Постанова

від 12.09.2006 по справі 26/195-06-4536

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12"

вересня 2006 р.

Справа

№ 26/195-06-4536

Колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:             

     Головуючого:       Петрова М.С. 

     Суддів:                   Колоколова С.І.

                                      Разюк

Г.П.

     При секретарі: Бухтіярової

О.Г. 

  за участю представників сторін:

  від позивача: не з'явився, про час і

місце судового засідання належним чином повідомлений, заявив клопотання про

розгляд апеляційної скарги без участі його представника

  від відповідача: СПД ОСОБА_1.                                                                                      

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду  Одеської області від 03.07.2006 р.

по справі № 26/195-06-4536

за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю „Торговий дім „Слобода” (далі по тексту ТОВ „ТД

„Слобода”)  , м. Київ

до Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту СПД ОСОБА_1.),  Одеська область, м. Ананьїв

про стягнення  3380,26 

грн.

                                 В С Т А Н О

В И Л А:

15

травня 2006р. ТОВ „ТД „Слобода” звернулось до господарського суду Одеської

області з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_1. 3380,26 грн. боргу за

поставлений товар по договору №НОМЕР_1від 17.03.04 р., пеню у сумі 288,58 грн.

та 3% річних у сумі 45,56 грн. за прострочку оплати вказаного основного боргу.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 03.07.2006р. (суддя Никифорчук М.І.)

позов ТОВ „ТД „Слобода” задоволено, з відповідача стягнуто основний борг в сумі

3046,12 грн., пеню у розмірі 288,58 грн., 3% річних в сумі 45 грн. 56 коп.,

держмито в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційне -технічне

забезпечення судового процесу.

До

вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що позивач

довів належними доказами наявність основного боргу відповідача та прострочення

його оплати.

Не

погоджуючись з рішенням господарського суду 1 інстанції СПД ОСОБА_1. звернулась

з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій

просить рішення місцевого господарського суду від 03.07.2006р. скасувати, позов

задовольнити частково.

В

якості підстави для скасування рішення господарського суду першої інстанції СПД

ОСОБА_1. зазначає, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального

права  при розгляді спору та не в повному

обсязі з'ясував обставини, що мають суттєве значення для справи.

Так,

скаржник зазначає на те, що місцевий господарський суд неправильно встановив

розмір заборгованості за поставлений товар у сумі 3046,12 грн., оскільки не

врахував оплату у сумі 970 грн., тому борг складав 2076,12 грн. В підтвердження

наведеного СПД ОСОБА_1. додала до апеляційної скарги лист позивача №НОМЕР_2 від

10.03.06 р.,  при цьому вказала, що цей

доказ вона не надала до суду 1 інстанції, оскільки не приймала участі у

судовому засіданні, так як знаходячись у приміщенні суду її не викликали в

судове засідання.

Враховуючи

зміст апеляційної скарги СПД ОСОБА_1. судова колегія приходить до висновку, що

остання оскаржує рішення суду 1 інстанції лише в частині стягнення з неї 970

грн., оскільки з рештою боргу у сумі 2076,12 грн. вона погоджується.

Позивач

в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним

чином повідомлений, заявив клопотання, в якому просив суд розглянути апеляційну

скаргу без його представника та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а

рішення господарського суду Одеської області від 3.07.06 р. без змін.

Дослідивши

матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення СПД ОСОБА_1.,

перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених

фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального

права, судова колегія приходить до наступного.

17

березня 2004р. між сторонами укладений договір купівлі продажу № НОМЕР_1,

згідно якого Продавець (ТОВ „Торговий дім „Слобода” ) здійснює поставку, а

Покупець (СПД -фізична особа ОСОБА_1) приймає і оплачує партію товару в

асортименті, кількості і цінах, зазначених в видаткових накладних, які

являються невід'ємною частиною цього договору. Слід зазначити, що розрахунок

ведеться по кожній накладній окремо.

Відповідно

до видаткових накладних позивачем поставлено

відповідачеві

товару на загальну суму 27 978,14 грн., а саме по накладним:

- №

НОМЕР_3 грн.

-

№НОМЕР_4 грн.     

-

№НОМЕР_5 грн.

Згідно

з накладними на повернення №НОМЕР_6від 30.05.2004р., № НОМЕР_7 від

06.09.2004р., № НОМЕР_8від 06.09.2004р. відповідачем повернуто товару на

загальну суму 515,86 грн.

Як

вбачається з п.2.2. вищезазначеного договору Покупець зобов'язаний

розрахуватися за партію товару на умовах відстрочення платежу не більше 20

банківських днів від дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів

на розрахунковий рахунок Продавця.

Однак,

в обумовлений договором строк, СПД ОСОБА_1. лише частково розрахувалась за

отриманий товар на суму 24932,02 грн. Таким чином залишок боргу складає 3046,12

грн.

Вказаний

залишок боргу, як вбачається з претензії позивача (а.с.19), утворився в

результаті неповної оплати за поставлений товар по накладній № НОМЕР_5., по

якій відповідач відповідно із п.2.2 договору повинен був оплатити за товар не

пізніше 1.10.2004 р.

Таким

чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд відповідно із

ст.525,526 ЦК України правомірно стягнув з відповідача основний борг у сумі

3046,12 грн.

Правильним

є й висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у

сумі 45,56 грн., оскільки згідно з вимогами ст. 625 ЦК України боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як

вбачається з матеріалів справи та згідно із умовами п.2.2 договору строк оплати

товару по накладній № НОМЕР_5. спливав 1.10.04 року., тому відповідно із п.1

ч.2 ст.258 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення пені відповідно

спливає 1.10.05 р., але цей строк за вимогами ч.3 ст.267 ЦК України у даному

випадку не застосовується, оскільки не було заяви сторін про його застосування.

Згідно

із позовною заявою ТОВ „ТД „Слобода” та доданим до неї  розрахунком пені, останній просить стягнути з

відповідача пеню у сумі 288,58 грн. за період з 4.11.05 р. по 4.05.06 р.

Однак,

відповідно із п. 6 ст.232 Господарського суду України нарахування штрафних

санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено

законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли

зобов'язання мало бути виконано.

За

таких обставин місцевий господарський суд помилково стягнув з відповідача пеню

у сумі 288,58 грн., оскільки нарахування пені у даному випадку припиняється

1.04.05 р.

Судова

колегія не приймає до уваги посилання скаржника на лист позивача від

10.03.2006р. №НОМЕР_2 як на доказ, підтверджуючий менший ніж заявлено позивачем

розмір боргу, оскільки позивач в ньому зазначає борг у сумі 2076,12 грн., а у

позові, який подано пізніше, - 3046,12 грн., тому  цей лист не може бути належним доказом на

підтвердження боргу у сумі 2076,12 грн. В матеріалах же справи відсутні

первинні документи, яки б підтверджували сплату відповідачем 970 грн. в рахунок

оплати поставленого товару, не надані таки докази і в суді апеляційної

інстанції.

Посилання

відповідача, що його не викликали в судове засідання і він не зміг прийняти

участь у розгляді спору є голослівними, тому судовою колегією до уваги не

приймаються.

Враховуючи

наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга СПД ОСОБА_1. підлягає

частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від

3.07.06 р. на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України скасуванню в частині

стягнення пені у сумі 288,58 грн., а відповідно із цим підлягають зменшенню розмір

стягнутих судових витрат по сплаті держмита до 93,29 грн., витрат на ІТЗ

судового процесу до 107,92 грн.

             Згідно із ст.49 ГПК України

витрати відповідача по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги

покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

           Відповідно із п.1 ст.8 Декрету КМ

України „Про державне мито”  СПД ОСОБА_1.

необхідно повернути з Державного бюджету України зайве сплачене держмито у сумі

36,37 грн., оскільки остання фактично оскаржувала рішення суду 1 інстанції в

частині, а не в повному обсязі.

       Керуючись ст.ст.49,99, 101-105 ГПК

України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити

частково, рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2006р.

скасувати в частині стягнення пені у сумі 288 грн.58 коп., зменшити суму

стягнутих витрат по сплаті держмита до 93 грн. 29 коп., витрат на ІТЗ судового

процесу до 107 грн. 92 коп.

2.Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Слобода” (01015, м. Київ, вул.

Лейпцигська, 12 кв.33, р/р 2600314480001 в АБ „Київська Русь” м. Києва, МФО

3190092, код 31606841) на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 (66400, м. Ананьїв, Одеська область, вул. АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_9 в

ПІБ м. Котовськ, МФО 328522, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника

податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_10) витрати по сплаті держмита за

розгляд апеляційної скарги у сумі 04 грн. 35 коп.

            3.Видачу наказів за постановою та в порядку

ст.122 ГПК України доручити господарському суду Одеської області.

        4. Повернути суб'єкту підприємницької

діяльності -фізичній особі ОСОБА_1з Державного бюджету України 36 грн. 37 коп.,

про що видати відповідну довідку.

Постанова

в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову

апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

      Головуючий суддя                                              

М.С. Петров

       Суддя                                                                    

С.І. Колоколов

                     Суддя                                                                     

Г.П.  Разюк