Рішення

від 20.02.2025 по справі 380/18773/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/18773/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон» код ЄДРПОУ 22344556, місцезнаходження: 81523, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Галичани, вул. Львівська, буд. 1 Б (далі позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2024 № UA209000202453 Львівської митниці Державної митної служби України;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2024 № UA209000202454 Львівської митниці Державної митної служби України.

Ухвалою від 11.09.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час декларування товару надав всі необхідні документи для застосування митних преференцій. На підтвердження застосування митних преференцій до митного органу позивачем подано сертифікати походження товарів. Вказує, що під час проведення перевірки відповідачем допущеного порушення прав позивача щодо подання додаткових документів до митного органу. Окрім того, позивачем у визначений Митним кодексом України строк подано заперечення на акт перевірки, проте такі заперечення відповідачем не враховано під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відтак, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Застосування пільги в частині звільнення від сплати ввізного мита товариством було здійснено на підставі наданих під час митного оформлення преференційних документів, а саме: сертифікатів з перевезення (походження) товарів. Державною митною службою України направлено на перевірку уповноваженого органу Республіка Польща сертифікати з перевезення, надані товариством. Проте, митним органом отримано інформацію від уповноваженого органу Республіка Польща про непідтвердження преференційного походження товару, зазначеного у сертифікатах з перевезення.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій додатково вказав, що у митного органу були відсутні підстави для перевірки сертифікатів з перевезення, які надані позивачем. Окрім того, позивачем не отримано повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

На підставі наказу Львівської митниці від 18.07.2024 № проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ОЗОН» вимог законодавства з питань митної справи щодо обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщення через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 10.06.2019 № UA209180/2019/037565, від 11.10.2019 № UA209180/2019/066945, від 08.04.2020 № UA209170/2020/023606, від 27.04.2020 № UA209170/2020/026972, від 14.05.2020 № UA209170/2020/030760, від 21.05,2020 № UA209170/2020/032787, від 09.06.2020 № UA209170/2020/038035, від 02.07.2020 № UA209170/2020/044952, від 09.07.2020 № UA209170/2020/047379.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «ОЗОН» Львівською митницею складено акт від 01.08.2024 № 18/24/7.4-19/22344556, згідно з яким встановлено порушення:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 164659,03 грн;

- підпункту в пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 32931,81 грн.

На підставі акта перевірки Львівською митницею винесено:

- податкове повідомлення рішення від 16.08.2024 № UA209000202453, відповідно до якого за порушення статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію Украни суб`єктами господарювання на суму 173590, 26 грн (грошове зобов`язання 164659,03 грн, штрафна санкція 8931, 23 грн);

- податкове повідомлення рішення від 16.08.2024 № UA209000202454, відповідно до якого за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання а платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 41164,76 грн (грошове зобов`язання 32931,81 грн, штрафна санкція 8232,95 грн).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 345 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

За приписами частин третьої, четвертої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Згідно з частиною дев`ятою статті 351 МК України оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами частини першої, другої статті 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною четвертою статті 354 МК України керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.

Відповідно до частини восьмої статті 354 МК України у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Згідно з частинами одинадцятою, дванадцятою статті 354 МК України рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

За приписами частини першої, другої, шостої статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Згідно зі статтею 26 частини першої Глави 1 Розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І).

Частиною першою статті 2 Розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини першої статті 16 Розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 Розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, частиною першою цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (частина друга статті 33 Протоколу І).

Згідно з частиною третьою статті 33 Протоколу І перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (частина шоста статті 33 Протоколу І.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених ПК України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як видно з матеріалів справи, на підставі наказу Львівської митниці від 18.07.2024 №242 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ОЗОН» вимог законодавства з питань митної справи щодо обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщення через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 10.06.2019 № UA209180/2019/037565, від 11.10.2019 № UA209180/2019/066945, від 08.04.2020 № UA209170/2020/023606, від 27.04.2020 № UA209170/2020/026972, від 14.05.2020 № UA209170/2020/030760, від 21.05,2020 № UA209170/2020/032787, від 09.06.2020 № UA209170/2020/038035, від 02.07.2020 № UA209170/2020/044952, від 09.07.2020 № UA209170/2020/047379.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Озон» за митними деклараціями від 10.06.2019 № UA209180/2019/037565, від 11.10.2019 № UA209180/2019/066945, від 08.04.2020 № UA209170/2020/023606, від 27.04.2020 UA209170/2020/026972, 14.05.2020 № UA209170/2020/030760, від 21.05.2020 № UA209170/2020/032787, 09.06.2020 № UA209170/2020/038035, від 02.07.2020 № UA209170/2020/044952, від 09.07.2020 № UA209170/2020/047379 ввезено товар, який декларувався платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Для підтвердження застосування преференцій ТОВ «ОЗОН» надані при митному оформленні товару сертифікати з перевезення EUR.1 від 06.06.2019 № PL/MF/AR 0426454, від 09.10.2019 №PL/MF/AR 0449173, від 06.04.2020 № PL/MF/AR 0388355, від 24.04.2020 № PL/MF/AR 0388552, від 12.05.2020 № PL/MF/AR 0388720, від 20.05.2020 № PL/MF/AR 0386057, від 05.06.2020 № PL/MF/AR 0386246, від 30.06.2020 № PL/MF/AR 0386836, від 08.07.2020 N№ PL/MF/AR 0386619.

Державною митною службою України отримано інформацію від уповноваженого органу Республіки Польща листом від 14.11.2021 № 2401-10A.4331.132.2021.RS.MK згідно з яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення форми EUR.1 від 06.06.2019 № PL/MF/AR 0426454, від 09.10.2019 №PL/MF/AR 0449173, від 06.04.2020 № PL/MF/AR 0388355, від 24.04.2020 № PL/MF/AR 0388552, від 12.05.2020 № PL/MF/AR 0388720, від 20.05.2020 № PL/MF/AR 0386057, від 05.06.2020 № PL/MF/AR 0386246, від 30.06.2020 № PL/MF/AR 0386836, від 08.07.2020 N№ PL/MF/AR 0386619.

Таким чином, відповідно акта від 01.08.2024 № 18/24/7.4-19/22344556 митним органом встановлено, що інформація про преференційне походження товару виявилась непідтвердженою, відтак звільнення від сплати ввізного мита ТОВ «ОЗОН» на підставі Конвенції застосовано неправомірно.

На підставі вказаного акта перевірки Львівською митницею винесено:

- податкове повідомлення рішення від 16.08.2024 № UA209000202453, відповідно до якого за порушення статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини 1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання а платежем мито на товари, що ввозяться на територію Украни суб`єктами господарювання на суму 173590, 26 грн (грошове зобов`язання 164659,03 грн, штрафна санкція 8931, 23 грн);

- податкове повідомлення рішення від 16.08.2024 № UA209000202454, відповідно до якого за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання а платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на суму 41164,76 грн (грошове зобов`язання 32931,81 грн, штрафна санкція 8232,95 грн).

В матеріалах справи наявна відповідь компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

Так, Державною митною службою України проінформовано відповідача про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 14.11.2021 № 2401-10A.4331.132.2021.RS.MK.

Згідно вказаного листа судом встановлено, що Регіональним офісом Податкового управління в Катовіце Республіки Польща підтверджено, що сертифікати від 06.06.2019 № PL/MF/AR 0426454, від 09.10.2019 №PL/MF/AR 0449173, від 06.04.2020 № PL/MF/AR 0388355, від 24.04.2020 № PL/MF/AR 0388552, від 12.05.2020 № PL/MF/AR 0388720, від 20.05.2020 № PL/MF/AR 0386057, від 05.06.2020 № PL/MF/AR 0386246, від 30.06.2020 № PL/MF/AR 0386836, від 08.07.2020 N№ PL/MF/AR 0386619 є справжніми. Проте, в ході проведеної перевірки експортер товару не надав достатніх доказів або документів, які дозволяли б застосовувати преференції. У зв`язку з цим товари/продукція, на які поширюються сертифікати з перевезення товару, не підпадають під дію преференційного режиму.

Угодою та, зокрема, Протоколом І до Угоди передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товарів та їх випуску.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №380/2397/22.

Наведене правозастосування відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, від 11.08.2022 у справі № 460/8509/21, від 26.04.2023 у справі № 260/4347/20.

За наведених обставин, оскільки у відповідь на запит митного органу листами уповноваженого органу Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні.

Щодо посилання представника позивача на процесуальні порушення під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

На підставі наказу Львівської митниці від 18.07.2024 № 242 проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «ОЗОН» вимог законодавства України з питань митної справи.

Вказаний наказ разом із повідомленням про необхідність надання пояснень скерований на адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «ОЗОН», Львівською митницею складено акт від 01.08.2024 № 18/24/7.4-19/22344556, який скеровано на адресу товариства з рекомендованим повідомленням про вручення.

Так, у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки.

Як видно з матеріалів справи, акт перевірки позивачем отримано 06.08.2024, проте заперечення скеровано на адресу Львівської митниці 14.08.2024. Таким чином, позивачем пропущено строк, встановлений МК України строк п`ять робочих днів на подання заперечень на акт перевірки.

Окрім того, щодо порушення прав позивача на надання до митного органу документів та заперечень, суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів, які б спростовували висновки викладені в акті перевірки.

За таких обставин, ураховуючи встановлені судом обставини, винесені Львівською митницею податкові повідомлення-рішення від 16.08.2024 № UA209000202453, № UA209000202454 є правомірними, відтак не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмови в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Озон» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.