Ухвала

від 18.02.2025 по справі 320/10031/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

18 лютого 2025 року м. Київ № 320/10031/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

прокурора Гринь В.О.,

від відповідача-1 не з`явились,

від відповідача-2 не з`явились,

від третьої особи Ярещенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції клопотання відповідачів та третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовомкерівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави

доДержавної служби геології та надр України,

Державної комісії України по запасах корисних копалин

за участю третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАЛАН"

провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та визнання недійсним дозволу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави (далі - позивач, прокурор) з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач-1, ДКЗ), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі-відповідач - 2, ДГС), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Цимбалівської площі Полтавської та Сумської областей та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 30.11.2018 № 4608;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 № 521 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4961, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН», вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у справі. Вказаною ухвалою також було поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом з урахуванням обставин наведених саме прокуратурою для поновлення цього строку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 суд задовольнив клопотання керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 суд задовольнив клопотання представника ТОВ "АТАЛАН" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

На адресу суду надійшло клопотання Державної комісії України по запасах корисних копалин про залишення позову без розгляду. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач-2 зазначив, що протокол засідання колегії ДКЗ від 30.11.2018 № 4608 оформлено за результатами розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Цимбалівської площі Полтавської та Сумської областей, поданих ТОВ «АТАЛАН». Протоколи засідання колегії ДЗК оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" та перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022. Отже, як зазначає відповідач-2 доступ до протоколу ДКЗ № 4608 був відкритий з 06.10.2020 до 24.02.2022.

При цьому ТОВ "АТАЛАН" фігурувало у кримінальному провадженні № 62019100000001655, що відкрите 07.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України. Отже, відповідач-2 вважає, що починаючи з внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей щодо зазначеного кримінального провадження органи прокуратури мали достатні правові підстави та можливість з`ясувати всі обставини щодо отримання товариством оскаржуваного спеціального дозволу на користування надрами та мали можливість звернутися до суду для захисту інтересів держави, не порушуючи строки на подання позовної заяви на 5 років. Проте, прокурор звернувся до суду лише 10.11.2023 року.

Крім того, на адресу суду надійшло клопотання Державної служби геології та надр України про залишення позову без розгляду.

Обґрунтовуючи клопотання відповідач-1 зазначив, що прокурор не був позбавлений можливості подавати запити до Держгеонадра та ДКЗ, у тому числі щодо оскаржуваних протоколів ДКЗ та спеціального дозволу, раніше ніж у 2024 році. Також вказує, що інформація про спеціальні дозволи на користування надрами (дійсні, недійсні та тимчасово припинені) та протоколи ДКЗ до 24.02.2022 містилася у відкритому доступі на сайті ДНВП "Геоінформ України" і позивач мав достатньо часу, щоб дізнатися про будь-які спеціальні дозволи, видані ТОВ "АТАЛАН", а також Протокол ДКЗ, на підставі якого було видано оскаржуваний спеціальний дозвіл. Накази Держгеонадра про видачу спеціальних дозволів на користування надрами та копії спеціальних дозволів досі знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадра. Відповідач-1 зауважив, що прокурор дізнався про виникнення підстав для звернення з позовом ще у 2021 році, а тому позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» подало до суду пояснення на позовну заяву, в яких також подало клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначило про пропуск строку звернення до суду. Третя особа зазначила, що факт ознайомлення прокуратурою з матеріалами, що стосуються процедури надання ТОВ "АТАЛАН" спеціального дозволу на користування надрами став наслідком звернення прокуратури лише в серпні 2023 року до ДГС із запитом про надання інформації. При цьому, як вказує третя особа, в заяві про поновлення порушеного процесуального строку прокуратури не наведені доводи, які підтверджують існування об`єктивних, незалежних обставин, які перешкоджали прокуратурі звернутись до ДГС чи ДКЗ з аналогічним запитом з 2018 року, а також прокуратурою не зазначено яка саме подія чи обставина виникла у серпні 2023 року.

Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області було подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких позивач зазначив, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після ознайомлення працівниками Миргородської окружної прокуратури з матеріалами кримінального провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019 у частині документів, які стосуютьсяя отримання ТОВ "АТАЛАН" спеціального дозволу на користування надрами № 4961 від 29.12.2018 та надання 20.09.2023 заступником начальника відділу представництва інтересів держави в суді управління захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в цій частині.

Разом з цим, прокурор зазначає, що документи стосовно переліку робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр вилучено під час досудового розслідування про що Миргородська окружна прокуратура дізналася з листа Держгеонадр від 21.09.2023 №5582/03-4/2-23. Прокурор вказує, що до ознайомлення 26.09.2023 з матеріалами кримінального провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019 Миргородська окружна прокуратура не володіла інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спірного спеціального дозволу на підставі протоколу ДЗК.

При цьому, на думку прокурора, доводи сторін про те, що органи прокуратури повинні бути обізнані про наявність підстав для пред`явлення позову з часу оприлюднення у 2018 році оспорюваного наказу та наданого на його підставі спеціального дозволу на користування надрами, є безпідставними та не враховують вимог законодавства щодо повноважень прокурора.

У судове засідання, призначене у справі на 18.02.2025 з`явилися прокурор та уповноважений представник третьої особи.

Представник прокуратури заперечував щодо задоволення клопотань відповідачів та третьої особи про залишення позову без розгляду.

Представник третьої особи підтримав доводи клопотань про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

На адресу суду від представника Державної комісії України по запасах корисних копалин подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Державної служби геології та надр України у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце рогляду справи.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із приписами частини третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Приписами частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як встановлено судом, предметом спору у справі є протокол від 30.11.2018 № 4608 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин; наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 № 521 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальнісю "АТАЛАН" спеціального дозволу на користування надрами та спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4961, виданий Товаристу з обмеженою відповідальністю "АТАЛАН" для користування-геологічного вивчення нафтогазових надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).

Як зазначає позивач, підстави для звернення прокурора до суду виникли після ознайомлення працівниками Миргородської прокуратури з матеріалами кримінального провадження №62019100000001655 від 07.11.2019 у частині документів, які стосуються отримання ТОВ "АТАЛАН" спеціального дозволу на користування надрами № 4961 від 29.12.2018 та надання 20.09.2023 заступником начальника відділу представництва інтересів держави в суді управління захисту інтересів держави у сфері навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в цій частині. Про те, що документи стосовно переліку робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр вилучено під час досудового розслідування Миргородська окружна прокуратура дізналася з листа Держгеонадр від 21.09.2023 № 5582/03-4/2-23.

Працівники Миргородської окружної прокуратури ознайомилися з матеріалами криманльного провадження № 62019100000001655 від 07.11.2019 у частині документів, які стосуються отримання ТОВ "АТАЛАН" спеціального дозволу на користування надрами № 4961 від 29.12.2018.

Листом Державної служби геології та надр від 21.09.2023 № 5582/03-4/2-23 повідомлено Миргородську окружну прокуратуру про те, що документи стосовно переліку робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр вилучено під час досудового розслідування.

Листом Державної служби геології та надр України № 6178/02-4/2-23 від 18.10.2023 надано інформацію про те, що ТОВ "АТАЛАН" до 29.12.2018 спеціальні дозволи на користування надрами не отримувало.

Вказане свідчить про те, що отримавши зазначений лист Державна служба геології та надр України від 18.10.2023 позивачу було відомо про отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами.

Як зазначає прокурор, факт ознайомлення прокуратурою з матеріалами, що стосуються процедури надання ТОВ "АТАЛАН" спеціального дозволу на користування надрами, став наслідком звернення прокуратури лише у серпні 2023 року до ДГС із запитом про надання інформації.

Разом з тим, як встановлено судом та убачається із матеріалів справи, Офіс Генерального прокурора звернувся з листом від 01.06.2021 № 12/2-35 вих-21 на адресу ДГС з проханням надати інформацію щодо вжиття заходів на виконання рішення РНБО від 19.03.2021 р., а також надання інформації про надрокористувачів, зокрема тих, які отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатом процедури апробації без наявності чинного спеціального дозволу на користування надрами.

Листом від 17.06.2021 ДГС надала відповідь і перелік запитуваної інформації. В зазначеному переліку, як надрокористувач, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами за процедурою апробації без проведення аукціону при відсутності чинного спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення в тому числі дослідно-промислової розробки зазначено і ТОВ «АТАЛАН».

При цьому, у зазначеному переліку відображено відомості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН». З огляду на викладене, суд зазначає, що Офіс Генерального прокурора з 17.06.2021 року був обізнаний про те, що ТОВ «АТАЛАН» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами «за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки».

31.08.2021 Офіс Генерального прокурора спрямував отриману інформацію обласним прокуратурам для опрацювання та встановлення підстав для представництва інтересів держави, при цьому в тексті листа наводився опис судової справи за позовом прокуратури, предметом якої було скасування спеціального дозволу на користування надрами з підстав відсутності у надрокористувача дозволу на користування надрами на дату звернення до ДГС за отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Зі змісту зазначеного листа Офісу Генерального прокурора вбачається, що у тексті зазначена інформація про отримання поза аукціоном 117 спеціальних дозволів на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин. Цим листом зобов`язано за наявності підстав вжити заходи представницького та кримінально-правового характеру, про що повідомити Офіс Генерального прокурора.

При цьому, суд відхиляє твердження прокурора стосовно того, що ДКЗ не надано доказів того, що прокурор володів усім пакетом документів до 19.07.2023, оскільки лише в цей день прокурор ознайомився з матеріалами справи, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, за місцем знаходження Державної служби геології і надр України, оскільки у переліку який долучено до листа Державної служби геології та надр України на адресу Офісу Генерального прокурора, та який у подальшому було направлено на всі прокуратури зазначено відомості про суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Миргородська окружна прокуратура Полтавської області була обізнана про обставини отримання оскаржуваного спеціального дозволу ще до дати, на яку вона посилається у позовній заяві. Отже, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра та Державної комісії України запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутись до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зазначити, що аналогічних висновків дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.07.2024 в аналогічних правовідносинах у справі № 380/20376/23 за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури, в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-газова компанія» про визнання протиправним та скасування протоколу, наказу, спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Водночас, як встановлено судом, протокол засідання ДКЗ № 4608 від 30.11.2018 був оприлюднений 06.10.2020 ДНВП «Геоінформ України» у відкритому доступі, а саме: відповідь ДНВП «Геоінформ України» від 29.03.2020 на запит ДКЗ, копія якої надається до цих пояснень. Тому прокурор мав реальну можливість принаймні з жовтня 2020 року бути ознайомленим з текстом протоколу, обставинами та підставами його прийняття, переліком документів, які заявник надавав ДКЗ разом з матеріалами геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, звертатися до ДКЗ або ДГС з метою уточнення переліку наданих заявником документів і у відповідний строк (3 місяці) здійснити оскарження протоколу до суду.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (чинний до 22.08.2020 р.) зобов`язано органи прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі наказ № 389) розширено положенням "публічної інформації у формі відкритих даних".

Підпунктом 8.2 наказу № 389 керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.

В силу положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» рішення, прийняті дозвільним органом підлягають обов`язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Накази (з додатками) щодо надання, видачі дублікату, переоформлення, внесення змін, продовження строку дії, зупинення, поновлення дії та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами розміщені на офіційному веб-сайті Держгеонадр.

Зокрема, наказ Держгеонадр від 27.12.2018 № 521 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2018 рік.

Відповідно до змісту цього наказу ТОВ "АТАЛАН" надається спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. Цей підпункт Порядку передбачає надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціон.

При цьому, зазначений підпункт Порядку № 615 передбачає надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України" до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

У спеціальних дозволах на користування надрами міститься інформація щодо, зокрема, підстави надання (посилання на накази Держгеонадр, що перебувають у відкритому доступі) та протоколу(ів) засідання колегії ДКЗ.

Протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадр.

При цьому, суд враховує, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Згідно з ч.4 ст.10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Статтею 15 цього ж закону передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Отже, надана ДГС інформація до Генеральної прокурутириу України у червні 2021 року, яка у подальшому у серпні 2021 року була передана до обласних прокуратр для вжиття заходів належного реагування, мала б бути для позивача достатньою підставою дослідити документи, пов`язані з видачою спеціального дозволу на користування надрами, що були у відкритому доступі, а також звернутися до ДГС та ДКЗ із запитом про надання необхідних документів принаймні ще у вересні 2021 року.

Тому, враховуючи, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, Миргородська окружна прокуратура, як частина загальної системи органів прокуратури, мала доступ до інформації про обставини отримання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами та була повідомлена про такий вже у 2021 році, навіть якщо не враховувати наявності відповідних документів у відкритому доступі ще задовго до 2021 року та документів про обставини видачі спеціального дозволу, до яких органи прокуратури мали доступ як процесуальний керівник у кримінальному провадженні № 62019100000001655.

Щодо доводів прокурора відносно наявності у цій справі триваючого правопорушення, що є підставою для визнання пропуску строку на звернення до суду поважною, слід зазначити про таке.

Так, як зазначає прокурор, на дату звернення позивача до суду з даним позовом порушення законодавства тривають, спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 № 4961, виданий ТОВ «АТАЛАН» на підставі протоколу ДКЗ від 30.11.2018 № 4608, є чинним, тобто підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.

Слід зазначити, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України).

У чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття "триваючого правопорушення". Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Водночас, спірний наказ та дозвіл є актами індивідуальної дії та за своїм змістом не є дією чи бездіяльністю.

Отже, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає, що прийняття оскаржуваних наказів та дозволу не підпадає під ознаки триваючого правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що строк звернення до суду позивачем дотримано.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відлік строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався з вересня 2021 року, а саме часу коли прокуратура дізналась або мала можливість дізнатись про наявність підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави в межах запиту Офісу Генерального прокурора.

При цьому, позивачем не надано обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження рішення та спеціального дозволу на користування надрами, крім того, не надано доказів, які підтверджують існування об`єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до Держгеонадр щодо протоколу ДКЗ та спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином, відсутність доказів звернення до суду органів прокуратури після отримання відомостей стосовно підстав надання ТОВ «АТАЛАН» спеціального дозволу на користування надрами свідчить про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

У свою чергу, релевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо пропуску прокурором строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення викладені у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21812/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/8829/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/25181/23, від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23 та інших.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 по справі №9901/601/19 (11-49заі20) висловила наступні правові висновки, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Поважними визнаються обставини, які об`єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував. що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що змінюється в часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства».

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і у порядку, визначеному процесуальним законом. Отже, конституційне право особи на звернення до суду кореспондує з обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Практика Європейського Суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»),

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строк у, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п.27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до практики Верховного суду яка знаходить своє підтвердження у постановах від 14.09.2023 №520/12477/22, від 21.09.2023 №340/341/23, від 07.09.2023 №160/4008/23, від 02.08.2023 №480/3852/22, від 28.09.2022 №,640/13798/21, від 30.06.2022 №460/11514/21, від 17.04.2022 №540/5397/21 та інших, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23.

На переконання суду, враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, за відсутності доведення прокуратурою поважності причин пропуску такого строку, враховуючи доводи відповідачів та третьої особи, які наведені у клопотаннях про залишення позовної заяви без розгляду, вказаний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Отже, клопотання Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» про залишення адміністративного позову у справі № 320/10031/24 без розгляду підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» про залишення адміністративного позову у справі № 320/10031/24 без розгляду задовольнити.

2. Адміністративний позов керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави до Державної служби геології та надр, Державної комісії України по запасах корисних копалин, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАЛАН» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу тавизнання недійсним дозволу, - залишити без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати (вручити) сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.02.2025.