Постанова

від 20.02.2025 по справі 182/3678/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/210/25 Справа № 182/3678/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторінв приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської областіцивільну справу № 182/3678/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Стоян Юрій Вікторович, до Садового товариства «Трубник» в особі голови правління Кушніра Ігоря Васильовича про зобов`язання повернути незаконно отримані членські внески,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Стоян Юрій Вікторович,

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року,

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Садового товариства «Трубник» (далі по тексту СТ «Трубник»), в особі голови правлінняКушніра І.В., про зобов`язання повернути незаконно отримані членські внески.

Позовна заява обґрунтовано тим, що Садове товариство є юридичною особою, яке створюється та діє відповідно до статуту та закону. Діючий Статут СТ «Трубник» затверджено згідно до протоколу №7 загальних зборів членів від 17 вересня 2016 року, та зареєстрований згідно рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.11.1982 року № 560, враховуючи зміни до Статуту від 13 березня 2014 року.

ОСОБА_1 є членом СТ «Трубник» з 2017 року та сплачує членські внески на вимогу правління СТ «Трубник».

Згідно п.1.4. Статуту СТ «Трубник» органами управління садовим товариством є загальні збори його членів, правління та голова правління. Згідно п.8.2. Статуту СТ «Трубник», грошові кошти витрачаються правлінням по прибутково-видатковому кошторису, затвердженому на загальних зборах товариства. Відповідно п.8.2 Грошовий фонд товариства складається з вступних, членських і цільових внесків, внесених членами садового товариства. Відповідно до п.9.2.4 Статуту СТ «Трубник» Загальні збори встановлюють розміри членських внесків і терміни їх сплати.

ОСОБА_1 належать п`ять садівничих ділянок і ним, через члена садового товариства ОСОБА_2 , що є представником позивача в даній справі, було сплачено до СТ «Трубник» членські внески за період з 2018 року по 2021 рік включно в сумі 31 680 гривень, а саме: з 2018 року по 2021 рік по 1 980 гривень за одну садівничу ділянку на рік, та за 2022 рік - 3900 гривень, тобто 780 гривень за кожну садівничу ділянку.

Доказом сплати ним так званих членських внесків за всі п`ять ділянок є особистий підпис члена садового товариства ОСОБА_2 у відомостях прийому готівкових коштів в бухгалтерії Товариства, за якими повинні робитись записи в касовій книзі, згідно якій повинні здаватись прийняті готівкові кошти на рахунок садового товариства.

Зазначає, що при сплаті членських внесків садоводам не видаються відривні талони від прибуткових касових ордерів. Тому доказами сплати грошових внесків є запис в платіжній відомості, касовій книзі та членських і розрахункових книжках садоводів.

Також зазначає, що за несплату членських внесків, або так званий борг по сплаті, правління відключало ділянки від водо та електропостачання, чим примушувало його безпідставно сплачувати щорічний членський внесок. В такий спосіб СТ «Трубник» незаконно отримувало кошти. Сума членських внесків на рік головою правління оголошувалась тільки в усній формі. В бухгалтерії не існує жодного документу, згідно якого бухгалтер приймала членські внески у сумі 1 980,00 гривень за рік з однієї ділянки. Також зазначає, що сплата за постачання технічної води та електроенергії велась окремо, згідно показників лічильників і не має відношення до членських внесків.

На теперішній час в СТ «Трубник» взагалі не існує жодного прийнятого за вимогами Статуту СТ «Трубник» прибутково-видаткового кошторису, оскільки це питання не виносилось на розгляд загальних зборів, відповідно до п. 9.2.8, п. 9.3 Статуту.

Правління СТ «Трубник» грошові кошти з членів садового товариства збирало безпідставно, тобто членські внески не мають економічного обґрунтування. Крім цього, бухгалтерія та правління СТ «Трубник» вже декілька років поспіль взагалі не звітує про витрачені кошти перед членами садового товариства.

Ним неодноразово були подані письмові запити до правління СТ «Трубник» щодо правових підстав нарахування та збору коштів, які вимагались головою правління та бухгалтерією. Але всі запити були проігноровані. Крім того, на його примірниках запитів бухгалтер відмовилась ставити свій підпис та печатку, зазначивши на документі тільки вихідний номер та дату. Більш того, ним поштою був надісланий запит до голови правління щодо надання йому відомостей про сплату та суму сплачених ним членських внесків, який згідно повідомлення пошти, голова правління ОСОБА_3 отримав.

Зазначає, що правління СТ «Трубник», на чолі з головою ОСОБА_3 , не мали законного права вимагати оплати членських внесків, які не затверджені на загальних зборах товариства. Тому він вважає, що з нього незаконно витребувана оплата членських внесків за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки в сумі 35 580 гривень.

На підставі викладеного, просить суд зобов`язати СТ «Трубник» повернути йому, сплачені ним членські внески за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки в сумі 35 580 гривень та понесені ним судові витрати.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на теперішній час в СТ «Трубник» взагалі не існує жодного прийнятого за вимогами Статуту СТ «Трубник» прибутково-видаткового кошторису, оскільки це питання не виносилось на розгляд загальних зборів, відповідно п. 9.2.8, п. 9.3 Статуту. Правління СТ «Трубник» грошові кошти з членів садового товариства збирало безпідставно, тобто членські внески не мають економічного обґрунтування. Відповідачем до суду не надано належних доказів щодо встановлення розміру членського внеску у розмірі 1980 гривень. Крім цього, бухгалтерія та правління СТ «Трубник» вже декілька років поспіль взагалі не звітує про витрачені кошти перед членами садового товариства.

Частиною 3ст. 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4статті 19 ЦПК Українипередбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно ч.1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбаченихстаттею 369 цього Кодексу.

19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» від 19 червня 2024 року № 3831-IX. (далі по тексту Закон № 3831-IX)

Відповідно п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3831-IX установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1ст.369ЦПКУкраїни (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 3831-IX) визначено, щоапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга у даній справі подана до набрання чинності Законом № 3831-IX.

Згідно ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанціїзалишенню без змін за наступних підстав.

Згідно з частиною 1, 2 та 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи що позивач ОСОБА_1 є членом Садового товариства «Трубник» з 2017 року. Відповідно до копій членських книжок, наданих до позову, ОСОБА_1 належать п`ять садових ділянок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (а.с. 7-17).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що його позов є недоведеним та необґрунтованим, відтак задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.89,263 ЦПК Українибули повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №617/1432/16-ц зазначено, що Верховний Суд виходить з того, що на сьогодні відсутній чіткий правовий механізм, який регулює діяльність садівничих товариств.

Водночас згідност. 2 Закону України «Про кооперацію»кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в своїх листах, зокрема № 6978 від 11 жовтня 2004 року і № 1339 від 21 лютого 2006 року, надавав роз`яснення щодо реєстрації, садівничого (садового) товариства. Зокрема, роз`яснено, що садівницькі товариства відносяться до обслуговуючих кооперативів.

Згідно ч. 3ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання»громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Нормами цієї статті закріплено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Верховний Суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України садове товариство може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація. Від обраної організаційно-правової форми для садового товариства залежать порядок його державної реєстрації, а також порядок здійснення ним діяльності».

Відповідно п. 1.1 Статуту Садового товариства «Трубник» товариство створене на принципах добровільності, об`єднує громадян на умовах спільності їх інтересів для реалізації мети і задач, визначенихЗаконом «Про об`єднання громадян».

Закон «Про об`єднання громадян»втратив чинність у зв`язку з введенням в дію з 01 січня 2013року Закону «Про громадські об`єднання», у зв`язку з чим садове товариство може мати таку організаційно-правову форму як громадська організація.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосування законодавство про об`єднання громадян.

Частиною 1ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання»громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Пунктом 1.4 Статуту СТ «Трубник» передбачено, що органами управління товариством є загальні збори його членів, правління та голови правління.

Відповідно до пункту 1.6 Статут товариства є основним документом, регулюючим його діяльність, він не повинен суперечити закону.

Членство в товаристві є добровільним. Його членами можуть бути лише ті особи, що мають у власності або оренді земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є членом СТ «Трубник» та йому належать п`ять садових ділянок, що позивачем не заперечується.

Відповідно п. 4.6 Статуту члени товариства зобов`язані, у тому числі, своєчасно сплачувати внески, передбачені Законом та статутом Товариства.

Відповідно п. 5.2 Статуту член товариства повинен, окрім іншого, своєчасно сплачувати вступні, членські і цільові внески, а також платежі по земельному податку, за спожиту електроенергію і воду протягом строку у встановлені терміни.

Як вбачається із розділу 8 Статуту, грошовий фонд товариства складається із вступних, членських і цільових внесків членами СТ. Засоби витрачаються Правлінням по прибутково-видаткових кошторисах, затверджених загальними зборами з оформленням витратних документів, підписаних головою правління і бухгалтером (скарбником).

Товариство використовує свої доходи (прибутки) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети та напрямів діяльності, визначених установчими документами.

Членські внескина оплату праці, ремонт ліній електропередач, водоводів, насосних, свердловин, доріг, придбання необхідного матеріалу для ремонту.

Відповідно розділу 9 Статуту, управління товариством здійснюється на основі самоврядування, широкої гласності, активної участі всіх членів в рішенні питань його діяльності.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що незважаючи на незгоду ОСОБА_1 з розміром членських внесків, позивач впродовж декількох років сплачував членські внески, виконував обов`язки члена садового товариства, відповідно до Статуту, щодо їх сплати, нарікань щодо їх розміру не висловлював.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що Статутом СТ «Трубник» не передбачено підстав для повернення членських внесків, які сплачувались позивачем добровільно, проте визнання недійсним протоколу загальних зборів членів садового товариства може мати наслідки повернення членських внесків.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки звертаючись до суду з позовом до СТ «Трубник» про зобов`язання повернути членські внески, встановлені протоколом загальних зборів, позивач сам протокол не оспорює, ним обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимогст.89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними залежновід характерурішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів,які сторонаможе представитив суд,та відмінності,які існуютьу державах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо наданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиз оглядуна конкретніобставини справи(Пронінапроти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Нікопольського міського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року залишенню без змін.

Відповідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді:

Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.

Головуючий О.І. Корчиста