Постанова

від 19.02.2025 по справі 910/3690/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Справа№ 910/3690/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024

у справі № 910/3690/24 (суддя О.М. Спичак)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узелектро»

про стягнення 156 855 549,10 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі також - Укрзалізниця) звернулось до Господарського суду міста з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узелектро» (далі також - Товариство) про стягнення 90 793 341,23 грн, з яких 42 248 484,38 грн штрафу та 48 544 856,85 грн пені, обґрунтованих неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 в частині своєчасної поставки товару.

01.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за непоставлений товар у розмірі 49 778 703,13 грн, пеню у розмірі 8 816 699,27 грн за неповернення попередньої оплати, штраф у розмірі 7 466 805,47 грн за неповернення попередньої оплати, пеню у розмірі 48 544 856,85 грн за прострочення поставки товару та штраф у розмірі 42 248 484,38 грн за прострочення поставки товару, що разом становить 156 855 549,10 грн.

У підготовчому засіданні 22.05.2024 судом першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/3690/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Узелектро» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» попередню оплату у розмірі 49 778 703,13 грн, штраф у розмірі 42 248 484,38 грн, пеню у розмірі 46 304 054,25 грн та судовий збір у розмірі 934 639,97 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), статей 11, 509, 530, 549, 610, 611, 629, 655, 662, 663, 664, 665, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та встановленими судом обставинами наявності у Товариства прострочення виконання зобов`язань за договором поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 в частині своєчасної поставки частини товару, що є предметом договору, а також невиконання зобов`язань з поставки іншої частини товару, що, відповідно, є підставою для стягнення як штрафних санкцій, так і грошових коштів, сплачених Укрзалізницею в якості попередньої оплати за договором поставки. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на прострочення виконання зобов`язання щодо повернення попередньої оплати за договором, суд керувався тим, що одночасно (в один і той самий проміжок часу) у постачальника не може існувати обов`язку поставити товар та обов`язку повернути попередню оплату, оскільки такі обов`язки є взаємовиключними (ст. 693 Цивільного кодексу України), а також тим, що сторонами вчинялись дії, які вказують на відсутність підстав вважати, що обов`язок відповідача поставити товар припинився (після надіслання позивачем вимоги повернути попередню оплату), що, за висновком суду вказує на недоведеність вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені, нарахованих за прострочення повернення попередньої оплати.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 816 699,27 грн пені та 7 466 805,47 грн штрафу та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у даній частині в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Укрзалізниця посилається на неправильне застосування судом ст. 693 ЦК України, а також недотримання судом ст.ст. 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України). Судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що Укрзалізниця звернулась із позовом про повернення суми попередньої оплати за 4 одиниці непоставленого товару, що, з урахуванням її звернення до Товариства листом від 20.07.2023 з вимогою про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар та відсутність доказів повернення Товариством цих коштів, вказує на наявність підстав як для задоволення вимоги про стягнення суми попередньої оплати, так і для нарахування штрафних санкцій, передбачених договором.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням копії оскаржуваного рішення лише 02.10.2024 через підсистему електронного документообігу та автоматизації бізнес-процесів «Megapolis.DocNet» (далі - СЕД), що проходить процес інтеграції СЕД з електронним кабінетом ЄСІТС.

Оскільки суддя Козир Т.П. приймала участь у семінарі 28.10.2024, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснювалося після повернення судді Козир Т.П. з семінару.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3690/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/3690/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.11.2024 матеріали справи № 910/3690/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Враховуючи, що суддя Агрикова О.В. перебувала у відпустці з 11.11.2024 по 22.11.2024, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги здійснювалося після виходу судді Агрикової О.В. з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/3690/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

04.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/3690/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/3690/24 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 22.01.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Узелектро» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.12.2024.

22.01.2025 розгляд справи № 910/3690/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/303/25 від 23.01.2025 у зв`язку перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів у відпустці з 06.01.2025 по 30.01.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3690/24.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/3690/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/3690/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М. та призначено до розгляду 05.02.2025.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/3690/24 не надав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/3690/24 відкладено на 19.02.2025 у зв`язку з неявкою відповідача.

19.02.2025 відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про дату, місце та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про надіслання ухвал про призначення розгляду апеляційної скарги у справі №910/3690/24 до електронного кабінету ТОВ «Узелектро».

Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача, зважаючи на те, що від останнього не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи та поважності причин нез`явлення до суду, порадившись на місці, ухвалила здійснювати розгляд без участі відповідача.

Так, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

19.02.2025 у судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів враховує, що вимоги апеляційної скарги стосуються лише вимог, за якими Укрзалізниці відмовлено у задоволенні, а саме, про стягнення пені у розмірі 8 816 699,27 грн та штрафу у розмірі 7 466 805,47 грн за неповернення попередньої оплати.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 269 ГПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з цим, а також оскільки вимоги про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за неповернення попередньої оплати були предметом заяви про збільшення позовних вимог від 01.05.2024, та є похідними від вимог про стягнення власне попередньої оплати, колегія суддів вважає за необхідне здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах вимог про стягнення 49778703,13 грн попередньої оплати, 8816699,27 грн пені та 7466805,47 грн штрафу за неповернення попередньої оплати.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/3690/24, докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.12.2022 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Узелектро» (постачальник) укладено Договір поставки №ЦЗВ-07-04522-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

На виконання умов договору, Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало Товариству з обмеженою відповідальністю «Узелектро» письмову рознарядку від 23.12.2022 №ЦЗВ-20/3587 на поставку товару за Договором поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 на суму 374 092 200,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 7.2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Узелектро» покупець здійснює попередню оплату у розмірі 25% вартості партії товару протягом 5-ти банківських днів на підставі рахунку-фактури, який надається постачальником протягом 3-х робочих днів з дня направлення відповідної письмової рознарядки згідно з п. 4.5 договору. Оплата 75% вартості партії товару за фактично поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової/податкових накладної/накладних, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2 цього договору та при наявності документів, зазначених у п. 5.4 договору, з врахуванням попередньої оплати у відповідності до абзацу першого цього пункту.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000234 від 22.12.2022 на суму 374 092 200,00 грн позивач 28.12.2022 сплатив відповідачу 25% вартості товару - а саме грошову суму у загальному розмірі 93 523 050,00 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки - протягом 190 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар протягом 190 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати, а саме - до 06.07.2023 включно.

01.05.2023 відповідач поставив позивачу відповідно до умов Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 товар на суму 33 498 000,00 грн разом з ПДВ (без ПДВ - 27 915 000,00 грн, ПДВ - 5 583 000,00 грн), що підтверджується актом №1 прийому-передачі товару.

06.06.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022, де сторони погодили, що ціна договору становить 311 743 500,00 грн без ПДВ. Дана додаткова угода відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 22.12.2022.

06.06.2023 сторони склали Акт №1/К коригування товару, в якому дійшли згоди скоригувати вартість поставленого за Актом №1 від 01.05.2023 товару, зменшивши його на суму ПДВ.

Також, судом встановлено, що 16.06.2023 відповідач поставив позивачу відповідно до умов Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 товар на суму 37 623 750,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі товару.

Отже, у встановлений Договором поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 строк (до 06.07.2023 включно) відповідач поставив продукцію на загальну суму 65 538 750,00 грн.

У п.9.3.3 Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 сторони погодили, якщо протягом 190 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати постачальник не здійснив відвантаження товару у відповідності до умов цього договору, постачальник протягом 3 (трьох) банківських днів з дня надання письмової вимоги покупцем, яка надається у порядку, встановленому пунктом 4.5. цього договору, зобов`язаний повернути суму сплаченої попередньої оплати на розрахунковий рахунок покупця. За порушення строків повернення попередньої оплати покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості неповернутої попередньої оплати, а за прострочення понад 10 (десять) банківських днів додатково стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день неповернення попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.5 Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один із таких способів: - на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення), - вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документа. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2023 на електронну адресу відповідача позивачем було направлено вимогу вих. №ЦЗВ-20/2598 від 20.07.2023 про повернення попередньої оплати за Договором поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022.

Вказана вимога вважається отриманою відповідачем 24.07.2023 (відповідно до п. 4.5 Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022).

Матеріалами справи також підтверджується, що в подальшому 08.08.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022, в якій сторони дійшли згоди специфікацію №1 у другій редакції (в редакції Додаткової угоди №1 від 06.06.2023) анулювати, включити до договору Специфікацію №2, Специфікацію №3 та Специфікацію №4.

Також, вказаною додатковою угодою сторони змінили ціну договору, вказавши, що загальна ціна договору становить 347 195 312,50 грн з ПДВ. Додаткова угода набрала чинності з дати її підписання.

Надаючи оцінку умовам укладеного договору, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що цей правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Звертаючись із позовними вимогами про стягнення суми попередньої оплати, Укрзалізниця підкреслила, що нею було здійснено авансовий платіж, поставка товару не відбулась, що зумовило звернення до Товариства з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Колегія суддів враховує, що характер правових відносин поставки виключає одночасне існування у постачальника обов`язків поставити товар та повернути попередню оплату. У цьому випадку наявність одного зобов`язання одночасно виключає наявність іншого.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариством порушено умови договору щодо поставки товару, обумовленого специфікаціями №3 та №4, у кількості 4 шт. Ця обставина Товариством не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Надаючи оцінку умовам договору, закріпленим у п. 9.3.3 Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 щодо можливості покупця (Укрзалізниця) вимагати від постачальника (Товариство) повернути суму сплаченої попередньої оплати на розрахунковий рахунок покупця, колегія суддів приходить до висновку, що ця умова надає право покупцю відмовитись від отримання товару, що є предметом договору, внаслідок чого зобов`язання постачальника з поставки товару трансформується (змінюється) у зобов`язання повернути суму попередньої оплати.

Колегія суддів враховує, що вимога Укрзалізниці від 20.07.2023 № ЦЗВ-20/2598 про повернення суми попередньої оплати стосувалась виключно повернення попередньої оплати. У ній не вказувалось про розірвання договору.

Колегія суддів також враховує, що 08.08.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022. Сторони внесли зміни до істотних умов договору - ціна договору (зменшено до 347195312,50 грн з ПДВ), а також предмет договору (специфікація №1 була анульована, натомість сторони погодили специфікації №2, №3 та №4).

За змістом ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

За нормою ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Надаючи оцінку вимозі Укрзалізниці від 20.07.2023 № ЦЗВ-20/2598 про повернення суми попередньої оплати та додатковій угоді №2 від 08.08.2024, колегія суддів приходить до висновку, що спочатку умови зобов`язань, що виникли на підставі договору поставки від 22.12.2022 №ЦЗВ-07-04522-01 змінились в односторонньому порядку у зв`язку з направленням позивачем відповідачеві вимоги про повернення суми попередньої оплати, а саме, у відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати, а обов`язок поставки товарів - припинився, що відповідає умовам п. 9.3.3 Договору поставки, а потім, у зв`язку з укладенням додаткової угоди, умови зобов`язань знову змінились, у відповідача виник обов`язок поставки товарів, визначених сторонами у Специфікаціях №№2, 3, 4, а обов`язок повернути суму попередньої оплати - припинився.

Матеріалами справи підтверджується, що після укладення додаткової угоди №2 від 08.08.2024, відповідач 05.12.2023 поставив позивачу товар на суму 25 133 250,00 грн, а 28.12.2023 - товар на суму 25 133 250,00 грн, 29.12.2023 - товар на суму 44 656 512,50 грн, що разом становить 94 923 012,50 грн. Матеріалами справи також підтверджується, що покупець здійснив повну оплату за ті одиниці товару, які були поставлені постачальником.

Колегія суддів враховує, що відповідачем не було поставлено увесь товар, передбачений Специфікаціями №3 та №4.

Разом з цим, після укладення додаткової угоди від 08.08.2023 та виконання зобов`язань, що виникли на підставі договору поставки №ЦЗВ-07-04522-01 від 22.12.2022 в редакції додаткової угоди №2 від 08.08.2023, Укрзалізниця не зверталась до Товариства у порядку, визначеному умовами договору, а саме, з вимогою про повернення суми попередньої оплати за непоставлений за Специфікаціями №3 та №4 товар у кількості 4 шт або ж розірвання договору в порядку односторонньої відмови, що виключає можливість задоволення вимог про стягнення як суми попередньої оплати, так і нарахованих позивачем штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів припинення зобов`язань, що виникли у Товариства на підставі договору поставки від 22.12.2022 №ЦЗВ-07-04522-01 в частині поставки товару за Специфікаціями №3 та №4 товар у кількості 4 шт, та виникнення у зв`язку з таким припиненням зобов`язань нового зобов`язання - повернути суму попередньої оплати, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача на повернення суми попередньої оплати має бути захищене як майнове право «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей.

Сторони чітко визначили порядок витребування покупцем у постачальника суми попередньої оплати, як і норма ч.3 ст. 693 ЦК України, - шляхом вчинення окремого одностороннього правочину.

Відповідно, задоволення позовних вимог про повернення суми попередньої оплати неможливе без встановлення обставин наявності у Укрзалізниці відповідного волевиявлення, спрямованого на зміну (припинення) зобов`язань сторін за договором поставки від 22.12.2022 №ЦЗВ-07-04522-01 в частині поставки товару за Специфікаціями №3 та №4 у кількості 4 шт. Суд мав би встановити, що правовідносини сторін у цій частині припинились, замість поставки Товариство має повернути суму попередньої оплати. Натомість, судом першої інстанції встановлено протилежне - правовідносини сторін за договором поставки не припинились.

Колегія суддів також звертає увагу Укрзалізниці на норми ст. 598 ЦК України, якою встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім цього, п. 16.1 Договору поставки від 22.12.2022 №ЦЗВ-07-04522-01 сторони погодили, що договір діє з дати його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного за Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дати його припинення або скасування, але не пізніше, ніж до 22.12.2023.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе зобов`язань щодо поставки та оплати товару в межах строків, визначених умовами цього Договору.

Отже, оскільки на виконання умов договору Укрзалізниця перерахувала Товариству кошти у якості передоплати за Товар, то, незалежно від закінчення строку дії договору, як підстави виникнення зобов`язань, у Товариства є чинним обов`язок здійснити поставку цього Товару.

Невиконання цього обов`язку Товариством, зокрема щодо поставки Товару, обумовленого Специфікаціями №3 та №4, у кількості 4 шт дає Укрзалізниці обґрунтоване ч. 2 ст. 693 ЦК України право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таке право може бути реалізоване шляхом односторонньої відмови від зобов`язання щодо поставки Товару у кількості 4 шт у спосіб, визначений договором.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, ст. 693 Цивільного кодексу України та незастосування ст. ст. 202, 611, 615 Цивільного кодексу України при розгляді позовних вимог про стягнення 49 778 703,13 грн попередньої оплати, 8 816 699,27 грн пені та 7 466 805,47 грн штрафу за неповернення попередньої оплати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини оскаржуваного рішення з відображенням висновків апеляційного суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови, про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог.

Водночас, оскільки у апеляційній скарзі Укрзалізниця просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 8 816 699,27 грн пені та 7 466 805,47 грн штрафу за неповернення попередньої оплати, що, з огляду на нормативно-правове обґрунтування апеляційної скарги, - не вбачається можливим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/3690/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/3690/24 - змінити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Узелектро» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, офіс 322; ідентифікаційний код: 44303163) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815), штраф у розмірі 42 248 484 (сорок два мільйони двісті сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 38 коп., пеню у розмірі 46 304 054 (сорок шість мільйонів триста чотири тисячі п`ятдесят чотири) грн 25 коп. та судовий збір у розмірі 598 308 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста вісім) грн 32 коп».

3. Матеріали справи №910/3690/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.02.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді І.М. Скрипка

Т.П. Козир