Постанова

від 27.01.2025 по справі 910/3379/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа№ 910/3379/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 (повний текст складено та підписано 04.09.2024)

у справі №910/3379/24 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг»

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 941 066,33 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 941 066,33 грн, з яких 681 134,38 грн заборгованості, 42 939,46 грн 3% річних та 216 992,49 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за договором поставки № 715/з від 24.12.2020 товару.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що надані позивачем докази не в повній мірі підтверджують заявлену позивачем суму боргу, а деякі з цих доказів не містять даних про прийняття товару відповідачем. Крім того відповідач вказує на те, що невиконання, неналежне виконання ним зобов`язань сталося через вплив обставин непереборної сили, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування 3% та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, оф. 1, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код: 37415783) заборгованість в розмірі 681 134 (шістсот вісімдесят одна тисяча сто тридцять чотири) грн 38 коп., 3% річних в розмірі 42 929 (сорок дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 216 992 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 292 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 68 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з доведеності позовних вимог про стягнення заборгованості та інфляційних втрат у заявленому розмірі, та частковому стягненні 3% річних за перерахунком суду, враховуючи арифметичні помилки позивача у розрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 23.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає що судом не було у повній мірі досліджено докази на підтвердження заборгованості, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно доводів апеляційної скарги:

Надані до матеріалів справи тільки копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та підтверджують заборгованість (необхідний пакет документів згідно з п.5.4 Договору не доданий до матеріалів справи).

Відповідно надані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, Акти приймання-передачі не в повній мірі підтверджують заявлену суму боргу та сам заявлений борг, зважаючи ще і на ту обставину, що подані деякі документи не містять підписів представників Компанії.

До матеріалів справи не надано доказів несплати Компанією коштів Позивачу за поставлений Товар. Виходячи з вказаного, Компанією було заявлено у судовому засіданні клопотання про призначення економічної експертизи, яка шляхом залучення фахівця зі спеціальними знаннями у сфері економіки та бухгалтерського обліку, надасть об`єктивну можливість встановити наявну чи відсутню заборгованість ПрАТ «ХК «Київміськбуд».

Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14№ Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання

відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, лист Торгово-промислової палати України вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, опублікований на офіційному веб-сайті, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Наказом ПрАТ "ХК "Київміськбуд" "Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану" від 25.02.2022 року, в Компанії по 01.03.2022 року було оголошено початок простою, працівники Компанії були фактично відсутні на робочих місцях, господарська діяльність в силу об`єктивних обставин була зупинена.

Невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "ХК "Київміськбуд" сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили).

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно відсутні підстави для нарахування згідно ст. 625 ЦК України індексу інфляції та 3% річних.

Судом задоволено стягнення індексу інфляції та 3% річних, що є надмірним тягарем для Компанії, складним фінансовим навантаженням для діяльності Компанії, та в той же час не є прямими збитками Позивача.

У найскладніший період життя міста Києва, де велись бойові дії та й досі відбуваються ракетні обстріли міста, зважаючи на складнощі, з об`єктивних причин, які не залежать від Компанії, тільки зараз поступово відновлює будівництво.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3379/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3379/24.

03.10.2024 матеріали справи №910/3379/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 30.09.2024 та з метою розгляду апеляційних скарг в єдиному складі, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24, на підставі службової записки від 04.10.2024 згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) від 04.10.2024 передано колегії суддів, визначених протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 (суддя-доповідач: Скрипка І.М., судді: Гончаров С.А., Мальченко А.О.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відмовлено Приватному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

17.10.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24., призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24 на 02.12.2024

В судове засідання апеляційної інстанції 02.12.2024 з`явились представник позивача та представник відповідача без належним чином оформлених повноважень.

В судовому засіданні представник відповідача просив надати час на оформлення та подання документів, які підтверджують його повноваження.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи надання можливості представнику відповідача оформити належним чином повноваження на представлення інтересів відповідача, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 оголошено перерву у розгляді справи №910/3379/24 на 27.01.2025.

Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення просив скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 27.01.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

24.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (постачальник) було укладено договір поставки № 715/з (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник в порядку і на умовах, передбачених Договором, протягом 2020-2021 років зобов`язується поставити та передати у власність замовника клапани димовидалення, вогнезатримуючі клапани та вентилятори димовидалення та підпору повітря для об`єктів замовника (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного Договору.

Одержувачами товару можуть бути підприємства замовника. Найменування одержувачів замовник надсилає листом-повідомленням (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів від дати поставки товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4 даного Договору.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять:

- товарно-транспортна накладна;

- сертифікат (паспорт) якості виробника;

- видаткова накладна;

- гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.

Договір набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобов`язань (п. 11.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 16 479 170,07 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 15 798 035,69 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 681 134,38 грн заборгованості, 42 939,46 грн 3% річних та 216 992,49 грн інфляційних втрат.

Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог полягають у тому, що надані позивачем докази не в повній мірі підтверджують заявлену позивачем суму боргу, а деякі з цих доказів не містять даних про прийняття товару відповідачем. Крім того відповідач вказує на те, що невиконання, неналежне виконання ним зобов`язань сталося через вплив обставин непереборної сили, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування 3% та інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на суму 16 479 170,07 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 368 від 20.07.2021 на суму 199 036,80 грн, № 369 від 20.07.2021 на суму 83 193,60 грн, № 155 від 02.04.2021 на суму 116 972,40 грн, № 156 від 02.04.2021 на суму 80 683,20 грн, № 162 від 08.04.2021 на суму 33 280,80 грн, № 163 від 08.04.2021 на суму 39 014,40 грн, № 170 від 13.04.2021 на суму 225 900,00 грн, № 166 від 14.04.2021 на суму 121 531,20 грн, № 185 від 19.04.2021 на суму 107 615,75 грн, № 202 від 23.04.2021 на суму 8 859,60 грн, № 206 від 23.04.2021 на суму 9 945,60 грн, № 91 від 03.03.2021 на суму 220 422,02 грн, № 94 від 04.03.2021 на суму 80 156,88 грн, № 99 від 05.03.2021 на суму 654 537,60 грн, № 100 від 05.03.2021 на суму 28 920,00 грн, № 101 від 05.03.2021 на суму 144 937,32 грн, № 114 від 16.03.2021 на суму 711 837,48 грн, № 425 від 20.08.2021 на суму 341 892,00 грн, № 426 від 20.08.2021 на суму 312 145,20 грн, № 427 від 20.08.2021 на суму 29 746, 80 грн, № 590 від 02.11.2021 на суму 61 443,60 грн, № 591 від 02.11.2021 на суму 80 649,60 грн, № 592 від 02.11.2021 на суму 32 942,40 грн, № 595 від 02.11.2021 на суму 32 942,40 грн, № 596 від 03.11.2021 на суму 4 945,20 грн, № 597 від 03.11.2021 на суму 4 945,20 грн, № 607 від 09.11.2021 на суму 554 006,40 грн, № 641 від 19.11.2021 на суму 247 327,20 грн, № 642 від 19.11.2021 на суму 116 345,78 грн, № 64 від 18.02.2021 на суму 28 369,20 грн, № 65 від 18.02.2021 на суму 28 369,20 грн, № 66 від 18.02.2021 на суму 28 369,20 грн, № 67 від 18.02.2021 на суму 28 369,20 грн, № 68 від 18.02.2021 на суму 28 369,20 грн, № 69 від 18.02.2021 на суму 28 369,20 грн, № 70 від 18.02.2021 на суму 28 369,20 грн, № 72 від 22.02.2021 на суму 554 302,74 грн, № 531 від 06.10.2021 на суму 162 165,60 грн, № 532 від 06.10.2021 на суму 162 165,60 грн, № 539 від 08.10.2021 на суму 47 047,20 грн, № 540 від 08.10.2021 на суму 243 274,80 грн, № 541 від 08.10.2021 на суму 245 583,60 грн, № 542 від 08.10.2021 на суму 128 196,00 грн, № 546 від 11.10.2021 на суму 27 441,60 грн, № 547 від 11.10.2021 на суму 266 900,40 грн, № 552 від 18.10.2021 на суму 135 280,80 грн, № 553 від 19.10.2021 на суму 38 229,60 грн, № 554 від 19.10.2021 на суму 33 732,00 грн, № 555 від 19.10.2021 на суму 35 750,40 грн, № 556 від 19.10.2021 на суму 116 641,20 грн, № 559 від 19.10.2021 на суму 29 234,40 грн, № 563 від 21.10.2021 на суму 24 613,14 грн, № 564 від 21.10.2021 на суму 24 994,74 грн, № 565 від 21.10.2021 на суму 218 208,00 грн, № 566 від 21.10.2021 на суму 24 994,74 грн, № 567 від 21.10.2021 на суму 30 563,94 грн, № 568 від 21.10.2021 на суму 30 563,94 грн, № 575 від 22.10.2021 на суму 100 316,40 грн, № 672 від 06.12.2021 на суму 18 120,00 грн, № 674 від 07.12.2021 на суму 34 026,00 грн, 677 від 08.12.2021 на суму 145 411,20 грн, № 678 від 08.12.2021 на суму 148 838,40 грн, № 671 від 13.12.2021 на суму 81 094,80 грн, № 696 від 22.12.2021 на суму 817 394,40 грн, № 701 від 23.12.2021 на суму 817 394,40 грн, № 703 від 23.12.2021 на суму 101 958,00 грн, № 704 від 24.12.2021 на суму 32 942,40 грн, № 705 від 24.12.2021 на суму 32 942,40 грн, № 706 від 24.12.2021 на суму 80 649,60 грн, № 707 від 24.12.2021 на суму 80 649,60 грн, № 452 від 01.09.2021 на суму 194 911,20 грн, № 479 від 10.09.2021 на суму 868 262,40 грн, № 484 від 16.09.2021 на суму 339 129,60 грн, № 485 від 16.09.2021 на суму 312 145,20 грн, № 486 від 16.09.2021 на суму 29 746,80 грн, № 497 від 21.09.2021 на суму 856 590,00 грн, № 225 від 11.05.2021 на суму 372 390,00 грн, № 226 від 11.05.2021 на суму 372 390,00 грн, № 235 від 13.05.2021 на суму 208 501,20 грн, № 238 від 13.05.2021 на суму 12 141,60 грн, № 236 від 17.05.2021 на суму 386 226,00 грн, № 237 від 17.05.2021 на суму 287 487,60 грн, № 246 від 19.05.2021 на суму 66 262,80 грн, № 247 від 19.05.2021 на суму 165 001,20 грн, № 258 від 25.05.2021 на суму 32 942,40 грн, № 259 від 25.05.2021 на суму 32 942,40 грн, № 260 від 25.05.2021 на суму 32 942,40 грн, № 278 від 01.06.2021 на суму 147 549,60 грн, № 279 від 01.06.2021 на суму 80 312,40 грн, № 280 від 02.06.2021 на суму 67 237,20 грн, № 286 від 08.06.2021 на суму 116 821,20 грн, № 287 від 08.06.2021 на суму 163 707,60 грн, № 290 від 10.06.2021 на суму 165 926,40 грн, № 296 від 11.06.2021 на суму 139 346,40 грн, № 300 від 16.06.2021 на суму 189 566,40 грн, № 301 від 16.06.2021 на суму 230 565,60 грн, № 308 від 18.06.2021 на суму 143 740,80 грн, № 309 від 18.06.2021 на суму 110 184,00 грн, № 314 від 23.06.2021 на суму 74 556,00 грн, № 315 від 23.06.2021 на суму 79 752,00 грн, № 319 від 24.06.2021 на суму 140 322,00 грн.

На підтвердження вищевказаних поставок товару, позивачем, також, надано акти прийому-передачі обладнання № 25/05/21 від 25.05.2021 на суму 103 186,80 грн, № 23/12/21 від 23.12.2021 на суму 817 394,40 грн, № 24/12/21 від 24.12.2021 на суму 32 942,40 грн, № 24/12/21-2 від 24.12.2021 на суму 80 649,60 грн, № 24/12/21-1 від 24.12.2021 на суму 32 942,40 грн, № 24/12/21-3 від 24.12.2021 на суму 80 649,60 грн, № 23/12/21 від 12.12.2021 на суму 101 958,00 грн, а також товарно-транспортні накладні 20/07/21 від 20.07.2021, № 18/02/21 від 18.02.2021, № 18/02/21-2 від 18.02.2021, № 18/02/21-3 від 18.02.2021, № 18/02/21-4 від 18.02.2021, № 18/02/21-5 від 18.02.2021, № 18/02/21-6 від 18.02.2021, № 18/02/21-7 від 18.02.2021, № 22/02/21 від 22.02.2021, № 02/04/21 від 02.04.2021, № 02/04/21-1 від 02.04.2021, № 08/04/21 від 08.04.2021, № 13/04/21 від 13.04.2021, № 14/04/21 від 14.04.2021, № 19/04/21 від 19.04.2021, № 23/04/21 від 23.04.2021, № 11/05/21 від 11.05.2021, № 13/05/21 від 13.05.2021, № 17/05/21 від 17.05.2021, № 19/05/21 від 19.05.2021, № 25/05/21-1 від 25.05.2021, № 23/12/2021 від 23.12.2021, № 01/09/21 від 01.09.2021, № 10/09/21 від 10.09.2021, № 16/09/21 від 16.09.2021, № 21/09/21 від 21.09.2021, № 01/06/21-1 від 01.06.2021, № 02/06/21 від 02.06.2021, № 08/06/21 від 08.06.2021, № 10/06/21 від 10.06.2021, № 11/06/21 від 11.06.2021, № 16/06/21 від 16.06.2021, № 18/06/21 від 18.06.2021, № 23/06/21 від 23.06.2021, № 24/06/21-1 від 24.06.2021, № 02/11/21 від 02.11.2021, № 03/11/21 від 03.11.2021, № 09/11/21 від 09.11.2021, № 19/11/21 від 19.11.2021, 24/12/21 від 24.12.2021.

Оригінали зазначених вище видаткових накладних, актів прийому-передачі обладнання та товарно-транспортних накладних були оглянуті судом у підготовчому засіданні.

Судом встановлено, що частина з вищенаведених документів підписана не безпосередньо відповідачем, а іншими особами, які, як встановлено судом, є охоронними та підрядними організаціями, задіяними на будівельних майданчиках відповідача, що відповідає умовам п. 1.4 Договору.

Судом, також встановлено, що всі товарно-транспортні накладні, долучені до матеріалів справи, містять посилання на видаткові накладні, за якими представникам відповідача передавався товар.

Оглядаючи оригінали товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що вони підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками останніх. Отже, поставки товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджуються підписаними та скріпленими печаткою відповідача товарно-транспортними накладними, за таких підстав, судом відхилено доводи відповідача про те, що видаткові накладені не в повній мірі підтверджують заявлену суму боргу, оскільки підписані не безпосередньо відповідачем, а іншими особами.

Вказані документи містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, у зв`язку з чим заперечення відповідача щодо ненадання усього передбаченого Договором пакету документів є безпідставними, адже надані документи є достатніми для встановлення обставин справи.

Доказів наявності недоліків поставленого товару чи неналежної його якості відповідач не надав.

Посилання представника відповідача на те, що необхідним для оплати заборгованості є лише пакет документів, визначений п.5.4 Договору, і за відсутності сертифікатів (паспортів) якості виробника, гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність поставленого товару, відповідач не має підстав для оплати товару, обгрунтовано відхилені судом з огляду на умови Договору (пп.5.4, 5.6), відповідно до яких відповідач був зобов`язаний одночасно із прийманням товару за зовнішніми ознаками перевірити наявність сертифікатів (паспортів) якості виробника, гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність поставленого товару, і в разі виявлення їх відсутності сповістити про це постачальника й зазначити про виявлені недоліки у складеному з цих підстав акті за підписами представників сторін. Оскільки акта щодо відсутності сертифікатів (паспортів) якості виробника, гарантійних документів та документів, що гарантують якість та відповідність поставленого товару складено не було, то посилання відповідача на неповноту пакету документів необхідного для оплати поставленого товару є безпідставним.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 924/1107/18.

Позивачем було долучено до матеріалів справи, ряд сертифікатів відповідності, Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.08.2018 №602-123-20-1/35555, Сертифікат експертизи типу (Модуль В), номер сертифіката UA.TR.006.B.68502-20 та повідомлення про відповідність типу на основі забезпечення якості продукції (Модуль Е), номер повідомлення UA.TR.006.Е.68501-20, які за відсутності зазначеного вище акта щодо відсутності сертифікатів (паспортів) якості виробника, гарантійних документів, спростовують доводи відповідача щодо неотримання ним повного пакету документів передбаченого п.5.4 Договору.

Доводи відповідача щодо підроблення відбитку його печатки, що міститься на товарно-транспортних накладних, судом відхилені з огляду на їх недоведеність належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 4.1 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мали бути виконані у строк не пізніше 20 банківських днів від дати поставки товару.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого 2021 року по лютий 2022 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 15 798 035,69 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Судом встановлено, що в призначенні платежів відповідач зазначав лише загальне посилання на Договір, а тому, враховуючи, що в Договорі сторони не визначили порядок зарахування грошових коштів, останні слід зараховувати на погашення заборгованості в хронологічному порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.12.2019 №911/2630/18, де зазначив, що коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Як вказує позивач, оскільки призначення платежів містили лише посилання на Договір, зазначені кошти ним зараховувались в рахунок погашення зобов`язань відповідача у порядку черговості їх виникнення.

Отже заявлений позивачем розмір заборгованості відповідача складається із невиконаних грошових зобов`язань з оплати товару, поставленого відповідно до видаткових накладних № 703 від 23.12.2021, № 704 від 24.12.2021, № 705 від 24.12.2021, № 706 від 24.12.2021, № 707 від 24.12.2021 та частково виконаного грошового зобов`язання за видатковою накладною № 701 від 23.12.2021.

Поставка товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджується, також, підписаними, зокрема, відповідачем та скріпленими печаткою останнього, товарно-транспортними накладними № 24/12/21 від 24.12.2021 на суму 227 184,00 грн, № 23/12/21 від 23.12.2021 на суму 101 508,00 грн та № 23/12/21 від 23.23.2021 на суму 817394,40 грн., які містять посилання на вищезазначені видаткові накладні, як документи, які супроводжують вантаж, та є належними доказами наявності заборгованості відповідача в розмірі 681 134,38 грн.

Оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 681 134,38 грн заборгованості.

При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, суд виходив з того, що зі змісту клопотання вбачається, що відповідач, у спосіб призначення експертизи, домагається встановити дійсність поставки товару за договором поставки № 715/з від 24.12.2020, підтвердити вартість товару, й, відповідно, виникнення у відповідача обов`язку оплатити цей товар, натомість у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, посилаючись на не підтвердження позивачем розміру заборгованості через відсутність усіх передбачених договором документів, що оформлюються при поставці товару, та відсутність у наданих позивачем видаткових накладних даних про отримання товару відповідачем, тобто спростовує факт поставки. Відтак, виходячи із суперечливих тверджень відповідача, а також враховуючи, що запропоновані відповідачем питання, що на його думку підлягають вирішенню експертом, не вимагають спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, оскільки стосуються оцінки доказів і правозастосування, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 42 939,46 грн 3% річних та 216 992,49 грн інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, відповідач залишає поза увагою положення розділу 9 Договору та не надає доказів повідомлення позивача по неможливість виконання своїх договірних зобов`язань, як того вимагають положення п. 9.3 Договору.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, які настали до цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив у ньому арифметичну помилку, яка полягає у здійсненні розрахунку виходячи із 365 календарних днів, тоді як у 2024 році 366 календарних днів.

За підрахунком суду 3% річних складає:

- з 27/01/2022 до 31/12/2023 (681 134,38 x 3 % x 704 : 365 : 100) 39 412,49 грн.

- з 01/01/2024 до 03/03/2024 (681 134,38 x 3 % x 63 : 366 : 100) 3 517,33 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних склав 42 929,82 грн.

Розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в заявленому розмірі.

Виходчи з обставин справи в їх сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 681 134,38 грн заборгованості, 42 929,82 грн 3% річних в розмірі та 216 992,49 грн інфляційних втрат.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника під час апеляційного перегляду прийнятого у справі рішення взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у мотивувальній частині постанови, однак не спростовують та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, належно оцінені та обгрунтовано відхилені під час судового розгляду та апеляційного перегляду у справі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

25.10.2024 позивачем подано до суду клопотання про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 416, 67 грн., з яких, зокрема, за підготовку відзиву на апеляційну скаргу на основне рішення просив стягнути 1666,67 грн.

29.10.2024 відповідачем подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, посилаючись на те, що даний спір не є складним, не

потребує багато витраченого часу, тобто заявлена сума не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат в нинішніх умовах війни країни та складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

У разі задоволення клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді з ПрАТ "ХК "Київміськбуд", просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази: акт-рахунок №7 прийому-передачі послуг від 24.10.2024 до договору про надання правничої допомоги від 05.02.2024 №504/24, відповідно до якого замовник прийняв послуги виконавця на суму 1666,67 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу на основне рішення. Крім того, подав сканкопію платіжної інструкції №12158 від 24.10.2024 на суму 10 416,67 грн на підтвердження оплати за послуги згідно акта-рахунку №7 від 24.10.2024.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2024 до суду відповідачем подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, посилаючись на те, що даний спір не є складним, не потребує багато витраченого часу, тобто заявлена сума не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат в нинішніх умовах війни країни та складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

У разі задоволення клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді з ПрАТ "ХК "Київміськбуд", просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1666,67 грн., стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи на стадії апеляційного провадження, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про їх зменшення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1500,00 грн., відповідно в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд».

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, оф. 1, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код 37415783) 1500 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/3379/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.02.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров