Рішення

від 20.02.2025 по справі 420/32380/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32380/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність БЕЛСТА до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальність БЕЛСТА, до відповідача, Одеської митниці, в якій позивач просить:

(1).Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2024/000048 від 30.07.2024.

(2).Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500220/2024/000004/1 від 01.08.2024.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому, документи, які надавались відповідачу є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Таким чином, позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що належать до скасування, оскільки відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом.

(б) Позиція відповідача

11.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

(в) Відповідь на відзив

13.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві.

(г) Заперечення на відповідь на відзив

21.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник зазначив, що твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення не відповідає дійсності та є безпідставним, так як воно складено посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.

ІІІ. Процедура та рух справи

28.10.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

14.06.2018 між Компанiєю Yiwu Karma Import Export Co., Ltd (Продавець) та позивач (Покупець) укладено Контракт № 8, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити товар, в асортименті, об`ємі і кількості, вказаних у письмовій заявці або проформі-інвойсу та інвойсі.

В березні 2024 року позивач в черговий раз замовив в Yiwu Karma Import Export Co. Ltd (Китайська Народна Республіка) тканину для виготовлення взуття. Після узгодження замовлення, а саме 22 березня 2024 року, Yiwu Karma Import Export Co. Ltd (Китайська Народна Республіка) надала позивачу попередню Проформу - Інвойс № AK240322 для оплати замовленого товару.

Позивач 25.03.2024 оплатив 30% від суми, яка була наведена в Проформі - Інвойсі № AK240322, що підтверджується платіжною інструкцією № 471 від 25.03.2024, на суму 16695,00 долара США (загальна сума по проформі-інвойс 55650,00 долара США).

29 квітня 2024 року Yiwu Karma Import Export Co. Ltd (Китайська Народна Республіка) надала позивачу остаточний Комерційний Інвойс № YK240429А для повної оплати замовленого товару.

20 травня 2024 року позивач оплатив залишок суми, від суми, яка була наведена в Комерційному Інвойсі № YK240429А, що підтверджується платіжною інструкцією № 493 від 20.05.2024.

Після відвантаження вантажу в порту Констанца, Румунія, весь куплений Товар був перевантажений у машину перевізника, та ввезений в Україну, за адресою Покупця 67701, Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н., м. БілгородДністровський, вулиця Грецька, будинок 3.

Після надходження Товару на митний термінал, 02 серпня 2024 року, на підставі товаротранспортних документів позивачем було складено митну вартість Товару та подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №24UA500220001183U6 до ВМО №4 м/п «Білгород - Дністровський». Під час декларування товарів, позивачем було подано пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару, а саме: пакувальний лист, рахунок проформа № АК240322 від 22.03.2024 року, рахунок фактура (інвойс) № YK240429A від 29.04.2024, коносамент № МЕ0824046064 від 11.05.2024, автотранспортна накладна CMR № 9705 від 26.07.2024 року, супровідний документ №24ROCT1900121281L3, сертифікат про походження товару №24С3307Y0220/00006R від 06.05.2024, платіжний документ що підтверджує вартість товару № 471 від 25.03.2024, платіжний документ що підтверджує вартість товару № 493 від 20.05.2024, рахунки фактури про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги № 15 від 21.05.2024, № 17 від 25.07.2024, платіжні доручення, що підтверджують сплату вартості перевезення товару № 15651 від 23.05.2024, № 16291 від 29.07.2024, додаткова угода № 17 від 01.12.2022, лист перевізника товару № 2507-01 від 25.07.2024; контракт № 8 від 14.06.2016; Договір про перевезення № 150721 від 15.07.2021; Довідка про склад товару №1 до інвойсу № YK240429A від 29.04.2024; експортна митна декларація товарів Китайської народної республіки № 450526173078253697 від 29.04.2024.

30 липня 2024 року, в процесі проведення митних консультацій, позивач отримав від митниці повідомлення, у якому відповідач посилається на розбіжності, які впливають на митну вартість Товару, зазначену у митній декларації ВМД №24UA5002200011155U0 та міститься зобов`язання надати до митниці додаткові документи.

У відповідь на дане повідомлення позивач підготував лист пояснення № 358 від 31.07.2024.

01.08.2024 відповідав виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500220/2024/000004/1, у п.33 якого зазначено:

1) Відповідно до пункту 3.1 «Ціна за товар вказується в заявці Покупця або проформі-інвойсі Продавця та встановлюється в доларах США за погонний метр.» В графі 44 під кодом 0380 в проформі-інвойсі Продавця від 22.03.2024 № АК240322 зазначена вартість 2,65 дол.США за м, тобто єдиної ціни для різних артикулів товарів. В інвойсі від 29.04.2024 № YK240429А кількість та вартість товару відрізняється від зазначеної у проформі-інвойсі, крім того вартість коливається від 1,2 до 10,3 дол.США за м. Зазначені розбіжності мають безпосередній вплив на рівень митної вартості, а також можуть свідчити, що наведені в інвойсі відомості можуть бути неправдивими.

2) В інвойсі від 29.04.2024 № YK240429А відсутній опис та назва товару, що не дозволяє ідентифікувати товар, його характеристики на підставі яких товар відносять до відповідного коду. Також опис та назва товару не підтверджуються жодними документами, які подані до митного оформлення. Відсутність конкретних характеристик товару має безпосередній вплив на рівень митної вартості.

3) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В листі перевізника про транспортні витрати від 25.07.2024 №2507-01 зазначена тільки загальна сума витрат, що не відповідає вищезазначеним вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 та положенням митного та Податкового кодексів України.

4) Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. В платіжній інструкції від 25.03.2024 №471 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 14.06.2018 №8 та проформу-інвойс Продавця від 22.03.2024 № АК240322, в якій зазначена вартість 2,65 дол.США за м.

5) В CMR від 26.07.2024 №9705 наявна печатка перевізника іншого, ніж зазначеного у графі 44 декларації договору транспортно-експедиторського обслуговування від 15.07.2021 №150721, а саме: PE MYKOLA MYRONETS замість ФОП ОСОБА_1 . Рахунок на оплату транспортних витрат від 25.072024 №17 теж виставлений ФОП ОСОБА_1 .

6) Згідно умовам пункту 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 15.07.2021 №150721 оплата за договором здійснюється протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Відповідно до платіжної інструкції від 11.07.2024 № 16211 оплата здійснена 11.07.2024, хоча рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25.072024 №17 виставлений тільки 25.07.2024. Зазначені розбіжності можуть свідчити, що наведені в зазначених документах відомості можуть бути неправдивими.

7) Відповідно до рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25.072024 №17 зазначеному в декларації під кодом 3004 сума до сплати за транспортно-експедиційне обслуговування становить 400596,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 11.07.2024 № 16211 оплата здійснена в сумі 349784,80 грн. Розбіжність становить 50811,20 грн. Зазначені розбіжності можуть свідчити, що наведені в зазначених документах відомості можуть бути неправдивими. Враховуючи зазначене, відсутність у банківських платіжних документах посилання на платіжні документи (специфікація, проформа-інвойс, інвойс) унеможливлює ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар.

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2024/000048.

V. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.

Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Щодо зауважень митного органу з приводу проформи-інвойсу та інвойса, суд зазначає наступне.

Так, суд приймає до уваги наголошені доводи позивача, що ціни та вага, що були вказані в проформі-інвойсі продавця від 22.03.2024 № АК240322 є приблизними, а в інвойсі від 29.04.2024 № YK240429A є погодженими покупцем та продавцем, з деталізацією по кодам, вазі та ціні. Товар, що є предметом спору, а саме трикотажне полотно з наклеєним на нього синтетичним ворсом (100% поліефір), що імітує натуральне хутро різного кольору, виготовлене методом нанесення текстильних волокон на основу, попередньо змащене клеєм з артикулом 010 С-174, 010 С-160, 010 С-197, 010 С-52, 010 С-133, 010 С-211 згідно інвойсу йдуть за ціною 6,95 долара США.

Суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, визначеному у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» принципами. Одним із таких принципів є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; - праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 8 від 14.06.2018 та додаткових угод до нього, 22 березня 2024 року постачальником товару було виставлено позивачу проформу-інвойс № АК240322, якою погоджено поставку товару на суму 55650 дол. США, умови поставки FOB NINGBO/SHANGHAI, умови оплати: оплата товару двома частинами 30% передоплата згідно додаткової угоди № 19 від 05.10.2023 року, оплата решти після отримання покупцем від продавця Коносаменту в електронному вигляді, але не пізніше 10 днів з моменту отримання останнього. А також, Покупець має право здійснити оплату за Товар у розмірі 70% на підставі виставленого Продавцем проформа інвойсу чи інвойсу без отримання Коносаменту.

На виконання проформи інвойс № АК240322 від 22 березня 2024 року, позивач 25 березня 2024 року сплатив 16 695,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 471 від 25 березня 2024 року.

Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю.

Проформа-інвойс - це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. У проформі - інвойсі зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

29 квітня 2024 року постачальником товару було виставлено позивачу комерційний інвойс № YK240429A, яким остаточно погодили поставку товару на суму 65507,05 дол. США.

20 травня 2024 року позивач сплатив 48812,05 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 493. Усього позивач сплатив 65507,05 дол. США (16 695,00 + 48812,05 =65507,05 долара США). Ця сума була погоджена позивачем та постачальником товару комерційним інвойсом № YK240429A та була остаточною.

Вищеперераховані документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення товару. В наданих платіжних дорученні є посилання на Зовнішньоекономічний контракт, проформу-інвойс та інвойс, а тому усі документи щодо оплати, надані позивачем відповідачу, стосуються товару, наданого до митного оформлення.

Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Надані до митного оформлення позивачем проформа-інвойс, інвойс та платіжні доручення повністю підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару. У поданих позивачем документах, що підтверджують вартість товару та його оплату, відсутні будь - які розбіжності або суперечності. Окрім того, відповідачеві під час митного оформлення товару, надавалась інформаційна довідка № 1 щодо товарних позицій до інвойсу № YK240429A від 29 квітня 2024 року.

Щодо витрат на транспортування, то суд встановив, що позивач надав на підтвердження понесених витрат на перевезення товару копію договору про перевезення № 150721 від 15.07.2021, лист перевізника товару № 2507-01 від 25.07.2024. Оскільки доставка товару здійснюється за допомогою стороннього транспорту, тому жодних калькуляцій не додавалося, а відсутність останніх жодним чином не є підставою для коригування митної вартості Товару.

При цьому, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо зауважень митного органу з приводу платіжної інструкції від 25.03.2024 № 471, то суд зазначає наступне.

Так, Положення НБУ №216 встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту. Вимоги Положення НБУ №216 не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів.

Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення. У наданих позивачем платіжних документах SWIFT міститься посилання на Зовнішньоекономічний контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті долар США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258.

Щодо інших зауважень митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, то суд встановив наступне.

Керуючись пунктом 2.1.1. Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 15.07.2021 №150721, Експедитор ФОП ОСОБА_1 , за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення його вантажів на умовах, письмово узгоджених Сторонами, а також надавати інші послуги Замовнику за письмовим погодженням Сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за Договором, укладати від свого імені та за письмовим погодженням Замовника та за рахунок Замовника договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТ).

Суд також приймає до уваги пояснення позивача щодо оплати безпосередньо за транспортні послуги ФОП ОСОБА_1 , що співробітниками позивача було помилково надано до митного оформлення платіжну інструкцію № 16211 на суму 349784,80 грн., оскільки ця оплата стосується наступного контейнера, який прямував із Китаю, та стосувалась іншого рахунку-фактури.

21.05.2024 ФОП ОСОБА_1 виставила позивачу рахунок на оплату № 15, де вказано контейнер ЕМСU9879705, який відповідає номеру контейнера, що вказаний в коносаменті МЕ0824046064 на суму 369596,00 грн., та був оплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 15651 від 23.05.2024.

25.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 виставила позивачу рахунок на оплату № 17, де вказано контейнер ЕМСU9879705, який відповідає номеру контейнера, що вказаний в коносаменті МЕ0824046064 на суму 69000,00 грн., та був оплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 16291 від 29.07.2024 року. Загальна сума доставки вантажу склала 438596 грн.

Враховуючи довідку ФОП ОСОБА_1 від 25.07.2024, де вказана вартість доставки 400596,00 грн., позивач звернувся до Експедитора з приводу надання пояснень у різниці ціни, на що останній надав листа від 05.08.2024, в якому вказав, що сума в 400596 грн., була вказана без доставки вантажу з Рені до м. Білгород-Дністровський. Загальна вартість доставки вантажу з Ningbo-Білгород-Дністровський, склала 438596,00 грн.

Таким чином, доставка була сплачена у повному обсязі, а тому наголошене не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 6056,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Щодо клопотання представника позивача з приводу стягнення з відповідача витрат у розмірі 2900,00 грн. на здійснення перекладу документів з іноземних мов на українську мову.

Так представником позивача, вказано, що перед подачею позову до суду позивачем були понесені судові витрати на переклад документів поданих до суду з іноземних мов на українську мову. Понесені витрати в частині перекладу склали 2900 грн, що підтверджується Рахунком-фактурою № 1/09 від 23.09.2024, актом наданих послуг від 24.09.2024, платіжною інструкцією № 16930 від 24.09.2024.

Відповідно до акту наданих послуг від 24.09.2024, підписаного між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець): виконавець надав замовнику послуги перекладу, а замовник прийняв їх. Відповідно до п.2 вказаного акту всього надано послуг на суму 2900 грн., згідно Рахунку-фактури № 1/09 від 23.09.2024.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

Судом згідно наданих позивачем документів встановлено витрати позивача пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2900,00 грн.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд доходить висновку про задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат з відповідача шляхом стягнення з відповідача витрат на залучення перекладача у розмірі 2900,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500220/2024/000048 від 30.07.2024.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500220/2024/000004/1 від 01.08.2024.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛСТА» судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість),00 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 2900 (дві тисячі дев`ятсот),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛСТА», адреса: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, буд.3, код ЄДРПОУ 33578900.

Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.

Суддя Оксана БОЙКО