Рішення

від 20.02.2025 по справі 420/38018/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/38018/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання розглянути заяву та прийняти рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №1531-VIII від 21.11.2024 р. «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса-Київ»;

зобов`язати Дачненську сільську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути подану 27.09.2024 р. ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області заяву про надання дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років орієнтовною площею 0,0500 га котра знаходиться за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, Дачненська територіальна громада, 28 км автодороги Одеса-Київ;

зобов`язати Дачненську сільську раду Одеського району Одеської області прийняти рішення про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район. Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса-Київ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що заява подана позивачем до Відповідача 27.09.2024р. та отримана ним 27.09.2024р., а оскаржуване Рішення Відповідача №1531-VIII за результатами розгляду поданої заяви прийняте 21.11.2024 р., тобто майже через два місяці, що свідчить про порушення встановленого Земельним кодексом України (абз.1 ч.3 ст.123) одно місячного строку для розгляду подібних заяв.

Окрім зазначеного, в оскаржуваному рішенні Відповідача відсутня мотивована вказівка на підстави для відмови, які є вичерпними і закріплені в абз.1 ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що свідчить про необґрунтованість прийнятого Відповідачем Рішення №1531-VІІІ від 21.11.2024 р. та незаконність відмови у наданні дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса-Київ.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 12.12.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 09.12.24 по справі №420/38018/24 надіслано одержувачу - Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 09.12.24 13:27.

Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 12.12.24 року по справі №420/38018/24 надіслано одержувачу - Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 12.12.24 15:13.

Відзив на позовну заяву Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області не надала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27.09.2024р. ОСОБА_1 подав до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області заяву про надання дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, орієнтовною площею 0,0500 га, котра знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська територіальна громада, 28 км автодороги Одеса-Київ.

Заява отримана Відповідачем 27.09.2024р. та зареєстровано за вхідним №Ж-458.

21.11.2024р. позивачем отримано Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №1531-VIII від 21.11.2024р. «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса- Київ».

У спірному рішенні зазначено: «Керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 123 Земельного кодексу України, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії сільської ради з питань регулювання земельних відносин та раціонального використання природних ресурсів, Дачненська сільська рада

ВИРІШИЛА:

Відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса- Київ (підстава ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України)».

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 належить нерухоме майно «Торгівельний павільйон», за адресою: Одеська область, Одеський (колишній Роздільнянський) район, Дачненська територіальна громада (колишня Єгорівська сільська рада), 28 км авто дороги Одеса - Київ, б/н, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконкомом Єгорівської сільської ради 10.06.2010р., серії НОМЕР_1 .

Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2010р. №26472770.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.

Як передбачено п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За приписами частини десятої вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як передбачено ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Отже, чинне законодавство чітко визначає, що обов`язковим наслідком розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою - є безумовне прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання такого дозволу або відмову у його наданні, із наведенням усіх підстав такої відмови.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, є вичерпним, а саме:

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2024 прийнято Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №1531-VIII «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса- Київ».

У спірному рішенні зазначено: «Керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 123 Земельного кодексу України, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії сільської ради з питань регулювання земельних відносин та раціонального використання природних ресурсів, Дачненська сільська рада

ВИРІШИЛА:

Відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років, орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса- Київ (підстава ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України)».

Зі спірного рішення не вбачається, яка саме підстава, визначена ЗК України, слугувала підставою для відмови позивачу.

Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб`єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб`єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб`єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.

Конституційний Суд України сформулював юридичні позиції, згідно з якими "держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України" (друге речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001); Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (статті 3, 16, 22)" (перше речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року №7-рп/2001).

У Рішенні від 16 листопада 2022 року № 9-р (II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що на виконання вимог Конституції України держава має втілювати у своїй діяльності конституційний принцип її відповідальності перед людиною та посутньо пов`язаний із ним принцип "добропорядного врядування" (good governance), що полягає в обов`язку держави втілити у своїй діяльності фундаментальні засади побудови, організації та реалізації державної влади для утвердження правдивої демократії, додержання людських прав та верховенства права (правовладдя) як загальноєвропейських цінностей.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 також наголошував на тому, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Особливо небезпечно допускати відступ суб`єктів владних повноважень від принципу належного урядування у випадку, коли суб`єкт приватного права у правовідносинах з державою діє добросовісно.

Зазначене кореспондується з частиною першою статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX), який набрав чинності з 15 грудня 2023 року, про те, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Частинами 1-3статті 8 цього Закону передбачають, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до частин 13, 5статті 72 цього Закону адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Пункт 4 частини 2статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» визнає протиправним адміністративний акт, який не відповідає принципам адміністративної процедури.

Оскаржуване у даній справі рішення, яке є негативним адміністративним актом, не відповідає принципам адміністративної процедури, оскільки не містять належної мотивації їх висновку.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак, враховуючи принцип належного урядування, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо належного способу захисту прав позивача суд зазначає наступне.

В ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру», дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано;

Також поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути подану 27.09.2024 р. ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області заяву про надання дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років орієнтовною площею 0,0500 га котра знаходиться за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, Дачненська територіальна громада, 28 км автодороги Одеса-Київ.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області прийняти рішення про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район. Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса-Київ, суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню так як є передчасною, оскільки заява позивача, відповідно до ст. 123 ЗК України, з обґрунтуванням причин відмови, відповідачем не розглянута.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №9548-2000-5360-5406 від 03.12.2024 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання розглянути заяву та прийняти рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області №1531-VIII від 21.11.2024 р. «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років орієнтовною площею 0,0500 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, Дачненська ТГ, 28 км автодороги Одеса-Київ».

Зобов`язати Дачненську сільську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути подану 27.09.2024 р. ОСОБА_1 до Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області заяву про надання дозволу на розробку документації по відведенню земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років орієнтовною площею 0,0500 га котра знаходиться за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, Дачненська територіальна громада, 28 км автодороги Одеса-Київ, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (адреса: 67625, Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Шахтарська, 8-А, ЄДРПОУ 04377724).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області (адреса: 67625, Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Шахтарська, 8-А, ЄДРПОУ 04377724, електронна пошта: inbox@dachnenska-gromada.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА