Постанова

від 19.02.2025 по справі 210/3073/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1293/25 Справа № 210/3073/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Зубакової В.П., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/3073/24 за позовом адвоката Кононенко Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконкому Покровської районної у місті ради, Орган опіки та піклування виконкому Металургійної районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою Кононенко Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Скотара Р.Є., -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року адвокат Кононенко М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконкому Покровської районної у місті ради, Орган опіки та піклування виконкому Металургійної районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 30.07.2016 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача з відповідачем народилась спільна дитина син ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 від 27.12.2016 року. 21.05.2020 року рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу шлюб між подружжям було розірвано. З 12.03.2020 року, згідно судового наказу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу, на користь позивача з відповідача стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з 23.01.2020 року. 18.04.2023 року по справі №210/3262/22 рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком (позивачем по справі).

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складової виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання сином освіти тощо.

Позивач займається вихованням сина без допомоги відповідача. Також відповідач протягом довгого часу мала заборгованість по аліментах та сплатила її тільки коли в останньої виникла потреба виїзду за кордон, так як, органом виконавчої служби було накладено обмеження відносно останньої щодо виїзду за кордон.

ОСОБА_4 , як малолітня дитина, потребує підвищеної уваги з боку медичного нагляду. У своєму віці дитина потребує комплексного обстеження організму, вакцинації, лікування стоматологічних захворювань, тощо. Проте, відповідач взагалі не цікавиться здоров`ям дитини та фінансово не допомагає у лікуванні дитини.

Враховуючи викладене, просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року позов адвоката Кононенко М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, просить його скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що підтвердила сама відповідач, надавши до суду заяву про розгляд справи без її участі із згодою на задоволення позовних вимог у зв`язку з небажанням виконувати свої батьківські обов`язки.

Про те, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини також підтверджується характеристиками з навчальних закладів, де навчається останній.

Окрім того, малолітній син протягом довгого часу проживає з позивачем, а заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2023 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з тим, відповідач має велику заборгованість по сплаті аліментів, що в сукупності з іншими доказами підтверджує невиконання батьківських обов`язків відповідачем.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.07.2016 року, актовий запис №429, після укладення шлюбу дружина взяла прізвище ОСОБА_7 (а.с.7).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.12.2016 року, виданого Дзержинським районним у місті Кривому Розі відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис №412, батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.10).

12 березня 2020 року Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі частки заробітку (доходу) боржника щомісячно, починаючи з дня подання заяви, тобто з 23.01.2020 року і до повноліття дитини (а.с.11).

Згідно довідки-розрахунку державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому розі Криворізького району Дніпропетровської області від 07.12.2022 року за № 82535 заборгованість по аліментам ОСОБА_2 згідно судового наказу у справі №210/337/20 за період з 23.01.2020 року по 01.12.2020 року становить 42698,33 грн. (а.с.13).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2023 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23-25).

Згідно довідки, складеної Комунальним закладом дошкільної освіти №129 від 15.09.2022 року №19 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідував заклад дошкільної освіти, мати ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не брала (а.с.14).

Згідно характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеної в.о. директора Криворізької гімназії № 46 КМР, мати не займається вихованням дитини, її жодного разу не бачили. Родина ОСОБА_9 створила всі необхідні умови для дитини (а.с.16).

Згідно Акту про обстеження умов проживання, складеного службою у справах дітей Покровської районної у місті ради 27 травня 2024 року, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , батько ОСОБА_1 створює належні умови для нормального та повноцінного життя дитини ОСОБА_3 (а.с.36 зв.бік).

З висновку виконкому Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування від 12.08.2024 року № 01.02-11-298 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , встановлено, у виконкому Металургійної районної у місті ради відсутні повноваження для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки мати не проживає на території Металургійного району м.Кривого Рогу (а.с.56).

Згідно пояснень головного спеціаліста Покровської районної у місті ради Клозаченко І. виконком Покровської районної у місті ради не має можливості обстежити умови проживання матері ОСОБА_2 , оскільки вона не проживає на території Покровського району м.Кривого Рогу (а.с.35).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять негативних характеристик відповідача. Докази винної поведінки останньої та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню сина відсутні. Факт невідвідування відповідачкою дошкільного закладу - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи у сприятливих умовах дитина перетворюється на гідного правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до стаття 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Частина перша статті 155 СК України регламентує здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до частини дев`ята-десята статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Між тим, як зазначається в статті 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року, у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Судом першої інстанції встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає разом із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідачка проживає за кордоном. Причин перебування матері дитини за межами України (робота, лікування, воєнний стан, особисте життя тощо) судом не встановлено.

Згідно висновку виконкому Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування від 12.08.2024 року № 01.02-11-298 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не зазначено доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а лише зазначено, що у органу опіки та піклування відсутні повноваження для його надання, отже, обставин, які вказували б на наявність підстав для застосування стосовно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав даним органом не встановлено.

Згідно пояснень головного спеціаліста Покровської районної у місті ради Клозаченко І. виконком Покровської районної у місті ради не має можливості обстежити умови проживання матері ОСОБА_2 , оскільки вона не проживає на території Покровського району м.Кривого Рогу.

Врахувавши право відповідача на вільний вибір місця проживання, а також того, що матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недостатність підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина.

Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 726/433/23).

Сам по собі факт перебування ОСОБА_2 в іншій країні та проживання у зв`язку з цим дитини з батьком протягом останніх років, а також надана матір`ю дитини згоди на позбавлення її батьківських прав, не можуть бути достатньою правовою підставою для висновку, що таке позбавлення батьківських прав є юридично доцільним і буде відповідати інтересам дитини, а факт невідвідування відповідачкою дошкільного закладу - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з урахуванням зазначених в цій постанові апеляційного суду підстав та обґрунтувань, зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції, без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів зроблений судом висновок, або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, чи невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки, її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 19.02.2025р.

Головуючи суддя О.В. Агєєв