Постанова від 07.08.2025 по справі 420/32380/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32380/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року (суддя Бойко О.Я., м. Одеса, повний текст рішення складений 20.02.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛСТА до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

17.10.2024 ТОВ БЕЛСТА звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2024/000048 від 30.07.2024;

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500220/2024/000004/1 від 01.08.2024.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, шо була фактично сплачена або піддягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

При цьому, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином апелянт під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.06.2018 між Компанiєю Yiwu Karma Import Export Co., Ltd (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено Контракт № 8, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити товар в асортименті, об`ємі і кількості, вказаних у письмовій заявці або проформі-інвойсу та інвойсі.

В березні 2024 року позивач в черговий раз замовив в Yiwu Karma Import Export Co. Ltd (Китайська Народна Республіка) тканину для виготовлення взуття. Після узгодження замовлення, а саме 22 березня 2024 року, Yiwu Karma Import Export Co. Ltd (Китайська Народна Республіка) надала позивачу попередню Проформу - Інвойс №AK240322 для оплати замовленого товару.

Позивач 25.03.2024 оплатив 30% від суми, яка була наведена в Проформі - Інвойсі №AK240322, що підтверджується платіжною інструкцією №471 від 25.03.2024, на суму 16695,00 долара США (загальна сума по проформі-інвойс 55650,00 долара США).

29 квітня 2024 року Yiwu Karma Import Export Co. Ltd (Китайська Народна Республіка) надала позивачу остаточний Комерційний Інвойс № YK240429А для повної оплати замовленого товару.

20 травня 2024 року позивач оплатив залишок від суми, яка була наведена в Комерційному Інвойсі №YK240429А, що підтверджується платіжною інструкцією №493 від 20.05.2024.

Після відвантаження вантажу в порту Констанца, Румунія, весь куплений Товар був перевантажений у машину перевізника, та ввезений в Україну, за адресою Покупця 67701, Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський р-н., м. Білгород-Дністровський, вулиця Грецька, будинок 3.

Після надходження Товару на митний термінал 02 серпня 2024 року, на підставі товаротранспортних документів позивачем було складено митну вартість Товару та подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №24UA500220001183U6 до ВМО №4 м/п «Білгород - Дністровський». Під час декларування товарів, позивачем було подано пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару, а саме: пакувальний лист, рахунок проформа №АК240322 від 22.03.2024 року, рахунок фактура (інвойс) №YK240429A від 29.04.2024, коносамент №МЕ0824046064 від 11.05.2024, автотранспортна накладна CMR №9705 від 26.07.2024 року, супровідний документ №24ROCT1900121281L3, сертифікат про походження товару №24С3307Y0220/00006R від 06.05.2024, платіжний документ що підтверджує вартість товару №471 від 25.03.2024, платіжний документ що підтверджує вартість товару №493 від 20.05.2024, рахунки фактури про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №15 від 21.05.2024, №17 від 25.07.2024, платіжні доручення, що підтверджують сплату вартості перевезення товару №15651 від 23.05.2024, № 16291 від 29.07.2024, додаткова угода №17 від 01.12.2022, лист перевізника товару №2507-01 від 25.07.2024; контракт № 8 від 14.06.2016; Договір про перевезення №150721 від 15.07.2021; Довідка про склад товару №1 до інвойсу №YK240429A від 29.04.2024; експортна митна декларація товарів Китайської народної республіки №450526173078253697 від 29.04.2024.

30 липня 2024 року в процесі проведення митних консультацій позивач отримав від митниці повідомлення, у якому відповідач посилається на розбіжності, які впливають на митну вартість Товару, зазначену у митній декларації ВМД №24UA5002200011155U0 та міститься зобов`язання надати до митниці додаткові документи.

У відповідь на дане повідомлення позивач підготував лист - пояснення №358 від 31.07.2024.

01.08.2024 відповідав виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500220/2024/000004/1, у п. 33 якого зазначено:

1) відповідно до пункту 3.1 «Ціна за товар вказується в заявці Покупця або проформі-інвойсі Продавця та встановлюється в доларах США за погонний метр.» В графі 44 під кодом 0380 в проформі-інвойсі Продавця від 22.03.2024 № АК240322 зазначена вартість 2,65 дол.США за м, тобто єдиної ціни для різних артикулів товарів. В інвойсі від 29.04.2024 № YK240429А кількість та вартість товару відрізняється від зазначеної у проформі-інвойсі, крім того вартість коливається від 1,2 до 10,3 дол.США за м. Зазначені розбіжності мають безпосередній вплив на рівень митної вартості, а також можуть свідчити, що наведені в інвойсі відомості можуть бути неправдивими;

2) в інвойсі від 29.04.2024 № YK240429А відсутній опис та назва товару, що не дозволяє ідентифікувати товар, його характеристики на підставі яких товар відносять до відповідного коду. Також опис та назва товару не підтверджуються жодними документами, які подані до митного оформлення. Відсутність конкретних характеристик товару має безпосередній вплив на рівень митної вартості;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В листі перевізника про транспортні витрати від 25.07.2024 №2507-01 зазначена тільки загальна сума витрат, що не відповідає вищезазначеним вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №599 та положенням митного та Податкового кодексів України;

4) Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. В платіжній інструкції від 25.03.2024 №471 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 14.06.2018 №8 та проформу-інвойс Продавця від 22.03.2024 № АК240322, в якій зазначена вартість 2,65 дол.США за м.;

5) в CMR від 26.07.2024 №9705 наявна печатка перевізника іншого, ніж зазначеного у графі 44 декларації договору транспортно-експедиторського обслуговування від 15.07.2021 №150721, а саме: PE MYKOLA MYRONETS замість ФОП ОСОБА_1 . Рахунок на оплату транспортних витрат від 25.072024 №17 теж виставлений ФОП ОСОБА_1 ;

6) згідно умовам пункту 4.2.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 15.07.2021 №150721 оплата за договором здійснюється протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Відповідно до платіжної інструкції від 11.07.2024 № 16211 оплата здійснена 11.07.2024, хоча рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25.072024 №17 виставлений тільки 25.07.2024. Зазначені розбіжності можуть свідчити, що наведені в зазначених документах відомості можуть бути неправдивими;

7) відповідно до рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25.072024 №17 зазначеному в декларації під кодом 3004 сума до сплати за транспортно-експедиційне обслуговування становить 400596,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 11.07.2024 № 16211 оплата здійснена в сумі 349784,80 грн. Розбіжність становить 50811,20 грн. Зазначені розбіжності можуть свідчити, що наведені в зазначених документах відомості можуть бути неправдивими. Враховуючи зазначене, відсутність у банківських платіжних документах посилання на платіжні документи (специфікація, проформа-інвойс, інвойс) унеможливлює ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар.

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500220/2024/000048.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів протиправними товариство звернулося до суду з даним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини. У свою чергу відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Положеннями ч. 3 ст. 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару Позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни

угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів Постачальника.

Як зазначено ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що в поданих документах містяться розбіжності, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: 1) в інвойсі від 29.04.2024 №YK240429А кількість та вартість товару відрізняється від зазначеної у проформі-інвойсі, крім того вартість коливається від 1,2 до 10,3 дол.США за м. Зазначені розбіжності мають безпосередній вплив на рівень митної вартості, а також можуть свідчити, що наведені в інвойсі відомості можуть бути неправдивими; 2) в інвойсі від 29.04.2024 №YK240429А відсутній опис та назва товару, що не дозволяє ідентифікувати товар, його характеристики на підставі яких товар відносять до відповідного коду. Також опис та назва товару не підтверджуються жодними документами, які подані до митного оформлення. Відсутність конкретних характеристик товару має безпосередній вплив на рівень митної вартості; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В листі перевізника про транспортні витрати від 25.07.2024 №2507-01 зазначена тільки загальна сума витрат, що не відповідає вищезазначеним вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №599 та положенням митного та Податкового кодексів України; 4) в платіжній інструкції від 25.03.2024 №471 йде посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 14.06.2018 №8 та проформу-інвойс Продавця від 22.03.2024 №АК240322, в якій зазначена вартість 2,65 дол.США за м.; 5) в CMR від 26.07.2024 №9705 наявна печатка перевізника іншого, ніж зазначеного у графі 44 декларації договору транспортно-експедиторського обслуговування від 15.07.2021 №150721, а саме: PE MYKOLA MYRONETS замість ФОП ОСОБА_1 . Рахунок на оплату транспортних витрат від 25.072024 №17 теж виставлений ФОП ОСОБА_1 ; 6) відповідно до платіжної інструкції від 11.07.2024 № 16211 оплата здійснена 11.07.2024, хоча рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25.072024 №17 виставлений тільки 25.07.2024. Зазначені розбіжності можуть свідчити, що наведені в зазначених документах відомості можуть бути неправдивими; 7) відповідно до рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25.072024 №17 зазначеному в декларації під кодом 3004 сума до сплати за транспортно-експедиційне обслуговування становить 400596,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 11.07.2024 №16211 оплата здійснена в сумі 349784,80 грн. Розбіжність становить 50811,20 грн. Зазначені розбіжності можуть свідчити, що наведені в зазначених документах відомості можуть бути неправдивими. Враховуючи зазначене, відсутність у банківських платіжних документах посилання на платіжні документи (специфікація, проформа-інвойс, інвойс) унеможливлює ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає наступне.

Щодо тверджень апелянта з приводу проформи-інвойсу та інвойса, колегія суддів зазначає, що ціни та вага, що були вказані в проформі-інвойсі продавця від 22.03.2024 АК240322 є приблизними, а в інвойсі від 29.04.2024 № YK240429A є погодженими покупцем та продавцем, з деталізацією по кодам, вазі та ціні. Товар, що є предметом спору, а саме трикотажне полотно з наклеєним на нього синтетичним ворсом (100% поліефір), що імітує натуральне хутро різного кольору, виготовлене методом нанесення текстильних волокон на основу, попередньо змащене клеєм з артикулом 010 С-174, 010 С-160, 010 С-197, 010 С-52, 010 С-133, 010 С-211 згідно інвойсу йдуть за ціною 6,95 долара США.

Суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, визначеному у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» принципами. Одним із таких принципів є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; - праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту №8 від 14.06.2018 та додаткових угод до нього, 22 березня 2024 року постачальником товару було виставлено позивачу проформу-інвойс №АК240322, якою погоджено поставку товару на суму 55650 дол. США, умови поставки FOB NINGBO/SHANGHAI, умови оплати: оплата товару двома частинами 30% передоплата згідно додаткової угоди №19 від 05.10.2023 року, оплата решти після отримання покупцем від продавця Коносаменту в електронному вигляді, але не пізніше 10 днів з моменту отримання останнього. А також, Покупець має право здійснити оплату за Товар у розмірі 70% на підставі виставленого Продавцем проформа інвойсу чи інвойсу без отримання Коносаменту.

На виконання проформи інвойс №АК240322 від 22 березня 2024 року, позивач 25 березня 2024 року сплатив 16 695,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням №471 від 25 березня 2024 року.

Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю.

Проформа-інвойс - це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. У проформі - інвойсі зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

29 квітня 2024 року постачальником товару було виставлено позивачу комерційний інвойс №YK240429A, яким остаточно погодили поставку товару на суму 65507,05 дол. США.

20 травня 2024 року позивач сплатив 48812,05 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням №493. Усього позивач сплатив 65507,05 дол. США (16 695,00 + 48812,05 =65507,05 долара США). Ця сума була погоджена позивачем та постачальником товару комерційним інвойсом № YK240429A та була остаточною.

Вищеперераховані документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення товару. В наданих платіжних дорученні є посилання на Зовнішньоекономічний контракт, проформу-інвойс та інвойс, а тому усі документи щодо оплати, надані позивачем відповідачу, стосуються товару, наданого до митного оформлення.

Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Надані до митного оформлення позивачем проформа-інвойс, інвойс та платіжні доручення повністю підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару. У поданих позивачем документах, що підтверджують вартість товару та його оплату, відсутні будь - які розбіжності або суперечності. Окрім того, відповідачеві під час митного оформлення товару, надавалась інформаційна довідка № 1 щодо товарних позицій до інвойсу №YK240429A від 29 квітня 2024 року.

Стосовно тверджень апелянта про витрати на транспортування, то колегія суддів зазначає, що позивач надав на підтвердження понесених витрат на перевезення товару копію договору про перевезення №150721 від 15.07.2021, лист перевізника товару №2507-01 від 25.07.2024. Оскільки доставка товару здійснюється за допомогою стороннього транспорту, тому жодних калькуляцій не додавалося, а відсутність останніх жодним чином не є підставою для коригування митної вартості Товару.

При цьому, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо зауважень апелянта з приводу платіжної інструкції від 25.03.2024 №471, то колегія суддів зазначає наступне,

Так, Положення НБУ №216 встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту. Вимоги Положення НБУ №216 не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів.

Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення. У наданих позивачем платіжних документах SWIFT міститься посилання на Зовнішньоекономічний контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті долар США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258.

Щодо інших доводів апелянта в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, то колегія суддів зазначає наступне.

Керуючись пунктом 2.1.1. Договору транспортно-експедиторського обслуговування від 15.07.2021 №150721, Експедитор ФОП ОСОБА_1 , за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення його вантажів на умовах, письмово узгоджених Сторонами, а також надавати інші послуги Замовнику за письмовим погодженням Сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за Договором, укладати від свого імені та за письмовим погодженням Замовника та за рахунок Замовника договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТ).

Судом першої інстанції також вірно прийнято до уваги пояснення позивача щодо оплати безпосередньо за транспортні послуги ФОП ОСОБА_1 , що співробітниками позивача було помилково надано до митного оформлення платіжну інструкцію № 16211 на суму 349784,80 грн., оскільки ця оплата стосується наступного контейнера, який прямував із Китаю, та стосувалась іншого рахунку-фактури.

21.05.2024 ФОП ОСОБА_1 виставила позивачу рахунок на оплату №15, де вказано контейнер ЕМСU9879705, який відповідає номеру контейнера, що вказаний в коносаменті МЕ0824046064 на суму 369596,00 грн., та був оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №15651 від 23.05.2024.

25.07.2024 року ФОП ОСОБА_1 виставила позивачу рахунок на оплату № 17, де вказано контейнер ЕМСU9879705, який відповідає номеру контейнера, що вказаний в коносаменті МЕ0824046064 на суму 69000,00 грн., та був оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №16291 від 29.07.2024 року. Загальна сума доставки вантажу склала 438596 грн.

Враховуючи довідку ФОП ОСОБА_1 від 25.07.2024, де вказана вартість доставки 400596,00 грн., позивач звернувся до Експедитора з приводу надання пояснень у різниці ціни, на що останній надав листа від 05.08.2024, в якому вказав, що сума в 400596 грн., була вказана без доставки вантажу з Рені до м. Білгород-Дністровський. Загальна вартість доставки вантажу з Ningbo-Білгород-Дністровський, склала 438596,00 грн.

Таким чином, доставка була сплачена у повному обсязі, а тому наголошене не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 тощо.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Колегія суддів також звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто, Відповідачем безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих Позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що товариство для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подало до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов