Постанова

від 19.02.2025 по справі 182/2228/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/617/25 Справа № 182/2228/24 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В. Корчистої О.І.

секретар судового засідання Черняєва С.П.

сторони справи:

заявник- Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку СІРІУС-Н

суб`єкт оскарження - державний виконавець Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скакун Ілони Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядкуспрощеного позовногопровадження,відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року, ухвалену суддею Рунчевою О.В. у м. Нікополі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

ОСББ СІРІУС-Н в особі голови правління Колосова Іллі Вадимовича 23.04.2024 року звернулось до суду зі скаргою.

Свої вимоги мотивувало тим, що у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходилось кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Вироком суду від 21.11.2019 року було, зокрема, стягнуто на користь ОСББ "Сіріус-Н" матеріальну шкоду у розмірі 27216 грн. 30 коп.

Вирок набув чинності 22.12.2019 року та виданий на його підставі виконавчий лист був вчасно пред`явлений до виконання стягувачем. За згаданим виконавчим документом було відкрито виконавче проваження ВП №61051000.

16 квітня 2024 року стягувач отримав на руки копію постанови державного виконавця Скакун І.О. від 23.11.2023 року про повернення виконавчого документа на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: з мотивів відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Скаржник вважає таке повернення виконавчого документу безпідставним, поскільки боржник ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 27.02.2008 року, виданого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашовою В.М., реєстровий № 1 - 334 є власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності належним чином зареєстроване у відповідності до чинного на час видачі свідоцтва порядку.

На думку скаржника, державний виконавець не складав акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, представника стягувача до його складання не запрошував, про факт складання сторону стягувача не повідомляв. Відтак, скаржник переконаний, що на сьогоднішній день можливості заходів примусового виконання виконавцем не вичерпані.

Просив, таким чином, з посиланням на норми матеріального та процесуального права, задовольнити його скаргу: постанову державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Скакун Ілони Олександрівни від 23 листопада 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 61051000, - скасувати; зобов`язати державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Скакун Ілону Олександрівну продовжити проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №61051000 у встановленому законом порядку та вирішити питання про розподіл судових витрат. (а.с. 1 4).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку СІРІУС-Н на постанову державного виконавця Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скакун Ілони Олександрівни про повернення виконавчого документа стягувачу задоволена.

Визнанонеправомірноюта скасовано постанову державного виконавця Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Скакун Ілони Олександрівни від 23 листопада 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП №61051000.

Зобов`язанодержавного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Скакун Ілону Олександрівну продовжити проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №61051000 у встановленому законом порядку.

Стягнуто з Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Нікопольський міський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі суб`єкт оскарження просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю та відмовити в задоволенні вимог скарги стягувача ОСББ «СІРІУС-Н» в особі голови правління Колосова Іллі Вадимовича до Відділу про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по справі ВП61051000. Стягнути з голови правління ОСББ «СІРІУС-Н» Колосова Іллі Вадимовича судовий збір.

У відзиві на апеляційну скаргу Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса), представник ОСББ «СІРІУС-Н» в особі голови правління Колосов Ілля Вадимович, просить відмовити в задоволенні скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПКУкраїни щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПКУкраїни щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог скарги та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга органу ДВС підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом установлено, що в провадженні державного виконавця Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скакун Ілони Олександрівни перебувало виконавче провадження ВП №61051000 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СІРІУС Н» (код ЄДРПОУ 37196397, р/р НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614) матеріальної шкоди у розмірі 27216 (двадцать сім тисяч двісті шістнадцать гривень) 30 коп. (а.с. 42-141).

Постановою державного виконавця від 23.11.2023 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: з мотивів відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення (а.с. 132-133).

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 27.02.2008 року, виданого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Балашовою В.М., реєстровий №1 - 334 є власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності належним чином зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с. 134-135). Про ці обставини було відомо державному виконавцю на час ухвалення оскаржуваного рішення.

З матеріалів виконавчого провадження не вбачається відомостей про те, що державний виконавець, за умови відсутності інших доходів, здійснював вихід за вищевказаною адресою вчиняв огляд та опис майна, що належить боржнику, вирішував питання про його оцінку або звертався до суду із клопотанням про примусове проникнення до житла боржника чи іншого володіння або вирішував питання про вилучення наявних у боржника готівкових коштів тощо.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СІРІУС Н», на підставі досліджених доказів наявних в матеріалах виконавчого провадження, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

При цьому, суд надав критичну оцінку і тій обставині, що маючи у провадженні одного і того самого державного виконавця два виконавчих провадження відносно одного і того самого боржника - ВП №61051000 та ВП №64826628 - останнім за4рокине було вчинено жодних дій щодо об`єднання їх у зведене виконавче провадження, що істотно впливає і на обсяг боргу, і на обсяг майна, яке підлягає стягненню.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Стаття129 -1Конституції Українивизначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення закріплене у частині першійстатті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).

Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За приписами частини першоїстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першоїстатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40 рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE»).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимогстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно доп.2ч.1ст.37Закону УкраїниПро виконавчепровадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У відповідностідо ч.1ст.19Закону УкраїниПро виконавчепровадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Судом звернуто увагу на те, що акти державного виконавця про відсутність майна боржника хоча і є в матеріалах виконавчого провадження (а.с. 72,75,98,99,100,107,114,119), однак складені нимодноособово, без виклику та повідомлення представника стягувача, що є порушенням прав стягувача, визначенихст.19Закону України Про виконавче провадження.

За приписамич.2ст.451ЦПКУкраїни,уразівстановлення обґрунтованостіскарги-судвизнає оскаржуванірішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватноговиконавцяусунути порушення(поновитипорушенеправозаявника).Якщооскаржувані рішення,діїчибездіяльність булиприйнятіабовчинені відповіднодозакону,в межахповноважень державноговиконавця абоіншої посадовоїособиорганудержавної виконавчоїслужби,приватноговиконавця іправозаявника небулопорушено,суд постановляєухвалу провідмову взадоволенні скарги(частинатретяцієїстатті).

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Нікопольського міського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення виготовлено 20 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: