Рішення
від 21.02.2025 по справі 420/39661/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області, виконавчого комітету Каховської міської ради Каховського району Херсонської області про визнання протиправним та нечинним (в частині) рішення суб`єкта владних повноважень, визнання дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, що містять ознаки мобінгу, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 23 грудня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області, виконавчого комітету Каховської міської ради Каховського району Херсонської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним розпорядження начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немерця Віталія Анатолійовича «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 № 242-к в частині виплати у листопаді 2024 року премії начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 - у розмірі 10% до посадового окладу працівника з урахуванням раніше встановлених надбавок, доплат, за фактично відпрацьований час (п.2.1);

- визнати протиправними і такими, що є мобінгом, дії/бездіяльність начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немерця Віталія Анатолійовича стосовно начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 , вчиненими впродовж червня-грудня 2024 року;

- зобов`язати виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок заробітної плати, належної начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 , включивши нарахування премії за результатами роботи у листопаді 2024 року у розмірі 40% до посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат, виходячи з фактично відпрацьованого часу, та виплатити різницю між фактично отриманою і належною після перерахунку до сплати заробітною платою за листопад 2024 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивачка зазначає, що вона працює на посаді начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради Каховського району Херсонської області з 18.01.2021р. (Відомості про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 26.11.2024р. надаються). Під час дії воєнного стану здійснює посадові обов`язки дистанційно, оскільки територія Каховської міської територіальної громади (у т.ч. м.Каховка) Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 року і дотепер є територією України, яка тимчасово окупована Російською Федерацією (довідка з місця роботи ОСОБА_1 від 27.11.2024р. надається). ОСОБА_1 є членом комісії з преміювання посадових осіб та працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів Каховської міської ради (далі - комісія з преміювання) (розпорядження начальника МВА «Про оновлений склад комісії з преміювання» від 06.07.2023р. № 84-к надається).

На підставі письмових подань про преміювання працівників з визначеними суб`єктом подання на власний розсуд розмірами преміювання 40% (а не математично розрахованого бухгалтером відсотку премії у розмірі і в порядку, визначеному Положенням) більшістю голосів членів комісії рішення впродовж п`яти місяців/шести засідань приймалися всупереч Положенню про преміювання, а саме: без дотримання п.3.5, п.3.7, п.6.1, п.6.4, внаслідок чого частина працівників отримували премію у вищому розмірі, аніж це передбачалось Положенням.

Водночас, начальники відділів, головні спеціалісти, адміністратор ЦНАП та спеціаліст всупереч Положенню преміювались у більшому розмірі - у сумі по 3000 грн. Оскільки Положення про преміювання в п.6.5 (в чинній редакції від 18.09.2023р.) визначало, що «за наслідками засідання комісії на підставі рішення комісії з преміювання, оформленого протокольно, відділ управління персоналом та антикорупційної політики міської ради готує проект розпорядження міського голови про призначення премій у поточному місяці», а рішення, на переконання позивача, приймалося комісією з порушенням Положення про преміювання, то кожен з проектів розпорядчого акту про преміювання працівників супроводжувався доповідною запискою виконавця проекту - начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1 про невідповідність рішень комісії Положенню про преміювання, з проханням подальших вказівок керівника ради (доповідні записки від 19.06.2024р., 19.07.2024р., 16.08.2024р., 20.08.2024р., 18.09.2024р., 17.10.2024р. надаються).

Але доповідні записки начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1., що подавалися у виконання своєї трудової функції і відповідно до п.5 р. V «Кодексу етичної поведінки посадових осіб Каховської міської ради» (https://kakhovka-rada.pp.ua/files/11048.pdf ) на ім`я начальника МВА впродовж п`яти місяців, повністю проігноровані в порушення прав позивача, наданих Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Кодексу етичної поведінки посадових осіб Каховської міської ради (п.1 р.ІІІ, п.5 р. IV).

Таким чином, позивач вважає, що начальник МВА впродовж тривалого періоду часу (п`ять місяців поспіль) допускав бездіяльність: ігнорував доповідні записки начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 , якими повідомлялось про визначення рішенням комісії розміру преміювання працівників всупереч Положенню про преміювання, і які подавались з метою якісного виконання своєї трудової функції та недопущення порушення Положення про преміювання, що є додатком до Колективного договору, а також недопущення безпідставних витрат бюджету. Триваючою бездіяльністю, що спрямована на приниження честі та гідності позивача, його ділової репутації, відповідач-1 створив стосовно позивача гнітючу та принизливу атмосферу ігнорування, що змушувало позивача недооцінювати свою професійну придатність.

Також позивачка зазначає, що начальник МВА в порушення порядку, визначеного Положенням про преміювання (п.6.5 абз.2 в редакції розпорядження від 13.11.2024р. № 231-к), втрутився в діяльність комісії, даючи конкретні вказівки голові комісії ОСОБА_2 щодо розміру преміювання посадовців виконавчих органів ради, у тому числі ОСОБА_1 ; фактично преміювання ОСОБА_1 поставив в пряму залежність від повернення чи неповернення нею зайво виплачених внаслідок «помилки» керівництва сум (300 грн.), що є прямим психологічним тиском і примусом працівника робити те, що не передбачено законодавством. Відповідач-1 вчинив умисні неправомірні дії, які спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, серед колег щодо позивача начальником МВА створена напружена атмосфера, наявне безпідставне та необґрунтоване виокремлення ОСОБА_1 від іншого колективу працівників. Між листом позивача ОСОБА_1 від 18.11.2024р. та резолюцією начальника МВА від 19.11.2024р. в тексті подання заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_21 від 15.11.2024р. щодо депреміювання ОСОБА_1 до 5% існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Зазначені дії начальника МВА є проявами як психологічного, так і економічного тиску роботодавця на працівника, вчиненими з метою зменшення ОСОБА_1 заробітної плати.

Позивачка посилається на те, що начальник Каховської МВА Немерець В.А. при визначенні начальнику відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 премії у розмірі 10% (при тому, що інші працівники, за рівних умов роботи, були премійовані у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавок та до плат, за фактично відпрацьований час) діяв протиправно, упереджено, частково позбавив позивача додаткової заробітної плати, пов`язаної з виконанням виробничих завдань і функцій (за результатами роботи), депреміював начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради за відсутності показників для депреміювання, визначених розділом V Положення про преміювання, що є невід`ємною складовою Колдоговору, в односторонньому порядку прийняв рішення з питання оплати праці, яке погіршує умови, встановлені Колективним договором. Розпорядження начальника МВА взагалі не містить обґрунтувань причин і підстав для депреміювання. Фактично депреміювання ОСОБА_1 є продовженням дій, спрямованих на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, начальником МВА серед колег щодо позивача створена напружена атмосфера, наявне безпідставне та необґрунтоване виокремлення ОСОБА_1 від іншого колективу працівників. Зазначені дії начальника МВА є проявами як психологічного, так і економічного тиску роботодавця на працівника, вчиненими з метою зменшення ОСОБА_1 заробітної плати.

За вказаних обставин позивач вважає дії відповідача-1 протиправними, а п.п.2.1 розпорядження начальника Каховської МВА Немерця В.А. «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 № 242-к в частині визначення ОСОБА_1 розміру преміювання - 10% посадового окладу з урахуванням надбавок та доплат, за фактично відпрацьований час - нечинним.

Також позивач вважає, що її порушене право підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача-2 вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок заробітної плати, належної їй з урахуванням приписів Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268, Положення про преміювання працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів міської ради, затвердженого розпорядженням міського голови від 19.06.2018 року № 232-к (зі змінами та доповненнями), включивши нарахування премії за результатами роботи у листопаді 2024 року у розмірі, визначеному протокольним рішенням комісії з преміювання від 22.11.2024р. № 12 - 40% до посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат, виходячи з фактично відпрацьованого часу, та виплатити різницю між фактично отриманою і належною після перерахунку до сплати заробітною платою за листопад 2024 року.

За вказаних обставин в їх сукупності позивач вважає, що начальником Каховської МВА Немерцем В.А. щодо начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1 вчиняється мобінг - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії/ бездіяльність роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску, зокрема, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує позивача недооцінювати свою професійну придатність. Формами психологічного та економічного тиску у даному випадку є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (поведінка принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу (перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції); нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій та інших заохочень).

Дії начальника МВА Немерця В.А. , що вчиняє мобінг, є систематичними (т.т. більше 2-х разів); ці дії є як умисними, так і у вигляді бездіяльності; вчинюються з метою зменшення розміру оплати праці позивача; проявляються у формі психологічного та економічного тиску.

Позиція відповідача - начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Так, позивач зазначає, що вбачає мобінг щодо нього у вигляді: бездіяльності до доповідних записок протягом червня-грудня 2024 року. Але жодний законодавчий акт не зобов`язує керівника громади якимось чином, чи у обмежений строк реагувати на доповідні записки підлеглого працівника, повертати доповідну записку з резолюцією чи без неї, реагувати на неї чи ні, на те він і керівник. Доповідні записки позивача були взяті до уваги керівництвом, обговорені на рівні заступника начальника військової адміністрації та заступників міського голови, зроблені відповідні висновки, що в подальшому послугувало підставою для прийняття розпоряджень про внесення змін до чинного Положення про преміювання. А доводи позивача про бездіяльність щодо доповідних записок є його суб`єктивною думкою.

Відповідач вважає не доведеним твердження позивача щодо приниження його честі та гідності, ділової репутації, створення гнітючої та принизливої атмосфери ігнорування, що змушувало позивача недооцінювати свою професійну придатність. В даному випадку всі домисли позивача є його особистими, не ґрунтуються на жодних сторонніх свідченнях будь-яких інших осіб, які спростували б або підтвердили слова позивача, а лише свідчать про низьку самооцінку, але це психологія і дана проблема вирішується іншим способом відповідними спеціалістами. Навпаки, позивач отримувала заробітну плату на рівні з іншими працівниками, в тому числі премію у розмірі 40% та премію до Дня незалежності у сумі 3000 грн., про що зазначено самим позивачем у позовній заяві, хоча мала отримати 2700 грн. Тобто позивач весь час систематично заохочувався на рівні з іншими працівниками, й аж ніяк не піддавався економічному тиску, ще й систематично.

Дійсно позивачу за підсумками роботи у листопаді 2024 року визначено премію у розмірі 10%, але висновки щодо депреміювання зроблені позивачем самостійно, що розцінюється як припущення і не може братись до уваги, жодної мови про це у розпорядженні щодо нього не йшлося, а відповідний розмір премії визначено начальником військової адміністрації відповідно до п. 6.8 Положення про преміювання (в редакції розпорядження від 22.11.2024р. № 241-к) згідно якого «остаточний розмір відсотку премії, після наданих пропозицій комісії, встановлюється начальником міської військової адміністрації (міським головою) або особою, яка виконує його обов`язки», про що позивачеві надано відповідне роз`яснення.

Відповідач зауважує, що розпорядження начальника Каховської МВА №241-к, яким вносились останні зміни до Положення про преміювання, й на яке також посилається позивач, не оскаржувалось і є чинним, тому визначення остаточного розміру премії саме начальником МВА, навіть після наданих пропозицій комісії з преміювання, є законним.

Щодо премії до Дня місцевого самоврядування знову ж таки позивачем зроблено самостійний висновок, що розмір премії поставлено в залежність від категорії посад, і це його суб`єктивна думка, адже в розпорядженні начальника МВА визначено персональні премії кожному працівнику з зазначенням їх прізвищ, але не категорій посад, і в даному випадку визначати розмір премії є також прерогатива начальника.

Таким чином жодного порушення чинного законодавства відносно позивача не допущено. Також роботодавцеві не відомо про жодні випадки приниження честі та гідності позивача, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску, зокрема, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери з боку керівництва чи колег.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

04 лютого 2025 року від відповідача - начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/11148/25).

Станом на 21 лютого 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач - ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради Каховського району Херсонської області з 18.01.2021 року, що підтверджено Відомостями про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 26.11.2024р.

Під час дії воєнного стану позивач здійснює посадові обов`язки дистанційно, оскільки територія Каховської міської територіальної громади (у т.ч. м. Каховка) Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 року і дотепер є територією України, яка тимчасово окупована Російською Федерацією, що підтверджено довідкою з місця роботи ОСОБА_1 від 27.11.2024 року.

ОСОБА_1 є членом комісії з преміювання посадових осіб та працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів Каховської міської ради (далі - комісія з преміювання), що підтверджено розпорядженням начальника МВА «Про оновлений склад комісії з преміювання» від 06.07.2023 року № 84-к.

Як зазначає позивач, впродовж червня-жовтня 2024р. відбулося шість засідань комісії з преміювання на яких розглядались питання, зокрема, про преміювання посадових осіб виконавчих органів Каховської міської ради, які працюють дистанційно (керівників відділів, головних спеціалістів, адміністратора ЦНАП та спеціаліста). Під час кожного з перелічених засідань комісії позивач зауважувала на необхідності чіткого дотримання п.3.5, п.3.7, п. 6.1, п. 6.4 чинного (в редакції від 18.09.2023р.) Положення про преміювання, яким визначено конкретні умови, порядок та розміри преміювання.

Як вказує позивач, оскільки Положення про преміювання в п.6.5 (в чинній редакції від 18.09.2023р.) визначало, що «за наслідками засідання комісії на підставі рішення комісії з преміювання, оформленого протокольно, відділ управління персоналом та антикорупційної політики міської ради готує проект розпорядження міського голови про призначення премій у поточному місяці», а рішення, на переконання позивача, приймалося комісією з порушенням Положення про преміювання, то кожен з проектів розпорядчого акту про преміювання працівників супроводжувався доповідною запискою виконавця проекту - начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1 про невідповідність рішень комісії Положенню про преміювання, з проханням подальших вказівок керівника ради. Доповідні записки від 19.06.2024р., 19.07.2024р., 16.08.2024р., 20.08.2024р., 18.09.2024р., 17.10.2024р. надані позивачем до суду.

Позивач зазначає, що доповідні записки начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1., що подавалися у виконання своєї трудової функції і відповідно до п.5 р. V «Кодексу етичної поведінки посадових осіб Каховської міської ради» на ім`я начальника МВА впродовж п`яти місяців, проігноровані в порушення прав позивача, наданих Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Кодексу етичної поведінки посадових осіб Каховської міської ради (п.1 р.ІІІ, п.5 р. IV).

Розпорядженням начальника МВА від 13.11.2024 року № 231-к внесені зміни до Положення про преміювання, зокрема, зазначено, що в період дії воєнного стану не застосовувати п.3.5, п.3.7 Положення (щодо коефіцієнтів), визначено, що на засіданні комісії начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності, головний бухгалтер доводить до відома голови та членів комісії розрахований його відділом на поточний місяць фонд преміювання та розмір економії фонду оплати праці по виконавчим органам ради, які не є юридичними особами публічного права, а також можливий максимальний відсоток преміювання працівників; рекомендований розмір преміювання по працівникам встановлюється рішенням комісії (абз.2 п.6.5).

15.11.2024 року за вих. № 58 заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_22 звернувся до керівника МВА Немерця В.А з поданням, в якому просив начальника МВА звернутись до комісії з преміювання з метою розгляду на засіданні питання про преміювання у листопаді 2024р. 16-ти посадових осіб виконавчих органів ради, які працюють дистанційно (у т.ч. начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1.). Зазначив, що показників для депреміювання працівників виконавчих органів ради, визначених Положенням, і належним чином зафіксованих, немає.

17.11.2024 року о 18.36 год. на адресу робочої електронної пошти позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1, скріншот надається) надійшло підготовлене на підставі доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_5 від 11.11.2024 року розпорядження начальника МВА «Про внесення змін до розпоряджень Каховської міської військової адміністрації по преміюванню працівників виконавчих органів Каховської міської ради» від 15.11.2024 року № 236-к, відповідно до якого:

- визнано «помилковим розмір преміювання (відсоток/фіксована сума)», встановлений розпорядженнями начальника МВА від 19.06.2024р. № 130-к, від 19.07.2024р. № 152- к, від 16.08.2024р. № 171-к, від 20.08.2024р. № 181-к, від 19.09.2024р. № 199-к, від 18.10.2024р. № 214-к (п.1 розпорядження);

- визначено, що слід «вважати вірним розмір преміювання» впродовж червня-жовтня 2024р. головним спеціалістам у розмірі 33,33%, спеціалісту - 26,66% (замість раніше нарахованих і виплачених 40%) та начальникам відділів до державного свята 2700 грн., головним спеціалістам 2250 грн., спеціалісту -1800 грн. (замість нарахованих і виплачених 3000 грн.);

- головного бухгалтера зобов`язано провести перерахунок премій за період червень-жовтень 2024 року та повідомити працівників про надміру нараховані суми.

Разом з вищенаведеним розпорядженням ОСОБА_1 надійшло повідомлення про наявність переплати заробітної плати та вказано в чітко визначений термін - «в термін 18 листопада 2024 року письмово повідомити» про дозвіл або відмову перерахунку у листопаді 2024 року премії за серпень 2024 року.

18.11.2024 року ОСОБА_1 на ім`я начальника МВА подано лист «На повідомлення про повернення зайво сплачених сум», в якому зазначено, що на підставі рішень комісії з преміювання та виданих розпоряджень працівникам виконавчих органів ради була виплачена премія у більшому розмірі, аніж це визначено нормами Положення про преміювання, про що неодноразово заявлялося на засіданнях комісії з преміювання та письмово начальника МВА повідомлялося начальником відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради, і в даному випадку наявна помилка не є лічильною. За таких обставин сума переплати працівником може бути повернута лише добровільно на підставі письмової заяви. Водночас це має бути саме вільне і добровільне волевиявлення самого працівника без тиску та примусу. Якщо працівник відмовляється повернути помилково виплачені йому кошти, то відповідно до норм ст.1215 ЦКУ не підлягає поверненню безпідставно отримана виплата, у тому числі зарплата, якщо роботодавець провів її добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку і недобросовісності з боку працівника. У такому разі керівник підприємства має право прийняти рішення про відшкодування шкоди підприємству коштом осіб, які допустили порушення. Роботодавець може стягнути зайво виплачену зарплату з винних осіб або списати зайво виплачену суму до складу витрат і не стягувати її з винних осіб. Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

19.11.2024 року голові комісії ОСОБА_2 було направлено подання заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_21 від 15.11.2024р. вих. № 58, але вже з резолюцією начальника МВА Немерця В.А. наступного змісту: «ОСОБА_23 Розглянути на комісії преміювання в розмірах: начальники відділів 85%, окрім ОСОБА_1 5%, головні спеціалісти, спеціаліст, адміністратор ЦНАП 115%».

Розпорядженням начальника МВА від 21.11.2024 року № 241-к до Положення про преміювання внесені зміни, в порівнянні з попередньою редакцією змін зазнав, зокрема, абз.2 п.6.2 Положення, також Положення доповнено п.6.8.

Повторне у листопаді засідання комісії з преміювання було призначене головою комісії Орєховим І.М. на 15.00 год. 22.11.2024 року. На засіданні, серед інших, розглядалось питання (п.4 порядку денного) про преміювання у листопаді 2024р. посадових осіб виконавчих органів ради (начальників, головних спеціалістів, спеціаліста відділів, адміністратора ЦНАП), які працюють дистанційно (протокол від 22.11.2024р. № 11). В ході засідання оголошувалось подання заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_21 від 21.11.2024р. № 63 про преміювання 16-ти працівників виконавчих органів ради, у тому числі начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1. В тексті подання зазначено, що показників для депреміювання працівників виконавчих органів ради, визначених Положенням, і належним чином зафіксованих, немає. Комісія своїм рішенням, яке відображене в протоколі від 22.11.2024р. № 11 вирішила, зокрема,: «Рекомендувати начальнику міської військової адміністрації (міському голові) у листопаді 2024 року преміювати начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики ОСОБА_1 у розмірі 40 % до посадового окладу з урахуванням раніше встановлених надбавок і доплат відповідно до фактично відпрацьованого часу.».

Відділом управління персоналом та антикорупційної політики міської ради на підставі протокольного рішення комісії та у відповідності до п. 6.7 Положення (в редакції розпорядження від 21.11.2024 року № 241-к) підготовлений проект розпорядження про преміювання працівників виконавчих органів ради у листопаді 2024р. та поданий начальнику МВА.

Розпорядженням начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немереця В.А. «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 року № 242-к, начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1 премійовано у розмірі 10% до посадового окладу з урахуванням надбавок та доплат, за фактично відпрацьований час (п.п.2.1 розпорядження). Начальники інших відділів премійовані у розмірі 40% до посадового окладу з урахуванням надбавок та доплат, головні спеціаліста/адміністратор ЦНАП/ спеціаліст - у розмірі 58%.

Позивач вважаючи протиправним розпорядження начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немерця Віталія Анатолійовича «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 року № 242-к в частині виплати їй у листопаді 2024 року премії у розмірі 10% до посадового окладу працівника з урахуванням раніше встановлених надбавок, доплат, за фактично відпрацьований час, а також вважаючи протиправними і такими, що є мобінгом, дії/бездіяльність начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немерця Віталія Анатолійовича стосовно неї, вчиненими впродовж червня-грудня 2024 року, звернулася до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до Конституції України, Україна є правовою державою (ст.1) та в ній визнається принцип верховенства права (ст.8 Конституції). Визначальним принципом

верховенства права є невичерпність прав людини і основних свобод.

На підставі ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну

силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України

і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

На підставі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає

можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно

погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну

плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного

звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. № 64/2022 (з наступними змінами) в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації (ст. 4 ч. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад; рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування; начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова, про що слідує з ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відповідно до ст. 10 ч. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови (абз.2 п.1); апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації (п.2).

Відповідно до ст. 15 ч. 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» начальник військової адміністрації забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Щодо працівників виконавчих органів Каховської міської ради, у тому числі позивача, Немерець В.А. , будучи начальником Каховської міської військової адміністрації, здійснює повноваження, зокрема, міського голови.

Статтею 24 ч. 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста (ст. 12 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 42 ч.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету (п.7); видає розпорядження у межах своїх повноважень (п.20).

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (ч.5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 ч.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

На позивача, яка є посадовою особою органу місцевого самоврядування в розумінні ст. 2 ч. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом ( ст . 7 ч. 3).

Відповідно до ст. 9 ч. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадова особа місцевого самоврядування має право, зокрема, на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; у порядку і в межах, встановлених законом, отримувати інформацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюватися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керівників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та давати особисті пояснення; захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та в судовому порядку.

Частиною 3 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначає, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу, про що слідує з постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268 (абз. 2 п.п.2 п.2).

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст.1 ч.2 КЗпП України).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою; мають право на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством, що слідує зі ст. 2 ч.2 КЗпП України.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулює трудове законодавства, що слідує з ст. 3 ч.1 КЗпП України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 10, ст. 11 ч. 1 КЗпП України на підприємстві, в установі, організації а також з фізичною особою, яка використовує найману працю, укладається колективний договір на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст. 18 КЗпП України).

Частинами 2-4 ст. 97 КЗпП України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ч. 2).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 3).

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. 4).

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (стаття 98 КЗпП України).

КЗпП в ст. 141 «Обов`язки роботодавця» визначає, що роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати складають: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому додаткова заробітна плата згідно з ч.2 ст .2 наведеного Закону - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (ст. 22 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету зі статистики України від 13.01.2004 року № 5 (в редакції від 24.02.2023р.) , Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100 (в редакції від 12.09.2023р.), існують такі види премій: - виробничі - пов`язані з виконанням завдань і функцій, обов`язків за посадою; мають систематичний характер; періодичність їх виплати має бути передбачена в Положенні про преміювання; включаються при обчисленні середнього заробітку; - невиробничі - не пов`язані з виконанням завдань і функцій, обов`язків за посадою та з конкретними результатами праці; носять несистематичний, одноразовий характер (наприклад, виплати за виконання окремих доручень, що не входять в обов`язки працівника) або присвячуються до певної події (наприклад, до професійного, державного свята ін.). Якщо премії належать до додаткової заробітної плати (премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та згідно з пп. 2.2.2 і 2.2.3 п. 2.2 «Фонд додаткової заробітної плати» Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 (в редакції від 24.02.2023р.), то позбавити працівника виробничої премії можна тільки у разі, якщо вчинений проступок передбачений у переліку причин депреміювання в Положенні про преміювання. Якщо ж Положенням про преміювання зазначеного не передбачено, то позбавити працівника такої премії не можна, оскільки це є додатковою заробітною платою.

Депреміювання працівників (при наявності підстав) має провадитися тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення трудової дисципліни, що оформлюється наказом керівника з обов`язковим зазначенням конкретних обставин, які спричинили депреміювання.

Відповідно до п.7. постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 № 13 «Оскільки відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з`ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.».

Пункт 8 визначає наступне: «При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами».

Судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 21, 22 Закону (108/95-ВР) роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором (п.12 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 № 13).

Судом встановлено, що на загальних зборах трудового колективу 17.12.2019 року, протокол № 2, прийнятий Колективний договір між виконавчим комітетом Каховської міської ради і працівниками організації в особі профкому виконкому Каховської міської ради на 2019-2022 роки, додатком до якого і його невід`ємною складовою є Положення про преміювання працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів Каховської міської ради.

Положення містить розділ V «Депреміювання», в якому визначено, що працівникам може бути зменшено розмір премії частково або повністю за невчасне (неналежне) виконання показників, зазначених в додатку цього Положення (п.5.1); працівник, який допустив порушення і притягнутий до дисциплінарної відповідальності, позбавляється премії на термін дії дисциплінарного стягнення (п.5.2). Додаток до розділу «Депреміювання» Положення про преміювання містить перелік показників депреміювання, відсоток, на який пропонується зменшити розмір премії, період депреміювання та ін.

Отже, з огляду на законодавчі акти та нормативні акти локальної дії, суд приходить до висновку, що премія працівників виконавчих органів Каховської міської ради є складовою заробітної плати, пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій, підлягає виплаті щомісяця; депреміювання може мати місце лише за наявності підстав (певних показників для депреміювання, що визначені в Додатку до розділу V Положення), належним чином зафіксованих відповідними суб`єктами та у визначені терміни поданими на розгляд комісії з преміювання, у визначених Положенням розмірах депреміювання, на певний період.

Недотримання передбаченого Положенням механізму зменшення/невиплати премії є достатньою підставою вважати рішення про зменшення/невиплату премії незаконним.

Аналогічна позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України (справа № 320/3164/19) від 06.04.2023 року.

Як встановлено судом, у листопаді засідання комісії з преміювання було призначене головою комісії ОСОБА_23 на 15.00 год. 22.11.2024 року. На засіданні, серед інших, розглядалось питання (п.4 порядку денного) про преміювання у листопаді 2024р. посадових осіб виконавчих органів ради (начальників, головних спеціалістів, спеціаліста відділів, адміністратора ЦНАП), які працюють дистанційно (протокол від 22.11.2024р. № 11 надається). В ході засідання оголошувалось подання заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_21 від 21.11.2024р. № 63 про преміювання 16-ти працівників виконавчих органів ради, у тому числі начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1. В тексті подання зазначено, що показників для депреміювання працівників виконавчих органів ради, визначених Положенням, і належним чином зафіксованих, немає.

Комісія своїм рішенням, яке відображене в протоколі від 22.11.2024 року № 11 вирішила, зокрема,: «Рекомендувати начальнику міської військової адміністрації (міському голові) у листопаді 2024 року преміювати начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики ОСОБА_1 у розмірі 40 % до посадового окладу з урахуванням раніше встановлених надбавок і доплат відповідно до фактично відпрацьованого часу.» Відділом управління персоналом та антикорупційної політики міської ради на підставі протокольного рішення комісії та у відповідності до п. 6.7 Положення (в редакції розпорядження від 21.11.2024р. № 241-к) підготовлений проект розпорядження про преміювання працівників виконавчих органів ради у листопаді 2024р. та поданий начальнику МВА.

Разом з тим, розпорядженням начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немереця В.А. «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 року № 242-к, начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ради ОСОБА_1 премійовано у розмірі 10% до посадового окладу з урахуванням надбавок та доплат, за фактично відпрацьований час (п.п.2.1 розпорядження). Начальники інших відділів премійовані у розмірі 40% до посадового окладу з урахуванням надбавок та доплат, головні спеціаліста/адміністратор ЦНАП/ спеціаліст - у розмірі 58%.

В обґрунтування розпорядження в його констатуючій частині зазначено наступне: «На підставі подань начальника МВА від 21.11.2024р. № 1437-вих.24, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_21 від 21.11.2024р. №63, п.п. 1.5, 3.1, 3.2, 3.8, 4.1, 6.1, 6.2, 6.5 Положення про преміювання працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів Каховської міської ради, затвердженого розпорядженням міського голови від 19.06.2018 року № 232-к (з наступними змінами та доповненнями), розглянувши результати і підсумки роботи у листопаді 2024 року працівників виконавчих органів Каховської міської ради, що працюють дистанційно в умовах воєнного стану, інформацію головного бухгалтера щодо можливого максимального відсотку премії у листопаді 2024р., рекомендації комісії з преміювання посадових осіб та працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів Каховської міської ради, які викладені у протоколі від 22.11.2024 року № 11, постанову КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268 (зі змінами), п. 2 доручення начальника Херсонської обласної військової адміністрації «За результатами наради з начальниками військових адміністрацій Херсонської області щодо фінансування/здійснення виплат на тимчасово окупованій території від 22 травня 2024 року» від 28.05.2024р. № 41-д, згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022p. № 64/2022 (з наступними змінами) та Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022р. (з наступними змінами), Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Херсонській області» від 09.11.2022р. № 760/2022, розпорядженням Президента України «Про призначення В.Немерця начальником Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області» від 10.11.2022р. №295/2022-рп, постановою ВРУ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Каховському та Скадовському районах Херсонської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 13.12.2022р. №2830-IX, керуючись ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 12 ч. 1, ст. 42 ч. 4 п. 20, ч. 5, ст. 59 ч. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В розпорядчій частині розпорядження зазначено, зокрема: «П.2. Виплатити у листопаді 2024 року премію у відсотках до посадових окладів працівників з урахуванням раніше встановлених надбавок, доплат, за фактично відпрацьований час наступним працівникам та у розмірі: 2.1. Начальнику відділу управління персоналом та антикорупційної політики ОСОБА_6 - 10%; 2.2. Начальнику відділу організаційної роботи, інформаційної політики та зв`язків з громадськістю ОСОБА_7 - 40%; 2.3. Начальнику відділу бухгалтерського обліку та звітності, головному бухгалтеру ОСОБА_8 - 40%; 2.4. Начальнику відділу економічного розвитку, інвестицій та регуляторної політики ОСОБА_25 - 40%; 2.5. Начальнику відділу міського господарства, благоустрою, надзвичайних ситуацій ОСОБА_24 - 40%; 2.6. Начальнику відділу містобудування та архітектури, головному архітектору ОСОБА_26 - 40%; 2.7. Начальнику Центру надання адміністративних послуг ОСОБА_27 - 40%. 2.8. Начальнику відділу реєстрації місця проживання осіб ОСОБА_9 - 40%; 2.9. Начальнику відділу у справах дітей ОСОБА_28 - 40%; 2.10. Головному спеціалісту загального відділу ОСОБА_10 - 58%; 2.11. Головному спеціалісту загального відділу ОСОБА_29 - 58%; 2.12.Головному спеціалісту відділу управління персоналом та антикорупційної політики ОСОБА_30 - 58%; 2.13. Головному спеціалісту відділу реєстрації місця проживання осіб ОСОБА_11 - 58%; 2.14. Головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_12 - 58%; 2.15. Адміністратору ЦНАП ОСОБА_31 - 58%; 2.16. Спеціалісту відділу реєстрації місця проживання осіб ОСОБА_13 - 58%.».

Таким чином, ОСОБА_1 зменшено розмір премії за листопад 2024 року до 10% у порівнянні з іншими посадовими особами, які обіймають рівнозначні посади і працюють дистанційно: начальники відділів ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які премійовані у розмірі 40%.

При цьому суд зазначає, що в тексті розпорядження начальника МВА від 22.11.2024 року № 242-к (як в констатуючій, так і розпорядчій його частинах) відсутнє будь-яке обґрунтування причин і підстав для зменшення премії ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що на лист ОСОБА_1 від 25.11.2024 року щодо надання роз`яснень про підстави депреміювання начальник МВА в листі від 11.12.2024 року № 1533-вих.24 обмежився посиланням на п.6.8 Положення про преміювання (в редакції розпорядження від 22.11.2024р. № 241-к) згідно якого «остаточний розмір відсотку премії, після наданих пропозицій комісії, встановлюється начальником міської військової адміністрації (міським головою) або особою, яка виконує його обов`язки».

Аналогічне обґрунтування у якості підстави зменшення премії позивачу у листопаді 2024 року наведене і у відзиві на позовну заяву.

Однак, п.3.8 Колдоговору визначає, що умови оплати праці працівників визначаються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими нормативно-правовими актами; заробітна плата складається з посадових окладів, рангів, надбавки за вислугу років, надбавок за високі досягнення у праці, премій, доплат, тощо. Адміністрація встановлює систему преміювання своїх працівників за результатами роботи, яка затверджена Положенням про преміювання працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів Каховської міської ради (додаток 1).

Тобто, відповідно до Колдоговору преміювання за результатами роботи за певний період (місяць) є складовою заробітної плати працівників виконавчих органів ради - додатковою заробітною платою в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», що пов`язана з виконанням виробничих завдань і функцій (за результатами роботи), преміювання здійснюється відповідно до Положення, що є Додатком 1 до Колдоговору.

Положення про преміювання працівників апарату виконавчого комітету та інших виконавчих органів Каховської міської ради містить розділ V «Депреміювання», в якому визначено, що працівникам може бути зменшено розмір премії частково або повністю за невчасне (неналежне) виконання показників, зазначених в додатку цього Положення (п.5.1); працівник, який допустив порушення і притягнутий до дисциплінарної відповідальності, позбавляється премії на термін дії дисциплінарного стягнення (п.5.2). Додаток до розділу «Депреміювання» Положення про преміювання містить перелік показників депреміювання, можливий відсоток депреміювання при наявності певних показників для депреміювання, період застосування депреміювання, суб`єктів депреміювання та ін.

Окрім того, Положення містить п.4.2, відповідно до якого міський голова на свій розсуд або за поданням заступників, керуючого справами виконавчого комітету міської ради, секретаря міської ради, начальників управлінь і відділів має право позбавляти премії частково або повністю, але лише у чітко перелічених випадках: у разі порушення трудової, виробничої дисципліни і трудового розпорядку.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано жодного доказу, а також не зазначено у відзиві будь-якого факту, яким була б встановлена наявність визначених Положенням підстав (показників) для зменшення премії ОСОБА_1 за наслідками роботи у листопаді 2024 року.

Відповідно до Колдоговору його положення поширюються на всіх без винятку працівників й обов`язкові для кожного члена трудового колективу (п.1.3); п.1.4 визначає, що жодна зі Сторін, що уклали колективний договір, не може в односторонньому порядку припинити виконання його положень.

Таким чином, для працівників виконавчих органів Каховської міськради премія, пов`язана з успішним виконанням працівниками завдань і функцій, визначених посадовими (службовими) інструкціями (так звана виробнича премія) є складовою частиною діючої системи оплати праці (додатковою заробітною платою), носить систематичний (щомісячний відповідно до Положення та Інструкції зі статистики заробітної плати) характер, депреміювання працівника може мати місце лише у випадку, якщо вчинений проступок передбачений у переліку причин (показників) депреміювання і належним чином зафіксований згідно з Положенням про преміювання та доведений комісії, розпорядчий акт керівника про депреміювання обов`язково має містити зазначення конкретних обставин, які спричинили депреміювання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що розпорядження начальника Каховської МВА «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 року № 242-к в частині преміювання начальника відділу управління персоналом та антикорупційної політики міської ОСОБА_1 у розмірі 10% не відповідає вищезазначеним вимогам.

Відтак, суд приходить до висновку, що начальник Каховської МВА Немерець В.А. при визначенні начальнику відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 премії у розмірі 10% (при тому, що інші працівники, за рівних умов роботи, були премійовані у розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавок та до плат, за фактично відпрацьований час) за відсутності підставі для зменшення розміру премії, визначених розділом V Положення про преміювання, що є невід`ємною складовою Колдоговору, в односторонньому порядку прийняв рішення з питання оплати праці, яке погіршує умови, встановлені Колективним договором, а тому діяв безпідставно, частково позбавивши позивача додаткової заробітної плати, пов`язаної з виконанням виробничих завдань і функцій (за результатами роботи).

За вказаних обставин суд вважає розпорядження начальника Каховської МВА Немерця В.А. «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 року № 242-к в частині визначення ОСОБА_1 розміру преміювання - 10% посадового окладу з урахуванням надбавок та доплат, за фактично відпрацьований час протиправним та таким, яке підлягає скасуванню.

Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області здійснити перерахунок заробітної плати, належної начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 , включивши нарахування премії за результатами роботи у листопаді 2024 року у розмірі 40% до посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат, виходячи з фактично відпрацьованого часу, та виплатити різницю між фактично отриманою і належною після перерахунку до сплати заробітною платою за листопад 2024 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними і такими, що є мобінгом, дії/бездіяльність начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немерця Віталія Анатолійовича стосовно начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 , вчиненими впродовж червня-грудня 2024 року, суд зазначає наступне.

Так, статтею 2 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Також стаття 2-1 КЗпП України передбачає рівність трудових прав громадян України, недопущення дискримінації у сфері праці.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені цим Кодексом та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров`я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.

Законами і статутами господарських товариств (крім акціонерних), сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, громадських об`єднань, релігійних організацій та заснованих релігійними організаціями юридичних осіб можуть встановлюватися переваги для їхніх засновників (учасників) і членів при наданні роботи, переведенні на іншу роботу та залишенні на роботі в разі звільнення.

Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Окрім цього Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» №2759-IX від 16.11.2022 року внесено зміни до КЗпП України, зокрема, доповнено статтею 2-2 наступного змісту:

"Стаття 2-2. Заборона мобінгу (цькування)

Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 141 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Водночас статтею 141 КЗпП України визначено обов`язки роботодавця, відповідно до якої роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Також пунктами 1 та 2 частини 1 статті 28 КЗпП України передбачено, що до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про: місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи; визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами.

Так, позивач зазначає, що вбачає мобінг щодо неї у вигляді, зокрема, бездіяльності до доповідних записок протягом червня-грудня 2024 року. Разом з тим, суд зазначає, що жодний законодавчий акт не зобов`язує керівника громади якимось чином, чи у обмежений строк реагувати на доповідні записки підлеглого працівника, повертати доповідну записку з резолюцією чи без неї, реагувати на неї чи ні. Суд приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що доповідні записки позивача були взяті до уваги керівництвом, обговорені на рівні заступника начальника військової адміністрації та заступників міського голови, зроблені відповідні висновки, що в подальшому послугувало підставою для прийняття розпоряджень про внесення змін до чинного Положення про преміювання.

Також суд вважає не доведеним твердження позивача щодо приниження її честі та гідності, ділової репутації, створення гнітючої та принизливої атмосфери ігнорування, що змушувало позивача недооцінювати свою професійну придатність. В даному випадку усі доводи позивача є особистими, не ґрунтуються на жодних сторонніх свідченнях будь-яких інших осіб, які спростували б або підтвердили дані твердження позивача. Натомість судом встановлено, що позивач отримувала заробітну плату на рівні з іншими працівниками, в тому числі премію у розмірі 40% та премію до Дня незалежності у сумі 3000 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві. Тобто позивач систематично заохочувалася на рівні з іншими працівниками, при цьому суд не вбачає обставин, що позивач піддавалася економічному тиску, ще й систематично.

Так, судом встановлено, що дійсно позивачу за підсумками роботи у листопаді 2024 року визначено премію у розмірі 10%, відповідний розмір премії визначено начальником військової адміністрації відповідно до п. 6.8 Положення про преміювання (в редакції розпорядження від 22.11.2024 р. № 241-к) згідно якого «остаточний розмір відсотку премії, після наданих пропозицій комісії, встановлюється начальником міської військової адміністрації (міським головою) або особою, яка виконує його обов`язки». Правова оцінка зазначених дій відповідача наведена судом вище у даному рішенні.

Позивачем не доведено суду фактів приниження честі та гідності позивача, її ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та економічного тиску, зокрема, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери з боку керівництва чи колег.

Натомість, судом встановлено, що розпорядженням начальника Каховської МВА № 290-к від 31.12.2024 року ОСОБА_1 призначено відповідальною за ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - працівників виконавчих органів Каховської міської ради та встановлено доплату у розмірі 10% до посадового окладу, що в свою чергу свідчить про довіру роботодавця до підлеглого працівника.

Крім цього розпорядженням начальника Каховської МВА № 276-к від 19.12.2024 року «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у грудні 2024 року» ОСОБА_1 (позивача) згідно п.2.1. премійовано у розмірі 40%, на рівні з іншими начальниками відділів.

Позивач в позові вважає, зокрема, проявом мобінгу (цькуванням) встановлення їй у листопаді 2024 року премії зі зменшеним відсотком за посадою, яку займає позивач, тобто відсутня основна умова мобінгу - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця.

Доказів систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця позивачем не надано.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними і такими, що є мобінгом, дії/бездіяльність начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немерця Віталія Анатолійовича стосовно начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1, вчиненими впродовж червня-грудня 2024 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Позивачем доведено ґрунтовність пред`явлених вимог.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на часткове задоволення позову та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 1 211,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області, виконавчого комітету Каховської міської ради Каховського району Херсонської області про визнання протиправним та нечинним (в частині) рішення суб`єкта владних повноважень, визнання дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, що містять ознаки мобінгу, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області Немерця Віталія Анатолійовича «Про преміювання працівників виконавчих органів Каховської міської ради у листопаді 2024 року» від 22.11.2024 № 242-к в частині виплати у листопаді 2024 року премії начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 - у розмірі 10% до посадового окладу працівника з урахуванням раніше встановлених надбавок, доплат, за фактично відпрацьований час (п.2.1).

Зобов`язати виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області здійснити перерахунок заробітної плати начальниці відділу управління персоналом та антикорупційної політики Каховської міської ради ОСОБА_1 , включивши нарахування премії за результатами роботи у листопаді 2024 року у розмірі 40% до посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат, виходячи з фактично відпрацьованого часу, та виплатити різницю між фактично отриманою і належною після перерахунку до сплати заробітною платою за листопад 2024 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: начальник Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області (вул. Володимира Великого, буд. 103, м. Каховка, Каховський район Херсонської області, 74800, фактичне місце знаходження керівника: вул. Визволителів, 112, смт Високопілля, Бериславський район, Херсонська область, 74000, код ЄДРПОУ 45015347).

Відповідач: Виконавчий комітет Каховської міської ради Каховського району Херсонської області (вул. Володимира Великого, буд. 103, м. Каховка, Каховський район, Херсонська область, 74800, код ЄДРПОУ 04059970).

Суддя С.О. Cтефанов


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	21.02.2025
Оприлюднено	25.02.2025
Номер документу	125337333
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Судовий реєстр по справі —420/39661/24

Рішення від 21.02.2025

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С.О.

Ухвала від 27.12.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.02.2025 по справі 420/39661/24ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/39661/24

Рішення від 21.02.2025

Ухвала від 27.12.2024

Рішення
від 21.02.2025 по справі 420/39661/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД