої допомоги №01/06/22-1 від 01.06.2022 року, засвідчені копії Актів приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2022 року та від 31.05.2024 року, копія меморіального ордеру №МВ32649732 від 22.06.2022 року про переказ авансового платежу на суму 4 000,00 грн., скріншот результату транзакції, копія виписки по поточному банківському рахунку АБ «Тарас Кулачко та партнери» за 22.06.2022 яким підтверджується факт отримання авансового платежу на суму 4 000,00 грн.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката Кулачко Т. М., з надання правової допомоги.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що справа про захист прав споживача для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу ОСОБА_1 послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, проте не в повній мірі враховано принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, які були понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року слід змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу з 10 000 грн. до 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Київського міського центру зайнятості - задовольнити частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2024 року - змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу з 10 000 грн. до 4 000 грн.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до ВерховногоСуду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна