Постанова

від 27.01.2025 по справі 910/3379/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа№ 910/3379/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 (повний текст складено та підписано 12.09.2024)

у справі №910/3379/24 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг»

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 941 066,33 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 941 066,33 грн, з яких 681 134,38 грн заборгованості, 42 939,46 грн 3% річних та 216 992,49 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 681 134,38 грн, 3% річних в розмірі 42 929,82 грн, інфляційні втрати в розмірі 216 992,49 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 292,68 грн.

03.09.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 833,33 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/3379/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3379/24 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, оф. 1, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код: 37415783) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 832 (тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 96 коп.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 30.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.09.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт не погоджується з прийнятим додатковим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, з неповним дослідженням обставин справи, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку суду, виходячи з наступного.

Даний спір не є складним, не потребує багато витраченого часу, тобто заявлена сума не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат в нинішніх умовах війни країни та складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

Компанія просила суд надати правову оцінку заявленному розміру витрат Позивача та зменшити, щодо стягнення з Компанії, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що не було враховано судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.

Розпорядженням Керівника апарату від 30.09.2024 №09.1-08/3584/24 у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О.у відпустці з 30.09.2024, справу №910/3379/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.09.2024 справу №910/3379/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Гончарова С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3379/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3379/24.

03.10.2024 матеріали справи №910/3379/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/3379/24 на 02.12.2024.

В судове засідання апеляційної інстанції 02.12.2024 з`явились представник позивача та представник відповідача без належним чином оформлених повноважень.

В судовому засіданні представник відповідача просив надати час на оформлення та подання документів, які підтверджують його повноваження.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи надання можливості представнику відповідача оформити належним чином повноваження на представлення інтересів відповідача, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 оголошено перерву у розгляді справи №910/3379/24 на 27.01.2025.

Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 941 066,33 грн, з яких 681 134,38 грн заборгованості, 42 939,46 грн 3% річних та 216 992,49 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 681 134,38 грн, 3% річних в розмірі 42 929,82 грн, інфляційні втрати в розмірі 216 992,49 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 292,68 грн.

03.09.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 833,33 грн.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії договору № 504/24 про надання правничої допомоги від 05.02.2024, укладеного між позивачем, як замовником, та Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери», як виконавцем, (далі - Договір), додатку № 1 до Договору, актів-рахунків прийому-передачі послуг № 1 від 19.03.2024, № 3 від 30.04.2024, № 4 від 31.05.2024, № 5 від 15.07.2024, № 6 від 02.09.2024 та платіжних інструкцій № 11585 від 20.03.2024, № 11703 від 02.05.2024, № 11809 від 04.06.2024, № 11918 від 15.07.2024, № 12023 від 02.09.2024.

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник замовляє та доручає виконавцю надавати йому правничу допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правової допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно із законодавством про види адвокатської діяльності та/або отриманих від замовника окремих доручень (завдань), зокрема, у судах, а виконавець зобов`язується виконувати отримані від замовника доручення від імені та за рахунок замовника в порядку та на умовах, визначених Договором.

Вартість послуг (гонорар) та порядок їх оплати визначені у додатку до Договору (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору виконання всіх зобов`язань сторонами за Договором може фіксуватися в акті приймання-передачі послуг, який є одночасно рахунком для оплати.

Відповідно до актів-рахунків прийому-передачі послуг № 1 від 19.03.2024, № 3 від 30.04.2024, № 4 від 31.05.2024, № 5 від 15.07.2024, № 6 від 02.09.2024 Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери» надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 45 833,33 грн.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у апеляційній скарзі, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 27.01.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За результатами розгляду апеляційної скарги встановлено наступне.

Суд першої інстанції правильно враховував підтвердженням понесених позивачем витрат та професійну правничу допомогу надані суду в копіях:

договір № 504/24 про надання правничої допомоги від 05.02.2024, укладений між позивачем, як замовником, та Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери», як виконавцем, (далі - Договір),

додаток № 1 до Договору,

акти-рахунки прийому-передачі послуг № 1 від 19.03.2024, № 3 від 30.04.2024, № 4 від 31.05.2024, № 5 від 15.07.2024, № 6 від 02.09.2024

платіжні інструкції № 11585 від 20.03.2024, № 11703 від 02.05.2024, № 11809 від 04.06.2024, № 11918 від 15.07.2024, № 12023 від 02.09.2024.

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник замовляє та доручає виконавцю надавати йому правничу допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правової допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно із законодавством про види адвокатської діяльності та/або отриманих від замовника окремих доручень (завдань), зокрема, у судах, а виконавець зобов`язується виконувати отримані від замовника доручення від імені та за рахунок замовника в порядку та на умовах, визначених Договором.

Вартість послуг (гонорар) та порядок їх оплати визначені у додатку до Договору (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору виконання всіх зобов`язань сторонами за Договором може фіксуватися в акті приймання-передачі послуг, який є одночасно рахунком для оплати.

Відповідно до актів-рахунків прийому-передачі послуг № 1 від 19.03.2024, № 3 від 30.04.2024, № 4 від 31.05.2024, № 5 від 15.07.2024, № 6 від 02.09.2024 Адвокатським бюро «Валько Ігор та партнери» надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 45 833,33 грн.

Твердження відповідача про те, що ця справа є справою незначної складності, предметом спору є стягнення коштів, розмір яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, збір і оцінка зібраних доказів не вимагала багато часу та зусиль, прийняті судом до уваги.

При цьому враховано, що подання позову зумовлено порушенням прав позивача, що встановлено рішенням суду, а подання додаткових доказів, зокрема і на вимогу суду, було здійснено виходячи із заперечень відповідача, тому витрати пов`язані із поданням позовної заяви в розмірі 20 000,00 грн, відповіді на відзив в розмірі 2 500,00 грн та наданням доказів в сумі 3 333,33 грн, які визначено виходячи зі ставки в розмірі 2 500,00 грн за 1 годину роботи адвоката за такий вид послуг, визнано обґрунтованими.

Утім, беручи до уваги складність справи, суд не визнав обґрунтованим визначення ставки 1 години роботи адвоката у виді участі у судовому засіданні в розмірі 5 000,00 грн. Загальний розмір таких витрат за участь у 4 судових засіданнях у цій справі згідно з вищенаведеними актами-рахунками склав 20 000,00 грн, що не відповідає критеріям об`єктивного визначення розміру суми послуг та розумної необхідності таких витрат.

Проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність заперечень відповідача, у зв`язку з чим витрати позивача, пов`язані з участю його представника у судових засіданнях зменшено на 50% до 10 000,00 грн.

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, відповідно сама лише відсутність обгрунтованих заперечень відповідача по сумі витрат, не є підставою для безумовного стягнення їх заявленого розміру.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у праві № 910/19160/21.

Апеляційним господарським судом враховано зазначену судову практику та оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов`язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 35 833,33 грн., про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні.

25.10.2024 позивачем подано до суду клопотання про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 416, 67 грн., з яких, зокрема, за підготовку відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення просив стягнути 3 750,00 грн.

29.10.2024 відповідачем подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, посилаючись на те, що даний спір не є складним, не

потребує багато витраченого часу, тобто заявлена сума не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат в нинішніх умовах війни країни та складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

У разі задоволення клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді з ПрАТ "ХК "Київміськбуд", просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази: акт-рахунок №7 прийому-передачі послуг від 24.10.2024 до договору про надання правничої допомоги від 05.02.2024 №504/24, відповідно до якого замовник прийняв послуги виконавця на суму 3 750,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення. Крім того, подав сканкопію платіжної інструкції №12158 від 24.10.2024 на суму 10 416,67 грн на підтвердження оплати за послуги згідно акта-рахунку №7 від 24.10.2024.

Враховуючи викладені вище обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 750,00 грн, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи на стадії апеляційного провадження, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про їх зменшення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції по розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, у розмірі 500,00 грн., відповідно в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/3379/24 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/3379/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/3379/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд».

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК Інжиніринг» (вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, оф. 1, м. Київ, 03110; ідентифікаційний код 37415783) 500 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/3379/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.02.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров